"Волимо царя східного..." Український Гетьманат та російська династія до і після Переяслава
Паперова книга | Код товару 927252
Yakaboo 4/5
Автор
Віктор Горобець
Видавництво
Критика
Серія книг
Критичні студії
Мова
Українська
Рік видання
2007
Кількість сторінок
464
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60х90/16 (~145х215 мм)

Усе про книжку "Волимо царя східного..." Український Гетьманат та російська династія до і після Переяслава

У книжці Віктора Горобця детально проаналізовано найскладніший і найсуперечливіший період взаємин Гетьманату та російської династії Романових – від середини ХVІІ ст. до ліквідації української автономії Єкатєріною ІІ.

В центрі авторової уваги причини й політико-правове наповнення цих стосунків, логіка міжнародних відносин у Східній Европі, соціяльно-політичні трансформації всередині Гетьманату, які посутньо впливали на українсько-російську інтеґрацію. В монографії ґрунтовно розглянуто українську політику Пєтра І, що дає змогу реконструювати мотиви політичної переорієнтації гетьмана Івана Мазепи і причини занепаду Гетьманату в «післямазепинську» добу.

Автор намагається – там, де це дозволяють джерела, – зрозуміти внутрішню мотивацію сторін, сприйняття політичних і соціяльних колізій тогочасними елітами.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Віктор Горобець
Видавництво
Критика
Серія книг
Критичні студії
Мова
Українська
Рік видання
2007
Кількість сторінок
464
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60х90/16 (~145х215 мм)
Рецензії
  •  
    Як Російська імперія поступово поглинула козацьку Україну
    Віктор Горобець - один з найвідоміших та найавторитетніших сучасних дослідників Козаччини. Я вже раніше читав кілька його книг, зокрема купував на Yakaboo дуже хорошу біографію гетьмана Брюховецького, тож автор для мене не новий. Монографію "Волимо царя східного..." історик присвятив докладному вивченню українсько-російських відносин у XVII-XVIII століттях. Центральне питання книги: як так сталося, що за короткий час Росія з маргінального явища в історії України перетворилася на один з головних її чинників? Важливо при цьому наголосити, що контакти московських царів із козацькими гетьманами аналізуються не ізольовано, а на широкому загальному тлі міжнародних зв'язків у тогочасній Центрально-Східній Європі.
    Книга охоплює хронологічний проміжок від середини XVII століття до 1730-х років, проте вона не є суцільним та безперервним викладом подій у межах названого періоду, а натомість складається з трьох частин. Перший блок монографії присвячено різним аспектам Переяславської угоди 1654 року. Віктор Горобець показує, що в XVI і на початку XVII століть українсько-російські контакти мали епізодичний та доволі суперечливий характер. Приміром, козаки допомагали підтримуваним Річчю Посполитою самозванцям за часів Смути, проте шукали підтримки в Москві, коли повставали проти Польської Корони. Стан справ дещо змінився внаслідок Люблінської та особливо Берестейської уній. Остання загострила релігійну конфронтацію між православними і католиками, спонукала православне духовенство звернути свій погляд на Москву, вбачаючи в особі царя оборонця їхньої віри. Віктор Горобець наводить цікавий факт: саме в листі київського митрополита Йова Борецького до московського царя Михайла Федоровича чи не вперше було висловлено думку про існування спільної родини, що складається з двох народів, себто «молодших братів» малоросів та «старших» великоросів.
    Повстання Хмельницького і виникнення Української козацької держави поставили на порядок денний питання пошуку союзників у боротьбі із Річчю Посполитою. Врешті-решт кількарічні дипломатичні перемовини на різних напрямах завершилися 1654 року укладенням Московського договору, відповідно до якого український Гетьманат опинився під протекторатом московського царя. На думку Віктора Горобця, в конкретних обставинах 1654 року Московський договір можна було вважати успіхом козацької дипломатії, адже він уперше юридично оформив вихід України зі складу Речі Посполитої, закріпив непорушність суспільно-політичного устрою Гетьманату, дозволив залучити до збройної боротьби могутнього союзника. Інша річ, відомий інцидент навколо присяги царя показав: існували серйозні відмінності в тогочасній політичній культурі України та Московії. Умови, політичні перспективи і сама природа союзу тлумачилися сторонами геть по-різному.
    У другій частині книги досліджується розвиток російсько-українських відносин у перші десятиліття після Переяслава. Нема сенсу переповідати в рецензії всі політичні перипетії тих буремних літ. Зверну увагу лише на один момент. Численні аматори та навіть деякі фахові історики вбачали рятунок від усіх українських проблем у запаморочливих можливостях спілки Богдана Хмельницького зі шведським королем Карлом X. Та Віктор Горобець переконливо доводить: не варто романтично ідеалізувати шведів. Здобувши 1655 року перемогу над Польщею, Карл X сам почав претендувати на добру половину української території, а згодом погоджувався віддати західноукраїнські землі володареві Трансільванії. Саме через це ускладнилися відносини шведського короля з Хмельницьким. Насправді за тих історичних умов сильна й самостійна Україна, на жаль, не була потрібна нікому, окрім самих українців.
    Нарешті, в третій частині автор ніби перекидає місток від доби Хмельницького до часів Мазепи та його наступників. Віктор Горобець показує, що так звана "зрада" Мазепи була лише реакцією на наміри російського імперського уряду ліквідувати українську автономію. До речі, в певному сенсі гетьман, хоч і дорогою ціною, досяг успіху, адже Петро I, бажаючи здобути підтримку українців, мусив відмовитися від попередніх задумів. У підсумку автономна Гетьманщина проіснувала до останньої чверті XVIII століття.
    Загалом монографію досить добре написано, моє враження позитивне. Вона, безперечно, стане корисною тим читачам, які цікавляться історією козацької державності, а також історією українсько-російських відносин.
Купити - "Волимо царя східного..." Український Гетьманат та російська династія до і після Переяслава
"Волимо царя східного..." Український Гетьманат та російська династія до і після Переяслава
70 грн
Є в наявності
 

Рецензії "Волимо царя східного..." Український Гетьманат та російська династія до і після Переяслава

4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Як Російська імперія поступово поглинула козацьку Україну
    Віктор Горобець - один з найвідоміших та найавторитетніших сучасних дослідників Козаччини. Я вже раніше читав кілька його книг, зокрема купував на Yakaboo дуже хорошу біографію гетьмана Брюховецького, тож автор для мене не новий. Монографію "Волимо царя східного..." історик присвятив докладному вивченню українсько-російських відносин у XVII-XVIII століттях. Центральне питання книги: як так сталося, що за короткий час Росія з маргінального явища в історії України перетворилася на один з головних її чинників? Важливо при цьому наголосити, що контакти московських царів із козацькими гетьманами аналізуються не ізольовано, а на широкому загальному тлі міжнародних зв'язків у тогочасній Центрально-Східній Європі.
    Книга охоплює хронологічний проміжок від середини XVII століття до 1730-х років, проте вона не є суцільним та безперервним викладом подій у межах названого періоду, а натомість складається з трьох частин. Перший блок монографії присвячено різним аспектам Переяславської угоди 1654 року. Віктор Горобець показує, що в XVI і на початку XVII століть українсько-російські контакти мали епізодичний та доволі суперечливий характер. Приміром, козаки допомагали підтримуваним Річчю Посполитою самозванцям за часів Смути, проте шукали підтримки в Москві, коли повставали проти Польської Корони. Стан справ дещо змінився внаслідок Люблінської та особливо Берестейської уній. Остання загострила релігійну конфронтацію між православними і католиками, спонукала православне духовенство звернути свій погляд на Москву, вбачаючи в особі царя оборонця їхньої віри. Віктор Горобець наводить цікавий факт: саме в листі київського митрополита Йова Борецького до московського царя Михайла Федоровича чи не вперше було висловлено думку про існування спільної родини, що складається з двох народів, себто «молодших братів» малоросів та «старших» великоросів.
    Повстання Хмельницького і виникнення Української козацької держави поставили на порядок денний питання пошуку союзників у боротьбі із Річчю Посполитою. Врешті-решт кількарічні дипломатичні перемовини на різних напрямах завершилися 1654 року укладенням Московського договору, відповідно до якого український Гетьманат опинився під протекторатом московського царя. На думку Віктора Горобця, в конкретних обставинах 1654 року Московський договір можна було вважати успіхом козацької дипломатії, адже він уперше юридично оформив вихід України зі складу Речі Посполитої, закріпив непорушність суспільно-політичного устрою Гетьманату, дозволив залучити до збройної боротьби могутнього союзника. Інша річ, відомий інцидент навколо присяги царя показав: існували серйозні відмінності в тогочасній політичній культурі України та Московії. Умови, політичні перспективи і сама природа союзу тлумачилися сторонами геть по-різному.
    У другій частині книги досліджується розвиток російсько-українських відносин у перші десятиліття після Переяслава. Нема сенсу переповідати в рецензії всі політичні перипетії тих буремних літ. Зверну увагу лише на один момент. Численні аматори та навіть деякі фахові історики вбачали рятунок від усіх українських проблем у запаморочливих можливостях спілки Богдана Хмельницького зі шведським королем Карлом X. Та Віктор Горобець переконливо доводить: не варто романтично ідеалізувати шведів. Здобувши 1655 року перемогу над Польщею, Карл X сам почав претендувати на добру половину української території, а згодом погоджувався віддати західноукраїнські землі володареві Трансільванії. Саме через це ускладнилися відносини шведського короля з Хмельницьким. Насправді за тих історичних умов сильна й самостійна Україна, на жаль, не була потрібна нікому, окрім самих українців.
    Нарешті, в третій частині автор ніби перекидає місток від доби Хмельницького до часів Мазепи та його наступників. Віктор Горобець показує, що так звана "зрада" Мазепи була лише реакцією на наміри російського імперського уряду ліквідувати українську автономію. До речі, в певному сенсі гетьман, хоч і дорогою ціною, досяг успіху, адже Петро I, бажаючи здобути підтримку українців, мусив відмовитися від попередніх задумів. У підсумку автономна Гетьманщина проіснувала до останньої чверті XVIII століття.
    Загалом монографію досить добре написано, моє враження позитивне. Вона, безперечно, стане корисною тим читачам, які цікавляться історією козацької державності, а також історією українсько-російських відносин.
 
Характеристики "Волимо царя східного..." Український Гетьманат та російська династія до і після Переяслава
Автор
Віктор Горобець
Видавництво
Критика
Серія книг
Критичні студії
Мова
Українська
Рік видання
2007
Кількість сторінок
464
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60х90/16 (~145х215 мм)
Палітурка
М'яка
Папір
Офсетний
Шрифт
Петербург
ISBN
978-966-7679-89-6
Вага
700 гр.
Тип
Паперова
Історичний період
Новий час (XVI - 1918 р.)