Книга Висотка

Висотка – соціально - фантастичний роман, британського письменника Дж. Балларда, представника руху «нової хвилі».

В даному романі жителі багатоповерхової будівлі демонструють нам модель соціуму, де чим вище ти живеш, тим успішнішим ти є.
Події розвиваються дуже стрімко і автор показує нам, як люди, які звикли до розкоші, висококласного сервісу та комфорту, в замкненому просторі починають втрачати свій людський облік, почуття справедливості та моралі, загалом, деградують.

У всіх деталях ми спостерігаємо процес розпаду людини, не залежно від його переконань, статусу, фінансового чи соціального положення, і його наслідки: війни, насильство, жорстокість, злість, хаос, на волі вириваються всі найпотаємніші, найгірші якості, що притаманні нашому виду. Місцями книгу читати було відверто мерзко, хоча й проглядається реалістичність.
Люди тут стали схожими на первісні племена, що живуть законами джунглів. І це моторошно до мурашок по шкірі.

Герої досить картонні, не завжди зрозумілі мотиви їх поведінки, не розкриті характери, їх вчинки, логіка – незрозумілі, поведінка – дивна , мерзенна. Плюсом є чітке прописання нерівності трьох головних героїв, символізуючих нижні, середні та верхні поверхи.

Авторський стиль письма не чіпляє. Тут нема ні граму щастя, оптимізму, але все ж таки, будь-який твір має право на життя, навіть з нотками меланхолії та депресії.

Атмосфера безумства та сюрреалізму не розвіюється до самого кінця. Незабутнє враження справив фінал роману. В цілому, дана робота Дж. Белларда залишила багато питань для роздумів та неоднозначні почуття.

Життя в багатоповерховому будинку з усіма можливими зручностями, аби навіть не виходити за його межі, раптом перетворюється на боротьбу за виживання. Початкові симптоми деградації зовсім звичайні - вимкнення світла, проблеми у роботі сміттєпровода та вентиляції. Жителі ніби і намагаються їх вирішувати, створюючи між собою альянси, проте все це веде лише до зростання ворожості між різними групами людей, при цьому ситуація не покращується. Навпаки - це нібито виправдання жорстокості між людьми, які починають асоціюватися одне для одного із поверхом проживання. Жителі діляться на ворогуючі касти. Життя у висотці ніби повертається до первісного ладу, а люди вже не стримують свої первісні інстинкти. Поступово вже всі звикають жити в забарикадованих квартирах та чекати на набіги колишніх сусідів. Найсильніші мешканці висотки вигадують різні стратегії для виживання: хтось стає ватажком зграї та приваблює до себе кількох самиць. А хтось бачить своє подальше існування у необхідності піднятися на найвищі поверхи будівлі і стати її володарем. Цікаво, що один з архітекторів проживає у споруді на найвищих поверхах і у багатьох постає питання: а чи вся ситуація із занепадом висотки не є його задумом? Відповідь на це питання виявляється справді моторошною.
Хочеш - не хочеш, а реклама сучасних будинків зі всіма можливими вигодами перестає бути такою привабливою, як раніше. На мою думку, автор своїм романом застерігав нас від повної ізоляції в таких багатоповерхівках.

"Высотка" - это дистопический роман, к сожалению, гораздо менее известный, чем его ближайшие родственники вроде "1984" и "О дивный новый мир". Незаслуженно менее известный!

Потому что тому, как последовательно и логично Баллард выстраивает сценарий событий и развитие персонажей, можно разве что позавидовать. В стилистическом таланте автора не остается никаких сомнений. Роман не растянут за счет ненужных подробностей и описаний, и в то же время в нем нет повествовательных дыр.

Если автор что-то и не сказал нам напрямую, будьте уверены, что недосказанность эта продуманная, и занимает свое место для того, чтобы дать нам возможность пережить свой собственный момент эврики.

Зачем автор добивается этого эффекта радости от догадки? Потому что высотка - это мы с вами, каждый из нас. Высотка - это сосуд, экосистема которого подвергнется непредсказуемым и хаотичным реакциям как только вы обеспечите герметичность. Заприте все входы и выходы, закупорьте свое сознание, и вы превратитесь в высотку. Именно поэтому, автору важно, чтобы вы догадывались, что произойдет в следующий момент: как Вайлдер со второго этажа вашего элитного здания повлияет на архитектора Ройяла, занимающего шикарный пентхаус, и решится ли вмешаться в эту схватку доктор Лейнг из среднего яруса.

"Высотка", которая по началу кажется "Повелителем мух" для взрослых, оказывается гораздо более глубоким произведением, исследующим не способность общества замыкаться в себе, а человеческую природу.

История Вайлдера, Лейнга и Ройяла (даже имена которых - говорящие до нельзя) - это не история о межклассовой борьбе и социальных лифтах. Это история о фрейдистской борьбе внутри человека, и возможность задуматься:

Окажись вы в изоляции, кто возьмет верх в вашей высотке: Вайлдер, Лейнг, или Ройял?