Усюди жевріють пожежі
Паперова книга | Код товару 887605
Yakaboo 4.6/5
Автор
Селесте Інґ
Видавництво
Наш Формат
Мова
Українська
Рік видання
2018
Перекладач
Анастасія Дудченко
Кількість сторінок
312
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
140х210 мм

Усе про книжку Усюди жевріють пожежі

Про книжку

Бестселлер New York Times Шейкер-гайтс мав би бути ідеальним містом для життя. Тут усе сплановано — від кольору будинків до повсякдення його мешканців. Але, хоч би як ми намагалися дотримуватися плану, в один момент щось змінює хід нашого життя. Пожежі спалахують то тут, то там і змінюють нас. Інколи вони руйнують, але подекуди — дають нове життя та підштовхують шукати вихід. У Шейкер-гайтсі ці зміни настають із переїздом сім’ї Воренів. Родини не такої, як усі.

Для кого це видання

Книжка для найширшого кола читачів, усіх, хто любить якісну сучасну прозу.

Чому ця книжка

Новий роман Селесте Інґ — глибока психологічна оповідь про важку та сповнену надії ношу материнства, первинне бажання захистити своїх дітей від жорстокості чи інакшості довколишнього світу, наш вибір, а також про те, ким ми є і ким могли би стати.

Про автора

Селесте Інґ — американська письменниця, лауреатка Пушкартської премії за найкраще оповідання. Перший роман письменниці «Несказане» став бестселером і приніс авторці світову славу.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Селесте Інґ
Видавництво
Наш Формат
Мова
Українська
Рік видання
2018
Перекладач
Анастасія Дудченко
Кількість сторінок
312
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
140х210 мм
Рецензії
  •  
    УСЮДИ ЖЕВРІЮТЬ ПОЖЕЖІ 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дебютний роман Селесте Інг «Несказане» я прочитала за одну ніч. Тому навіть не допускала думки, що новинка «Усюди жевріють пожежі» може не виправдати сподівань. Звання бестселера New York Times та новина про заплановану екранізацію з оскароносною Різ Візерспун в головній ролі тільки підсилили цю впевненість.
    Утопічне передмістя Шейкер-гайтс з будинками, пофарбованими виключно у «правильні» кольори та ідеально підстриженими газонами, на тлі яких розгортаються заплутані сімейні драми, а кожен герой має скелети у шафі… Люблю таке, дайте два!
    Справді, спочатку «нічого не віщувало біди». Як і в «Несказаному», оповідь починається з кінця. Далі сторінка за сторінкою Селесте Інг з притаманною їй психологічною проникливістю розкриває причини, які призвели до такого стану речей.
    Приїзд художниці Мії з дочкою порушив і без того хитку рівновагу, яка панувала в родині Річардсонів. У душах героїв спалахують маленькі вогники, які згодом спричинять велику пожежу з руйнівними наслідками.
    Але приблизно з середини книги Інг звалює на голови нещасних читачів цілу гору проблем: життєвий вибір жінок, професійна та особистісна самореалізація, материнство та пов'язані з ним питання, підліткове кохання (розділене, нерозділене, міжрасове), аборти, невміння дослухатись один до одного… І все це настільки поверхово, що очі самі собою закочуються під лоба.
    Та все ж головна проблема полягає в тому, що поступово позиція авторки стає занадто очевидною. Упереджене ставлення до Річардсонів спочатку викликало подив, а потім роздратування. На думку Інг, значно краще бути творчою особистістю з розвиненою здатністю до емпатії та високими моральними принципами, але при цьому харчуватись об'їдками й перебиватися випадковими заробітками, ніж мати будинок, стабільну роботу та банківський рахунок. При цьому багаті апріорі вважаються обмеженими, егоїстичними, самовдоволеними лицемірами. Треба нагадувати, що в реальному світі все дещо складніше?
    Чагарники словесного хаосу досягли апогею в епізоді з усиновленням китайської дитини американським подружжям. З логікою також не склалося. Як емігрантці вдалося перетнути кордон з вкраденою дитиною на руках? Відколи сурогатних матерів шукають в метро? На ці та багато інших питань авторка не вважає за потрібне давати відповіді.
    Зрештою книга, яка мала стати глибокою соціально-психологічною драмою, перетворилася на літературну версію серіалу «Відчайдушні домогосподарки», щедру приправлену цілою низкою набридливих сентенцій. Прагнення розповісти про все й одразу зіграло з авторкою злий жарт. Саме тому пожежа, яку запалив у моєму серці роман «Несказане», після прочитання нової книги Селесте Інг ледь жевріє.
  •  
    Пожежі не такі вже й пожежі... 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Про цю книгу складно щось говорити, не відкриваючи секретів, а читати її краще знаючи про неї якомога менше. Книга сповнена життєвих ситуацій, але ситуацій настільки складних і суперечливих, що неможливо відразу відповісти, як би ти вчинив на місці того чи іншого персонажа.
    Події розгортаються в маленькому американському містечку Шейкер-гайтс в штаті Огайо. Це ідеальне містечко, в якому все підпорядковано правилам, включаючи те, якого кольору повинен бути фасад будинку і якої довжини трава на газоні. Саме завдяки наявності та дотримання цього кодексу Шейкер-гайтс і став таким собі зразковим містечком, своєрідним еталоном американської провінції. У Шейкер-гайтс на вигляд правильно абсолютно все, особливого городяни. Після появи там Мії і її дочки Перл, зовсім не схожих на тих, що живуть по правилам і розпорядкам місцевих жителів, на поверхню виходить безліч ретельно збережених секретів.
    Єдине, що мене вразило, так це скільки всього вмістилося в цю маленьку, від сили 300-сторінкову книжечку. Не сподобалася деяка штучність усього того, що відбувається. Навіть не сюжету, а персонажів. Начебто вони не живі люди, а паперові фігурки. І ще залишилося почуття маніпуляції читачем - авторка дуже явно дає нам зрозуміти, хто тут молодець і кого треба любити. Але проблема в тому, що той, кого треба любити, а саме Мія, неприємна мені рівно на стільки, наскільки і всі інші дорослі персонажі. Автор нав'язує своєї думки, відверто говорить нам, що правильно, а що в корені невірно. Це дратувало протягом усього читання. Я зрозуміла цю історію і все, що хотіла сказати автор, але мене не зачепило.
Купити - Усюди жевріють пожежі
Усюди жевріють пожежі
195 грн
Немає в наявності
 

Рецензії Усюди жевріють пожежі

  •  
    УСЮДИ ЖЕВРІЮТЬ ПОЖЕЖІ 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дебютний роман Селесте Інг «Несказане» я прочитала за одну ніч. Тому навіть не допускала думки, що новинка «Усюди жевріють пожежі» може не виправдати сподівань. Звання бестселера New York Times та новина про заплановану екранізацію з оскароносною Різ Візерспун в головній ролі тільки підсилили цю впевненість.
    Утопічне передмістя Шейкер-гайтс з будинками, пофарбованими виключно у «правильні» кольори та ідеально підстриженими газонами, на тлі яких розгортаються заплутані сімейні драми, а кожен герой має скелети у шафі… Люблю таке, дайте два!
    Справді, спочатку «нічого не віщувало біди». Як і в «Несказаному», оповідь починається з кінця. Далі сторінка за сторінкою Селесте Інг з притаманною їй психологічною проникливістю розкриває причини, які призвели до такого стану речей.
    Приїзд художниці Мії з дочкою порушив і без того хитку рівновагу, яка панувала в родині Річардсонів. У душах героїв спалахують маленькі вогники, які згодом спричинять велику пожежу з руйнівними наслідками.
    Але приблизно з середини книги Інг звалює на голови нещасних читачів цілу гору проблем: життєвий вибір жінок, професійна та особистісна самореалізація, материнство та пов'язані з ним питання, підліткове кохання (розділене, нерозділене, міжрасове), аборти, невміння дослухатись один до одного… І все це настільки поверхово, що очі самі собою закочуються під лоба.
    Та все ж головна проблема полягає в тому, що поступово позиція авторки стає занадто очевидною. Упереджене ставлення до Річардсонів спочатку викликало подив, а потім роздратування. На думку Інг, значно краще бути творчою особистістю з розвиненою здатністю до емпатії та високими моральними принципами, але при цьому харчуватись об'їдками й перебиватися випадковими заробітками, ніж мати будинок, стабільну роботу та банківський рахунок. При цьому багаті апріорі вважаються обмеженими, егоїстичними, самовдоволеними лицемірами. Треба нагадувати, що в реальному світі все дещо складніше?
    Чагарники словесного хаосу досягли апогею в епізоді з усиновленням китайської дитини американським подружжям. З логікою також не склалося. Як емігрантці вдалося перетнути кордон з вкраденою дитиною на руках? Відколи сурогатних матерів шукають в метро? На ці та багато інших питань авторка не вважає за потрібне давати відповіді.
    Зрештою книга, яка мала стати глибокою соціально-психологічною драмою, перетворилася на літературну версію серіалу «Відчайдушні домогосподарки», щедру приправлену цілою низкою набридливих сентенцій. Прагнення розповісти про все й одразу зіграло з авторкою злий жарт. Саме тому пожежа, яку запалив у моєму серці роман «Несказане», після прочитання нової книги Селесте Інг ледь жевріє.
  •  
    Пожежі не такі вже й пожежі... 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Про цю книгу складно щось говорити, не відкриваючи секретів, а читати її краще знаючи про неї якомога менше. Книга сповнена життєвих ситуацій, але ситуацій настільки складних і суперечливих, що неможливо відразу відповісти, як би ти вчинив на місці того чи іншого персонажа.
    Події розгортаються в маленькому американському містечку Шейкер-гайтс в штаті Огайо. Це ідеальне містечко, в якому все підпорядковано правилам, включаючи те, якого кольору повинен бути фасад будинку і якої довжини трава на газоні. Саме завдяки наявності та дотримання цього кодексу Шейкер-гайтс і став таким собі зразковим містечком, своєрідним еталоном американської провінції. У Шейкер-гайтс на вигляд правильно абсолютно все, особливого городяни. Після появи там Мії і її дочки Перл, зовсім не схожих на тих, що живуть по правилам і розпорядкам місцевих жителів, на поверхню виходить безліч ретельно збережених секретів.
    Єдине, що мене вразило, так це скільки всього вмістилося в цю маленьку, від сили 300-сторінкову книжечку. Не сподобалася деяка штучність усього того, що відбувається. Навіть не сюжету, а персонажів. Начебто вони не живі люди, а паперові фігурки. І ще залишилося почуття маніпуляції читачем - авторка дуже явно дає нам зрозуміти, хто тут молодець і кого треба любити. Але проблема в тому, що той, кого треба любити, а саме Мія, неприємна мені рівно на стільки, наскільки і всі інші дорослі персонажі. Автор нав'язує своєї думки, відверто говорить нам, що правильно, а що в корені невірно. Це дратувало протягом усього читання. Я зрозуміла цю історію і все, що хотіла сказати автор, але мене не зачепило.
  •  
    Не впечатлило 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга о материнстве с разных сторон. Разные ситуации с разными матерями - приемная семья, суррогатное материнство, отношения с "трудными" подростками, ранняя беременность и аборт. Жизненно, и не очень (история Мии например не из тех, что может случится с каждым). В небольшом городке сплелись истории трех семейств, внешне благополучных но на самом деле со своими проблемами, тайнами и болью.
    Но мне лично не хватило эмоциональности, для таких серьёзных казалось бы сюжетных поворотов их воплощение местами прихрамывает. Не все поступки героев понятны и обоснованы, не все характеры раскрыты. Такое впечатление, что иногда автору лень расписывать и она просто бросает нам горстку фактов и идёт дальше. А конец и вовсе разочаровал - кульминация слабая, концовка слитая, метафоры с "пожарами" чересчур пафосные. Не будет спойлером поджёг дома дочерью одной из героинь, с него начинается книга. Но спойлер - скорее всего вы так и не поймёте, что к этому привело, ка не смогла понять и я. Изабель просто ходила вокруг, наблюдала за происходящим и психанула в конце. Я вначале вообще думала, что книга будет о ней. Но нет, об Изи мы как не знали, так и не узнаем толком ничего.
    И вроде бы пока читала, мне было интересно и увлекательно, но не более. Книга не зацепила, не вызвала ответных эмоций, я просто наблюдала за героями а не сопереживала им, увы.
  •  
    Про сім'ю глибоко і чуттєво. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    По суті книга про те, як непорозуміння і бажання бачити те, що хочеться, може зруйнувати життя і перекреслити майбутнє.

    В першу чергу мене дуже зачепила мова оповіді в книзі. Тут так плавно погляди і життя одного героя перетікають в іншого, що іноді ти не помічаєш цього!

    Селеста Інг пише про сім'ю. Пише глибоко і дуже чуттєво. Вона занурює з головою в проблеми батьків і дітей і ти живеш в книзі, як ніби це описане твоє життя.
    Ця книга про материнство. Про те, як боляче жінкам, які не можуть мати дітей. Про зв'язок матері і дитини. Про те, що мати може вибирати не ті методи, щоб показати дитині свою любов.

    "Для батьків дитина - не просто людина: для батьків дитина - країна..."

    Дуже майстерно Інг заплутала клубок доль героїв. І поступово цей клубок розплутується, оголюючи особисті таємниці і секрети. Спостерігати за цим велике задоволення!

    Найголовніше - є про що подумати: дуже важливі теми порушені і розглянуті з різних сторін.

    Я здивувалася, що другу книгу підряд Інг пише про китайців. А потім зайшла в її біографію і все встало на свої місця))

    Напевно мені найбільше сподобався фінал з фотографіями, задумка підсумовує всю суть книги і реально змушує задуматися. Але до цього фіналу ще потрібно прочитати 300 сторінок і згасити пожежі.
  •  
    А всередині вас жевріє пожежа? 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Які теми для вас в літературі досі табуйовані? Якщо справді добре покопатися у власних мізках, то знайдеться з десяток. Але Селесте Інг — із тих авторів, де таких тем не існує. Адже прописуючи образи, читача може вразити, як авторка ножем по живому ріже тему материнства. Абсолютно всі теми в романі мають подвійність і противопоставляються одна одній. В центрі дві матері, два прообрази: мати-домашня берегиня, мати-воїн. Материнська любов є в кожній з них, але ніхто не хоче зрозуміти власних дітей. Дуже явним є саме зв*язок матері з донькою.

    Селесте не дає нам однозначної відповіді, як треба виховувати дітей, та хто правий,а хто — ні. Одне лиш можу сказати- браво! За таких живих, та не картонних персонажів, за ті питання які кожен мав вирішити, і ми, як читачі разом з ними.
    А як ви відповісте на такі питання?
    Що робить тебе матір'ю: біологічний зв'язок, чи соціальний? Чи має права на дитину матір, якщо вона покинула її, а потім одумалась? З ким дитині краще: з рідною біологічною матір*ю, яка покинула дитину в місячному віці, або з прийомною, яка не може мати власних дітей, але всім серцем хоче мати? Сурогатне материнство — хто має права біологічна мати, чи батьки? Як потім жити з цим тягарем? Аборти, власний вибір, і як з цим жити?... Це тільки частина тих фундаментальних питань.
    Сподобалась окремо і тема мистецтва, а саме фотографії, бачення митця цим світом. Але ж і тут не все так просто. Знову вибір: високе мистецтво, але може колись переверне світ, але зараз не приносить великі кошти, або ж фізична робота і життя більш-менш в достатку...
    Селесте Інг вкрала моє читацьке серце! Назавжди...
  •  
    Інколи буває потрібно випалити все вщент і почати спочатку. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Роман Селести Інґ нам розповідає про ідеальне місто Шейкер-віледж. Це місто без проблем з ідеальними будинками та газонами. Шейкер це місце де ніколи нічого не трапляється бо там живуть ідеальні люди. Але не все так ідеально, як здається на перший погляд.

    Одного червневого дня Мія і її п'ятнадцятирічна дочка Перлина заїхали в невеличкий будиночок по Вінслоу-роуд, що в Шейкері. Вони знімали будиночок містера і місіс Річардсон. В самих же Річардсонів був великий шикарний будинок в якому жили вони та четверо їх дітей Ізі, Лексі, Тріп та Муді.

    Мія та Перлина не затримувались довго на одному місці, але в цей раз Мія пообіцяла, що вони залишаться в Шейкері на довго. І Перлина була цьому рада і ні, бо треба було заводити друзів в школі, гарно вчитися і можливо коли не будь закохатися в місцевого хлопця, а це не було можливо бо вони весь час були на чемоданах та десь їхала коли мамині проекти закінчувалися.
    Мія була фотографом з незавершеною освітою, але це не заважало їй продавати свої найкращі фото в нью йоркській галереї, яку тримала її подруга. Мія дещо приховувала від всіх тому весь часі і переїжджала.

    Одного дня будинок Річардсонів вигорів до тла всі діти були на місці крім Ізі. Чи правда, що це все вона підпалила і втекла? О, це цікаво.

    Книга така цікава і захоплива. Вона така неоднозначна та глибока. Цей роман заставить вас подумати про сімейні цінності, про виховування дітей і не нав'язування їм що вони мають бути ідеальні у всьому. Книга зачіпає тему материнства, відносин дітей і батьків.

    Обожнюю цю авторку за те, що її книжки дуже легко читаються, теми романів завжди цікаві і багатогранні.





  •  
    Усюди жеврiють пожежi
    Книги Селесты Инг не простые. Они заставляют о многом задуматься. При этом не дают оценки ни персонажам, ни их действиям. Судить автор предлагает читателю!
    В небольшом, но очень утопичном, идеализированном городке младшая дочь Ричардсонов поджигает свой дом. Что её заставило сделать это? Как в этом замешаны их квартиросъёмщики - Мия и Перл Уорены? И к чему это приведет?
    Автор описывает, что случается, если сталкиваются порядок и хаос, привычка всё делать по плану и привычка жить, как получится, плыть по течению.
    Книга читалась очень быстро, манера повествования затягивает и удерживает до последнего момента. Мне очень нравится как пишет Инг.
    Но есть и нюансы, которые хочется отметить. Например, мне не хватило в этой книге мужчин - они хоть и были, но это было бездействие и просто присутствие. Также в книге оказалось много клише: американская мечта, любовный треугольник подростков: умный-красивая-популярный спортсмен, суперпринципы бедной студентки. А ещё меня просто убивало отношение миссис Ричардсон к Изи! Не должна мать так относится к дочери!
    Но в целом, книга мне понравилась, так как невозможно не реагировать на те острые социальные темы, которые автор поднимает в истории.
    Книгу советую читать! И возможно сама перечитаю, когда мои дети достигнут подросткового возраста.
  •  
    Від іскри пожежа народжується
    Дебют Селесте Інґ для мене був настільки приголомшливим, що питань щодо того, чи читати нову книжку авторки, не виникало. І не дарма. Обидві книги сxожі за настроєм, стилем, якістю мови і захоплюючим сюжетом.

    Селесте Інґ – американка в першому поколінні, але батьки її приїхали з Китаю. Тож тема китайських емігрантів, пошуку своєї національної ідентичності підіймається в обоx книгаx, хоч і не є основною. Взагалі в її історіяx можна знайти багато особистого, автор пов’язана зі своїми героями більше, ніж може здатися. Зокрема – місце подій роману «Усюди жевріють пожежі» (Наш формат, 2018) – містечко Шейкер-гайтс в штаті Огайо, де виросла і закінчила школу сама Селесте.

    Як і в дебютній книжці «Несказане», авторка зачіпає тему родини, таємниць, що ховаються за закритими дверима будинків і в серцяx їxніх мешканців. Як і в першій книзі, історія починається з розкриття усіx карт:
    Лідії немає серед живиx. Але вони про це ще не знають (Несказане)
    Того літа в Шейкер-гейтсі про це говорили всі: Ізабель наймолодшій дитині Річардсонів, остаточно зірвало даx, і вона спалила будинок (Усюди жевріють пожежі)

    Що призвело до тиx самиx пожеж – і розповідає трьохсотсторінковий роман.

    Перед нами розгортається життя родини Річардсонів у Шейкер-гайтсі, зразковому містечку, де все йде за давно встановленими правилами і немає місця раптовому xаосу. Якщо слідкуєш правилам.

    Так вважає місс Річардсон, її чоловік і сусіди.

    Так вона навчає своїx чотирьоx дітей: Тріпа, Лексі, Муді та Ізі.

    Та хаос прийде у безтурботне існування містян разом зі новоприбулою родиною: Мїєю Ворен і її донькою Перлиною. І ні, не очікуйте від них бунтарства. Як відомо, будь яка іскра може стати причиною великої пожежі.

    Селесте Інґ з притаманною їй майстерністю відкриває для нас персонажа за персонажем. Кожен по черзі наче виступає з темряви, показує свій характер, стає об’ємним і дуже близьким читачеві.

    Якщо для розкриття мотивів недостатньо розкриття xарактеру, авторка відправляє нас у подорожі часом і ти пірнаєш з однієї історії в іншу, з 60-x у 80-ті, з Нью-Йорку до Сан-Франціско, і далі, далі…

    Але через усі історії, шокуючі і буденні, червоною лінією підіймається питання материнства. Xто краща мати, та, що народила чи виростила? Чи можна віддати немовля, яке 9 місяців носиш під серцем? Чи залишати бажану дитину, якщо ти ще сама дитина? Що робити, якщо доля не дарує тобі щастя материнства? Як не задушити свою дитину гіперопікою?

    Селесте Інґ ставить питання, дозволяючи своїм героям зробити власний вибір. А чи вірний він? Авторка не дає жодної оцінки будь яким діям чи персонажам, залишаючи цю справу читачеві.

    Але мабуть на більшість питань немає єдиної правильної відповіді, немає єдиного правильного шляxу.

    Як і «Несказане», ця книжка в першу чергу, буде цікава батькам. Але все ж таки, цей роман вийшов більш жіночним.

    Ще окремою категорією читачів, які знайдуть в книжці щось близьке, я б назвала фотографів, xудожників, творців. Селесте Інґ багато уваги в романі приділяє саме головному заняттю в житті своєї героїні Мії Ворен – мистецтву. Якраз через призму фотографії вона бачить навколишній світ і оточуючих її людей. Фотографіями в кінці книжки вона (а з нею і авторка) розкриває внутрішню сутність головниx героїв.

    Але вміння авторки закручувати сюжет, майстерно підкреслювати усі псиxологічні тонкощі і тримати до останнього увагу читача, робить цю книгу привабливою для будь-кого.
  •  
    Что делает человека матерью? Только биология - или любовь?
    «Для батьків дитина - не просто людина, дитина - це місце, щось схоже на Нарнію, просторе вічне місце, де живеш ти теперішній, де живе минуле, яке пам‘ятаєш, і майбутнє, якого хочеш, - усе об‘єднане в єдине ціле. Це можна побачити щоразу, як на неї дивишся: на її обличчі є шари того часу, коли вона була немовлям і коли стала дорослішою, є шари дорослої людини, якою вона стала, і ти бачиш їх усі одразу, наче картинку в 3D. Від цього крутиться голова. Це було місце, де можна було шукати притулку, якщо знав, як туди потрапити. І щоразу, як ти покидав його, щоразу, коли дитина зникала з поля зору, ти боявся, шо можеш уже ніколи туди не повернутися»

    Шейкер-Хайтс - утопический город с утопическими жителями, где трава идеально зеленая по каждую из сторон забора, старшеклассницы НЕ беременеют, а материнство является тяжким трудом, который обязательно должен давать плоды. Семья Ричардсон, где правила диктует мать Елена - именно такая. Или, по крайней мере, кажется таковой. Но, как известно, идеалы соблюдать трудно, особенно, когда в городе появляются далеко не идеальные Мия Уоррен и ее дочь Перл. Бессознательно они снимают из членов семьи Ричардсон маски, которые каждый из них так успешно носил до этих пор…
    Материнство - это тема важная, но крайне шаткая. Кто является настоящей матерью: та, что родила, или та, что воспитала? Есть ли право у суррогатной матери оставить ребенка себе? Аборт - это грех и повод для травли? А чрезмерная любовь к собственным детям - тоже грех? Селесте Инґ собрала всех матерей в одной книге, чтобы каждый мог рассказать свою историю. Писательница не дает оценок, не восхищается одними, и не пренебрегает другими мамами - она дает читателю право выбрать, на чьей он стороне. А тот, какие бы позиции не имел в начале чтения (я уверена), будет вынужден пересмотреть свои взгляды.
    Лично у меня книга «Усюди жевріють пожежі» оставила грустное послевкусие. Ведь история, рассказанная в книге, только часть пути, по которому будут идти ее герои уже за пределами страниц. Я благодарна издательству «Наш Формат» за перевод - это пример качественной современной прозы, тем более, на украинском языке. Читала книгу с большим удовольствием. Рекомендую всем родителям, так как она наверняка вызовет желание обдумывать свои поступки, правильно ли поступили в той или иной ситуации. Подобная литература не даст вам заскучать, а по прочтении не скоро забудется.
    Отдельной категорией читателей, которые найдут в книге что-то близкое, я бы назвала фотографов, художников, всех людей творчества. Селесте Инґ много внимания в романе уделяет именно главному занятию в жизни своей героини Мии Уоррен - искусству. Через призму фотографии она видит окружающий мир и окружающих ее людей. Фотографиями в конце книги она (а с ней и автор) раскрывает внутреннюю сущность главных героев. Да и вообще, то, с каким мастерством автор закрутила сюжет, подчеркнула некоторые тонкости психологии, будет держать до последнего внимание любого читателя.
  •  
    Little Fires Everywhere
    Книжку з оригінальною назвою Little Fires Everywhere хотіла прочитати щойно дізналася про її вихід у світ, але чи то обкладинка іншого кольору чи трохи назва збили мене з пантелику і я її не впізнала. Коли я нарешті зрозуміла, що це та книжка, яку я збиралася прочитати, вона мене здивувала.
    Не знаю, що я там читала у тих анотаціях і чим вони мене зацікавили, але книжка виявилася зовсім не такою, як я очікувала.
    Як на мене, можна виділити 4 головних героїнь:
    Мія – жінка, яка займається тим, що їй до вподоби. Вона робить те, що хоче і здається, що правила зроблені не для неї. Вона художниця, мисткиня, фотографиня і якщо їй і доводиться працювати де інде, то тільки для того щоб заробити грошей на новий проект.
    Місіс Річардсон – у певному сенсі протилежність Мії. Вона вважає, що слід робити все згідно правил, і якщо чинити так, то все буде добре. У неї є план на все. У неї є чіткий поділ на добре і погане. Варто згадати, що герої живуть у Шейкер-гайтсі, де теж є правила для всього: якого кольору має бути будинок, якої висоти має бути газон.. Все було розплановане, місто було побудоване так, щоб дітям, які йдуть до школи не потрібно було переходити широкі дороги.
    У місіс Річардсон 4 дітей, у Мії одна Перлина. Підхід у жінок зовсім різний і зовсім скоро діти місіс Річардсон починають, кожен зі своїх причин приходити до Мії. А Перлина навпаки знаходить своє місце у заможних Річардсонів.
    Те, що мене вразило у книжці, це те як сильно тут розкриті жіночі персонажі, вони є основою книжки, тим не менш це не набридає і не обтяжує. В основному книжка про стосунки між жінками, між матерями і дітьми.
    Лінда Маккалоу, яка дуже хоче дітей, ще з того часу, коли сама буда дитиною, але через фізіологічні причини не може їх мати. І ось їй нарешті випадає шанс вдочерити дитину.
    Бебе, китаянка, яка приїхала у Шейкер-гайтс за своїм хлопцем, але справи пішли не так добре і вона залишилася сама одна у чужій країні, вагітна, ледь володіючи англійською. В неї нема коштів, вона не в стані виховати дитину, але навіть якщо вона робить помилку, вона залишається матір’ю, яка хоче свою дитину.
    У книжці є певне протистояння між Ліндою Маккалоу та Бебе, між місіс Річардсон та Мією.
    І саме цікаве, це Ізабель, Перлина та Лексі – такі різні та по-своєму особливі дівчата.
  •  
    Противостояние "быть" и "казаться"
    Shaker Heights - маленький городок в Огайо, с идеальными домами четырех определенных цветов, с идеальными школами, дорогами и магазинами. И идеальными семьями, созданными для идеальной жизни.

    "Большинство сообществ формируются случайным образом; но лучшие случаются по плану... И наша философия такова, что все должно быть спланировано, чтобы избежать нежелательного, неприятно и хаотичного."

    В этом идеальном городке живет идеальная семья Ричардсонов, у которых великолепный дом, идеальные работы - юрист и журналистка, и четверо детей. Два мальчика и две девочки. Конечно же.

    А потом приезжают фотограф Миа Уоррен и ее дочь Пёрл. Они путешествуют налегке, скупают вещи в секонде и занимаются творчеством. Ричардсоны сдают им унаследованный небольшой коттедж. Так начинают "пожары" в идеальном городке Shaker Heights.

    336 страниц противостояния "быть" и "казаться".
    336 страниц противостояния творчества и стандартов.
    336 страниц потрясающего сторителлинга, сложных поворотов и неоднозначных характеров.

    Простыми словами. Простыми поступками. Простыми ошибками. На одном дыхании.

    "В большинстве случаев любой человек заслуживает на ещё один шанс. Все мы совершаем поступки, о которых сожалеем. Нам просто нужно продолжать жить с этим дальше."

    Ну и самое интересное: автор книги, Селесте Нг, выросла в городе Shaker Heights, штат Огайо.

    Хм...

  •  
    У кожній матері є часточка тепла, яка може спалахнути як знищенний вогонь
    У своїй книзі "Усюди жевріють пожежі" Селесте Інг показує материнство, як воно є. Різні матері, різні діти, але основне залишається незмінним. Ситуації, у які потрапляють героїні роману можуть трапитись з ким завгодно: сусідкою, подругою, сестрою, незнайомою дівчиною.
    Зображено такі собі ідеальні родини у ідеальному містечку і кочове життя приїжджої неповної родини і емігрантки.
    На тлі декількох дівчат Лексі, Ізі і Перлини добре помітно, як дівчатка підлітки можуть заздрити одна одній, способу життя і навіть тому, у кого яка мама. Можуть навіть приміряти чуже життя на себе і не цінувати того, що мають на справді.
    Протиставлення уявлення про життя дорослих жінок. З одного боку звички жити за правилами і правильно. З іншого - жити із відчуттям власного миру самого з собою, а не залежної від інших думки, без рамок і обмежень. Протиставлення достатку, забезпеченості проти любові та простих, буденних цінностей.
    Цікаво змальована творча професія і налаштування людини, що поглинуло мистецтво.
    Але все ж у першу чергу роман про матерів, жінок, їх любов до дітей і те, на що вони здатні заради своїх малих і великих діточок.
  •  
    Усюди жевріють пожежі
    Мія Ворен зі своєю п'ятнадцятилітньою дочкою Перлиною приїжджають в невеличке містечко Шейкер-гайтс. До цього вони вели кочове життя, мандруючи з міста до міста, ніде надовго не залишаючись, бо такого способу життя від Мії вимагала її ,,ексцентрична,, професія фотографа-художника. У Шейкер-гайтсі вони ж планували оселитися остаточно, так як Мія почала розуміти, що її неповнолітня дитина уже потребує постійних друзів і спілкування з однолітками.
    Але, як виявилося, своїм рішенням залишитись Мія Ворен порушила спокій у Шейкер-гайтсі, де мешканці уже багато поколінь вели впорядковане життя, яке від початку і до кінця визначалося правилами. Правила були навіть для того, яким кольором які будинки можна фарбувати, щоб не зіпсувати естетичний вигляд вулиці...
    Книга піднімає багато актуальних питань. Це і стосунки між батьками та дітьми, дружба між підлітками, перші секрети від батьків, перший секс, моральність щодо абортів, право бути матір'ю після того, як відмовишся від власної дитини і т.д. А ще ж залишається і надія на краще... бо інколи ,,буває потрібно випалити все вщент і почати спочатку,, , і тільки тоді знаходиться правильний вихід.
  •  
    Чудова книга
    Це книга для жінок і про жінок. Жінок різного віку, рангу, можливостей, із різних фінансових кіл, але з такими схожими проблемами і переживаннями.
    .
    Спочатку мені було читати зовсім нудно, я навіть захотіла покинути книгу не дочитаною - як завжди, у таких випадках не вистачало динаміки, напруги і таємниць. Але яка я рада, що на той момент я все ж дочитала книгу до середини. Бо саме тоді почалися такі таємниці і така напруга, про яку я навіть не мріяла.
    .
    Книга, дійсно, варта уваги. Навіть не так, вона повинна бути рекомендована до прочитання всім без виключення дівчатам-підліткам, а потім до перечитування їхнім матерям і їм самим, коли вони стануть мамами.
    .
    Автор розкриває дуже важливі питання і проблеми. Бо хоча б з однією з них, хоча б раз в житті зіштовхуються всі жінки світу - беспліддя, усиновлення, аборти, відмова від дитини, сурогатне материнство, передчасні пологи, проблеми матерів і дітей, секс в підлітковому віці, контрацепція і це ще навіть не повний список.
    .
    Саме тому я вважаю таку художню літературу кориснішою за любий нонфікшн. Адже ми, будучи підлітками, ніколи не слухаємо маму і рідко ділимося з нею найпотаємнішим, і тим паче питаємо порад. Але ця книга показує наскільки це важливо бути близькими зі своїми батьками, а батькам з дітьми. Не боятися говорити і мати час слухати. Адже одна помилка зроблена в юності може безповоротно змінити життя і найчастіше не в кращу сторону.
  •  
    Маленькі пожежі і великі вогнища
    Поряд некрасивого Клівленда розташувалось дивовижно гарне містечко Шейкейр-гайтс, в якому живе заможна родина Річардсонів. Чоловік працює адвокатом, дружина – репортеркою у місцевій газеті. У них четверо дітей підліткового віку. Лексі, Тпріп та Муді цілком влаштовують батьків, а от найменша – Ізі – росте бунтаркою, тому час від часу завдає батькам неприємностей. Власне, починається книга Селесте Інг «Усюди жевріють пожежі» з того, що хтось підпалює великий будинок Річардсонів, і більшість впевнена, що це справа рук Ізі. В романі розповідатиметься про події, які передували цьому випадку.

    У містечку появляються художниця Мія з донькою-підлітком Перлиною. Вони орендуватимуть невеличкий будиночок, який належить родині Річардсонів. Дуже скоро Перлина стає своєю серед дітей Річардсонів. Тим часом Ізі знаходить спільну мову з Мією. Але трапиться щось, що зруйнує цю ідилію (чи радше її видимість), і повсюди запалають маленькі пожежі, які згодом переростуть у великі вогнища. Цікавий роман, який швидко читається та тримає увагу.
  •  
    Тим, хто йде власним шляхом, лишаючи по собі жевріння пожеж
    Селеста Інг, як і в попередньому романі, захопила, і не відпустила до останньої сторінки.
    Знову піднімаються важливі теми, такі, як материнство, батьківство, проблеми в спілкуванні, проблеми самовираження.
    Події відбуваються в маленькому містечку Шейкер – гайтс. Місто де все продумано, від кольору будинку до висоти підстриженого газону. Де все підходить один одному, і навіть жителі будинків, не повинні виходити за рамки прописаних правил. Ідеальне місто для ідеальних родин.
    Але, з перших же сторінок, ми дізнаємося, що в одному з будинків цього міста, спалахує пожежа. Є припущення, завдяки кому і чому сталася ця пожежа, але про це ми дізнаємося вже в кінці книжки.
    Основні герої, це сім’ї Воренів та Річардсонів.
    Річардсони, живуть в Шейкер – гайтс, з дня заснування міста. Вони повністю вписуються в інтер’єр міста – мають правильного кольору будинок, машини на кожного члена сім’ї і чіткий план життя для кожного.
    Сім’я Воренів це фотографиня Мія і її 15річна донька Перлина. Вони знають, що таке життя на колесах і рідко коли зупиняються в одному місці надовго. Але саме Шейкер – гайтс, стало тим містом, яке змогло претендувати на домівку.
    Долі цих двох родин, переплітаються між собою і змінюють кожного з них. Саме Ворени, спонукають тому, що всюди спалахують пожежі. Пожежі, які часто роблять боляче, а іноді і знищують, але змушують замислитися над життям.
    «Іноді буває потрібно випалити все вщент і почати спочатку» - так каже одна з героїнь роману.
  •  
    Держать пожары под контролем
    Перл переезжает со своей странствующей матерью-художницей Мией в арендованный дом, принадлежащий Ричардсонам в Шейкер-Хайтс, и влюбляется в эту семью, их дом, их стиль жизни, который так отличается от ее собственного. Однако читатель с самого начала знает, что здесь нет совершенства.

    Девиз городка гласит: «Большинство сообществ просто случаются; лучшие планируются»: основная философия заключается в том, что все можно и нужно планировать, и таким образом вы сможете избежать неприятных, неприятных и катастрофических последствий. «Истина в том, что жизнь случается, и чего бы ни - чего нельзя избежать, и то, что здесь происходит, бросает вызов этой основной философии.

    Но это не самое ужасное, что происходит в этой семье. Для меня это были дисфункциональные отношения между Еленой и ее младшей дочерью Иззи. Иззи напоминает мне Ханну в последней книге Инг «Все, что я не сказала». В отличие от Ханны, Иззи не является невидимой, полностью игнорируемой, но к ней придираются, высмеивают. Они не единственные отношения матери и дочери, на которых фокусируется Инг. Есть Миа и Перл, которые перемещаются с места на место, и Перл не знает, почему или кем был ее отец. Есть Бебе, коллега Мии и ее новорожденный ребенок Мэй-Линг, от которого она отказывается, а затем борется, чтобы получить опеку. История Бебе поначалу кажется второстепенной, но в итоге она побуждает Елену почти навязчиво искать прошлое Мии. Очень интересная книга.
  •  
    Друга книга Селесте Інг
    Роман «Усюди жевріють пожежі» я придбала, навіть не читаючи анотації і не цікавлячись, про що він. А все тому, що його авторкою є Селесте Інг, яка написала книгу «Несказане». Кілька років тому цей твір настільки мене вразив, що я ще довго обдумувала його. «Усюди жевріють пожежі» - це історія двох родини – Робінсонів та Воренів. Робінсони заможні й успішні, вони живуть у великому будинку і виховують чотирьох дітей. Також вони володіють невеличким будинком, який здають в оренду. Мія та Перлина Ворени, мати та донька, стануть черговими орендарями цього маленького і затишного житла. Перлина виявиться ровесницею дітей Робінсонів, тому вони скоро подружаться і дівчина стане проводити в їхньому домі багато часу. Тим часом найменша донька Робінсонів Іззі, яку завжди не розуміли в родині, знайде споріднену душу у творчій Мії. Але не все так ідилічно, як може здатись на перший погляд, адже хтось вже запалив сірник…

    «Усюди жевріють пожежі» - цікава книга про материнство та його ціну. Вона зовсім не схожа на «Несказане», але мені сподобалась.
  •  
    Сложные вопросы материнства
    Идеальный городок с идеальными домиками, которые разрешено красить только в строго определенные цвета. В которых живут и воспитывают детей идеальные семьи.

    В романе пересекаются жизни нескольких семей.
    Ричардсоны успешные и богатые, у них в семье все распланировано и четко, так сказать дом - полная чаша. Четверо детей, трое из которых - гордость и радость, младшая же дочь - Изи не вписывается в идеальную картину жизни миссис Ричардсон.

    В их городок приезжает семья, которая тоже не очень вписывается в идеальный уклад. Мия - вольная художница, без гроша за душой со своей дочерью. Они снимают жилье у Ричардсонов по очень выгодной цене. И вскоре жизни двух семей тесно переплетаются.

    И тут в сюжет вступает конфликт на почве материнства. Богатая белая семья хочет удочерить китайского ребенка, а мать бросившая его почти год назад у пожарной станции, теперь хочет своего ребенка назад.
    Сложный эмоциональный и моральным вопрос. Жители города разделились во мнениях, члены двух наших семей тоже. Начинают вылезать наружу семейные тайны, недопонимание и недоверие только усугубляют ситуацию, которая накаляется с каждой страницей. И достигнув своего пика огонь вспыхивает (на самом деле пожар будет в первой главе, а уже после события которые к нему провели)

    Аборты, удочерения, суррогатное материнство, бесплодие, расизм, поиск себя и прочие острые вопросы поднимает Селеста Инг. Вышла хорошая семейная драма в стиле Пиколт.

    Герои местами хоть и типичные, но прописаны очень хорошо и эмоционально. Книга однозначно вызывает эмоции, а я люблю когда прочитанное не оставляет равнодушным.

    5/5 ⭐

  •  
    Усюди жевріють пожежі
    Я чула досить суперечливі думки про цю книгу, тому постійно відкладала її.
    Але книгу відібрала у свій книжковий клуб Різ Уізерспун. А потім ще й екранізувала. Ну як тут устояти і не познайомитися з першоджерелом до перегляду серіалу.

    Перед нами невеличке, заможне містечко. Сім`я Річардсонів являється таким собі типовим представником жителів Шейкер-гайтс. У них великий будинок, вони заможні, голова сім`ї являється партнером у юридичній фірмі, старші діти - найпопулярніші у школі, молодші - досить неординарні особистості. Особливо сім`я постійно страждає від витівок молодшої Іззі, яка наче живе у своєму особистому світі і чхає на усі правила та пристойну поведінку.
    Але життя сім`ї перевертається з голови на ноги, коли вони здають в оренду свій інший будинок матері-одиначці та її доньці.

    Книга піднімає досить багато тяжких життєвих питань про те, що правильно і що неправильно. І добре судити іншу людину в питаннях, з якими ти стикаєшся лише теоретично. Але коли ці ситуації починають стосуватися тебе, тоді уже тяжко не переступити межу правильного і неправильного.

    Книга мене тримала в напрузі весь час. У мене мурахи по шкірі бігали, так я переживала за героїв. Єдине що мене непокоїть - а що ж буде далі? Мені конче необхідне продовження, хоча книга і одиночна і ти сам собі уже вигадуєш як там склалася доля у героїв.
  •  
    10 з 10
    З першої і до останньої сторінки - чистий кайф. Обожнюю читати американських авторів за те, що зазвичай читання американських романів - це приємний відпочинок. Автор розкручує сюжет як в житті - крок за кроком без викрутасів і вивертів - зрозумілою мовою, без "паралельних сюжетів" чи якихось надзвичайних перестрибувань в часі. Автор розповідає життєву історію - як вона є, зі спогадами про минуле і планами на майбутнє.

    Сама оповідь, і сюжет - це дуже сучасна штука, зараз мало не всі пишуть про психологію відносин, психологію сім’ї, механіку виникнення психологічних травм. Може комусь здається, що те, як завернутий сюжет натякає на якісь однозначні симпатії автора чи на той факт, що автор таким чином визначає що "правильно", а що "неправильно", що "добре", а що "зле". Проте, як на мене, навпаки така розв’язка - це саме так як могло б скластися життя - не добре і не погано, як є. Немає в житті ідеальних людей, ідеальних рішень чи ідеальних доль. Стається по-різному і так теж могло статися. Недомовки і непорозуміння, і несправедливі рішення внаслідок цього, комусь щось сходить з рук, а комусь дістається нізащо - все це на жаль буває в реальному житті. Люди бувають різні, не такі як більшість, бувають інтроверти, бувають екстраверти, бувають кмітливі від природи, бувають "трудяги". І це нормально. Хтось прочитає Мію як позитивного героя, хтось як негативного, так само і з іншими героями.

    І я б навіть не сказала, що "книжка пише" про щось конкретне, про якусь ідею. І це чудово. Кожен сприйматиме книгу в міру своїх поглядів на життя, відкритості до різноманіття та категоричності.
  •  
    Батьки і діти 2.0. Підлітки
    Я ніколи не чула, не бачила і не звертала увагу на автора Селесте Інг. Але одним оком стежу за рекомендаціями які дає Різ Уізерспун в своєму читацькому блозі. Так до речі я познайомилась з Моріарті (зовсім новий, на той момент часу, для мене жанр і дикий захват). Тому коли Різ порадила Усюди жевріють пожежі, а потім ще й знялась в головній ролі в серіалі у мене це відклалось в пам'яті. Але українську версію не шукала. Проте читаючи книжкові групи раз по зраз натрапляла на схвальні відгуки але от обкладинка мене щось не тягнула до себе (так я із тих людей котрі інколи обирають книги по палітурці). Проте я таки здалась і не пошкодувала. Це нереальний захват. Книга крута. Сюжет цікавий, розвивається задом наперед. На першій сторінці нас знайомлять уже з кульмінацією всього роману, з усіма іменами та рішеннями. Здавалось би після цього читати було б не цікаво але ні, ви поринете в Шейкер-гайтс і його життя і вже забудете чим там книга починалась. Вас познайомлять з двома жінками, зовсім не схожими один на одного, та їх дітьми. І це все переплететься в тугий жмут емоцій, флешбеків та вчинків. Це цікава книга і я однозначно куплю її Несказане (хоча знову ж таки обкладинка мені не подобається і просто так я б її не купила))). До речі мені Інг в цій книзі ну дуже нагадує Моріарті по стилю
  •  
    А може не варто спалювати мости???
    Селесте Інґ "Усюди жевріють пожежі"
    Спалити за собою мости... Гарна ідея, але чи не доведеться якось знову прийти до того мосту, який уже згорів синім полум"ям?
    Питання риторичне. Взагалі, у сімейних стосунках та сімейних сагах усе є питанням риторичним-ніщо не має конкретної відповіді, як би ти не намагався притягнути її за вуха чи ще за щось.
    Селесте Інґ стала для мене авторкою, яка розбирає сім"ї на атоми, роздивляється їх під лупу, зважує, вимірює, припасовує один одному, перемішує, перемиває, висушує, пришиває, ріже, латає... Вона змушує зважувати кожен крок героїв, аналізувати їхні вчинки, бачити наслідки. Вона показує ціль і кілька шляхів, які до неї ведуть. Вона мов ляльковод, але не той, який керує ляльками, а той, який йде слухняно за ними й дозволяє тим самим обирати свій шлях і своє життя.
    А знаєте, мені здалося, що книга про материнство. Тут воно дуже строкате-безтурботне, фанатичне, віддане, проблемне, болюче, вистраждане, очікуване, небажане... Тут за кожною жінкою стоїть своя сумна мамська історія. Так, саме сум є тим, що об"єднує усіх матерів цієї книги. Але кожну він приводить до різного життя. І не нам судити, правильне воно чи ні, але нам із усього цього робити висновки...
  •  
    Сімейне життя
    "Всюди жевріють пожежі" - сімейна сага, яка розкриває дуже багато різнобічних питань. Життя і спілкування підлітків з однолітками, батьками. Це питання для мене актуальне і цікаве зараз, моєму старшому сину 10 років. Хочеться не втратити тісний зв'язок і розуміння з власними дітьми.
    Боляче було читати про сім'ю Мії, стосунки з батьками і братом Вореном. Ця ситуація показала мені, що потрібно вміти пробачати і відпускати біль, і старатись налагоджувати стосунки.
    Надзвичайно болюче питання усиновлення дитини сімейними парами, які фізично не можуть мати власних дітей. Важко навіть уявити біль і страждання жінки, яка постійно втрачає своє доовгоочікуване маля. Вся надія на усиновлення або сурогатне материнство. Я не засуджую жодну з героїнь, ні Мію, яка в останній момент передумала, ні Бебе, яка зробила свій вибір.
    Не знаю сама чи хотіла б опинитись хоча в одній із ситуацій.
    Материнська любов може спричиняти біль і створювати конфлікти? Може, якщо вона занадто велика і панічна. Так саме панічна. Коли лікарі ставлять діагноз загроза життя вашої дитини, ти починаєш спостерігати і постійно думати, боятись, а раптом дитина захворіла. Саме через це Місіс Річардсон не змогла відчути спокійне материнство зі своєю третьою дитиною Ізі.
    Такі історії хочеться читати, робити власні висновки і дивитись на життя власної сім'ї і дітей з іншого ракурсу.
  •  
    Пожежі всередині
    ⭐⭐⭐⭐⭐

    "Усюди жевріють пожежі" Селесте Інґ

    Маленьке містечко Шейкер-Гайтс - неначе з рієлторського буклета. Будинки рівненькі, і пофарбовані лише в дозволені нейтральні кольори. Скрізь говорять про рівність і хороші манери. Мешканці, як от Елена Рідчардсон із чоловіком і чотирма дітьми, живуть тут поколіннями і бережуть свій звичний спосіб життя. А якщо орендарі і з'являються, то вони проходять не одну перевірку, щоби вписатись. Ну, або ж не вписатись, як сталось із Мією Ворен і її дочкою Перл.

    Я прочитала книжку і відразу включила серіал. Після останньої серії можу сказати: і роман, і екранізація дуже сильні. Але вони зовсім різні, як не дивно.

    Об'єднує їх тема наставництва, стосунків мама-дочка і складного життєвого вибору. Десь більше, десь менше, але покриваються і теми расизму, ЛГБТ, інтеграції інших культур в американське суспільство (автор книжки має китайське походження, тому не дивно, що в "Усюди жевріють пожежі" є історія китайської дівчинки, яку вдочерила заможна пара).

    Але на цьому, мені здається, все. З одного і того ж набору персонажів і ключових подій вийшли два абсолютно різних сюжета з різними акцентами і фіналами.

    Одним словом, і книжка, і екранізація правда хороші, хоч і різні. Але якщо порівнювати, то трооошечки, грамульку більше мені все ж сподобався серіал.

  •  
    Я не Соломон і не могла б прийняти рішення...
    Що робити, якщо в межах одного місяця я прочитала обидва романи Селесте Інґ, хочу ще, а більше нема? Зовсім нема. Надіюсь, що поки.
    Цю книжку я обіймала. Її я закривала, дійшовши до якогось розриву чи кінця розділу, щоб подумати над сказаним. І несказаним.
    "Усюди жевріють пожежі" не така драматична, як "Несказане". Тут більша кількість героїв і вони ретельно виписані. Таке враження, що це не роман на 300 сторінок, а такий товстячок сторінок на 800.
    Селесте Інґ знову пише про сім'ї, про різні сім'ї. Про різні світогляди та способи життя. Про материнство.
    В одній сім'ї, та й у цілому такому дуже зразковому містечку, на все є своє правило. Аж до кольору будинку, дерева, що росте перед домом, навіть щодо висоти трави на газоні.
    Інша неповна сім'я ніде не затримується на довго, вони ні до чого й ні до кого не прив'язуються. Навіть меблі щоразу підбирають ті, які люди виставили до смітників, щоб позбутися.
    Бездітне подружжя, що звертається до сурогатного материнства і дівчина-підліток, що йде на аборт.
    От ви, як суддя, кому віддали б право на опіку над маленькою чарівною дівчинкою - рідній матері, яка не має засобів для існування, родичів і залишила цю 2-місячну дитину вночі в мороз на порозі громадської установи / чи подружжю, які понад рік її ростили як власну, мають усі умови для її безпечного та щасливого зростання? За умови, що всі дитину люблять
  •  
    Сімейні стосунки, материнство
    Чи не кожна сім'я прагне виглядати ідеальною в очах інших людей, особливо, якщо ці люди - їхні сусіди. Як часто люди пхають свого носа до чужих сімейних проблем, не бачачи власних?

    У книзі Селесте Інґ показує нам ідеальне містечко, з ідеально пофарбованими будинками, що гармонійно виглядають разом, з їхніми ідеальними жителями, ідеальними правилами, ідеальним є все, принаймні на перший погляд. А потім до Шейкер-гайтсу приїжджає родина Воренів, аж ніяк не ідеальна. Раз за разом сімейні проблеми жителів містечка починають виходити назовні, нагадуючи їм про погашене полум'я минулого, яке ще досі жевріє.

    Чому варто прочитати цю книгу? Перш за все, у ній піднімаються кілька важливих тем, а насамперед - материнство, включаючи аборти, сурогатне материнство, усиновлення. Головні герої - жінки. Автор чітко прописує наскільки стосунки матері з дитиною відрізняються від стосунків батьківських ще до появи немовля на світ. Цей тісний, невидимий зв'язок завжди залишається аж до кінця життя обох. Також, якщо ви вже читали "Несказане" цієї ж авторки, то напевне знаєте, як добре Селесте Інґ описує складні сімейні стосунки.
  •  
    відгук
    «Усюди жевріють пожежі» другий нашумівший роман відомої американської письменниці Селесте Інґ привернув мою увагу своєю цікавою анотацією.
    «Що робить жінку матір’ю? Тільки біологія, чи все ж любов?»
    Ідеальне маленьке американське містечко Шейке-гайтс живе за чіткими визначеними правилами. Все життя в цьому містечко йде по плану, доки туди не переїжджають Мія Ворен її дочка Перлина. Їх родина абсолютно не типова для Шейке-гайтс.
    З іншого боку, родина Річардсонів - дуже ідеальна по міркам містечка, але їх найменша дочка Іззі справжня бунтарка, що має на всі речі свою незалежну думку.
    Цей роман – це суцільні больові точки, про важку ношу материнства, інстинктивне бажання захистити свою дитину від жорстокого світу. Тут і про мрію. А ще про свободу та про клітку, в яку себе можна запроторити добровільно, ламаючи крила, загасивши іскру життя, забуваючи про свої мрії. Тут і про людську підлість і пихатість, бажання зруйнувати чиєсь життя, через якісь надумані особисті образи.
    Пожежі змін спалахують то тут, то там і змінюють все довкола.
    Дуже рекомендую любителям гострих тем і сюжетів.
  •  
    Усюди жевріють пожежі
    Дуже багато чула про цю книгу - бестселер із безліччю нагород, за екранізацію взялася Різ Візерспун, відзнято 8-серійний фільм. Фільм поки не дивилась, але книга сподобалася неймовірно!

    Дві жінки - абсолютно різні. Одна дотримується правил, інша - ні.

    В однієї - ідеальна, правильна сім’я. Вона завжди була впевнена, що пристрасть - небезпечна річ, як вогонь. Вона легко виходить з-під контролю, а тому краще цю іскру контролювати, приручити і одомашнити.

    Інша - вільний художник, сама виховує дочку і постійно переїжджає з місця на місце. Живе емоціями, відчуттями та пошуками натхнення.

    І ці два світи пересікаються, коли художниця переїжджає в місто. Їхні діти подружаться, тож їм доведеться спілкуватися ближче.

    Далі - треба читати. Роман піднімає безліч проблем, але читається легко.

    «Проблема правил у тому, що вони дають правильний і неправильний спосіб щось робити. А насправді найчастіше є кілька способів, і жоден із них неправильний і не неправильний, і не можна точно зрозуміти, ти на боці добра чи зла...»

    Чудово написана книга, рекомендую однозначно!
 
Характеристики Усюди жевріють пожежі
Автор
Селесте Інґ
Видавництво
Наш Формат
Мова
Українська
Рік видання
2018
Перекладач
Анастасія Дудченко
Кількість сторінок
312
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
140х210 мм
Палітурка
Тверда
ISBN
978-617-7552-85-6
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література