Книжка взагалі не сподобалась. Дуже слабенька, багато води. За все читання було буквально 5 думок, що були варті уваги і вони б умістились на парі сторінок. Я очікувала від книжки, що там будуть поради стосовно творчості, цікаві вправи, які можна використати... ні, нічого такого, просто історія про те, як творити, але без суті.

Я відчуваю себе справжнім щасливчиком, бо перша пишу до цієї книги рецензію. Обираючи її, думала, що купую книжку продовження "Шляху Митця" Джулії Кємерон. Така плутанина. Вже купивши книгу і почавши її читати, я зрозуміла, що то зовсім не те, чого очікувала. Але книжку читати було настільки легко, що тішилася своїм вибором. Про що вона? Про роздуми, що таке творчість та натхнення? Чого ми хочемО від них? Що вони нам дають? Це дуже цікава розмова про те, що ми багато чекаємо від нашої творчості і зовсім мало віддаємо їй. Про те, що треба собі довіряти в будь-якому разі. Цінувати свої ідеї. Звертати на них увагу. Бути їм вдячними, що вони обрали саму нашу голову. Показувати, що ми готові їх матеріалізувати... Бо якщо в нас немає на це сил, ідея буде шукати того, хто її реалізує. Джулія з хвилюванням відноситься до творчості. Вона не вчить заробляти на ній, або з її допомогою досягати слави. Її книжка про те, що мабуть всі ми на Землі для того, щоб творити. Творити і отримувати від цього задоволення. Як? Читайте книгу.