Вибір. Прийняти можливе
Паперова книга | Код товару 1258991
Yakaboo 5/5
Автор
Едіт Єва Еґер
Видавництво
#книголав
Серія книг
Полиця бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2020
Перекладач
Христина Радченко
Кількість сторінок
400
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Вибір. Прийняти можливе

Докротка Еґер потрапила до Аушвіцу, коли їй було 16 років, там вона втратила батьків, а їй із сестрою вдалося вижити. Через кілька років після звільнення вона емігрувала до Америки, де протягом десятиліть працювала над тим, щоб зцілитись від травми.

У цій книжці історія її перебування у концтаборі та її звільнення, історія самозцілення та яку роль у цьому процесі відіграв Віктор Франкл, психотерапевт і теж вцілілий у Аушвіці, а також це історії її пацієнтів, яким вона допомогла пережити скрутні моменти.

За словами авторки, ніхто не може уникнути страждань у своєму житті, але кожен має вибір, як вийти з таких ситуацій — як жертва чи той, хто вцілів. І ця книжка про те, як дійти до такого вибору, як звільнитись від травм.

«Це універсальне послання про надію та можливості для всіх, хто намагається звільнитися від болю та страждань. Читачі та читачки, що перебувають у полоні нещасливого шлюбу чи деструктивної родини, чи роботи, яку ненавидять, чи за колючим дротом переконань, якими себе обмежують, у пастці яких застряг їхній розум, дізнаються з цієї книги, що вони в змозі обрати радість та свободу незалежно від обставин» .

Філіп Зімбардо,  психолог, автор бестселера «Ефект Люцифера»

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Едіт Єва Еґер
Видавництво
#книголав
Серія книг
Полиця бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2020
Перекладач
Христина Радченко
Кількість сторінок
400
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Месть не делает нас свободными 80% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Месть не делает нас свободными. Свобода заключается в том, чтобы принять то, что есть, и простить себя"(с)
    Автор этой книги, а на сегодняшний момент - это 90-няя бабулечка, которая пройдя все страдания войны и жизни в концентрационном лагере не осталась жить в прошлом с жаждой мести, а сделала выбор в пользу прощения, хоть и ушло у нее на это больше 40-ка лет.
    В 17ть лет планы девушки стать балериной поламали лагерь смерти, марш смерти, сидение на крыше поезда в качестве живого щита, чтобы враги немецкой власти не смогли разбомбить вагоны с боеприпасами.В итоге она стала психотерапевтом и скорее всего сделала для других намного больше в этой роли, чем если бы возможно реализовала себя как балерина.
    Всем читателям, естественно, не обязательно проходить все испытания которые прошла автор, ведь жизнь может загнать в тупик и без воин.
    Не смотря на любые обстоятельства, которые происходят с человеком, нужно всегда с оптимизмом принимать будущее.
    Жизнь Эдит после войны как эмигрантки (она уехала в Америку и там вышла замуж) тоже очень интересна и иной раз поучительна, ведь она получила степень доктора психологии в 50 лет и до последнего сомневалась в правильности своего выбора учиться в таком зрелом возрасте.
    "— Не знаю, к тому времени, как я завершу образование, мне уже будет пятьдесят.
    Он улыбается:
    — Вам в любом случае будет пятьдесят."(с)
    Помимо этого автор представляет огромный опыт своей деятельности, общение с пациентами, интересные случаи, а также достаточно много интересного общения с другими психотерапевтами.
    Просто прочитать эту книгу - это уже есть мощный опыт, который может помочь в различных жизненных ситуациях осмыслить важные вещи и сделать правильный для себя выбор.
  •  
    «Найгірше виявляє в нас найкраще.» 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Поки читала шкірою бігали мурашки . Останній раз відчувала таку напругу, коли читала «Татуювальника з Аушвіцу».
    Реальна історія угорської дівчинки, яка пережила табори смерті. Три частини книги про три періоди життя, про вину, переосмислення і звільнення. Для мене ця історія про людяність.
    І до речі, модна знайти безліч інтерв’ю з цією неймовірною жінкою, її слова так надихають.

    «Час не лікує. Людина робить це сама, з часом.»

    «Я втратила своє дитинство через війну, юнацтво - через табори смерті, молодість - через силування себе не обертатись назад. Я стала матір’ю раніше, ніж оплакала смерть власної матері. Я щосили та якнайшвидше намагалась стати цілісною.»
Купити - Вибір. Прийняти можливе
Вибір. Прийняти можливе

Звичайна ціна: 260 грн

Спеціальна ціна: 234 грн

Є в наявності
 
Інформація про автора
Едіт Єва Еґер
Едіт Єва Еґер

Едіт Єва Еґер – видатна психотерапевтка, що вціліла під час Голокосту, авторка світового бестселера «Вибір». Едіт Еґер народилась в єврейській родині в Угорщині. Коли їй було 16 років, вона була успішною балериною та гімнасткою. У цей час вона потрапила у концтабір, де загинули її батьки, їй з сестрою вдалося вціліти. За кілька років після звільнення вона разом з чоловіком емігру...

Детальніше

Рецензії Вибір. Прийняти можливе

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Месть не делает нас свободными 80% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Месть не делает нас свободными. Свобода заключается в том, чтобы принять то, что есть, и простить себя"(с)
    Автор этой книги, а на сегодняшний момент - это 90-няя бабулечка, которая пройдя все страдания войны и жизни в концентрационном лагере не осталась жить в прошлом с жаждой мести, а сделала выбор в пользу прощения, хоть и ушло у нее на это больше 40-ка лет.
    В 17ть лет планы девушки стать балериной поламали лагерь смерти, марш смерти, сидение на крыше поезда в качестве живого щита, чтобы враги немецкой власти не смогли разбомбить вагоны с боеприпасами.В итоге она стала психотерапевтом и скорее всего сделала для других намного больше в этой роли, чем если бы возможно реализовала себя как балерина.
    Всем читателям, естественно, не обязательно проходить все испытания которые прошла автор, ведь жизнь может загнать в тупик и без воин.
    Не смотря на любые обстоятельства, которые происходят с человеком, нужно всегда с оптимизмом принимать будущее.
    Жизнь Эдит после войны как эмигрантки (она уехала в Америку и там вышла замуж) тоже очень интересна и иной раз поучительна, ведь она получила степень доктора психологии в 50 лет и до последнего сомневалась в правильности своего выбора учиться в таком зрелом возрасте.
    "— Не знаю, к тому времени, как я завершу образование, мне уже будет пятьдесят.
    Он улыбается:
    — Вам в любом случае будет пятьдесят."(с)
    Помимо этого автор представляет огромный опыт своей деятельности, общение с пациентами, интересные случаи, а также достаточно много интересного общения с другими психотерапевтами.
    Просто прочитать эту книгу - это уже есть мощный опыт, который может помочь в различных жизненных ситуациях осмыслить важные вещи и сделать правильный для себя выбор.
  •  
    «Найгірше виявляє в нас найкраще.» 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Поки читала шкірою бігали мурашки . Останній раз відчувала таку напругу, коли читала «Татуювальника з Аушвіцу».
    Реальна історія угорської дівчинки, яка пережила табори смерті. Три частини книги про три періоди життя, про вину, переосмислення і звільнення. Для мене ця історія про людяність.
    І до речі, модна знайти безліч інтерв’ю з цією неймовірною жінкою, її слова так надихають.

    «Час не лікує. Людина робить це сама, з часом.»

    «Я втратила своє дитинство через війну, юнацтво - через табори смерті, молодість - через силування себе не обертатись назад. Я стала матір’ю раніше, ніж оплакала смерть власної матері. Я щосили та якнайшвидше намагалась стати цілісною.»
  •  
    Жити після виживання 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Чесно кажучи, я трішки боялася брати до рук цю книгу. Вже з обкладинки зрозуміло, що це книга про концтабір. Боялася я читати цей роман не тому, що не хотіла читати про страждання, горе і біль. Навпаки, мені здається, письменники останнім часом люблять використовувати важкі теми, включно з геноцидом євреїв, лише для того, щоб привернути увагу до себе, до свого роману. Сам роман часто не аж такий якісний і має на меті лише вичавити з читача сльози яким завгодно способом. Але ця книга інша. По-перше, вона написана не якимось там письменником, а самою героїнею. Тобто, це не художня книга, а нонфікшн, автобіографія, мемуари. Едіт Егер пише про те, що пережила сама. Та й в плані сюжету, більша частина книги розповідає не саме про те, що пережила авторка в концтаборі під час війни. А її життя після. Дійсно, більшість книг та фільмів про війну закінчується таким щасливим кінцем: вони перемогли і вижили. Але після закінчення війни особиста битва тільки починається. Адже після пережитого повернутися до нормального життя ой як непросто. Зараз це називають посттравматичним синдромом, з такими людьми працюють психологи та психотерапевти, а тоді про це ніхто не думав, Едіт Егер, як і багато її друзів по нещастю, мусила сама боротися зі своїми демонами. Це дуже світла книга. Про те, як знайти в собі сили жити далі, радіти життю і залишити темряву в минулому.
  •  
    Вибір 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це книга єврейки Едіт, що вижила в Аушвіці. Попри те, що тут є опис того періоду її життя, книга зовсім не про це. Навіть жахи того періоду написані не так, щоб ридати, а ніби з прийняттям минулого, а тому не так вже страшно. Книга про вибір бути щасливим, прийнявши все можливе (і неможливе також). Книга про прийняття себе, прощення себе. Дуже життєствердна книга.
    Едіт Еґер тепер професор Каліфорнійського університету, практикуючий психолог, що допомогла собі, а тепер допомагає багатьом. Тут є і історії її пацієнтів. Мотиваційна історія.
  •  
    Я можу бути вільна у своїй голові 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Тема Другої Світової Війни вцілому надто болюча та пронизана жорстокістю та цинізмом. А ця книга є автобіографічною, яку місцями читати морально важко, бо людський мозок просто не сприймає тих жахіть, через які пройшла авторка. Однак, це Історія, яку ми повинні знати та прийняти, аби не допустити подібного в майбутньому.
    Едіт Еґер - угорська єврейка, яка в 16 років потрапила до Аушвіцу, втратила там батьків та дідуся з бабусею. Однак, вона не втратила себе. Будучи ув'язненою, вона, водночас, залишалася вільною - у своїй голові, в думках, у мріях. У неї завжди був Вибір (їсти травинку, чи їсти людську плоть; танцювати для лікаря Й. та мріяти і отримати право на життя, чи відмовитися й бути відправленою на смерть; спробувати видобути їжу чи померти голодною смертю).
    "Я можу бути вільна у своїй голові, а він - ніколи. Він завжди житиме з тим, що накоїв. Він більше в'язень, ніж я" - так думала юна 16-річна Едіт, танцюючи для Лікаря Смерть у Аушвіці, тим самим зберігши собі життя.
    Вцілому, книга написана простою зрозумілою мовою. В книзі авторка поєднує описи подій та вчинків свого життя з істріями своїх пацієнтів. Тут же вона не відхрещується, що протягом всього життя психологічно вона не відновилася, не позбулася своїх внутрішніх демонів, хоча вже й здобула величезний багаж знань і стала психотерапевтом, що інколи її пацієнти допомагали їй у зруйнуванні в'язниці у своїй голові, перестати відчувати себе жертвою.
    Ця книга не лише про Аушвіц та відновлення після нього. Ця книга про життя, про те, що вибір існує завжди - бути ув'язненими в своїй голові чи стати вільними. Як навчитися жити з минулим, втратами, як навчитися прощати і не жити помстою. Книга змінює погляди на життя та події минулого, змушує переосмислити цінності.
    "Ми не знаємо куди прямуємо, ми не знаємо, що з нами станеться, але ніхто не зможе відібрати в тебе те, що ти тримаєш у своїй голові".
    Однозначно, на поличку! Впевнена, що ще повернусь до неї.
    Моя оцінка 10/10.
  •  
    Ми можемо обрати два шляхи - ув’язнити себе чи бути вільними 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Ця книга для мене поділена на декілька важливих моментів: історію страшної війни, самоусвідомлення та виживання, допомога іншим.

    ЦИТАТА:
    “Якщо я живу сьогодні, завтра я буду вільна”

    Авторка показує, що навіть в болючі моменти в Аушвіці, вона тримала в голові важливий момент - вижити, щоб…. Щоб зустріти коханого? Щоб танцювати! Щоб побачити сестру! Щоб…. жити.

    ЦИТАТА
    Я тут і зараз
    Лише я можу робити те, що я роблю, так, як я роблю це.
    Від доктора Роджерса я навчилась двох з моїх найвагоміших фраз для терапевтичних зустрічей: “Я чую, ви, кажете…” та “розкажіть мені більше”

    Мені сподобалось, як авторка в деталях згадує свої почуття в таборі. Як відчувала, в чому була одягнута і чому був вибір саме такий.

    ЦИТАТА:
    Франкл: “Людину можна позбавити всього, крім єдиного: останньої свободи - обирати власне ставлення до будь-яких наявних обставин, обирати власний шлях”

    Окремою червоною ниткою є спогад про батьків. Авторка засуджує себе за ті злощасні слова, котрі сказала в таборі. На її думку, це саме вони відправили її маму на смерть. З цим вона жила все життя і вартувало багато роботи над собою, щоб цей біль зменшився.

    ЦИТАТА
    Слова мами:
    “Просто пам’ятай, що ніхто не може відібрати в тебе те, що ти тримаєш у своїй голові”

    На мою думку, зцілення дівчини з війни почалось з того, що вона почала усвідомлювати свою біль. Почала копирсатись в своїх почуттях та страхах.

    ЦИТАТА
    “Злість - це не властивість. Це почуття. І воно не значить, що ви погана. Воно лише значить, що ви жива.

    Я навчаюсь на психолога і з захватом читала про терапевтичні вправи, котрі авторка давала своїм клієнтам. Сама переживши страшний біль - вона намагається допомогти іншим. Це цінно.

    ЦИТАТА
    “Важлива вправа, котра вивертає тебе навиворіт.
    Те, що зазвичай тримаєте всередині, ви маєте випустити назовні, а те, від чого зазвичай позбуваєтеся, заштовхати всередину”


    “Терапевтичний підхід.
    По одному реченню на кожного члена найближчого кола родини. Я хочу, аби ви записали те, що чого ніколи не казали тій людині особисто. Це може бути побажання, чи секрет, чи вибачення. Це може бути чимось незначним, наприклад “я б хотіла, аби ти клав шкарпетки до корзини брудної білизни”. Єдине правило - це має бути те, що ніколи раніше не було вимовлене вголос”

    “Ти не можеш вилікувати те, що не відчуваєш”

    Питання що звільняють зі стану жертви:
    Чого ви хочете?
    Хто хоче цього?
    Що ви плануєте зробити для цього?
    Коли?

    “Більшість з нас потребує диктатора - хоч і доброзичливого, - аби звалити на нього відповідальність, аби можна було сказати “ти змусив мене так вчинити, я не винна”. Але ми не можемо все життя ходити під чиєюсь парасолькою і жалітися, що мокнемо. Чудове визначення жертви - це коли ми зосереджуємося на тому, що поза нами, коли шукаємо когось, крім себе, аби звинуватити в теперішньому стані справ чи визначити власну мету, долю чи вартість”

    Важливо розпочати робити:
    Замість того, аби звинувачувати інших, візьми на себе відповідальність за власні вчинки.
    Працюй в команді, аби досягти результатів.
    Будь послідовний.


    Зазвичай однієї з трьох: потреби схвалення, прихильності чи уваги.


    Важливо для мене і те, що авторка продовж твору говорить про те, що потрібно просто жити. ТУТ І ТЕПЕР!

    ЦИТАТА
    “Ось ви! У священному теперішньому. Я не можу вилікувати вас - чи будь-кого іншого, - але я можу відсвяткувати ваш вибір зруйнувати в’язницю у вас в голові, цеглину за цеглиною.
    Ви не в силі змінити те, що сталося, не в силі змінити те, що зробили ви чи зробили з вами. Але ви можете обрати життя зараз!”

    Прочитала і вам рекомендую

    Іва РЕПНИЦЬКА
  •  
    Вибір в нашій голові
    Ми самі вибираємо, яким має бути наше життя! Точніше, як відноситися до тих подій, які відбуваються в ньому. Злети і падіння є у кожного, але хтось при цьому щасливий, а інший глибоко нещасний.
    Едіт -головна героїня твору і вона ж автор, пережила справжню трагедію -голокост. В зовсім юному віці її забрали із сім"ї та вивезли в концтабір з іншими євреями. Перед кожним з них постав вибір - змиритися та померти чи витерпіти і "дотягнути" до звільнення. Едіт вибрала - вижити. Вижити заради майбутнього! Голод, знущання, страх та багато інших нещасть довелося їй перетерпіти. Єдиною підтримкою та певним стимулом для боротьби за життя була її сестра, яку також утримували в концтаборі.
    Та згодом виявилося, що перебування в концтаборі, було не найважчим випробуванням її життя. На зміну одним загарбникам прийшли інші. Нацисти відібрали життя батьків і дитинство, комуністи - все майно і мало не відібрали життя її чоловіка. Довелося тікати в Америку. На чужині Едіт не тільки вижила, а й досягнула важкою працею значних успіхів в області психіатрії. Тому, що "все в нашій голові", а Едіт Егер вибрала бути вільною!
  •  
    Вибір
    Я дуже люблю книги про Другу світову війну та Голокост, тож коли я побачила анотацію до книги Едіт Еґер "Вибір", то одразу додала її до своїх бажанок.
    Але ця книга не тільки про концтабори та Голокост, вона перш за все про вибір. Про те, як після страшних подій знов знайти себе. Як дозволити собі бути щасливим. Як обрати собі роль не жертви, а переможця.
    Едіт Еґер пережила страшні речі, про них вона і пише в своїй книзі. Якщо чесно, це найстрашніша книга про Голокост, яку я читала. Письменниця вміє так зобразити жахіття, що ти бачиш реальну картинку перед очима і плачеш так, що аж не можеш продовжити читання...
    Цю книгу (свою першу) Едіт написала в 90 років (зараз їй 93). Писала на основі не тільки свого життя, але і своєї роботи (вона клінічний психолог, допомагала військовим боротися з посттравматичним синдромом).
    Допомагаючи людям, вона довго не могла допомогти собі.
    Здається, що після визволення з концтабору, людина має відчувати тільки щастя, але в дійсності це виглядає не так. Ці люди задають собі питання - Чи дійсно я заслуговую на життя? Чому стільки людей загинуло, а я живу?..
    Важка книга, але вона не депресивна. Вона дає надію. І вибір.
  •  
    кожен день - це вибір
    В мене не було сумнівів, що "Вибір" Едіт Егер це моя книжка, але я не підозрювала, що вона заполонить моє серце. Вдячна друзям, що натхненно поділились.
    На перший погляд може видатись, що це знову тема голокосту і Аушвіцу, але не на цей раз. 
    Тобто тут є про все це, але головним чином тут про вибір. Вибір як жити після того як батьки, коханий, родичі та друзі загинули у концтаборах, а надії на порятунок практично нема...
    Це не роман, не літературний опис, а автобіографічна розповідь відомої американської психотерапевтки угорського походження Едіт Егер.
    Це щира сповідь на яку вона відважилась у зрілому віці, після щасливого шлюбу, народження трьох дітей, важкої еміграції і здобуття найвищого наукового ступеня з психотерапії.
    Коли читала, мене не покидало відчуття відвертої і довірливої розмови з дуже близькою мені людиною, яка ділиться своїми думками, переживаннями і проблемами.
    Пані доктор не переставала мене дивувати силою духу і ранимістю, рішучістю та крихкістю, постійним поєднанням юної дівчини атлетки і доброї лікарки людських душ. Боюсь, що не змогла добре розповісти про книжку яку безумовно раджу всім і кожному, бракує слів.
    Просто вона дуже нам потрібна - правда про себе і відвага вставати і йти далі після найважчих падінь.
    "Ми маємо вибір - загострювати увагу на тому, що втратили чи на тому, що все ще маємо.Щомиті існує вибір.Немає значення те, наскільки зневірює, набридає, примушує, болить чи гнітить наш досвід, ми завжди можемо обирати, що з ним робити. І я нарешті починаю розуміти, що я також маю вибір. Це усвідомлення змінить моє життя"
  •  
    Я теж можу стати вільною.
    Не пам'ятаю, коли останнього разу я з таким захопленням читала книгу, та й ще не художню.
    Не знаю, що мене сколихнуло на придбання її, але це було рішенням, вартим багатьох.
    Книга захоплює з перших сторінок. Чим? Відвертістю. Відчайдушною відвертістю, якої, мені особисто так бракує навіть перед самою собою.
    Ця книга - повноцінний сеанс чи то, навіть, низка сеансів психотерапії із людиною, яка пізнала терапію із середини, душею і тілом.
    Читала одночасно захоплюючись міцністю душі авторки і реалістичністю її переживань.
    Мушу сказати, що в свої важкі моменти я, ніби, теж граю у гру, вдаваючи, що я знаходжусь в іншому місці, чи намагаючись знайти те, що мені буде корисним з цієї ситуації в майбутньому.
    Мимоволі, на сторінках, міркувала - А що б я зробила в даній ситуації?
    Відповідь знайти важко, але справа не в тому, щоб знайти вихід, а в тому, щоб не зупиняти свої пошуки. Ніколи не знаєш напевно, де, в чому схований корінь проблеми?
    Але завдяки таким книгам починаєш вірити в те, що, якщо їй вдалося стати щасливою, то і в мене вийде. Я теж можу стати вільною.
  •  
    Вибір. Прийняти можливе.
    Випадково знайшовши книжку на Якабу, я звернула увагу на обкладинку - крізь сніг проростали квіти, над ними колючі проволоки. Було зрозуміло, що книга про концтабір і про силу духу людини.
    В ній талановита жінка Едіт Егер по жіночому розказала про своє життя. 400 сторінок читаються дуже швидко, залишаючи після себе смак надії, прощення, любові.
    Зараз Едіт Егер дев'яносто три роки. Вона надає психологічну допомогу людям, які страждають від посттравматичного розладу, бере участь у численних передачах.
    Її порада взяти цілковиту відповідальність за своє життя, прийняти себе і любити за те, хто ми є найсправді.
    Рекомендую до читання!!!
  •  
    Цікаво і життєво
    Мене надзвичайно вразила книжка Вибір. Я знайшла її випадково на сайті Якабу. Дуже цікава і насичена книжка
    Кожен може знайти відповіді на питання, які ми задаємо собі щоденно. Сила духу і можливість вибору є перед нами кожного дня, кожен вибирає світлу або темну сторону. Це вибір кожного. Завдяки цій книжці я зрозуміла, що дуже важливо вибирати світлу сторону навіть якщо її майже не видно на нашому обрії. Ми часто схиляємося до того, що очевидно інколи не так просто побачити просвіт в кінці тунелю, але це є надзвичайно важливо. Дякую
  •  
    Сильна і емоційна книга
    Дуже сильна і емоційна книга. Читається з гіркотою на серці, але з надією.

    Ті, хто любить виписувати цитати, знайдуть у цій книзі їх безліч.

    Історія повністю автобіографічна. Авторка розповідає про своє життя від самого дитинства до наших часів. До речі вона досі жива. Їй 94 роки і вона і зараз проводить мотиваційні виступи. Людина, котрою я захоплююся.

    Не розумію навіщо мама Едіт говорила в дитинстві що вона некрасива. Судячи із фото на форзаці обкладинки книги - дівчина дуже гарна. Можливо вона не хотіла щоб дочка була занадто самовпевненою... Хотіла як краще...

    Життя Едіт змінюється назавжди...
    Вона разом із сестрою і мамою потрапляє до Аушвіцу...

    До речі я не знала що під час війни у полонених із Аушвіцу брали примусово кров для переливання німецьким солдатам...У них і так сил не було, ледве виживали, просто жах...

    Здається, що після того як Едіт повернеться після концтабору їх життя буде спокійнішим... Але на жаль ще багато перешкод буде у її житті...

    У книзі " Вибір" згадується ще одна книга, яку я давно хочу прочитати: "Людина в пошуках справжнього сенсу" Віктора Франкла. Виявляється Едіт Іва Еґер з Віктором листувалася і дружили, вони обмінювались спогадами про Аушвіц, давали поради один одному щодо своїх внутрішніх переживань.

    Книга однозначно варта вашої уваги.
  •  
    не тільки про вибір...
    З тих книг, що запам’ятовуються. Запам’ятовується і сюжетом – спогади колишньої ув’язненої Аушвіцу, і розповіддю про життя, і розповіддю про намагання усе подальше життя осмислити (чи переосмислити?) цю трагедію з Аушвіцом, яка не тільки наклала відбиток на все життя, яка, по-суті, змінила все подальше життя, але вже тільки від самої людини залежить – чи дозволити цій трагедії отруюювати все подальше життя, чи прийняти її, як факт, змінити який не було змоги, бо не було вибору. Саме в цьому й полягає вибір – яка б трагедія не сталася з людиною – від неї залежить, який вона зробить вибір щодо впливу цієї трагедії на своє життя. Автор на прикладі своєї сім'ї, себе і історій своїх пацієнтів показує, як може змінитися (чи не змінитися) життя людини, яка вирішила (чи не вирішила) зробити вибір щодо свого відношення до ситуації, яка мала критичний вплив. Книга легка, але не в плані легкості історії, бо описані подекуди жахливі речі, а в плані викладення – простими словами про складні речі. Це не наукова робота, не психологічно-повчальна книга, як могло б видатися з анотації, це книга про життя людини, а тому цілком доступна для сприйняття. Але для мене особисто крім, власне, вибору, в цій книзі були два моменти, які мене просто вразили і в якійсь мірі засмутили. Перший момент - сім’ю Едіт забрали до Аушвіцу у 1944 році. Повним ходом йшла війна, працювали табори смерті, євреїв винищували та дискримінували в усіх окупованих країнах. Не знати про це, здається, було неможливо. Але люди робили вигляд, що не знають, що їх це не стосується, що у них отут – конкретно тут – все добре і звично. Сім’я Едіт продовжувала жити в Кошице, працювати, вчитися, ходити в театр, і батько Едіт здав квитки до США, куди вони мали їхати, але не поїхали, бо як же кинути все, адже «все» - у них тут. А потім був Аушвіц. І вже після війни, коли Едіт виходить заміж за Белу, вони живуть у Словаччині, яка знаходиться в радянській зоні впливу, у них націоналізують виробництва, машину, їх знайомих забирають органи безпеки і вони зникають, за Белою в будь-який час можуть прийти, а вони все не можуть вирішити, емігрувати їм чи ні, і якщо все ж емігрувати – то куди. Так вони й не могли вирішити, поки Белу все ж не забрали і тільки тоді прийшлося приймати рішення в лічені години. І ця ситуація – з очікуванням невідомо чого, намаганням запевнити самого себе, що це не стосується тебе конкретно, що все нормально – повторилася після Аушвіцу, коли, здавалося б, уже є такий страшний життєвий досвід. Що це? Це типова людська поведінка, чи це притаманно тільки деяким людям? Від цього стає страшно – невже людина дійсно не здатна, перебуваючи певний час в ситуації, яка їй загрожує, усвідомлювати загрозу? Люди вірять запевненням, люди очікують виконання кимось даних обіцянок, люди намагаються відганяти дискомфортні думки. Едіт пише: «Я ніколи не зустрічала людину, яка б свідомо обирала життя у неволі. Однак я знову й знову свідчила на власні очі, як охоче ми віддаємо нашу духовну та розумову свободу, перекладаємо на іншу людину чи сутність відповідальність за те, зоби керувати нашими життями, вирішувати за нас». І від розуміння того, що зараз в світі взагалі і в нашій країні зокрема відбувається саме ця ситуація – коли люди свідомо не обирають життя у неволі, але при цьому передають свою свободу комусь іншому, передавши й право керувати своїм життям, стає лячно і незатишно. Змінюються обставини і ситуації, люди – ні. І я вдячна цій книзі, що змогла поглянути на такі життєві ситуації, бо вона не тільки про вибір, вона й про людську природу.
  •  
    Не існує нічого неможливого
    Прочитала "Вибір. Прийняти можливе" майже пів року тому, але досі не можу зібратись з думками, щоб висловити своє захоплення силою духу авторки. Едіт Іва Егер народилась в сім'ї угорських євреїв, у підлітковому віці вона мріяла стати балериною.1944 року потрапила до концтабору Аушвіцу, де втратила обох батьків. Після завершення Другої світової Едіт повернулась в Угорщину, вийшла заміж і народила дитину, але їм з чоловіком ледве вдалося врятуватись від репресій з боку радянської влади. З маленькою дитиною на руках вони втекли до Сполучених Штатів Америки, де були змушені починати все спочатку.
    Едіт почала вивчати психологію в зрілому віці й зрештою отримала науковий ступінь. Дотепер вона продовжує працювати психотерапевткою, виступати з лекціями та консультувати американських солдатів щодо лікування постравматичних розладів і тренування стійкості.
    Дивовижна біографія, яка могла бути б покладеною в основу фільму нарівні з "Піаністом" Романа Поланські.
    Тому й не дивно, що мене настільки вразив "Вибір". Авторка розповідає про те, як після звільнення з Аушвіцу вона десятиліттями носила концтабір в собі. Довготривалий і болючий шлях Едіт Іви Егер до емоційного визволення змушує замислитись над тим, що не існує нічого неможливого.
    P.S. "Дар. 12 уроків, які врятують ваше життя" також маю в найближчих планах.


  •  
    «Вибір. Прийняти можливе» Едіт Єва Еґер
    Книга «Вибір. Прийняти можливе» – Едіт Єва Еґер
    Що для вас свобода та внутрішня сила людини? Для когось це мати контроль над кимось та чимось, а для когось просто зробити вибір. Вибір "пробачити", в першу чергу, собі, а не своєму ворогові. Вибір "пробачити", аби мати змогу жити, а не існувати. Вибір "пробачити", щоби не з'їдати себе із середини зате, що вижила.
    В кожного поняття "вибір" свій, індивідуальний.
    90-річна бабуся Едіт Єва Еґер пропонує нам свої історію прийняття цього "вибору". Вибір, який було зроблено попри загублену мрію 16-річної дівчинки стати балериною; пропри смерть батьків; попри знущання, катування та голод.
    Жахіття та жорстокість, які панували в ті часи, не можна описати жодними словами та емоціями. Це те про що потрібно пам'ятати та ніколи не допустити. Історія пані Едіт показує нам, що пропри все, те що всередині нас, що в наших думках - ніхто та ніщо ніколи не може забрати та знищити.
  •  
    "Выбор". Свобода состоит из того, чтобы принять все, что произошло.
    "Выбор". Свобода состоит из того, чтобы принять все, что произошло.
    На судьбу венгерской еврейки Эдит Эгер выпало немало испытаний. В подростковом возрасте она попала в страшный нацистский лагерь смерти - Аушвиц. Там она потеряла своих родителей, а ее вместе с сестрой в 1945-м году чудом спас американский солдат, когда она без сознания, со сломанной спиной лежала в горе трупов.
    Когда Эдит Эгер исполнилось 50, она пошла учиться психотерапии и получила научную степень в техасском университете.
    Сегодня ей 94 года и она известный психотерапевт и мотивационный спикер в калифорнийском университете.
    Она помогает многим больным найти себя и освободится от оков собственных проблем.
    Сама же она долго носила в себе боль прошлого до тех пор пока в 1990-ом году снова не вернулась в Аушвиц, чтобы посмотреть в глаза своему страху и подавленным эмоциям.
    Книга автобиографическая. Автор рассказывает о своей жизни с самого детства и до сих пор. Однако, несмотря на сложный путь через Аушвиц, книга вовсе не кажется жуткой. Она о другом: о принятии, об эмоциональных кандалах и границах. Она о выборе, который встает перед каждым из нас ежедневно: выбрать собственный путь или подчиниться обстоятельствам, смириться или бороться, действовать или отказаться, быть счастливым или не быть.

    Убедительно советую к прочтению!
 
Характеристики Вибір. Прийняти можливе
Автор
Едіт Єва Еґер
Видавництво
#книголав
Серія книг
Полиця бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2020
Перекладач
Христина Радченко
Кількість сторінок
400
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
140х210 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
3000
ISBN
978-617-7820-59-7
Тип
Паперова
 

Про автора Вибір. Прийняти можливе