Дизайн обкладинки для мене вийшов якимось "нейтральним". З одного боку сіра непоказна обкладинка, з іншого вона мене не дратує. Верстка та папір мені дуже подобаються, гарна якість. Перекладено і вичитано добре, тільки от повсюдно "приймати рішення" ну і ще декілька дрібничок. Книга розповідає про не надто віддалене майбутнє, яке для нас уже стало минулим. Взагалі в Діка є така проблема. Він майбутнє робить досить близьким і через це воно втрачає актуальність. Другою проблемою є засоби зв'язку. Він ніяк не може відійти від телефонних автоматів. Так от, у книзі йдеться про Джо Чипа, тестера з компанії "Ранситер і компаньйони", найбільшої у світі компанії з протидії псі. Одного разу Ранситер отримує велике замовлення і разом з одинадцятьма інерціалами та своїм найкращим тестром Джо відправляються на місяць... Отут уся історія і закручується. У цій книзі Дік майстерно грається із реальністю, що просто розчиняється на очах у головних героїв і в момент, коли ти вже вважаєш, що все ясно, раптово все закручується ще далі. Головний герой теж досить цікавий. Наскільки він професіонал своєї справи, настільки ж він і засранець (і ні, я не жартую). Діку вдається зберегти баланс, аби персонаж був цікавим і водночас не був ідеальним в усьому, я би радше сказав, що в нього більше негативних рис, але за рахунок цього видається справжнім і ще цікавішим. Крім ще декількох основних персонажів, більшість із одинадцяти інерціалів видаються масовкою, тож мені іноді складно було їх розрізняти. Але це мене не сильно засмутило, бо книга дуже динамічна, цікава, зі стрімким розвитком сюжету. А ще тут додався класичний гумор Діка, де він прокляті двері виносить на зовсім інший рівень. Загалом ця книга мені дуже сподобалася, вважаю її однієї з найцікавіших книжок Діка, що я вже встигнув прочитати.

Мої стосунки з фантастикою зазвичай складаються не дуже. Тому й після четвертої прочитаної книги автора я й досі не можу сказати чи мені сподобалося. Однозначно цікаво, захопливо, абсурдно і.. нічого незрозуміло. Подобається стиль автора, в якому він не описує по 20-40 сторінок світу в непевному майбутньому, а впродовж розповіді додає влучні деталі, через які картинка в голові малюється сама. Розповідати сюжет немає сенсу, оскільки саме в ньому весь сенс. Єдине – часом вчинки героїв видавалися нелогічними, різкими.

Візьміть до рук науково-фантастичний та паранормальний Убік від видавництва Комубук. Забезпечує декілька приємних вечорів у чудернацькому вигаданому майбутньому, що вам не вдасться розкусити. Повністю безпечний, якщо дотримуватись інструкції. Не використовувати як багаття. Філіп Дік вибудував дуже неочікуваний світ — все заради того, щоб ви ніколи не здогадалися, що до чого. Нові технології та штучний інтелект поєднані з екстрасенсами та загробним життям, що створює безліч комбінацій можливостей та плутає, коли намагаєшся зрозуміти “що тут коїться, чорт забирай”. З іншої сторони, для цього потрібно багато експозиції, тому початок доволі повільний. Робота, загалом, майстерна, але автор несподівано вдається до брудних дій. Для того щоб тримати таємницю до останнього, письменник постійно зупиняє персонажів на тому моменті, де вони мають поставити правильне питання чи дати відповідь на нього. Завжди хтось заходить і розмова припиняється, хоча в цьому навіть немає сенсу! Наче це було обумовлено характером головного героя, але, здається, я намагаюся виправдати Діка. Ще два “прийоми”, що розчарували та погіршили оцінку: випадковий рятівний збіг обставин у фіналі та єдина згадка про річ, яка є реальною причиною подій, ще на початку книги. Якщо один вже добре звичний рояль можна пробачити — від нього тільки злегка посміхаєшся та закочуєш очі, — то рушницю, яку повісили десь на 34 сторінці й жодного разу не натякнути на неї — ні. Не можна плутати читача декількома речами, а потім діставати нізвідки зовсім іншу. У цілому, залишився все ж з приємними враженнями, тому ще повернусь до цього автора у майбутньому.