Якщо ви хоч раз задумувалися над тим що було б якби супергерої існували серед нас тоді "Вартові" однозначно варті вашої уваги. Сюжет побудований в виді пазлів котрі поступово доводиться складувати в себе в голові. Тут ніхто не збирається вести тебе за ручку прямим коридором до світлого хепі-енду. Піднімаючи велику кількість етичних, політичних, соціальних та інших питань автор лише показує їх з різних сторін залишаючи висновки за читачем. Використовуючи героїв котрі є відвертими алюзіями на популярних персонажів, автор заставляє задуматись, а чи справді все так райдужно за ширмою блискучих костюмів. Тонкими мазками надписів на стінах, заголовків газет, розмов перехожих нас занурюють в атмосферу холодної війни та недовіри. Графіка по сьогоднішнім міркам виглядає не дуже привабливо, але з іншого боку саме такий стиль допомагає посилити атмосферу нуару. Окремо варто згадати переклад. На мою думку, він невдалий. Я хоч і розмовляю все життя українською, був змушений ледь не кожні декілька сторінок лізти в словник, щоб взнати що це за слово, чи перевірити що це не помилка. Якщо це було зроблено для підсилення відчуття що дія відбувається в паралельному світі де більш поширені інші синоніми чим в нас, тоді це невдалий хід тому що відволікає. Якщо ж це просто автор перекладу так хотів продемонструвати свою ерудицію тоді це ще сумніше.

Класичний приклад лінійки коміксів про супергероїв від компанії DC. І якщо ви гадаєте, що комікси - то лише "картинки для дітей", то я ліпше перерахую премії, які отримали "Вартові": ім. В. Айснера, "Ігл", "Гарві", ім. Дж. Кірбі, "Г'юго"... Та й комікс сам по собі аж ніяк не дитячий, бо починається з крові, якої чим далі, тим стає більше. Уявіть собі світ, де вже понад 40 років є супергерої! І вже 10 років вони поза законом. І от, хтось починає їх "прибирати"... Цікава зав'язка? Ще б пак. А додайте до цього цікавий сюжет, що має кілька часових ліній, добре розкритих персонажів та детальний опис світу, який майже не відрізняється від реального. А до всього тут ще й психологія супергероїзму є: як вони прийшли до цього та як живуть із цим далі... "Ми це робимо не тому, що нам дозволили. Ми це робимо, бо мусимо. Ми це робимо, бо інакше не можемо" Чесно зізнаюся, я до заключних частин не могла стулити до купи всі ті зачіпки, які в фіналі так природньо поєднуються. Я до останнього не могла відгадати, хто ж тут винен... Фіналом я, м'яко кажучи, здивована. Тобто, нам від самого початку дають зрозуміти, що світ невпинно котиться до Третьої світової з усією цією ядерною зброєю, але на таке я точно не розраховувала... Мене найбільше засмутила доля Роршаха, бо з усіх супергероїв він подобався мені найбільше (хоча "по канону" подобатись мав би Нічний Пугач). А остання панель останнього розділу дає читачу відкритий циклічний фінал. Бо в ній до газети потрапляє Роршахів щоденник, з якого і починається весь комікс...

Саме з цієї книги розпочалося моє знайомство зі справжнім світом коміксів, а вірніше графічних романів. Напевно, саме такими можна уявити супергероїв - вони такі недосконалі, налякані та навіть не завжди справедливі. Якщо ви й досі вважаєте, що комікси не повноцінною літературою - "Вартові" легко переконують протилежному. Ця прекрасна історія загорнута в гарну, якісну обкладинку, а ілюстрації Дейва Гіббонса до останнього тримають в напрузі. На доданок ви отримаєте купу ілюстрацій про створення роману, дуже приємний бонус.