К этой книге у меня сложилось двоякое отношение. С одной стороны, она представляет собой хорошо написанную историю об одиннадцатилетней девочке с церебральным параличом, смышленой и проницательной, но жизнь которой проходит в разочаровании, из-за того, что она не может полноценно общаться и высказывать свои мысли. Шэрон Дрейпер прекрасно передает стремление Мелоди быть похожей на других детей, которые могут свободно гулять на каникулах, делиться секретами со своими друзьями и радоваться жизни. Кроме того, она прекрасно описала насмешки пятиклассников и то чувство глубокого опустошения, которое может испытывать ребенок, если все видят только недостатки, но не его самого. Несмотря на это, мне показалось, что ее попытка вложить в книгу глубокий смысл провалилась, поскольку сюжет был очень предсказуемым, а персонажи – картонными. Это было просто... плохо. Недостаточно исследовано, неудачно написано; я не специалист, но даже я могу это понять. Во-первых, я просто не верю, что у человека, не имеющего физической возможности говорить или писать, может быть внутренний монолог, который звучит так, как у Мелоди. Во-вторых, у Мелоди все взрослые, которые якобы считают ее умной и готовы за нее бороться... почему же тогда за ней не ухаживают? И еще много других вопросов. Книга впринципе неплохая, но я не смогла ею проникнуться до конца.

"За межею" - історія про 11-річну, ув'язнену в своєму тілі, дівчинку з невтішним діагнозом (церебральний параліч), проте талановиту і з неймовірними розумовими здібностями. Ця книга відкриє очі на життя людей, яким все дається не так легко як більшості; людей, яких на кожному кроці очікують перешкоди; людей, які залежні від сторонньої допомоги. Коли Мелоді навчалася в класі разом з дітками, що мають інвалідність, то їй до неможливості набридало вивчати одне й те самісіньке. Коли ж вона почала ходити на інклюзивні уроки в звичайний клас, то почала потерпати від цькування. Проте головна героїня – морально сильна особистість, читати про життя та пригоди якої досить цікаво. Попри те, що в розвиток її розумових здібностей не вірили ні лікар, ні однокласники, ні деякі вчителі, вона змогла продемонструвати їх, завдяки підтримці близьких людей, які вірили в неї та допомагали. Автор у творі говорить про проблеми, що стосуються соціалізації, особистого комфорту та інші інші труднощі, з якими мають справу діти з особливими потребами. Характер персонажів та події, що відбуваються у творі – дуже реалістичні. На певному моменті розповіді я вже не могла відірватися від книги, немов від склянки води у спекотний день. Що стосується сюжету, то місцями він був передбачуваним, але так не скажеш про кінець твору. На останні сторінки книги припадає дві події, які стали моральним ударам для дівчинки, а мене в свою чергу вони змусили затамувати подих. На контрасті зі більш-менш спокійним ритмом життя Мелоді, це було неочікувано. Повість має сильну кінцівку, не дивлячись на те, що автор вирішив залишити відкритий фінал. Книга легко читається і прочитати її, як на мене, не завадить. Хоча б тому, що вона викликає емоції, пробуджує людяність та змушує замислитися над піднятими у творі проблемами.

Очень долго не решалась приобретать эту книгу, все же тяжело читать подобные истории, особенно которые имеют прямое отношение к реальности. Но все же решила приобрести и прочесть. Несмотря на то, что книга заявлена как подростковая, все же для взрослых людей она так же окажется весьма полезной и познавательной. К сожалению тему о детях с ДЦП очень часто замалчивают и стараются скрыть, но проблема такая есть и конечно, для того чтобы люди относились к таким людям более понимающе, нужно в первую очередь рассказать все об этом заболевании, так как именно не знание порождает плохое отношение к людям с такой проблемой. Книга получилась очень впечатляющей, где есть место и грусти и радости. Автор очень подробно описывает болезнь, жизнь ребенка в инвалидном кресле и раскрывает все нюансы, которые может знать только родитель, который ухаживает за таким ребенком. Детям эту книгу так же очень полезно будет прочесть, ведь дети с ДЦП так же хотят внимания, дружбы, общения и если все это понимать начнут наши дети то и отношения улучшатся. Книга написана лёгким и доступным для понимания языком. Заставляет так же задуматься о своей жизни, о ценности и о том вкладе, который мы привносим в жизнь ближних. Сильная и вдохновляющая история.