Не вірте анотаціям на книжках! Адже прочитавши їх саме на цій книзі, я чекала легкої та смішної історії. Та насправді за обкладинкою мене чекала глибока драма однієї жінки, сильної жінки, яка вчилася жити. І це було не зовсім смішно, проте дуже зворушливо і глибоко. Що робити, коли ти зовсім не вмієш поводитися в житті? Коли живеш по стандартах, придуманих самою, коли не маєш друзів і коли вважаєш це цілком нормальним. Елеанор Оліфант приховує у своїй підсвідомості страшну таємницю, яку навіть сама собі не може розказати. Проте жінка придумала собі міфічне кохання до одного музиканта і по-своєму намагається завоювати його прихильність. Та поруч все ж появляються люди, яким не байдужа ця незвичайна жінка. Нехай це незграбний сисадмін, його мама та перехожий дідусь, якому вони допомогли з колегою. І коли стає геть погано вони простягають оту рятівну соломинку, якою втримали її від найгіршого. Книга зачаровує, вона показує, що люди які здаються нам дивними, насправді просто можуть не знати, як правильно діяти. Можливо їм потрібна наша допомога, любов або просто сприйняття.

Початок книги видався мені надто занудним: кому цікаво слухати детальний опис розпорядку дня тридцятирічної жінки, яка, до того ж, ще й обіймає найбільш нецікаву, як здається більшості людей, посаду з усіх можливих. Ситуацію навіть не настільки рятує мізантропія головної героїні та її відверто вороже ставлення до всіх навколо. Іноді навіть хочеться подумки спитати в авторки - невже Елеанор Оліфант і задумувалася бути настільки невихованим та безцеремонним створінням? Водночас не може не впадати в очі просто фантастична її наївність: одразу після зустрічі малювати собі найбезхмарніше життя з людиною, яка подобається тобі чисто за зовнішність. Врешті, виправдовує її ситуація з матусею - власне кажучи, саме з першої появи другої особи читати роман стає цікавіше. Лише простежуючи нечасті, але найбільш промовисті бесіди головної героїні з її матір'ю читач отримує змогу розібратися, чому Елеанор така, яка є. І недовіра, і надмірна зверхність, і нездатність вести розмови з іншими людьми... Попри минулі десятиліття, важко опиратися тому, що було прищеплене тобі з раннього дитинства - хоча любов до вишуканої їжі навряд чи можна поставити на карб бодай комусь, крім Ганнібала Лектера. Але, мушу визнати, мене здивувало, як письменниця вирішила завершити книгу - виявляється, жодної матусі вже й нема серед живих! І тут я навіть вловлюю деяку схожість зі стилем Стівена Кінга - той також страшенно полюбляє вводити в історію персонажа, якого наче вже давно немає, але з ним все одно спілкуються як з живим. Наголошуємо, що при цьому ніхто не посміє назвати головних героїв "тими, хто несповна розуму". Але тільки-но подумаєш, що книга була все-таки варта читання, то одразу наштовхуєшся на дуже помітну, як на мене, перепону. Я, звісно, і до цього знала, що часом дизайнери "Клубу сімейного дозвілля" надто вже заглиблюються в примітивізм при створенні обкладинок для перекладених творів, але цього разу вони переплюнули самі себе - це не просто примітив, це надзвичайний примітив. Просто літери, які займають 80% площі передньої частини палітурки...

Про цю книгу дуже багато кардинально різних відгуків. Для когось ця книга стає улюбленою, а для когось - взагалі проходить мимо. Я належу до числа перших. Взагалі, мені дуже подобаються книжечки про різних хороших диваків, людей із певними емоційними проблемами: відсутністю емпатії та вміння розпізнавати емоції інших. Я прочитати книг на цю тематику багатенько, і книжулічка про Елеанор Оліфант - одна із моїх улюблених. Це книга про дівчину, яку, як сказала моя близька подруга "навіть сама авторка не любить". Але я думаю, що любить. Тому Елеанор і проходить такий складний шлях, від дівчини, яка взагалі була байдужою до емоцій інших, яка не вміла спілкуватися та частенько запивала усі емоції алкоголем, й існувала у такому стані "дім-робота- випивка- знову робота", до дівчини, жінки, яка уміє дружити, яка знайшла у собі минуле розібратися із своїми емоційними проблемами, і відпустити минуле. Сказати, що ця книга цікава - це нічого не сказати! Вона захоплива, із майже детективним сюжетом, але ти майже до самого кінця книги не розумієш, що... Та годі, не буду спойлерити. Читайте!