Це мій перший досвід читання мемуарів, тож на початку давалася дещо складно, тому розтягнув цю книгу на кілька місяців. Одначе, не лише через це - вона за наповненням важка... Сотні, сотні людей, що зустрічалися на тернистій стежині Марії Савчин не забуті, хоч більшість з них була вбита окупантами - "страітєлямі камунізма". У мене серце досі болить, коли вдень я вислуховую від своєї бабці-радянської-жінки про те, що УПА - вороги народу, а ввечері читаю численні тексти про них - про те, як вони виборювали нашу незалежність. Я ніби віднайшов частинку себе в цій книзі - усвідомив купу деталей державотворення нашої країни. Особливо важко усвідомлювати це нині - у 2023 році ми воюємо з тими самими людьми! Ті самі росіяни та колаборанти, які мріють про СССР та ковбасу за 2.20, навмисне ігноруючи те, що ту ковбасу крутили на кістках наших предків. Кожному українцеві варто ознайомитися з цією (або із подібною) працею.