Творчість містера Чейза в певному сенсі можна вважати класикою нуару, поряд із Д. Хемметом, Ч. Редмондом та К. Вулрічем. Роман "Весь світ у кишені" хоча і не значний за об'ємом, але пропонує амбітну історію із п'ятьма головними героями. Вдалося це чи ні? Мабуть, що так. Взагалі множинність головних героїв є нетиповим варіантом. Зазвичай головним персонажем є стомлений детектив, якому треба вирішити справу, на яку в нього немає ні наснаги, ні хисту (до речі, у Д. Х. Чейза багато романів із таким типовим детективом). Тим не менш, злочинці та рокова жінка є характерними персонажами цього жанру. Останній раз, коли я можу пригадати декілька діючих осіб в нуарі, це фільм "Вбивці" 1946 року. Звісно, враховуючи об'єм важко сказати, що персонажі розкриті, їх мотивація є переконливою тощо. Тим не менш, не виникає відчуття, що "чогось не дали". А про що історія? Є інкасаторська машина із мільйоном доларів (станом на шістдесяті роки, коли був написаний роман, це нереальна купа грошви), яку неможливо пограбувати. Є п'ять гангстерів, які мають чудовий план із заволодіння цими грішми. Кожен учасник операції - спеціаліст у своїй справі, але ідеальних планів просто не існує. Усю історію я не буду переказувати, зупинюся лише на відчуттях від фіналу. Розв'язка з одного боку типова для нуарних романів із гірким присмаком, однак несе у собі якусь естетику. Це не перемога добра над злом (позитивних персонажів у цій історії взагалі немає), а щось інше. Декілька слів про саме видання. Перше, що западає у очі - назва. Якщо подивитися, то можна знайти, що в оригіналі вона звучить "The World in My Pocket". В перекладі ми мали б отримати "Світ у мене в кишені". На якому етапі з'явилося слово "весь" - не зовсім ясно. Є в мене підозра, що основою був переклад И. Кулаковскої-Ершової, Н. Ширяева, бо в них також назва перекладена як "Весь світ у кишені". В тексті присутні деякі помилки. Оформлення дуже гарне, якісне, атмосферне, хоча зменшений формат, на мій погляд, не кращий вибір. Одна справа, коли це кишенькова книга із м'якою обкладинкою, а так книга звужена, однак на полиці займає більше місця, ніж мала б. Текст на сторінках також звужений, що відчувається наче наділа штани трохи менші, ніж потрібно.

В своєму новому романі Джеймс Гедлі Чейз розповідає нам про дуже амбітний план, за яким у героїв буде "весь світ у кишені". Чи можливо це? Відповідь на питанні знайдете у романі. Головними героями твору є четверо грабіжників-відчайдухів та таємнича красуня Джинні. Вони хочуть викрасти найбезпечніший автомобіль, у якому знаходиться мільйон доларів. Чи зможуть вони це зробити? Яку ціну заплатять герої за цей міраж, за яким кожен із них женеться? Роман має гостросюжетну та детективу лінії. Можу також сказати, що це справжній британський детектив - із неочікуваними поворотами сюжету, цікавими сюжетними лініями. Книга сподобається навіть любителям романтики. Також дуже цікаво подані та описані характери героїв - можна уявити кожного із них. Уже із середини роману не змогла відірватися від читання. Дуже вразила кульмінація книги - неочікувана та заставляє замислитися. Гадаю, що усі романи Джеймса Гедлі Чейза є такими захопливими... Любителям справжніх детективів рекомендую, не розчаруєтеся.

Наскільки глибокою є ваша кишеня? Як колись Морфіус у культовому фільмі «Матриця» запитував Нео про його бажання дізнатись «наскільки глибокою є кроляча нора», так Джеймс Гедлі Чейз неявно (а подекуди явно) запитує: «наскільки глибокою є ваша кишеня?» Чи вмістить вона цілий світ? На що ви здатні піти заради багатства? З перших сторінок ми знайомимось із бандою досвідчених злочинців, котрих відділяє від неймовірного багатства лише план пограбування і міцні стіни інкасаторської машини. Декого зі "зграї" відсутність цих важливих складових успіху реально напружує, аж до відвертого неприйняття ідеї пограбування. Надто «міцний горішок» той броньований автомобіль із системою радіозв’язку, пеленгації та інших продуманих штучок від таких як вони. І, можливо б, вся історія і закінчилась на цьому, якби не жінка. Жінка – це один із мотиваторів у житті, у книгах, а тим більше у Чейза. Цього разу письменник знову не зраджував своєму улюбленому типажу головних героїнь: та сама зовнішність – мідне (руде) волосся, зелені проникливі оченята та нестримна жага до грошей. Саме вона своєю появою у компанії бандюків ставить запеклих крадіїв у незручне становище. Мовляв, дівчисько наважилось, а вам слабо. Тим більше план у неї є. Роман справді має певну інтригу і, навіть, кілька поворотів у сюжеті. Але, щоб з упевненістю сказати, що мені зрозуміла мораль твору, що саме хотів сказати автор, то тут я б не був таким упевненим. Зрозуміло, що зло має бути наказане, але з іншого боку, де момент справедливості по відношенню до персонажів, котрі у творі заслуговують на певну «компенсацію». Адже автор недвозначно говорить, що фірма, котру мають на меті пограбувати, заборгувала перед родичем одного із грабіжників? Можна, звичайно, звернутись у арбітраж, але ні автор ні персонаж цей варіант не розглядали. Швидша за все, через латентне відчуття безперспективності судів із корпораціями. Тим більше, до появи у літературі такого жанру як «техно-трилер» та «судова драма», ще залишалось пару років. Ну, і ще одна безвихідь. Один із персонажів працював 2 тижні у фірмі, котра здійснювала перевезення. Через те, що надто строгі вимоги до водіїв-інкасаторів він звільнився та потрапив у банду. Якби він, грубо кажучи, не лінувався чистити взуття та одягати чисту сорочку, то продовжував би працювати інкасатором і в один прекрасний момент став би жертвою збройного нападу. Насправді ж через свою лінь він потрапляє під вплив банди із всіма відповідними наслідками. Вибору, як ми бачимо, у нього немає, хоч по сюжету він не самий поганий малий. З іншими персонажами простіше. Вони знали, на що йшли і вибір у них був. А на довершення лінія спеціаліста по зламуванню сейфів. Неймовірна історія загибелі його брата у дитинстві від укусу змії, а потім така ж доля спіткає його самого за тисячі кілометрів від Італії в горах США. Містика якась? Карма? Незрозуміло, але відчуття неправдоподібності. Загальне враження від книжки: картонно, надумано і непродумано. Єдине, заради чого, мабуть, писався роман, показати як можна викрасти броньований фургон. А далі? Далі буде… «БудЕ» в сенсі вистачить і цього: )