Чомусь я вважала, що буде щось тепле, романтичне, ніжне, а виявилося - дещо містичне, детективне, місцями відразливе. Тому враження неоднозначні. Хоча вцілому книга мені "зайшла", я люблю історії з непередбачуваними фіналами, закрученими сюжетними лініями, загадками тощо. Насправді, в книзі тісно переплітаються дві історії - історія народження та життя головної героїні, Маргарет, та життєва історія письменниці Віди Вінтер. На перший погляд може здатися, що вони схожі - близнята, що не можуть жити одна без одної; на скільки важким може бути їх роз'єднання - та розгадка таїться в самому кінці книги. На початку історії письменниці мені були відразливими сексуальні відносини між братом та сестрою, з елементами насилля та садизму, що, на жаль, дало свої плоди. Та й загалом, протягом, всієї життєвої історії письменниці прослідковуються психічні розлади у всіх членів родини. Чесно, мені дуже їх шкода, як людей, адже вони занапастили себе та своє життя, втратили свою родину, домівку. Шкода, що не було поруч адекватної людини, яка могла б допомогти з цим упоратись. З іншого боку, вони самі в усьому винуваті. В історії ж Маргарет теж багато суму та відсутність любові матері. Вцілому, сподобався стиль написання - збережена черговість, відсутні "ляпи". Замовила й інші книги авторки.

Діана Сеттерфілд - Тринадцята казка. Це книга - історія однієї сім'ї та однієї розділеної близнючки. Майже у всіх відгуках зустрічаю ремарки про містичність твору. Але як такої містики я в ньому не помітила зовсім. Те, що деяким героям ввижаються чи то привиди чи то сонячні зайчики, а головна героїня, від якої ведеться розповідь, переживає психологічні складнощі через смерть своєї сіамської близнючки - на мою думку не має жодного відношення до містичного детективу. Але от детектив та інтрига в книзі присутні і вони "чіпляють". Сюжет закручується навколо шалено популярної письменниці Віди Вінтер та її біографа дівчини Маргарет. Письменниця вже стара та при смерті і має купу таємниць які на неї давлять і не дають змоги відійти у інший світ із спокійною душею. Тому вона обирає Маргарет, щоб відкрити їй свою душу. Дівчина, крім того, що робить записи історій, які їй розповідають, проводить ще й своє власне розслідування стосовно справжньої особистості своєї роботодавиці. Як на мене, то сюжет таки добре закручений і я до останнього не могла зрозуміти, що ж там в тому будинку відбувалось насправді. Спокійний, гарно пробудований сюжет. Рекомендую

Книга Діани Сеттерфілд виявилась моїм розчаруванням. Ні, книга непогана, і високі рейтинги і тиражі, мабуть, заслужені. Переклад "чистенький" - ніде нічого недоречного для ока зачепитися. Проте книга категорично «не моя», і головна причина мого розчарування – неправильне її позиціонування: і оформлення книги (ніжна, романтична картинка), і анотація (знаменита письменниця, таємниці, казковий антураж, сильні почуття) і багато відгуків - наштовхували на думку, що це буде історія про таємниці, можливо – з легким нальотом містики та романтичною лінією. Нічого подібного. Все перераховане вище в книзі є (окрім сюжету на палітурці – так, є близнючки, навіть дві пари, але це ніжне зображення геть і близько не стосується цих героїнь). Справа не в самих складових історії, а в її настрої. Всі прив’язаності, описані в книзі, постійно в режимі «жити без тебе не можу» - істеричні і з надривом, буквально «помру без тебе» (ну, добре, нехай один раз – але щоб щоразу); занедбані діти, занехаяний будинок, неприємні пари закоханих. Загальний настрій – якийсь підручник із патологій. Не виключено, що таке моє сприйняття несправедливе, і даються взнаки невиправдані очікування і нелюбов до такого роду історій. Охоче вірю, що багатьом темні таємниці, сильні почуття, атмосфера зарослого саду і покинутого будинку цікаві і захопливі. Я такого не люблю, і оцінити не можу. От і залишилося від книги відчуття розчарування. Отже, моя проблема в тому, що я чекала на детектив у готичному антуражі старих маєтків і букіністичних крамниць, а отримала депресивну оповідь про сім’ю чи то з психічними відхиленнями, чи то зі схильністю до патологічних прив’язаностей. Якщо вас таке не відштовхує – беріться за книгу сміливо, бо написана вона добре. Якщо ж такі історії «не ваші» - вас попередили.