Токійська наречена
Паперова книга | Код товару 967514
Yakaboo 4.2/5
Автор
Амелi Нотомб
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2019
Перекладач
Павло Мигаль
Кількість сторінок
160
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130x200 мм

Усе про книжку Токійська наречена

Амелі приїздить у Японію, щоб пізнати культуру цієї країни та вивчити японську мову. Рінрі — японець, студент факультету французької філології. Вони обоє — немов люди із різних світів, але Рінрі закохується в цю дивну дівчину, таку близьку й далеку водночас. Амелі має мрію: зійти на Фудзіяму і зустріти на вершині цієї гори перші промені ранкової зорі. Лише так вона зможе глибше пізнати Японію і краще зрозуміти себе. Мрія Рінрі — одружитися з Амелі. Кожен із них іде до своєї мети, досягаючи власних вершин і пізнаючи себе, і врешті віднаходить щось більше, ніж кохання.

Характеристики
Автор
Амелi Нотомб
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2019
Перекладач
Павло Мигаль
Кількість сторінок
160
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130x200 мм
Рецензії
  •  
    ,,Токійська наречена" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Логічним продовженням мого цьоголітнього знайомства з довколаяпонською літературою, опісля книг ,,Мій Токіо у свята і будні" та ,,Банзай. Японія для допитливих", став свіжий український переклад роману бельгійської письменниці Амелі Нотомб ,,Токійська наречена" (,,Видавництво Старого Лева", перетлумачив Павло Мигаль). Загалом, це був другий прочитаний твір з-під пера авторки, і хоч ,,Подив і тремтіння" ,,проковтнула" років два-три тому, склалося враження, що неначе вчора: усі перипетії роботи Амелі у японській корпорації ,,Юмімото" так і ожили перед очима! І якщо вже порівнювати обидва романи, то сподобалися майже рівнозначно, хіба що у ,,Подиві..." атмосферніша обкладинка.

    ,,Токійська наречена" оповідає про повернення Амелі з Європи у країну, де вона народилася й провела раннє дитинство -- Країну Вранішнього Сонця. Як найдевше, найефективніше та ще із матеріальним зиском вивчити будь-яку мову, а у випадку нашої героїні -- японську мову? Правильно: навчаючи носія своєї. Отож, Амелі приклеює на вітрині супермаркета оголошення про приватні уроки французької мови. На першого бажаючого довго чекати не довелося -- ним став студент французької філології Рінрі. Молодий, забезпечений японець не лише закохується у свою вчительку, а й мріє... одружитися з нею. Та чи завершаться романтичні стосунки одруженням?

    ,,Токійська наречена" -- невелика за об'ємом книга, яку заввиграшки можна прочитати за один вечір. Легка, з фірмовим гумором Амелі Нотомб, через яку відкривається Японія з точки зору власного досвіду, щоправда, через художню призму. Зіткнення світогляду Заходу й Сходу -- як на долоні. Нам, європейцям, мабуть, ніколи не вдасться розгадати загадкову душу азіатів, як і їм -- нашу. І саме завдяки таким книгам можна хоч трішечки більше зрозуміти японців. Сподіваюся, у авторки є ще не один роман про свій досвід перебування у Країні Вранішнього Сонця, як і те, що ми прочитаємо їх українською мовою у чудовому перекладі Павла Мигаля.
  •  
    Единственное бесчестье – это не быть свободным. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Эта книга о любви, любви к японской культуре, традициям её народа, к стране в целом.
    Мне кажется, что читая о восхищении автора по поводу японской еды, горы Фудзияма и японского языка можно самому начат любить эту страну. Хоть я не настолько поглощена Японией, как Амели.
    На фоне всего этого восхищения и почитания уже реальная любовь к другому человеку - молодому парню Ринри уходит на второй план.Если честно, то совершенно не понятны чувства Амели к парню. Или она его любит за его душу, личность или потому что он тоже японец, а её влечёт к японскому. Не наблюдалось у неё этого по истине глубокого чувства.
    Не считаю хеппиэндом окончание книги. Когда главная героиня решает сбежать от жениха, уехать из страны...
    Влюблённость может и была, но любви не было. За это можно уважать человека, ведь она не разрушила жизнь парня, сама поняла, что не пришло её время. Немного грустно, но за писательницу очень рада)
    "Сказать "все кончено" - это пошлость и ложь. Ничто не бывает кончено. Даже если совсем не вспоминаешь о человеке, он все равно живет в тебе. Если он что-то значил для тебя, то будет значить всегда." (с) Амели Ноторм



Купити - Токійська наречена
Токійська наречена
100 грн
Немає в наявності
 
Інформація про автора
Амелi Нотомб
Амелi Нотомб

Амелі Нотомб визнана зіркою літературного жанру в Європі. Сьогодні це бельгійська письменниця, яка пише французькою. Перед майстерністю її пера знімають капелюхи як критики, так і літератори. На її адресу пишуть хвалебні рецензії та відгуки, а книги розхапують як гарячі пиріжки. Її твори отримують нагороди, серед яких і почесна Гран-прі Французької академії. За наявність похмурої і гротескної тема...

Детальніше

Рецензії Токійська наречена

  •  
    ,,Токійська наречена" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Логічним продовженням мого цьоголітнього знайомства з довколаяпонською літературою, опісля книг ,,Мій Токіо у свята і будні" та ,,Банзай. Японія для допитливих", став свіжий український переклад роману бельгійської письменниці Амелі Нотомб ,,Токійська наречена" (,,Видавництво Старого Лева", перетлумачив Павло Мигаль). Загалом, це був другий прочитаний твір з-під пера авторки, і хоч ,,Подив і тремтіння" ,,проковтнула" років два-три тому, склалося враження, що неначе вчора: усі перипетії роботи Амелі у японській корпорації ,,Юмімото" так і ожили перед очима! І якщо вже порівнювати обидва романи, то сподобалися майже рівнозначно, хіба що у ,,Подиві..." атмосферніша обкладинка.

    ,,Токійська наречена" оповідає про повернення Амелі з Європи у країну, де вона народилася й провела раннє дитинство -- Країну Вранішнього Сонця. Як найдевше, найефективніше та ще із матеріальним зиском вивчити будь-яку мову, а у випадку нашої героїні -- японську мову? Правильно: навчаючи носія своєї. Отож, Амелі приклеює на вітрині супермаркета оголошення про приватні уроки французької мови. На першого бажаючого довго чекати не довелося -- ним став студент французької філології Рінрі. Молодий, забезпечений японець не лише закохується у свою вчительку, а й мріє... одружитися з нею. Та чи завершаться романтичні стосунки одруженням?

    ,,Токійська наречена" -- невелика за об'ємом книга, яку заввиграшки можна прочитати за один вечір. Легка, з фірмовим гумором Амелі Нотомб, через яку відкривається Японія з точки зору власного досвіду, щоправда, через художню призму. Зіткнення світогляду Заходу й Сходу -- як на долоні. Нам, європейцям, мабуть, ніколи не вдасться розгадати загадкову душу азіатів, як і їм -- нашу. І саме завдяки таким книгам можна хоч трішечки більше зрозуміти японців. Сподіваюся, у авторки є ще не один роман про свій досвід перебування у Країні Вранішнього Сонця, як і те, що ми прочитаємо їх українською мовою у чудовому перекладі Павла Мигаля.
  •  
    Единственное бесчестье – это не быть свободным. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Эта книга о любви, любви к японской культуре, традициям её народа, к стране в целом.
    Мне кажется, что читая о восхищении автора по поводу японской еды, горы Фудзияма и японского языка можно самому начат любить эту страну. Хоть я не настолько поглощена Японией, как Амели.
    На фоне всего этого восхищения и почитания уже реальная любовь к другому человеку - молодому парню Ринри уходит на второй план.Если честно, то совершенно не понятны чувства Амели к парню. Или она его любит за его душу, личность или потому что он тоже японец, а её влечёт к японскому. Не наблюдалось у неё этого по истине глубокого чувства.
    Не считаю хеппиэндом окончание книги. Когда главная героиня решает сбежать от жениха, уехать из страны...
    Влюблённость может и была, но любви не было. За это можно уважать человека, ведь она не разрушила жизнь парня, сама поняла, что не пришло её время. Немного грустно, но за писательницу очень рада)
    "Сказать "все кончено" - это пошлость и ложь. Ничто не бывает кончено. Даже если совсем не вспоминаешь о человеке, он все равно живет в тебе. Если он что-то значил для тебя, то будет значить всегда." (с) Амели Ноторм



  •  
    Как и почему? 75% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я обожаю Японию: ее традиции, стиль жизни японцев, блюда, язык. Думаю, что именно это и подтолкнуло меня на покупку этой книги. Красивая обложка и тема Японии – на этом плюсы закончились. Язык автора бездарный, меня на протяжении всего чтения не отпускало ощущение того, что это сочинение ребенка или какой-то краткий пересказ. Сюжета или конфликта вообще нет, а диалоги вызывают недоумение из-за своей простоты. О характерах главных героев нечего говорить, потому что их, собственно, нет. Это два безликих персонажа, которыми очень неумело управляет автор. Сама начинка оформлена ужасно. Вроде как страниц насчитывается около 160, но если взять во внимание огромные пробелы между главами, то там от силы останется 120. Книга ни о чем. Некоторые сцены описанные в ней максимально странные и я остаюсь от них в неприятном шоке по сей день. Не рекомендую.
  •  
    Япония во всех смыслах 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    Токийская невеста
    Роман бельгийской писательницы Амели Нотомб рассказывает историю молодой девушки, тоже кстати Амели, которая возвращается жить и работать в Японию после долгого отсутствия. Ещё в раннем детстве девочка уехала в Европу, где жила и училась до этого времени. Вернувшись на родину, Амели пробует влиться в совершенно новый мир с его традициями, обычаями и законами. Девушка решает зарабатывать на жизнь уроками французского, надеясь подучить японский и заодно завязать полезно знакомства. Первый же клиент-ученик оказывается милым, воспитанным и обеспеченным парнем по имени Ринри. Между ними завязывается дружба, а со временем все перерастает в серьезные отношения. Пара вместе проводит время, всё кажется идёт к свадьбе. По крайней мере так считает Ринри, он даже знакомит девушку с родителями. Но Амели не спешит принимать важное решение, тянет время и наслаждается беззаботной жизнью. Главный вопрос: когда же она наконец-то даст вразумительный и окончательный ответ. Финал оказался неожиданным и кажется подпортил всё впечатление. Но было весело и занятно. За это и рекомендую к прочтению.
  •  
    Повернення в Японію 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    В Амелі Нотомб я прочитала вже кілька книжок, але так і не визначилась, подобається мені її творчість чи ні. З одного боку – це легке, проте не позбавлене сенсу читання, а з іншого – її повісті (особливо автобіографічні) не мають чіткого сюжету.

    Останньою я прочитала її «Токійську наречену». В ній Нотомб розповідає, як після випуску з вишу їде до Японії, де прожила кілька років в ранньому дитинстві, оскільки її тато був тут на дипломатичній службі. Дівчина зажди скучала за цим краєм, тому вирушає туди з наміром залишитись.

    У столиці вона планує викладати французьку окремим студентам. І першим таким учнем Амелі стає її ровесник, молодий і красивий японець. Дуже скоро вони стають парою і непогано ладнають. Навіть родичі хлопця дуже добре сприймають європейку, тому він вирішує запропонувати їй заміжжя.

    Для мене «Токійська наречена» - це книжка ні про що, я надаю перевагу творам з чітким сюжетом. Читається повість швидко, написана гарно, тому я аніскільки не жалкую, що виділила на неї час.
  •  
    Неправдоподібна реальна історія
    Амелі Нотомб у книзі "Токійська наречена" розповідає власну історію життя в Японії. Вона - про стосунки. Історії бракує динамізму і сюжетності. Адже розповісти про те, як зустрічаєшся з хлопцем, а потім сідаєш у літак, аби утекти від нього, може багато дівчат. Тому нічого унікального.
    Одначе письменниця підводить під свої не надто яскраві події доволі колоритні переживання і філософію. Свій підйом у гори вона порівнює з ходою східних божеств. Потрапивши у снігову пастку, згадує казки про відьму. Ну а втечу порівнює з пошуком свободи. Амелі каже, що коли хочеш врятуватися - біжи.
    Але більшість дівчат, читаючи про такий роман, такого ідеального хлопця, навряд зрозуміли б такий вчинок. Уявити лише: він добрий, безмежно кохає її, ще й є спадкоємцем багатого ювелірного бізнесу. Вдвох вони цікаво проводять час, їм добре разом. Хто б від такого тікав? А з іншого боку складно повірити в такого ідеального героя. Якби він був вигаданим, зрозуміло. Але в реальності? Швидше за все, авторка просто надала йому трохи романтизму.
    Щоб познайомитися з менталітетом іншого народу, "Токійська наречена" цілком підходить. І описами гори Фудзі також.
  •  
    Коли кохає лише один із пари
    Кохання між представниками різних культур, традицій і мов завжди незвичне. Тут буває достатньо так би мовити «підводних каменів», на які може наштовхнутися кохана людина. Але в цьому романі не стільки йдеться про різниці у сприйнятті чи багатовікових традиціях двох закоханих із різних культур, скільки про відмінності у їх розумінні кохання та класичні відмінності між чоловіками та жінками, які мало залежать від національних особливостей.
    Амелі - тендітна бельгійка, що приїхала до Японії вивчати японську мову. Рінрі - хлопець із заможної японської родини, який бажає вдосконалити свої навички з французької мови. Вони лише спілкуються, але, поступово проникаючи у світ один одного, захоплюються і закохуються. І здається, що це ідеальна історія кохання, про таке можна тільки мріяти. Однак кохання приречене, коли по-справжньому кохає лише один.
    Більшу частину книги не покидало враження, що це звичайний любовний роман, захопливо написаний, із додаванням японського колориту. Водночас, фінал - нетривіальна кінцівка любовного роману.
  •  
    Його величність французький гумор під руку з чисто японською стриманістю
    Романи Амелі Нотомб відомі, з-поміж іншого тим, що кілька з них - мало не повністю автобіографічні. Так, вона дійсно працювала рік у компанії, де її постійно принижували і дійсно ледь не одружилася. І якщо захочеться шукати одного з винуватців її фіаско в тому, аби відчути себе знову японкою, то варто сказати лише два слова - "іноземний" менталітет.
    У конкретній книзі варто розглядати стосунки головних героїв та вплив на них того-таки менталітету з точки зору японців на шлюб. Так, це правда, що потенційні свекор чи свекруха оглядають тебе мало не як шматок м'яса і неприязнь, якщо така є, маскують за посмішкою. Та мене знепокоїло, що Амелі, направо й наліво розкидаючись описами японських традицій, тут забула згадати про чи не найголовнішу. В Японії чоловік вважається основним годувальником родини, тож часто він - єдиний, хто в сім'ї працює. Він на її чолі, тож його всі мусять слухатися, а на жінці тим часом лежить вся робота в домі та виховання дітей. Тож японки страшенно переймаються тим, коли вийдуть заміж і лишаться домогосподарками.
    Тим більше мене здивувало, що Рінрі виявився таким хазяйновитим і навіть вмів готувати. Та й взагалі, цей образ для мене так і залишився ніби "застиглим" - немає покірності батькам, але й відвертої "революції" теж. Єдині два моменти, коли ця маска по-справжньому похитнулась - під час приїзду його сестри та під час перегляду фільму в кінотеатрі, та й то для мене цього було недостатньо, аби нарешті зрозуміти, чого він власне хоче.
    Кінцівка передбачувано була не надто весела, та втім, поведінка головної героїні мене навіть не здивувала. Власне, особисто я не могла навіть її в цьому звинувачувати - коли відчуваєш, що людина тобі симпатична і тобі з нею спокійно, але глибоких почуттів чи шаленої пристрасті якраз нема, то цілком природно боятися, що фраза із словом "ні" всередині раз і назавжди перекреслить усе, що ви встигли між собою вибудувати. Тож Амелі можна докорити хіба за те, що швидше не розставила крапки над "і". Рінрі, зрештою, теж - чи так він любив її, чи просто був зачарований тим, що вона - "іноземка"? Радше друге, оскільки він одружується вже за шість років - і знову з француженкою. Чи багато втратив? Навряд чи.
    Стосовно решти звичаїв та ситуацій, описаних в "Токійській нареченій" мені немає на що скаржитися - достовірність не постраждала, а гумор там справді додає гарного настрою. Іноді ловила себе на думці, що від читання про японські делікатеси в мене котиться слина...
  •  
    Теплая история с видом на Фудзияму
    Который раз я следуя своему инстинкту беру в руки книгу не читая аннотацию и попадаю четко в свое настроение. "Токийская невеста" - это та вещь, которая сможет подарить вам несколько приятных расслабляющих вечеров.

    Милая и теплая история отношений девушки японского происхождения Амели, которая прожила всю жизнь в Бельгии и коренного японца.

    Читая эту книгу, с губ не сходила улыбка, такая уж Амели смешная, где-то наивная, где-то импульсивная и даже глупая. Она воплощает в себе саму юность с ее необдуманными и спонтанными поступками, которые иногда приводят к казусам.

    Думаю, книга немного автобиографична, так как Амели Нотомб также как и главная героиня, родилась в Бельгии и некоторое время пыталась найти свое место в Японии. Безумно интересно читать ее мысли, выводы и наблюдения от проживания в чужой стране. Можно сравнить ее с личным дневником.

    Также, хочу отметить оформление книги от издательства "Старый лев". Интересный рисунок и приятная матовая обложка, которую приятно держать в руках.
  •  
    свобода і є кохання
    Ніколи раніше не стикалась з творчістю цієї письменниці. Якщо судити книгу по опису, то перед прочитанням очікувала ,що це буде сопливий драматичний роман про розбіжності в культурі. Та насправді це роман з легким тонким гумором та емоціональним текстом про кохання до Японії.
    Особливо притягує до себе головна героїня своєю харизмою. В книзі вона є письменницею. Навіть через свою любов до Японії головна героїня не старалась стати японкою, вона любила цю країну залишаючись собою. Ось це дійсно палке кохання. З якою пристрастю та захватом Амелі розповідає про японську їжу, піднятті на гору Фудзі , про своє вивчення японської мови. Ось де справжній непідробний ентузіазм. Видно , що вона обожнює все японське, в неї навіть стиль мови змінюється коли вона описує щось японське.
    І яким блідим порівняно з усім цим виглядає її власна історія кохання до японського хлопця на ім'я Рінрі.
    Амелі – це втілення того, про що я можу тільки мріяти. Ось чому занурюватись в історія було вдвічі цікавіше. Можна обожнювати культуру , але чи залишатися там жити навічно?
    З самого початку я не могла передбачити фінал. Героїня була непередбачувана.
    Амелі Нотомб з легкою самоіронією, навіть в самі тяжкі моменти препарує своє минуле та почуття. Їй вдалося не тільки написати особисту історію, але і наткнутися на роздуми про те, як зрозуміти чи кохаєш ти людину настільки, щоб вийти заміж за нього.
  •  
    Японія знову
    Знову Амелі Нотомб. І знову прекрасна, загадкова та суперечлива Японія. Я трішечки знайома з цією країною, тому читала з усвідомленням. Дії та вчинки людей вже не викликали потрясіння, бо розуміла, що японці в окремих питаннях можуть діяти не так, як європейці - іноді схоже, а іноді абсолютно протилежно.
    Отже, героїня (пише авторка про себе і від себе) приїжджає до улюбленої країни, в якій провела перші п'ять років свого життя, залишивши якнайкращі спогади про неї. Для того, аби пригадати та повправлятись у японській, вирішує давати уроки французької. Її учнем стає Рінрі - юний студент із Токіо. Спілкування на заняттях помалу переростає в романтичні відносини. Щоправда, його батьки були не в захваті від такого вибору.
    В основу книги лягли два роки життя Амелі та Рінрі, поміж якими дізнаємось про окремі порядки та звичаї японців. Один з найцікавіших епізодів - подорож в гори. "Традиція стверджує, що кожен японець мусить щонайменше раз в житті зійти на гору Фудзі, інакше просто не заслуговує на приналежність до цього поважного народу".
    Події, описані в "Токійській нареченій" відбуваються до і паралельно подіям в "Подиві і тремтінні". Але, якщо перша книга мене шокувала та обурила, то друга ніби огортала теплом та затишком. Навіть захотілось помандрувати в "країну, де сходить сонце".
  •  
    Що варте більшої уваги: кохання, свобода чи традиції країни?
    Книга достатньо таки цікава, вона містить багато цікавої і важливої інформації про Японію, про традиції та звичаї у родинах, їхні думки і вірування: 'Традиція стверджує, що кожен японець мусить щонайменше раз у житті зійти на гору Фудзі, інакше просто не заслуговує на приналежність до цього поважного народу.' [79 ст.]
    Я, на жаль, не мала нагоди перевірити всю ту інформацію, що зображена у книзі, однак, думаю, що це все правда.
    Хочу дещо зазначити: щось, що видається українцеві чудовим і легким, може виявитись неприємним для японця, ось скажімо, коли ми сидимо за столом, більшість із нас любить поспілкуватися, виголошувати тости, обговорювати наші справи, але японці бачать у цьому шось важке і часозатратне. Для них це великий клопіт спілкуватися за столом, деякий час цей обов'язок виконували гейші, а потім японці створили професію бесідника: 'Ця порожня балаканина, ясна річ, страшенно нудна, але не нудніша за наші посиденьки на Заході, і має незаперечну перевагу - гості можуть спокійно їсти, не переймаючись клопотом підтримувати розмову.' [98 ст.]
    Але основна увага в книзі звернена на стосунки японця і бельгійки (яка у дитинстві жила певний час у Японії). Між ними панують якісь непостійні і непрості стосунки. Куди ж занесе їх ця дружба? Після прочитання побачите! Але я взагалі не очікувала такого кінця, а факти про Японію зачаровують!
  •  
    Книга, що дасть можливість познайомитися з культурою і побутом Японії.
    Амелі з Бельгії, їй двадцять один рік. Дівчина приїздить до Японії, причому ця країна дуже близька їй, адже вона там народилася і до п’яти років жила. Для того, щоб краще вивчити японську, дівчина вирішила давати приватні уроки французької мови. Зголосився юнак двадцяти років на ім’я Рінрі, студент, що три роки вивчав французьку в університеті, але знав її дуже погано.

    Читачі дізнаються, як розвивалися стосунки Амелі та Рінрі, а також отримають деяке уявлення про життя та звичаї японців.

    Познайомившись з юнаком ближче, Амелі довідається, що діти в цій країні у п’ятирічному віці повинні складати іспити, щоб потратити до найкращої початкової школи, а потім вступити до одного з найкращих університетів. При невдалому результаті для багатьох це ставало травмою, що давала про себе знати навіть у дорослому віці. Можливо, тому через цей тиск багато підлітків у Японії накладають на себе руки.

    Дівчина виявить, що японці цінують будь-яке мистецтво, з великою охотою відвідують виставки. Їм подобається усе дивне і незрозуміле.

    Амелі відвідає музей Бомби у Хіросімі, здійснить сходження на вершини гір Фудзіяма і Кумоторіяма, побуває на узбережжі Японського моря і побачить засніжені сади хурми, плоди якої не обсипалися.

    Цікаво, що ще у далекому 1989 році квартири в Японії були оснащені різноманітною технікою, як, наприклад, житло Крістін, знайомої Амелі, що було схоже на міжпланетну станцію.

    Також тих читачів, що не знайомі з особливостями кухні Країни, де сходить сонце, здивують деякі екзотичні страви, згадані тут – наприклад, суп з орхідей, кульбабки у тісті або приготовані корені лотоса.

    А тонкий гумор авторки стане приправою, що зробить оповідь насиченішою і атмосфернішою.

    P.S. Якщо вам сподобалася ця книга, то можна подивитися ще й фільм 2015 року, який зняли за її мотивами.
  •  
    О, дивна Японія на бельгійський смак
    Друга моя спроба полюбити Амелі Нотомб закінчилась невдачею. Плюсом у другої спроби стало те, що я прочитала книгу в метро на шляху туди-назад, і це було краще, ніж перечитувати вкотре рекламні оголошення у вагоні метро, за це ставлю трійку, хоча хотілося менше.

    Взагалі хочеться розпочати із плюсів, до яких я зараховую чудове видання: стильна обкладинка, приємна на доторк, прекрасний папір, шрифт - все це мені смакувало і взагалі саме завдяки оформленню я залишаю книгу на моїх полицях, бо вона, чорно-червона, чудово виглядає з-поміж інших книжок. Нехай залишиться, як надгробок вбитим сподіванням. І як зразок (хоча і ненайкращий) бельгійської літератури, яка в мене мало представлена, не хочеться її дискримінувати.
    Ще один гарний факт про книгу - вона маленька. Якби вона була більше 150 сторінок, дочитати її було б неможливо (станції метро закінчились би раніше).

    Найголовніший мінус для мене в цій книзі - неможливість повірити ані в головних героїв, ані в місце, де вони перебувають, себто в той варіант Японії, який описаний у творі. Японець, головний герой, занадто милий, Японія занадто гидотна та абсурдно-неприємна (вечірка із друзями із лекцією про бельгійське пиво, серйозно? наглі та відразні старигани, неїстівна їжа), природа занадто поетична, героїня занадто крута в усіх своїх проявах (на гору біжить, з гори біжить, така вся волелюбна та свободна). Я мало що знаю про Японію, почати з того, що я там не була, а розповідям мало віри, і припускаю, що вона може бути реально дивною, але хоч мене ріж, повірити в японський ідіотизм, що бринить в усіх ситуаціях книги - не можу, бо вірю в людське начало японців. В кінці кінців, я ж читала японських письменників - Кобо Абе, Ясунарі Кавабаті і дійсно, відчувається, як відрізняється японська культура від нашої, але вони не настільки ненормальні, як то показано у Нотомб.
    Написано з претензією на "добру літературу", але нічого по собі не залишає, ніякого присмаку, тільки легке роздратування.
  •  
    О, та ви з Японії 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Почитати на один раз можна, максимально ненапружена невеличка книжечка. Цікаво було почитати через несхвальні відгуки, де голову героїню карають за те, що вона така погана покинула нещасного хлопця, який її кохав. Як на мене, цей момент був чи не єдиним дійсно людяним і правильним. Історія не зачепила тому, що її наче писав невмілий підліток. І це дуже сумно, адже дівчата-підлітки часто пишуть краще ніж оце. Сама героїня напевно відома багатьом, адже такі персонажі, які захоплюються саме Японією, часто зустрічаються у реальному житті. Мені теж подобається класична японська естетика, як і її поп-культура, але така надмірна романтизація - несмак. Амелі можна описати одним словом - душна. У неї якийсь глибокий зв’язок з країною, де вона жила у ранньому дитинстві, вона мислить на одній хвилі з горою Фудзі, вона смакує місцеву їжу, краєвиди, повітря, а от японок вона ненавидить. Добре, що вона не погодилася на шлюб, у якому була б нещасливою. Добре, що вона відділилася від Японії, де з часом точно вознеслася б від таких частих релігійних експірієнсів. Хоча, цю книжечку можна використовувати як словничок японського побуту, тут усі навіть найбільш тривіальні речі, як от капустяний млинець чи традиційний столик з підігрівом, виділені курсивом, бо для Амелі це наче Святий Ґрааль.
  •  
    Японія як вона є 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це моя друга прочитана книга в цієї авторки, і ця історія мені сподобалася таки трохи більше, ніж «Подив і тремтіння».
    Головна героїня переїжджає в Японію і для того, щоб трохи підтягнути своє знання японської мови, вона обирає дещо нетиповий спосіб – вирішує давати уроки французької. Саме так вона і знайомиться з Рінрі – японським хлопцем, що навчається на 3 курсі філологічного (з поглибленою французькою). Перші їхні зустрічі – це яскраве зіткнення двох мов та культур. Рінрі інколи важко підібрати слова, щоб вільно спілкуватися із Амелі французькою, Амелі сприймає деякі японські терміни аж надто буквально, з цього і виникають вельми комічні ситуації.
    Те, як між ними зародилося кохання для мене було якось непомітно – в одному розділі в них ще стосунки вчитель-учень, а в іншому вони вже коханці. Інколи трохи не встигаєш за розвитком їхніх стосунків. Але що в мене викликало захват, так це описи Японії та її культури, пояснення деяких виключно їхніх термінів та понять. Це легко та ненав’язливо вплетено в сюжет книги. Мені дуже цікаво відкрити для себе нові горизонти із повсякденного життя японців. Але щодо Амелі, то мені було трохи дивно із цього її потягу стати true японкою, це видавалося дещо награним та неправдоподібним.
    Загалом, історія мені сподобалася, але я все ж надіялася на дещо інший фінал.
 
Характеристики Токійська наречена
Автор
Амелi Нотомб
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2019
Перекладач
Павло Мигаль
Кількість сторінок
160
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130x200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Газетна
ISBN
978-617-679-572-8
Вага
227 гр.
Тип
Паперова
 

Про автора Токійська наречена