Історія Біллі Міллігана захопила мене з перших сторінок, а те що вона написана на реальних подіях підігрівало ще більше інтерес. Я дуже довго не знала з якого боку підійти до цієї історії, адже 24 особистості, про які потрібно запам'ятати хоча б щось трішки лякали. Я довго боялася, що просто заплутаюся. Але коли я почала читати цю книгу, вона мене просто захопила в полон. Переживання, страх, злість, тепло, любов-це все те, що я відчувала на різних етапах до головного героя. Отже, "Війни Міллігана" - це завершальна книга про хлопця, якому довго не хотіли давати шансу на одужання, якого не хотіли чути, не хотіли слухати, якому не хотіли вірити. Проте було декілька людей, які завжди готові були прийти на допомогу. Саме це й допомогло Біллі подолати хворобу, повернутися до нормального існування. Ця книга постійно тримає в напрузі. В один момент ти злишся на головного героя за його необдумані вчинки, а в інший ти проявляєш співчуття. На мою думку, це ознака того, що автор таки зміг зачепити якісь потаємні струни душі свого читача. Дуже раджу читати цю історію всім, вона дуже цікава!

Писатель проделал большую работу по описанию жизни Билли Миллигана с определением того, какая личность «занимала позицию» в определенное время. Однако несколько деталей и несоответствий меня немного раздражали. Например, письмо, которое должно быть на сербско-хорватском, написано на очень паршивом сербо-хорватском языке. Кроме того, несколько раз упоминалось, что Артур установил правило никогда не лгать. Адалана солгала, нисколько не обеспокоившись этим, совершила преступление, думая, что в этом виноват Рейджен, но, с другой стороны, так много раз говорилось, что он является защитником женщин и детей, поэтому он вряд ли выберет женщину-жертву для ограбления и, безусловно, не станет ее насиловать. К тому же есть мнение, и многие это подтверждают, что это была очень удачная манипуляция.