Роман відомого шотландського письменника, який в наших краях не досить популярний, тому що я взагалі вперше про нього почула лише купивши цю книгу. Можливо, перечитавши набагато більше екшену, перегонів, всеможливих трилерів і бойовиків, твір виглядає дещо простуватим та сируватим, оскільки він був написаним давно. Тобто його взагалі можна вважати засновником цього жанру загалом. Проте читати "англійський" стиль мені наразі не надто сподобалось, тому рекомендувати не буду. Але з точки зору розвитку літератури - це досить цікава книга. Щодо оформлення також є мінуси - навіщо роздувати майже "оповідання" до такої кількості сторінок та такої ціни? Але це вже маркетинг, тому вирішуйте самі. 3/5

Захопливий і динамічний шпигунський роман із карколомним гострим сюжетом і несподіваними поворотами. Навіть трохи дивно, що він був написаний більше 100 років тому, адже цікавий і сучасним читачам, а також розкриває актуальні політичні і соціальні проблеми світу, що століття потому залишаються важливими. Ричард Ханжей – військовий, який приїхав до Лондона у відпустку. Він дуже хоче змінити обстановку (адже він повернувся з війни), але Лондон видався йому нудним і нецікавим. Однак якраз напередодні його повернення до військової частини трапляється ситуація, що міняє всі плани Ричарда, - чоловік із сусідньої квартири намагається передати Ричарду важливе послання стосовно майбутніх політичних подій і провокацій. Ричард не дуже в це вірить, але вранці того чоловіка знаходять мертвим, й усі обвинувачення висуваються проти самого Ричарда. Так він виявляється втягнутим у політичні ігри і намагається не лише врятуватися від поліції та злочинців, але й вирахувати місце майбутньої провокації. Вражаючий і напружений шпигунський роман.

Роман шотландського письменника Джона Бакена купувала як детектив, зацікавившись анотацією. Я люблю старі детективи – класичні тексти родом із золотого віку цього жанру – початку ХХ ст. Це час, коли становлення детективу як жанру вже відбулося. Час, коли було написано еталонні, як на мене, тексти класичного детективу. «Класичний» тут ключове слово – такий, що відповідає канонам жанру, трохи старомодний в силу віку, проте цікавий і яскравий. Так от, «Тридцять дев’ять сходин» дійсно класичний, але не детектив. Так, у тексті є загадка – ті самі сходини, є вбивство – ледве чи не на перших сторінках роману, присутні лиходії – здавалося б, основні ознаки детективу. Проте у книзі міркуванням героя, що дозволяють йому врешті-решт розплутати клубок, приділено мінімум місця. Автор не пропонує читачу поміркувати паралельно, позмагатись із героєм у розгадуванні інтелектуальної головоломки. Герой не збирає докази – та хоч як: і не повзає в пошуках матеріальних свідчень, не йде ланцюжком логічних умовиводів. Ні, він бігає увесь час, рятуючись від таємної шпигунської організації. Люди, з якими він комунікує, ніяк не впливають на детективну лінію. Вони або намагаються його вбити, або усвідомлено чи мимоволі допомагають йому. Отже, що ми маємо: класичний шпигунський бойовик, прямо повна відповідність канонам жанру. Воно й не дивно, якщо згадати, що автор вважається одним із його засновників. І, мушу визнати, він задає високі стандарти: якщо не перейматись наївністю «страшних таємниць» - ну, вони про Першу світову, точніше – її переддень – от чим там можна здивувати сучасного читача? Так от, якщо на це не зважати – інтрига закручена цілком переконливо, сучасним перипетіям аж ніяк не поступається. Окрім того, увесь час під час читання не полишала думка про кінематографічність роману – от прямо проситься на екран: і шотландські пейзажі, і колоритні персонажі (особливо помічники героя – прямо кожен виписаний), і повороти сюжету, і навіть «роялі у кущах» (насправді – вибухівка у комірчині). Тож, якщо не налаштовуватись на детектив та розраховувати на трохи старомодний, динамічний, колоритний і яскравий шпигунський роман – ця книга цілком відповідає таким очікуванням.