Одразу ж варто зазначити, що ще на початку читання відчувається обізнаність автора як фахівця у піднятому ним питанні, а саме - депресивному стані. Спочатку Алекс Корб намагається нам пояснити що таке "депресія", як вона виникає, що відбувається у нашому мозку, коли ми поринаємо у пастку депресії, скільки часу ми можемо перебувати у такому стані. Далі він дає практичні поради для повернення щасливого та гармонійного життя. Автор розповідає також про звички, які варто змінити на шляху до одужання. Варто зрозуміти, що сама книга не змінить вашого життя - ця відповідальність лягає на ваші плечі. Як стверджує сам Алекс, кожен з нас може опинитися у пастці депресії, немає гарантії, що вас це омине. Тому книгу цікаво почитати навіть тим людям, які хочуть більше дізнатися про дане ментальне захворювання, щоб, можливо, краще зрозуміти рідних, які страждають від депресії, та спробувати їм допомогти. Звичайно, існує безліч книг на дану тематику, але "У пастці депресії" є кілька своїх особливостей, яких я раніше ніде не зустрічала.

Я читач, який не пробачає водянистого нонфікшну, тому таких нехудожніх книжок, які залишають по собі враження на всі п'ять зірок, м'яко кажучи, небагато. Більшість, переважно, навіть не можу дочитати. Ця ж книга - врятувала для мене нонфікшн як жанр, і ось чому. "У пастці депресії" - не просто збірка корисних порад, про які ми й так здогадуємося, але не можемо себе примусити їх дотримуватися. Знаєте, багато книжок з полиць "Психологія" чи "Саморозвиток", які мало не кожен з нас може з легкістю надиктувати "під мухою". Ця не така. Книга орієнтована на широке коло читачів, але до них вона не ставиться зверхньо (тобто пояснюючи все примітивними заюложеними реченнями, ніби малій дитині), ні. Алекс Корб використовує значну кількість складної термінології і (що окремо приємно) постійно посилається на джерела. Разом з тим, щойно починаєш боятися, що чого не зрозумієш - бо специфічні терміни і біологія, якої ніколи не вчив - як пан Корб пропонує влучну метафору, порівнює складні неврологічні процеси з авіалініями чи наводить приклад зі свого життя, який не виглядає нашвидкоруч придуманим виключно для демонстрації думки. Ця книга корисна не лише тим, хто підозрює в себе чи близьких депресію. Це читання про те, як ми влаштовані: чому ми панікуємо, чому нервуємося чи зриваємося і чому не варто себе за це сварити. Як прийняти себе (і інших), а не боротися з собою (і з іншими) у наперед програних битвах. Як впоратися із безсонням, чим зайняти неспокійний розум. І багато іншого. Прекрасне видання Нашого формату, чудовий переклад і легкий стиль автора - дуже радію цьому придбанню.

Так уже сталося, що психологією цікавилася завжди. І навіть, ще не будучи спеціалістом (саме тепер навчаюся на магістратурі), наважувалася публікувати психологічні статті (але ж була вчителькою, а це близько по фаху), як ось цю, у журналі «Пані вчителька» за 2009 рік - «З чого починається депресія». У кожного є свій досвід, на той час у мене був свій – висновки, спостереження, переживання. І тоді я гадала, що депресія – наслідок надмірних жалощів до себе. Мабуть, це теж правда. Як от стверджує автор «У пастці депресії» - не буває схожого випадку, і кожен пацієнт особливий. Із цієї книги я дізналася про глибинні причини цього стану, а саме – про взаємодію нейронних ланцюгів у головному мозку, що із якоїсь причини порушена. Чому й коли виділяються певні гормони, як вони впливають на наше самопочуття. Чому лінь – це не вада, а привід обстежити своє здоров*я. Чому не можна радити депресуючим «викинути із голови дурниці та просто радіти життю». Депресія – це особливий стан, коли не радує геть ніщо, а тіло ціпеніє, коли навіть нереальні речі здаються аж надто реальними, а невинні жарти – образами, усі події сприймаються виключно як негативні, звертається увага на прикрощі та негаразди, коли взагалі відсутнє почуття гумору як таке, а прийом їжі здається непосильним тягарем, як і кожен зайвий крок, і рух. І у всьому цьому винен дисбаланс речовин у головному мозку. Цей стан може з*явитися раптово – у людей різного віку та соціального стану і проявлятися по-різному. Часом можна роками не помічати, що у тебе депресія, або у когось із твоїх близьких. Але страждання будуть обов*язково. Бо це хвороба. «Депресія – це хвороба самітників», - пише автор. Так і є. Отож, крім пояснення механізму її протікання, Алекс Корб подає численні поради щодо виходу із «замкненого кола» - це спілкування, спорт, заняття йогою, якісна їжа, відмова від шкідливих звичок, хобі, подорожі, домашня тваринка, зміна місця проживання, кола спілкування, ну і , звичайно ж, психотерапія та медикаментозне лікування. Тому що поки «мізки не стануть на місце», про які радощі життя можна говорити? Як і взагалі про життя (у особливо важких станах). Книга дуже цікава і варта прочитання не лише тим, біля кого десь поряд бродить ця незбагненна недуга, але й усім решта – адже чим краще знатимеш своє тіло, мозок (зокрема, особливості роботи мозку, функціонування нервової системи) - тим комфортніше буде у ньому жити. А невже не цього ми всі прагнемо?