Вбивство п'яної піонерки
Паперова книга | Код товару 862094
Yakaboo 4.7/5
Автор
Сергій Оксеник
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда

Усе про книжку Вбивство п'яної піонерки

Сповнений іронії та щемкої ностальгії детективний роман «Вбивство п’яної піонерки» — це історія подвійного розслідування злочину, яке ведуть і дорослі, і діти. Несподівано тихе село Варварка стає центром загадкових подій, сплетених у кримінальний клубок, який доведеться розплутувати героям роману. За злочином стоїть не лише людина, за злочином — радянська система, безнадійно загрузла в брехні. Хто ж залишається по-справжньому чесними, так це діти, приречені невпинно дорослішати в непростому, зрадливому світі дорослих. Це роман про маленьку людину на тлі доби, про дружбу, про стосунки в родині, яка так само підлягає впливу системи. А ще це свого роду квиток на 3D-фільм про життя кінця 1950-х, густо насичений запахами, звуками, плюскотом ріки, шурхотом босих ніг по річковому піску. Так ніби відкривається вікно в далеке минуле (а для молодого читача — в минуле батьків і дідусів), а звідти — запахи дитинства, смажених бичків, печеної картоплі, розпеченого пилу, зелених сусідських яблук.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Сергій Оксеник
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    Художнє вікно у реалії 50-х років минулого століття 80% користувачів вважають цей відгук корисним
    ,,Вбивство п'яної піонерки" -- автобіографічний детективний роман Сергія Оксеника, який, якщо чесно, на детектив не зовсім подібний. Це більше антидетектив, якщо так можна висловитися, читання якого швидше нагадує медитацію. Написаний чудовою авторською мовою, з використанням суржику та ідей того часу, а саме кінця 50-х років минулого століття. У ньому тісно переплелися ностальгія та блискучий гумор, загадковість та очікування, коли ж то назва оправдається у сюжетній канві), а ще особливий смак улюбленої пори року школярів усіх часів та народів -- літніх канікул!

    Отож, вбивство таки відбудеться... І що особливо моторошно, ця ідея -- зовсім не фікція автора... Коли він був малою дитиною, сталася резонансна подія: двоє піонерок убили свою подругу, а заодно співучасницю у крадіжці курей, аби та, часом, не сказала зайвого. Про всяк випадок...

    Оповідь ведеться від імені двох людей. Це -- сусіди, 13-річний підліток Вова та міліціонер Ревмір (так-так, ви правильно прочитали: Ревмір -- це скорочено від Революцеонний мир. Колись була мода на такі прорадянські імена). Вони проводять паралельне розслідування пропажі курей у маленькому селі Варварка. Спостерігаючи за розвитком історії, неначе й сам стаєш повновправним учасником подій, настільки атмосферним є чтиво. Так, тут чимало смішних, кумедних ситуацій, але й суму вдосталь, оскільки бачимо наскільки потворною була радянська ідеологія, як вона засмічувала голови людям і як руйнувала їхні долі... Ідеологія, однією з підвалин якої була брехня, а брехнею, як відомо, весь світ обійдеш, та назад не повернеш...

    Видання, направду, дуже і дуже якісне, починаючи від загадкової обкладинки з інтригуючою назвою, а далі уже гортаючи і самі сторінки: одруківок не зауважила. На мою думку, дану книжку можна радити якнайширшому колу читачів, зокрема, учням 11-го класу, щоб краще зрозуміти навчальний матеріал з відповідних тем на уроках історії України.
  •  
    Занурення у радянську дійсність 60% користувачів вважають цей відгук корисним
    Якщо від цієї книжки ви очікуєте:
    - вбивства, трилера і крові по стінах;
    - нестримного реготання;
    - боротьби за незалежність...
    То краще відкладіть, цього тут немає. Це - портрет епохи, в якому все дуже серйозно, хоч істина і криється за химерними діалогами та дивними вчинками.

    Зі світом 50х років нас знайомить хлопчик Вова (13-річний шибайголова, який постійно тримає у назирці свого 8-річного брата) і міліціонер Ревмір, який дуже страждає через те, що у нього на дільниці не відбувається геть ніяких злочинів. Тому курокрадство, на яке в якомусь кримінальнішому районі не звернули б і уваги, для нього перетворюється на неймовірний слідчий досвід. Хлопці тим часом насолоджуються літом і вкотре підтверджують, що у сільських дітей не буває відпочинку...

    "Вбивство п'яної піонерки" - книга дуже доросла. Нехай вас не вводять в оману 13-річний та 8-річний персонажі. І глибоко філософська, тому не думайте, що проковтнете її за вечір. Навіть, якщо вдасться, то післясмак переслідуватиме вас ще принаймні кілька днів.

    А чи було вбивство? Ще на 200 сторінці думала, що назва мене обманула. Але вбивство таки сталось. Дурнуватий комунізм і його будівничі вбивали все добре і вічне в людях. Шкода піонерки. І всіх шкода.
Купити - Вбивство п'яної піонерки
Вбивство п'яної піонерки
90 грн
Немає в наявності
 

Рецензії Вбивство п'яної піонерки

  •  
    Художнє вікно у реалії 50-х років минулого століття 80% користувачів вважають цей відгук корисним
    ,,Вбивство п'яної піонерки" -- автобіографічний детективний роман Сергія Оксеника, який, якщо чесно, на детектив не зовсім подібний. Це більше антидетектив, якщо так можна висловитися, читання якого швидше нагадує медитацію. Написаний чудовою авторською мовою, з використанням суржику та ідей того часу, а саме кінця 50-х років минулого століття. У ньому тісно переплелися ностальгія та блискучий гумор, загадковість та очікування, коли ж то назва оправдається у сюжетній канві), а ще особливий смак улюбленої пори року школярів усіх часів та народів -- літніх канікул!

    Отож, вбивство таки відбудеться... І що особливо моторошно, ця ідея -- зовсім не фікція автора... Коли він був малою дитиною, сталася резонансна подія: двоє піонерок убили свою подругу, а заодно співучасницю у крадіжці курей, аби та, часом, не сказала зайвого. Про всяк випадок...

    Оповідь ведеться від імені двох людей. Це -- сусіди, 13-річний підліток Вова та міліціонер Ревмір (так-так, ви правильно прочитали: Ревмір -- це скорочено від Революцеонний мир. Колись була мода на такі прорадянські імена). Вони проводять паралельне розслідування пропажі курей у маленькому селі Варварка. Спостерігаючи за розвитком історії, неначе й сам стаєш повновправним учасником подій, настільки атмосферним є чтиво. Так, тут чимало смішних, кумедних ситуацій, але й суму вдосталь, оскільки бачимо наскільки потворною була радянська ідеологія, як вона засмічувала голови людям і як руйнувала їхні долі... Ідеологія, однією з підвалин якої була брехня, а брехнею, як відомо, весь світ обійдеш, та назад не повернеш...

    Видання, направду, дуже і дуже якісне, починаючи від загадкової обкладинки з інтригуючою назвою, а далі уже гортаючи і самі сторінки: одруківок не зауважила. На мою думку, дану книжку можна радити якнайширшому колу читачів, зокрема, учням 11-го класу, щоб краще зрозуміти навчальний матеріал з відповідних тем на уроках історії України.
  •  
    Занурення у радянську дійсність 60% користувачів вважають цей відгук корисним
    Якщо від цієї книжки ви очікуєте:
    - вбивства, трилера і крові по стінах;
    - нестримного реготання;
    - боротьби за незалежність...
    То краще відкладіть, цього тут немає. Це - портрет епохи, в якому все дуже серйозно, хоч істина і криється за химерними діалогами та дивними вчинками.

    Зі світом 50х років нас знайомить хлопчик Вова (13-річний шибайголова, який постійно тримає у назирці свого 8-річного брата) і міліціонер Ревмір, який дуже страждає через те, що у нього на дільниці не відбувається геть ніяких злочинів. Тому курокрадство, на яке в якомусь кримінальнішому районі не звернули б і уваги, для нього перетворюється на неймовірний слідчий досвід. Хлопці тим часом насолоджуються літом і вкотре підтверджують, що у сільських дітей не буває відпочинку...

    "Вбивство п'яної піонерки" - книга дуже доросла. Нехай вас не вводять в оману 13-річний та 8-річний персонажі. І глибоко філософська, тому не думайте, що проковтнете її за вечір. Навіть, якщо вдасться, то післясмак переслідуватиме вас ще принаймні кілька днів.

    А чи було вбивство? Ще на 200 сторінці думала, що назва мене обманула. Але вбивство таки сталось. Дурнуватий комунізм і його будівничі вбивали все добре і вічне в людях. Шкода піонерки. І всіх шкода.
  •  
    "Вбивство п'яної піонерки" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Читаючи немало книжок, ця зачепила мене, як ніяка інша з прочитаних протягом доволі великого часового проміжку.
    По-перше, це мова самого твору. Дуже колоритна сільська говірка, можна сказати суржик, але є одна відмінність від звичного суржику. В цій мові, окрім перекручених покручів з російської, є такі слова та вирази української, якими не дуже часто послуговуються люди, які добре володіють українською мовою і вона є єдиною мовою їх спілкування. Читаючи цей роман, отримуєш величезну насолоду.
    По-друге, якісно виписані постаті головних героїв, їх буде немало, враховуючи другорядних. При надані характеристики тому чи іншому героєві, Вовка та Ревмір (це з їхніх вуст дізнаємося про перебіг подій в романі), наводять історії, в яких цей описуваний ними герой буде приймати участь. Так, матиме місце, таке собі відволікання від теми, але характеристики виходять дуже влучними та наглядними.
    По-третє, гумор книжки. Не треба дивуватись, що він тут недоречний, бо дійсно вбивство відбудеться наприкінці роману, а розмови та думки персонажів неодноразово викличуть у вас посмішку та сміх.
    По-четверте, книга розкриває багато всього, що не лежить на поверхні, але з чим вдумливий читач знайде собі роботу для роздумів під час прочитання цієї книжки і не тільки.
  •  
    Фауллз і Нестайко в одному флаконі 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    Якщо ви вважаєте "Вбивство п'яної піонерки" виключно детективом, ви маєте рацію та водночас помиляєтеся.
    Якщо вам здається, що ця книга оповідає про важкі умови життя людей в радянські часи, ви маєте рацію та водночас помиляєтеся.
    Якщо ви думаєте, що цей роман настільки ж веселий, як і "Тореадори з Васюківки" Всеволода Нестайка, ви маєте рацію та водночас помиляєтеся.
    "Вбивство п'яної піонерки" - це набагато більше, ніж книга. Це майже 3Д-фільм з ефектом повного занурення. Автор створив настільки цікаву історію, що від неї просто неможливо відірватися. Хоча скептики можуть сказати, що назва не зовсім відповідає змісту, бо вбивству піонерки присвячено лише незначну частину книги, тоді як розслідування таємничого зникнення курей займає понад дві третини роману. Проте, якщо копнути глибше, стає зрозуміло, чому автор навмисне "обдурив" читачів.
    Неодноразово на сторінках книги звучить приказка: закон як дишло, куди повернеш, туди і вийшло". Система крутила людьми, як хотіла. І в результаті постраждала не лише п'яна піонерка, про вбивство якої читач дізнається мимохідь. Постраждали всі...
  •  
    динамічна книга без певного закінчення або з закінченням без відповідей 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга просто легко читається. Написана від двох осіб - 13річного підлітка Вовки і дільничного міліціонера Ревміра, кожен з яких веде своє розслідування. Від Вовки опис викладено красивою українською мовою, від Ревміра - колоритним суржиком. В анотації до книги зазначено, що описується період 1950 років, але уважний читач побачить, що насправді там початок 60х. Для тих, кому 40 років і вище, ця книга - можливість знову опинитись в дитинстві, пережити усі події заново, бо яка б не була система і політичний лад, а в дитинстві майже кожної людини є моменти, які зі щемом згадуються все життя. Книга пронизала літнім сонцем і степовим вітром, ніби фізично відчуваєш себе то на поляні то на морі, то в селі на городі ячи на річці - настільки опукло і емоційно викладено. Сам сюжет простий і банальний - від крадіжки курей до вбивства дівчини-підлітка. Але будь-яка трагедія - це трагедія, тільки масштаби різні. Так і тут. Автор показує, що навіть маленька трагедія для певного кола осіб може бути такою, спогади про яку переслідуватимуть усе життя. Описано досить динамічно, ти проковтуєш сторінки, в надії вияснити, нарешті, в цьому сільському детективі що ж сталося і чим закінчиться. Але особисто мене кінцівка трохи розчарувала - після такого динамізму різка зупинка в просту, навіть простецьку, розв'язку, бо ти очікуєш чогось такого хитро-закрученого. На деякі питання, які виникають по ходу читання книги- відповідей так і не має, автор про них ніби забув (той же Агент - хто він насправді, чому підглядав за сусідами, що робив у курнику, згубивши там ключі і т. п.). Тобто, по сюжету задано декілька ліній, але відповіді надано не на всі, деякі так і лишилися завислими в повітрі. Тому ця книга легко читається, але залишається подив - що, оце й усе? а як же оте, і оте, і оте? Але відповідей немає.
  •  
    Прекрасна ностальгічна антирадянщина 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    От такий собі оксюморон: книга про сільське дитяче літо, неймовірно світла і ностальгічна оповідь, водночас – радянська дійсність прозирає постійно, там – у побутових деталях, там – у політичному пафосі, там у дрібному тріумфі міліціонера, якому вдався дрібний же психологічний терор. Як наслідок – книга абсолютно не те, що обіцяє. Якщо ви очікуєте детективної історії - то не варто. Попри заявлене у назві вбивство, злочин якось невнятно з'являється буквально на останніх сторінках і є швидше наслідком основної колізії, ніж її рушієм. Мені ця обставина аж ніяк не заважала і на позитивне враження від книги не вплинула. Проте, якщо для вас є принциповою ця складова - зважайте. Якщо ви очікуєте від книги сонячно-дачного літнього настрою, будьте готові, що з-під нього періодично ледь помітно визиратиме гниль радянської дійсності. Десь так, наче на неї дивиться підліток: він їх, ці прогнилі місця, не вишукує, йому до них байдуже, але раз-у-раз якісь промовисті деталі і прохоплюються.
    Композиційно роман складається з двох ліній: лінія Вовки – оповідь підлітка про таємничі події, що обертаються головним чином навколо зниклої курки, знайдених ключів, дрібної мсті противному сусіду та інших буденних і незначних подій; лінія Ревміра – дільничого міліціонера, що обертається навколо нехитрої кар’єри, дрібних злочинів (крадіжки курей, ага), занудного крючкотворства і підлабузництва (навіть в думках, божечки!) до начальства. Очевидно, що обидва герої розповідають одну історію, підхоплюючи її як естафету. Такий прийом дозволяє «грати» образами і настроями. Лінія Вовки – світла і сонячна, попервах можна навіть повірити в панегірик «нашому прекрасному радянському дитинству». Розкішні сценки із дитячого літнього життя, грубувато-ніжне ставлення до молодшого брата: почухати спинку, доки засне (попередньо – торг на тему скільки хвилин чухати); сцена поїдання цукерок і утилізації фантиків; навіть не помитий (силоміць), а «випраний» як щеня у річці малий – просто прекрасні зарисовки у такому «блакитно-дитинному дімаровському стилі». Лінія Ревміра зовсім інша: дрібна справа, нудне слідство, сам оповідач – типовий малоосвічений совок, чинопочитаніє і задатки нереалізованого тиранчика: прийти пізно увечері «на розмову», лякаючи прямими паралелями із недавніми репресіями, запобігати перед начальством і відтоптуватись на зашуганих громадянах.... Втім, не такий він і простий: з часом крізь цього совка проглядає така собі вівчарка, яка дбає як уміє про «ввірене» село.
    Вражає майстерність, з якою автор стилізує мову: у підлітка вона практично чиста, трохи південних діалектизмів (наприклад, я вперше зустріла, щоб сільський туалет типу «будка надворі» називали буквально «надвір»: «він побудував собі гарний надвір»). А от міліціонер розмовляє специфічним південним суржиком (страшне, але колоритне), та ще і щедро приправленим радянськими канцеляризмами (бррр).
    В романі прекрасно прочитується місце і час: Херсонщина – у каракуртових норах на городі, річкою шириною в три кілометри, піщаними кар’єрами, бичками та іншими колоритними деталями; часи пізньої відлиги («заморозки» або вже на носі, або це так і не відмерзлі брили радянізмів) – наївний штамп про «боротьбу за оцінки» у дитини справляє навіть більше враження, ніж пасаж про «хорошого Сталіна і поганого Берію».
    Отже, книга для мене стала прекрасною спробою рефлексії радянського, причому це радянське бачиться не так Молохом, що перемелює мільйони життів, як пліснявою, що пронизує і отруює все навколо. Так виглядає і вбивство, заявлене в назві і майже відсутнє у тексті: не цікаве, не літературне, моторошне у своїй буденній жалюгідності. Звідси ж, як на мене, – явно змазаний фінал. Він не здається мені промахом автора (занадто майстерно виписане все інше для таких промахів), швидше – умисним прийомом: так цей фінал мав би бачити підліток, якого дорослі намагалися «тримати подалі». Найсильнішою у цьому плані виглядає «бандерівська» лінія, в якій все – характери, вчинки, алюзії – мороз по шкірі.
    Я можу зрозуміти тих, хто розчарований у своєму очікуванні іронічного детективу, але на мою доконану і переконану антирадянськість – дуже зайшло. Однозначно рекомендую як легке читання для серйозного осмислення важких тем.
 
Характеристики Вбивство п'яної піонерки
Автор
Сергій Оксеник
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Друкарський
Шрифт
Noto Serif
Тираж
2000
ISBN
978-617-679-496-7
Вага
350 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література