Вгору сходами, що ведуть униз
Паперова книга | Код товару 1140054
Yakaboo 4.9/5
Автор
Бел Кауфман
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
1964
Перекладач
Ірина Серебрякова
Кількість сторінок
472

Усе про книжку Вгору сходами, що ведуть униз

«Вгору сходами, що ведуть униз» Бел Кауфман — книжка, дуже незвична за формою і водночас зрозуміла кожному. Цей роман складається з папірців, нібито знайдених у сміттєвому кошику, переписок на шкільній дошці, уривків щоденника, безглуздих директив, звітів, оголошень та планів уроків.
Ця мішанина голосів творить кумедну і зворушливу історію про молоду недосвідчену вчительку-ідеалістку, яка прагне змінити життя своїх учнів. І про учнів, яким, як і їхній наставниці, треба ще вижити в бюрократичному хаосі та безглуздій жорсткості системи освіти. Чи готова міс Баррет боротися за кожного свого учня? Як захистити підлітків від наркотиків, расових упереджень, криміналу? І чи знайдеться у цій історії місце для любові? І якщо так, то для якої?

Характеристики
Автор
Бел Кауфман
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
1964
Перекладач
Ірина Серебрякова
Кількість сторінок
472
Рецензії
  •  
    «Хай це стане для вас викликом» 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Будь ласка, читайте цю книгу. Посміхайтеся. Смійтеся вголос. Відчувайте, як стискається серце. Ось вона. Одна з найкращих, найдобріших, найсвітліших. Скарб.
    В той час, як одногрупники Сильвії Баррет розбіглися хто куди - хтось у декреті, хтось пішов у продажі - дівчина починає працювати за фахом. Натхненна та з вірою у краще, вона приходить на свій перший урок у середню школу імені Калвіна Куліджа, аби сіяти розумне, добре й вічне. І тут починається…
    Якщо чую, що книга викладена у формі листів, - я пропадаю. Обожнюю! Бел Кауфман пішла ще далі - «Вгору сходами, що ведуть униз» складається з уривків шкільних творів; із записок; із анонімок; з безглуздих шкільних директивів. Здавалося б, це може збивати - але навпаки! Через ці папірці, деякі з яких витягнуті зі сміття, і учні, й вчителі школи постають абсолютно живими, кожного бачиш, уявляєш і розумієш. Кожен зі своїм болем, зі свою позицією, і кожен такий яскравий!
    Школа Калвіна Куліджа - не для багатих підлітків, але й не для неблагополучних. Звичайна середня школа, яких мільйони. Діти, яких мільйони. Вчителі, яких… ви зрозуміли. І, мабуть, саме тому ця книга, написана 1964-го року, досі жива. Досі - про школи. Про вчителів.
    Вона настільки прекрасна, що слів мені бракує. Але коли після прочитання крім захоплення немає нічого, і ти хочеш бути таким самим ідеалістом, так само вірити і бажати просвіщати - це дорогого коштує.
    Абсолютний маст. Хай вона стане для вас таким щастям, яким стала для мене. В улюблені!
  •  
    Роман про школу 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Чому вибір пав і на цю книгу теж, в більшій мірі через те, що автор - Бел Кауфман - приходиться, якщо не помиляюся, племінницею Шолому-Алейхему. А це вже багато про що говорить.

    Головна героїня книги після університету долучається до робити в школі за своїм фахом - викладач англійської мови.
    Але школа далеко не є однією з найкращих ні в плані учнів, ні в плані своєї організації і фінансування.
    Учні складні, умови роботи важкі, майже неможливі, а бажання молодої вчительки, «ті череди», як називає головну героїню один із учнів, перейти на краще місце роботи - прогресуюче і нескінченне.

    Роман написаний у формі записок, листів, анонімок, текстів доповідей і розпоряджень, нотаток і різних написок.

    Спершу важко сприймати сюжет в силу незвичайного його викладу, але за пару десятків сторінок легко можна втягнутися і звикнути до такої форми розповіді.

    Фінал в чомусь банальний і очікуваний, але період читання досить приємний, і мабуть, саме через це, книга передруковується аж до цього часу :)
Купити - Вгору сходами, що ведуть униз
Вгору сходами, що ведуть униз
150 грн
Є в наявності
 

Рецензії Вгору сходами, що ведуть униз

4.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    «Хай це стане для вас викликом» 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Будь ласка, читайте цю книгу. Посміхайтеся. Смійтеся вголос. Відчувайте, як стискається серце. Ось вона. Одна з найкращих, найдобріших, найсвітліших. Скарб.
    В той час, як одногрупники Сильвії Баррет розбіглися хто куди - хтось у декреті, хтось пішов у продажі - дівчина починає працювати за фахом. Натхненна та з вірою у краще, вона приходить на свій перший урок у середню школу імені Калвіна Куліджа, аби сіяти розумне, добре й вічне. І тут починається…
    Якщо чую, що книга викладена у формі листів, - я пропадаю. Обожнюю! Бел Кауфман пішла ще далі - «Вгору сходами, що ведуть униз» складається з уривків шкільних творів; із записок; із анонімок; з безглуздих шкільних директивів. Здавалося б, це може збивати - але навпаки! Через ці папірці, деякі з яких витягнуті зі сміття, і учні, й вчителі школи постають абсолютно живими, кожного бачиш, уявляєш і розумієш. Кожен зі своїм болем, зі свою позицією, і кожен такий яскравий!
    Школа Калвіна Куліджа - не для багатих підлітків, але й не для неблагополучних. Звичайна середня школа, яких мільйони. Діти, яких мільйони. Вчителі, яких… ви зрозуміли. І, мабуть, саме тому ця книга, написана 1964-го року, досі жива. Досі - про школи. Про вчителів.
    Вона настільки прекрасна, що слів мені бракує. Але коли після прочитання крім захоплення немає нічого, і ти хочеш бути таким самим ідеалістом, так само вірити і бажати просвіщати - це дорогого коштує.
    Абсолютний маст. Хай вона стане для вас таким щастям, яким стала для мене. В улюблені!
  •  
    Роман про школу 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Чому вибір пав і на цю книгу теж, в більшій мірі через те, що автор - Бел Кауфман - приходиться, якщо не помиляюся, племінницею Шолому-Алейхему. А це вже багато про що говорить.

    Головна героїня книги після університету долучається до робити в школі за своїм фахом - викладач англійської мови.
    Але школа далеко не є однією з найкращих ні в плані учнів, ні в плані своєї організації і фінансування.
    Учні складні, умови роботи важкі, майже неможливі, а бажання молодої вчительки, «ті череди», як називає головну героїню один із учнів, перейти на краще місце роботи - прогресуюче і нескінченне.

    Роман написаний у формі записок, листів, анонімок, текстів доповідей і розпоряджень, нотаток і різних написок.

    Спершу важко сприймати сюжет в силу незвичайного його викладу, але за пару десятків сторінок легко можна втягнутися і звикнути до такої форми розповіді.

    Фінал в чомусь банальний і очікуваний, але період читання досить приємний, і мабуть, саме через це, книга передруковується аж до цього часу :)
  •  
    Хей, тічерко!
    Дуже мало людей, які не відчули на власному прикладі усі позитивні і негативні моменти школи. Проте, дуже мало хто замислюється про те, що відчувають і як проживають кожен свій день ті, чия головна мета передати дітям знання – про вчителів. А там дуже багато цікавих історій, неприємної бюрократії та підводних камінців. Нам зрідка розповідають про ту кількість паперової роботи, яка звалюється на вчителя. Напиши, підпиши, перевіряй, знову напиши, а те вже писати не треба, не пиши, пиши.
    Книга американської авторки (взагалі, родом з СРСР) Бел Кауфман – це історія про звичайну, не найкращу і не найгіршу школу в Америці 60-х років. Виходить, що з моменти написання книги пройшло вже 60 років, а актуальність історії не вичерпується. Головна героїня – молода вчителька, яка має велику мету, але полишається віч на віч із суворою реальністю. Їй важко віднайти спільну мову з учнями, доводиться писати довгі плани, заповнювати формуляр з кожного приводу (і отримувати за це догани і нову паперову роботу), при цьому вікно у класній кімнаті не полагодять аж цілий рік. Але все буде добре.
    Особливу увагу хочу приділити формі роману, адже він складається з маленьких записок, листів, уривків із зошитів. Це ніби корзина для паперу у класній кімнаті, яка матиме величезний зміст. І попри важливу історію, у книзі багато смішних моментів. Бо хто не сміявся у школі!
  •  
    Рецензія
    «Вгору сходами, що ведуть униз» – трохи незвична книга у плані подачі історії. Вона складається з листів, наказів та записок як учнів так і вчителів.
    Усі ці частини тексту вільно складаються у єдину історію. Певною мірою така подача дозволяє читачу поглянути на події не тільки зі сторони учителів, а й крізь сприйняття шкільної освіти самими учнями.
    Сильвія Баррет – молода вчителька, яка викладає англійську в школі Калвіна Куліджа, не найкращому місці. Навіть будучи завантаженою додатковими завданнями, окрім вчителювання (такими як ведення документації та постійне заповнення паперів із наказами) вона намагається покращити учням життя у школі.
    Для кращого розуміння своїх учнів міс Баррет ставить у класі скриню пропозицій, куди вони можуть вкидати записки. Із цих записок вона дізнається думки та погляди своїх вихованців.
    Авторка у передмові до книги зазначила, що хотіла показати ситуацію із освітою у старших школах США із врахуванням усієї бюрократичної тяганини, що буквально знесилює вчителів. На мою думку, авторці дійсно вдалося певною мірою передати ці проблеми крізь основний сюжет книги. Зокрема, це стосується часом відверто безглуздих наказів та зауважень.
    Письменниця описала стан школи, де навчаються її персонажі: клас із розбитим вікном, яке ніхто не збирається заміняти, із меблями, що знаходяться у аварійному стані; їдальня, у якій учням за відсутності достатньої кількості стільців та столів доводиться їсти стоячи.
    Це дійсно хороша книга. Вона варта вашої уваги.
  •  
    Роман про всіх і для всіх
    Як же добре, що цю книгу, яка вже стала класичною в Америці нарешті видали у нас українською мовою. Ще й в такому класному оформленні) Це роман про школу і вчителів. Бел Кауфман (це авторка книги, якщо що) сама працює вчителькою у школі, тому те, про що вона пише їй добре знайоме. Хоча, знайоме воно і нам! Адже всі ми були (або досі є) у цьому середовищі. Навіть якщо не як вчителі, то як школярі. Тому цей роман стане близьким і зрозумілим для будь-якого читача – не залежно від віку чи професії.
    Мене дуже зацікавив стиль оповіді. Це листи, фрагменти творів, якісь записки, нотатки. Спочатку важкувато звикнути до такого багатоголосся, але згодом розумієш, що це надає твору особливої пікантності. Інакше було б не так)
    Це життя середньо статичної школи. І хоч школа ця знаходиться в Америці, у нас ситуація не сильно відрізняється. І теми дурної бюрократії, правил, взаємодії учнів та вчителів актуальні і для нас. А мотив того як діти покидають школу задля роботи, адже треба на щось жити, взагалі вразив мене ледь не до сліз.
    Але дивним чином, сюжет не сумний. Він залишає після прочитання на серці радість і позитив. Особливо від того, що є ще такі вчителі як головна героїня. Поки це так – ще не все втрачено і надія є.
  •  
    Изнанка школьной жизни
    Книга не о вымышленном мире, а о нашей суровой действительности, когда некоторые факты заставляют с ними смириться.
    Главная героиня в силу своего возраста и амбиций молодого специалиста все ещё верит, что будучи учителем сможет многое донести своим ученикам, обучить их по максимуму. Именно на таких самоотверженных любителях своего дела держится наша система образования. Её образ - один из главных плюсов этой книги.
    Бюрократия американской школы ничем не отличается от бюрократии украинской школы, где измученный указами администрации учитель должен проделать кучу бумажной работы, написать тонну отчётов и тогда понятно, что до самого преподавания у него просто не хватает энергии.
    "учитель должен быть одновременно актером, полицейским, ученым, тюремщиком, родителем, инспектором, рефери, другом, психиатром, учетчиком, руководителем и воспитателем, судьей и присяжным, властителем дум и составителем отчетов, а также великим магистром Классного журнала." (с)
    Эта книга будет интересна как самим педагогам, так и всем остальным, ведь каждый из нас прошёл через школьную скамью.
    Очень удивила в хорошем смысле слова подача материала автором. Не совсем традиционное написание, а в виде внутришкольной переписки, отрывков школьных сочинений, письмах главной героини своей подруге - все это придает изюминку и выделяет эту книгу на фоне других.
    Интересно, обязательно прочтите!
  •  
    Моє, вчительське)
    Бел Кауфман "Вгору сходами, що ведуть униз"
    Інколи для того, щоб стати цінувати свою школу, варто почитати про інші)
    Хтось може розцінити це як мазохізм-у відпустці читати про роботу, але я так з тим карантином скучила за школою, за дітьми, за навчальним процесом, що цією книгою просто насолоджувалася і раділа, що я працюю не у такій школі)))
    Знаєте, чималий відсоток робочого часу у школі витрачається на писанину і бюрократію. Ніде так часто я не згадувала слова "без бумажкі ти какашка, а с бумажкой человек", як у школі. А ще фото -немає фото, отже немає й роботи. І ці дві складові мене дуже нервували, адже ті чисельні звіти, акти, термінові записки, наради зводили з розуму. Правда, зараз я розумію, що на фоні оцієї школи, моя геть мало паперової роботи просить)) Все пізнається в порівнянні)
    Але, як не крути, спільні проблеми у нас є-не загубити у канцелярщині дитину. Достукатися до учнів, відчувати їх, розуміти їх, шукати ключики до їхніх сердець, бачити на крок попереду їхніх вчинків, підкладати невидиму солому, щоб полегшити біль від падіння, простягати руку й допомогти встати...
    Це все те, що має робити вчитель. Це те, що більшість і роблять-непомітно і щоденно, продираючись крізь гори помилок, циркулярів, вказівок, недолугих вимог. Інколи здається, що я нездара, що не зможу, не вмію. Опускаються руки... Але назавтра знову йдеш і сподіваєшся, що от сьогодні ти точно зможеш. І справді можеш)
    Раджу)
  •  
    Здоров, тічерко!
    Місцями незрозуміла й нудна, місцями смішна, а іноді – дуже щемка книжка.
    Незвична тим, що складається з листувань і текстів записок.
    Події відбуваються в Америці 60-х років.
    Сильвія Баррет - молода й перспективна вчителька, йде працювати в звичайну загальноосвітню школу, клас для складних підлітків.
    Мобільного зв'язку ще нема, а комунікувати між собою якось треба. То ж, працівники школи й учні, пишуть один одному записки.
    Ситуація в школі достатньо напружена.
    Абсурдні шкільні правила, обмеження прав учнів, мінімум стратегії по вихованню дітей. З цим доводиться зіштовхнутися молодій вчительці. А ще, з проблемними підлітками серед яких є розбишаки, є представники різних рас й поглядів, є ті, хто вночі працює, а вдень мусить вчитися, є рання вагітність і аборти, булінг і багато інших проблем.
    Бел Кауфман сама працювала в школі, тому добре вловила загальну атмосферу школи й підліткових проблем.
    Книжка дуже незвична й не всім підійде, але в ній багато цінного.
    «Хай це стане для вас викликом»(с)
  •  
    Боротьба за виживання
    У нашій свідомості міцно вкоренилася приказка, що діти геніїв завжди відпочивають. Не буду сперечатися щодо дітей, проте онука Шолом-Алейхема Бел Кауфман явно відпочивати не збиралася. Вчителька за освітою та професією, вона написала в далекі шістдесяті роки одну з найцікавіших книг про школу. На жаль український читач лише зараз може познайомитися з цим шедевром, проте для таких справ пізно не буває ніколи.
    Цікаво, що цю книгу з однаковим захопленням читають як колишні учні, так і теперішні. Я маю на увазі батьків та дітей. Кожен з них бачить у ній щось своє, хтось сучасне, а хтось минуле.
    Бел Кауфман чудово описує у своїй книзі як учнів, з їхніми проблемами та нерозумінням вчителів, так і вчителів, які витримують колосальне навантаження, і робота яких не завершується після того, як продзвенів дзвінок на перерву.
    Головна героїня книги молода вчителька, яка лише починає свій вчительський шлях зустрічається з учнями, які навіть не прагнуть вчитися, а вчителів вважають чи не своїми персональними ворогами, з якими потрібно боротися усіма доступними методами. Недарма авторка вживає слово джунглі, в яких виживають лише сильніші.
    Книга написана в іронічно-гумористичному ключі, проте тут мають місце і звичайні людські драми та трагедії.
  •  
    Школа як вона є і щира вчителька
    Чудова книга про нелегку вчительську професію. Цю історію можна вже назвати класикою літератури, і її варто читати як педагогам, так і тим хто хоче обрати цю професію у майбутньому, щоб краще розуміти, які виклики стоять перед кожним педагогом, та які учні бувають. Ну, і звичайно, я б радила читати цю книгу кожному школяру, щоб краще зрозуміти себе та інших, а ще зрозуміти, що бути вчителем - нелегко, цінувати працю, інтелектуальні та емоційні зусилля інших.
    Ця книга про вчительку, яка тільки намагається знайти правильний підхід до кожного учня, яка тільки розбирається у тонкощах педагогічної професії та зрозуміти певні важливі істини. Хто такий учень? Як до нього ставитися? Чи він насамперед дитина, якій потрібна любов, чи школяр, якого найперше треба привчати до поваги, пошани інших, дотримуватися навчальної дисципліни?
    Книга розкриває багато важливих питань.
    Вона справді цікава, захоплива, де у чому повчальна.
    Мені, як людині, яка обожнювала школу, навчальний процес, і яка навчалася у педагогічному вузі, було читати надзвичайно цікаво. Тому, рекомендую!
  •  
    Вчительська праця
    Письменниця Бел Кауфман багато років пропрацювала у різних школах США. У вступі до цієї книги вона пише про те, що має досвід роботи із зовсім різними дітьми, у різних школах. І свої враження, почуття і думки стосовно роботи у школі вона і розкрила у цій книзі. Певна, що зі значною шкільною паперовою роботою, бюрократією, важким процесом налагодження стосунків із дітьми стикався, тому багато хто з учителів, читаючи книгу, згадає власні схожі ситуації або розпорядження.
    Місце дії – Нью-Йорк 1960-х рр. Молода вчителька міс Баррет влаштовується вчителькою у звичайну школу. Тут їй доведеться зіштовхнутися із расовими скандалами, складними дітьми, яких зовсім не цікавить школа, їхніми батьками, які зацікавлені у школі ще менше, нескінченою низькою адміністративних розпоряджень (часто безглуздих і суперечливих стосовно здорового глузду й одне одного), підлітковими проблемами, що зрідка навіть призводили до трагічних наслідків, обмеженістю і повним безсиллям педагогічного персоналу в деяких дитячих проблемах (зокрема, неможливістю надати хоча б елементарну допомогу дитині, яка її потребує, через сувору заборону торкатися до учнів). І в усьому цьому хаосі і байдужості вчителька намагається достукатися до дитячих сердець і донести навчальний матеріал зі свого предмету.
    Я читала безліч схвальних й емоційних відгуків про книгу. Але під час читання я все чекала, коли ж почнеться те цікаве, про що писали читачі. На жаль, я так і не зрозуміла, чим так захоплюються читачі, адже майже все, що описує авторка, не є чимось новим для тих, хто працює в галузі освіти (і в нашій країні теж). Той, хто пропрацював принаймні рік в освіті, наряд знайде щось вражаюче у цій книзі, адже більшість проблем знайомі. Єдине, що потішило, - це ставлення головної героїні до дітей: турботливе, відповідальне, щире, без стереотипів. І це дійсно варто уваги.
  •  
    лучший учитель
    Если бы все учителя в школах были как главная героина этой книги Сильвия, то приходя в школу ученики наслаждались бы каждым уроком и любили все предметы.
    Я считаю что каждый учитель должен прочесть данный роман. Написан он в весьма необычной форме, переписки между учителями и школьниками, между школьными письмами и указами. Все это оформлено достаточно комично и поучительно.
    В этом романе есть все: любовь и трагедия , как у Шекспира, подростковые проблемы непринятия себя, взросление, знакомство с бюрократией в школе. В общем все что так близко подросткам и пережито старшим поколением.
    Большим плюсом выступает то, что учительница это молодая женщина, которая что-то делает на своих уроках и пытается помочь ученикам. Она, как сказано в название книги, пытается подняться по ступеньках которые ведут в низ. Это название полностью характеризует систему образования, как оказалось во многих странах. И Сильвия не перестает это делать. Книга из разряда весёлых, но есть парочка любовных моментов, от которых даже "сердце замирало".
    Прекрасный роман для анализа своей школьной жизни, можно вспомнить свое пережитое время либо чему-то поучиться на перед.
    Рекомендую к прочтению.
    Моя оценка 5/5.
 
Характеристики Вгору сходами, що ведуть униз
Автор
Бел Кауфман
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
1964
Перекладач
Ірина Серебрякова
Кількість сторінок
472
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130x200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Газетна
ISBN
978-617-679-556-8
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література