Війна у 140 знаках. Як соціальні медіа змінюють конфлікти у XXI столітті
Паперова книга | Код товару 909859
Yakaboo 4/5
Автор
Дейвид Патрикаракос
Видавництво
Yakaboo Publishing
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2017
Перекладач
Ірина Рудько
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Війна у 140 знаках. Як соціальні медіа змінюють конфлікти у XXI столітті

Навесні 2014 року британський журналіст Дейвид Патрикаракос потрапив на війну нового типу у місці, де світ конфліктів старого типу остаточно поступився новому світові: в Україні. Саме тут він зрозумів, що природа конфліктів змінилася: як пише автор, можливо, важливішою є перемога у війні слів та наративів, аніж те, хто має найпотужнішу зброю, кордони між політикою та війною ніколи не були такими розмитими, а політика — такою нестабільною.

Патрикаракос здолав тисячі кілометрів трьох континентів, щоб описати, як Homo digitalis по-новому визначає конфлікт нашої епохи. Він пише про війну Ізраїлю 2014 року проти ХАМАСу, архетипову асиметричну війну ХХІ століття, яка штовхає державу у протистояння з недержавним суб’єктом, про російсько-українську війну, про те, як Ісламська держава використовує соціальні медіа для радикалізації та вербування. Так ця книжка стала "інтимним і детальним портретом війни ХХІ століття, а також людей і технологій, які її видозмінюють".

Про книжку

"Працюючи в конфліктних зонах Східної Європи та Близького Сходу, Дейвид Патрикаракос у своїх репортажах не обмежується описами місць, які відвідує, людей, з якими зустрічається, і ситуацій, з якими стикається у пошуках зв’язків, що окреслюють новітню форму війни. Допитливо, вдумливо, чудово написана книжка, для кожного з нас. Хочемо цього чи ні, але всі ми вже у кібер-траншеях нової глобальної війни, тож мусимо навчитися воювати і жити в створеному цією війною світі".

— Сергій Плохій, історик, професор Гарвардського університету, директор Українського наукового інституту Гарвардського університету

"Попри те, як насправді розгортаються обставини на місцях, армія оперативників ХХІ століття постала для формування та маніпулювання громадським сприйняттям конфліктів. У надзвичайно важливій і своєчасній подорожі автор Дейвид Патрикаракос досліджує наш світ і риторично запитує: “Якщо бомба розірвалася десь у селищі і ніхто цього не затвітив, то чи дійсно це сталося?”. “Війна у 140 знаках” наповнена інсайтами журналістських років, Дейвид вміло простежує переплетення інформації та бойових дій, а також те, що цей перетин означає для майбутнього нашого світу".

—  Марк Ґудмен, автор бестселера New York Times «Злочини майбутнього»

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Дейвид Патрикаракос
Видавництво
Yakaboo Publishing
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2017
Перекладач
Ірина Рудько
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Lost in Translation 80% користувачів вважають цей відгук корисним
    Давно було цікаво почитати думку іноземного журналіста щодо Путінської агресії в Україні. В одній із статей довелось дізнатися, що в російському виданні ця книга була цензурована і частина тексту вилучена. Але з українським перекладом теж виявилося не все так просто. Уже з перших абзаців стало зрозуміло, що перекладом займалася чи то студентка, чи то просто домогосподиня, але точно не професійний перекладач. Річ навіть не в великій кількості орфографічних помилок, які, здається, зовсім не перевірялись. Мова йде про абсолютно бездарний переклад тексту. Перекладачка взагалі не розуміє про що розповідається в книзі. Таке враження, що переклад базувався на Google Translate. Наведу декілька прикладів.
    "Прігожин також близький союзник В. Путіна, відомий як його "особистий шеф"..." - ви це серйозно??? "Putin's chef" перекладається як "особистий повар Путіна". Да навіть без перекладу цей вислів знає кожен, хто хоч трохи цікавиться політикою.
    "Соціальні медіа транслюють і посилюють опінії..." - це взагалі що за модернова імпровізація? Невже так важко використовувати класичний літературний переклад? "Погляди, точки зору" і т.д. Людина, яка погано володіє англійською, взагалі не відразу збагне про що йде мова. Навіщо ускладнювати процес читання?
    Але головний приз дістається слову "наратив". Його в тексті просто безліч. Майже в кожному реченні. На уроках української мови, в школі, вчителька ставила нам трійку за тавтологію. Слово "narrative" має достатньо синонімів - "розповідь, історія" тощо.
    Також хочеться звернули увагу на граматичні помилки. Дуже примітивна побудова речень, яка відрізняється в українській та англійській мовах. Таке, зазвичай, буває, коли використовується програма-перекладач.
    Підсумовуючи, хочу відзначити, що саме переклад закладає основу для адаптації та сприйняття книги читачами.
  •  
    «Интимный и детальный портрет войны XXI века, а также людей и технологий, которые ее видоизменяют.» 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Палестинская девушка заходит в Twitter, чтобы рассказать о своих страданиях от рук Израиля. В Украине женщина собирает средства через Facebook для украинских военных. В социальных сетях горстка людей противостоит России по причине падения рейса Malaysia Airlines.
    Это новая порода «воинов» в конфликте XXI века - влиятельные люди, имеющие глобальные связи, которых журналист Дэвис Патрикаракос (в свое время много писавший о конфликтах на Ближнем Востоке) называет «Homo digitalis». Именно они, и их истории, лежат в основе книги «Війна у 140 знаках. Як соціальні медіа змінюють конфлікти у XXI столітті».
    Автор книги исследует, как социальные медиа смещают баланс власти от правительств и учреждений к отдельным лицам и сетям, и какое влияние это оказывает на современную войну, ее ход и исход.
    Возьмем, к примеру, Фару Бейкер: палестинского подростка, чьи твиты, рассказывающие о конфликте между Израилем и Газой в 2014 году, стали вирусными, и помогли вызвать международное возмущение против Израиля. Вооружившись смартфоном, Фара, из беспомощного подростка, застрявшего в маленькой квартире в Газе, превратилась в журналистку-гражданина, которая освещала ту войну для мировой аудитории. Ее политические рассказы сформировали картину, в которой Израиль выступал отнюдь не как пострадавшая сторона.
    Как объясняет Патрикаракос, история Фары показывает, что «одинокая девочка-подросток теперь может сражаться и угрожать институциональной власти одной из самых могущественных армий мира». В книге он также показывает, как Homo digitalis может оказать более конкретное воздействие, помогая переломить ситуацию не только в дискурсивной сфере, но и на физическом поле битвы. Анна Сандалова, «воин Facebook», является ярким примером. Она собрала более миллиона долларов через Facebook для закупки обмундирования и снаряжения для украинской армии с ограниченными ресурсами в кризисное время 2014 года. Дэвид Патрикаракос лично побывал на Донбассе, и своими глазами видел то, насколько сильную роль в конфликте играют современные технологии. Как в плане пропаганды, коммуникации, так и непосредственных новых возможностях, ими предоставляемых. Он также утверждает, что именно «рост постмодернизма в наших академических институтах и его неверие в познаваемую «объективную правду» позволили «процветать лжи, как Кремля, так и Трампа».
    «Війна у 140 знаках» - это книга о силе повествований, которые определяют наш мир и наши войны. Во все времена, так или иначе, пропаганда имела свое место. Со времен того же Геббельса и Второй мировой войны она возросла, как минимум, в 100 раз. Эта книга объяснит, как это произошло и продолжает происходить. Показывает нам, как социальные медиа изменяют мир, в котором сражаются армии. И как сила слова, передаваемого через Интернет, может изменить ход истории.

    Несколько слов о качестве. Книга издательства «Yakaboo Publishing» очень достойная. Довольно объемная, с белыми страницами и разборчивым текстом. Обложка крутая. Отличное издание на подарок!

Купити - Війна у 140 знаках. Як соціальні медіа змінюють конфлікти у XXI столітті
Війна у 140 знаках. Як соціальні медіа змінюють конфлікти у XXI столітті

Звичайна ціна: 220 грн

Спеціальна ціна: 110 грн

Є в наявності
 
Інформація про автора
Дейвид Патрикаракос
Дейвид Патрикаракос

Дейвид Патрикаракос — британський репортер та письменник, дописує переважно з країн Близького Сходу, України та Росії. Дейвид є позаштатним редактором і дописувачем у Daily Beast та дописувач у Politico. Виступав на тему політики в епоху пост-правди на конференції TEDx. Репортажі, статті та аналітичні матеріали Дейвида публікують Financial Times, New York Times, Wall Street Journal, Reuters, The G...

Детальніше

Рецензії Війна у 140 знаках. Як соціальні медіа змінюють конфлікти у XXI столітті

4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Lost in Translation 80% користувачів вважають цей відгук корисним
    Давно було цікаво почитати думку іноземного журналіста щодо Путінської агресії в Україні. В одній із статей довелось дізнатися, що в російському виданні ця книга була цензурована і частина тексту вилучена. Але з українським перекладом теж виявилося не все так просто. Уже з перших абзаців стало зрозуміло, що перекладом займалася чи то студентка, чи то просто домогосподиня, але точно не професійний перекладач. Річ навіть не в великій кількості орфографічних помилок, які, здається, зовсім не перевірялись. Мова йде про абсолютно бездарний переклад тексту. Перекладачка взагалі не розуміє про що розповідається в книзі. Таке враження, що переклад базувався на Google Translate. Наведу декілька прикладів.
    "Прігожин також близький союзник В. Путіна, відомий як його "особистий шеф"..." - ви це серйозно??? "Putin's chef" перекладається як "особистий повар Путіна". Да навіть без перекладу цей вислів знає кожен, хто хоч трохи цікавиться політикою.
    "Соціальні медіа транслюють і посилюють опінії..." - це взагалі що за модернова імпровізація? Невже так важко використовувати класичний літературний переклад? "Погляди, точки зору" і т.д. Людина, яка погано володіє англійською, взагалі не відразу збагне про що йде мова. Навіщо ускладнювати процес читання?
    Але головний приз дістається слову "наратив". Його в тексті просто безліч. Майже в кожному реченні. На уроках української мови, в школі, вчителька ставила нам трійку за тавтологію. Слово "narrative" має достатньо синонімів - "розповідь, історія" тощо.
    Також хочеться звернули увагу на граматичні помилки. Дуже примітивна побудова речень, яка відрізняється в українській та англійській мовах. Таке, зазвичай, буває, коли використовується програма-перекладач.
    Підсумовуючи, хочу відзначити, що саме переклад закладає основу для адаптації та сприйняття книги читачами.
  •  
    «Интимный и детальный портрет войны XXI века, а также людей и технологий, которые ее видоизменяют.» 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Палестинская девушка заходит в Twitter, чтобы рассказать о своих страданиях от рук Израиля. В Украине женщина собирает средства через Facebook для украинских военных. В социальных сетях горстка людей противостоит России по причине падения рейса Malaysia Airlines.
    Это новая порода «воинов» в конфликте XXI века - влиятельные люди, имеющие глобальные связи, которых журналист Дэвис Патрикаракос (в свое время много писавший о конфликтах на Ближнем Востоке) называет «Homo digitalis». Именно они, и их истории, лежат в основе книги «Війна у 140 знаках. Як соціальні медіа змінюють конфлікти у XXI столітті».
    Автор книги исследует, как социальные медиа смещают баланс власти от правительств и учреждений к отдельным лицам и сетям, и какое влияние это оказывает на современную войну, ее ход и исход.
    Возьмем, к примеру, Фару Бейкер: палестинского подростка, чьи твиты, рассказывающие о конфликте между Израилем и Газой в 2014 году, стали вирусными, и помогли вызвать международное возмущение против Израиля. Вооружившись смартфоном, Фара, из беспомощного подростка, застрявшего в маленькой квартире в Газе, превратилась в журналистку-гражданина, которая освещала ту войну для мировой аудитории. Ее политические рассказы сформировали картину, в которой Израиль выступал отнюдь не как пострадавшая сторона.
    Как объясняет Патрикаракос, история Фары показывает, что «одинокая девочка-подросток теперь может сражаться и угрожать институциональной власти одной из самых могущественных армий мира». В книге он также показывает, как Homo digitalis может оказать более конкретное воздействие, помогая переломить ситуацию не только в дискурсивной сфере, но и на физическом поле битвы. Анна Сандалова, «воин Facebook», является ярким примером. Она собрала более миллиона долларов через Facebook для закупки обмундирования и снаряжения для украинской армии с ограниченными ресурсами в кризисное время 2014 года. Дэвид Патрикаракос лично побывал на Донбассе, и своими глазами видел то, насколько сильную роль в конфликте играют современные технологии. Как в плане пропаганды, коммуникации, так и непосредственных новых возможностях, ими предоставляемых. Он также утверждает, что именно «рост постмодернизма в наших академических институтах и его неверие в познаваемую «объективную правду» позволили «процветать лжи, как Кремля, так и Трампа».
    «Війна у 140 знаках» - это книга о силе повествований, которые определяют наш мир и наши войны. Во все времена, так или иначе, пропаганда имела свое место. Со времен того же Геббельса и Второй мировой войны она возросла, как минимум, в 100 раз. Эта книга объяснит, как это произошло и продолжает происходить. Показывает нам, как социальные медиа изменяют мир, в котором сражаются армии. И как сила слова, передаваемого через Интернет, может изменить ход истории.

    Несколько слов о качестве. Книга издательства «Yakaboo Publishing» очень достойная. Довольно объемная, с белыми страницами и разборчивым текстом. Обложка крутая. Отличное издание на подарок!

  •  
    Новий погляд на соцмедіа та їх велику роль
    Якшо облишити слушні коментарі щодо якості перекладу і літературного редагування (там вже внизу все розписали), то я все рівно рекомендую почитати цю книгу. Насправді у нас мало будь-якої літератури на тему інфо-медійної грамотності, розуміння соцмереж не з боку маркетологів, а з боку споживачів, журналістів, громадських активістів. Автор, журналіст, спілкувався із багатьма людьми, імена яких можливо не дуже знайомі широкій публіці, але ці люди зробили великий вплив на сучасні події. Автор вводить нове поняття homo digitals, щоб підкреслити, як сучасні люди можуть впливати на перебіг важливих і масштабних подій: від війни збройної до війни інформаційної. Він наголошує на тому, що Росія дуже обізнана у використанні соціальних медіа і традиційних, маніпулюванні масами, тому в нас так неочікувано для нас, але так сплановано для них трапилась війна і захоплення територій. У своїй книзі Дайвид наводить приклади, що перемога у збройних конфліктах зовсім не означає перемогу загалом, тому що є ще війна наративів і наративи набагато потужніші за танки. Тому правильні і правдиві наративи допомагають не надто озброєній Україні отримувати підтримку від світу у війні з Росією, яка триває не тільки на фронті.
  •  
    Війна за уми
    Книжка публіцистична, а не технологічна, але корисна і повчальна. На прикладі українсько-російської війни, війни Ізраїлю та ХАМАСу, війни в Сирії та діяльності Ісламської держави автор доводить наступне.

    Навіть у традиційній сучасній війні, у військових діях на полі бою неможливо обійтися без інформаційних операцій як до початку бойових дій, так і під час протистояння. Бо можна виграти «військово», але програти «політично». Свіжий приклад (не з книги) – війна Вірменії та Азербайджану, коли супротивники, крім бойових зіткнень, ведуть активну пропаганду і контрпропаганду про свої успіхи і поразки супротивника та нав’язують своє бачення конфлікту.

    Більше того, довготривала інформаційна війна чи потужні пропагандистські атаки здатні приносити результат навіть без боїв. Як це було з російською анексією Криму (у випадку довготривалої інформаційної війни) чи захоплення військами Ісламської держави другого по величині іракського міста Мосул, коли іракська армія просто розбіглася під тиском потужної пропаганди.

    Автор говорить, що вже сьогодні при приходимо до того, що військові операції все частіше будуть сприйматися і застосовуватися як підтримку інформаційних операцій. Так, війна ведеться військовими засобами, але акцент лише на батальні практики нівелюється, як нівелюється і їхня ефективність.

    Тому, ми маємо усвідомити, що перемогти у нашій війні ми можемо, лише перемігши, перш за все, у битві за уми…

    А над якістю перекладу та помилками в тексті все ж таки треба було попрацювати.
  •  
    Війна у соціальних медіа
    Найцікавішим у цій книзі було дізнатись погляд іноземця, якому відверто байдуже на історичну чи логічну приналежність земель до території тієї чи іншої країни, на українсько-російський конфлікт на Сході України. Два реальних персонажі, що стосуються саме цієї теми, настільки відверто розповідали свої історії вперше. Анна - волонтер, сильна та вольова жінка, що рятувала життя українських бійців поза полем бою. Віталій - працівник ЗМІ, розповсюджувач інформаційних повідомлень російських ботоферм, який щиро вірив, що не займається антиукраїнською пропагандою.
    До цієї книги я ніколи не цікавилась Ісламською державою, війною Ізраїлю та ХАМАСу в Секторі Ґази. Мене відверто не хвилювали їх проблеми і страждання, бо живучи в країні, на території якої теж військовий конфлікт, автоматично не вбачаєш нічого дивовижного у війні чи тероризмі (особливо на Ближньому Сході, що і так стереотипно є для всього світу уособленням тероризму). Це цинічно, але в наших уявленнях так і є.
    Не скажу, що автор хотів розчулити читачів слізними історіями страждань та боротьби персонажів книги. Ні, він хотів додати інформації обличчя - обличчя реальних людей, історії яких завжди сприймаються краще сухих, хай навіть і дуже важливих теоретичних фактів з прикладами. Уся ця книга - приклад могутньої сили, що от-от може вийти з-під контролю!
    Не скажу, що мене вразила сила соціальних медій, якій присвячена ця книга. Як студентка журфаку, я знайома з усіма методами та функціями впливу на суспільство через соціальні мережі. Але я ніколи не уявляла, що це відбувається в таких масштабах.
    Стосовно критики перекладу та стилю книги - не лякайтесь цього! Є декілька незначних орфографічних помилок, на кшталт «слов» замість «слово», але це не завадить вам зрозуміти сенс написаного. Ви, елементарно, можете не помітити 90% таких недбалостей редакторської вичитки. Стосовно слів «наратив», «опінії»: замінивши їх на простіші українські аналоги, автор (перекладач) не зміг би передати ту атмосферу історій та реальну проблему впливу соціальних медій на життя мільйонів людей!
 
Характеристики Війна у 140 знаках. Як соціальні медіа змінюють конфлікти у XXI столітті
Автор
Дейвид Патрикаракос
Видавництво
Yakaboo Publishing
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2017
Перекладач
Ірина Рудько
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60х90/16 (145х215 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тип
Паперова
 

Про автора Війна у 140 знаках. Як соціальні медіа змінюють конфлікти у XXI столітті