Роман «Троль» — ніби квінтесенція останніх світових подій і, за рахунок своєї правдивої подачі тієї моторошної картини світу, яку несе з собою інформаційна війна, залишиться актуальним на найближчі десятиліття. Автор із перших рядків метафоричними описами й алегоричними порівняннями підводить до розгадки: в якому середовищі міг виникнути тролінг? Головний герой виріс на руїнах агонізуючої імперії, за часів тотальної підміни понять. У часи, коли медицину витіснило агресивне нашестя всіляких екстрасенс-шарлатанів, народних шептух, гомеопатів тощо. Тобто у часи суцільного плацебо. До речі, автор уникає називати ім’я головного героя, від імені якого ведеться розповідь, згадуються лиш його інтернет-ніки і 15-20 різних профілів у соціальних мережах. Проте, перед тим як той стає на шлях «успіхів» у професійному тролінгу, автор поміщає героя аж на цілих п'ять років (чималий термін для особистого становлення) до інфекційного відділення шпиталю з захворюванням на кір. Саме там в оточенні старих та ледачих медсестер, різних цілителів, які лікують хвороби на відстані за допомогою звукових вібрацій та інших сумнівних методів, наш герой розважається тим, що набридає пацієнтам проханнями розповісти історії з їхнього життя, а також тим, що поїдає не тільки їхні запаси їжі, а навіть ліки, що призводить до ожиріння. Автор змальовує його як паразита, що трощить усе на своєму шляху, а його надмірна вага символізує зрілість і готовність перейти на новий рівень творення зла. Неодноразово на сторінках книги Гворецький поряд із цитатами з філософських праць Монтескье, з листів Пушкіна, Достоєвського і праць Бердяєва, дає висловлювання Брежнєва і, врешті, Путіна. Десь до середини роману пазл складається і вже не виникає питань, хто породив тролінг як найбільш небезпечну інфекцію для сучасного інтернет-простору. Наведена фраза Бердяєва вичерпно ілюструє ідею роману й чітко окреслює проблему інформаційної війни, що ведеться зброєю тотальної брехні та викривлення історичних фактів: «Ми живемо в епоху, коли істину не люблять і її не шукають… Стверджується брехня як священний обов’язок в ім’я вищих цілей. Зло виправдовується в ім’я добра».