Ті, що не мають коріння
Паперова книга | Код товару 838701
Yakaboo 4.5/5
Автор
Наомі Новік
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2018
Перекладач
Марія Пухлій
Кількість сторінок
480
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм

Усе про книжку Ті, що не мають коріння

Фантастичні пригоди в стилі казок братів Грімм та легенд Толкіна
Права на екранізацію куплено легендарним режисером «Володаря перстнів» та «Гобіта» Пітером Джексоном
Автор – лауреат премій Nebula Award, Locus Award, Mythopoeic Award, премії імені Дж. Кемпбелла та Комптона Крука

Королівства Польні та Рос’ї — давні вороги. Але землі обох поступово захоплює Проклятий Ліс, що перетворює людей на дерева. Маг Дракон століттями стримував чари Лісу. За це щодесять років жителі сусідніх селищ платили чарівнику данину у вигляді найкрасивішої, найуправнішої чи найрозумнішої дівчини. Аґнєшка була певна, що цього разу Дракон забере її красуню-подругу Касю. Але несподівано для всіх він обрав нечупару Аґнешку. Саме вона покликана розгадати таємницю Проклятого Лісу і знищити його…

Увага! Продукція сексуального характеру або інша продукція з віковим обмеженням. Продаж неповнолітнім заборонено. Продаж відповідно до вікового обмеження.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Наомі Новік
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2018
Перекладач
Марія Пухлій
Кількість сторінок
480
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Рецензії
  •  
    Не доросла казка 80% користувачів вважають цей відгук корисним
    Усім поціновувачам хорошої фантастики, заснованої на фольклорі, роман "Ті, що не мають коріння" - саме така література, в якій проведено автором прекрасну роботу з міфологією Східної Європи.

    Агнєшка живе в маленькому містечку, в долині, де не відбувається нічого цікавого, за вийнятком того, що воно розташоване поблизу Пущі, яка зводить місцевих жителів з розуму, або посилає монстрів, щоб знищити сусідні містечка. Єдиним захистом для жителів служить чарівний Дракон.

    Звучить як казка, чи не так? З відьмами, лицарями, сміливою дівчиною, що планує дізнатись свою долю та віднайти своє призначення.

    Такий висновок можна зробити і з манери письма автора. Її світ настільки яскравий та достовірний, що можна відчути запах сосен, магію, яка витає у повітрі, серце готове вистрибнути з грудей і потрібно прикласти великих зусиль, щоб відволіктись та усвідомити, що ти знаходишся не в Пущі, а вдома в безпеці з горнятком чаю.

    Але, "Ті, що не мають коріння" здається казкою тільки на перший погляд, адже тут висвітлюються ситуації, які ви не зустрінете в жодній казці. Відчай, ненависть, жорстокі вбивства стануть вашими супутниками при прочитанні. Добро перемагає далеко не завжди, немає тут і чарівного принца, а тільки роздратований і завжди чимось невдоволений чаклун. Більшість героїв позбавлені такого почуття як любов, а поїздка через Пущу взагалі не для слабких духом.

    Якщо ви прихильник фантастики з сильними персонажами та блискучих варіацій давніх історій, легенд та казок, ви зобов'язані дати шанс і цій далеко не дитячій казці.

    Щодо мене, то я відразу цілком і безповоротньо захопилася цим автором і сподіваюся, що "Ті, що не мають коріння" поклала початок моєму подальшому знайомству з іншими роботами автора, які нічим не поступатимуться цій феєрії.
  •  
    Казка для дорослих 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Наомі Новік з раннього дитинства виховувалися на польських казках, і під їх впливом вже в дорослому віці написала польське фентезі зі слов'янськими мотивами. Кажуть, що стиль її творів нагадує Толкієна, а права на фільм купив режисер "Володаря кілець" і "Гобіта". Толкієна я не читала, тому судити не можу.

    Королівства Польні та Росьї терирозує страшна Пуща, - це жахливе місце, територія, на якій не живе нічого живого, а хто потрапляє в її володіння, той одразу стає залежним від неї. Вона заражає людські посіви і худобу, а також щоразу захоплює все більше території. 20 років тому Пуща полонила королеву Польні і через це Польня і Росья весь цей час воюють.

    Великий чаклун Дракон захищає Польню від Пущі, але за це кожні 10 років він забирає до себе одну дівчину. Цього разу всі гадають, що він обере красуню Касю, але вибір падає на неохайну Агнєшку, яка не те що до кінця дня не може проходити в чистій сукні, але й щоб не зробити на ній жодної дірки.

    Як виявилося згодом в Агнєшки все ж є один талант і саме їй доведеться розплутати цю не просту ситуацію з Пущею. Але перед цим Дракону доведеться добряче з нею помучитись.

    Я дуже люблю жанр фентезі, але ця історія чомусь мене повністю не захопила. І читала я її надиво довго.
Купити - Ті, що не мають коріння
Ті, що не мають коріння
170 грн
Немає в наявності
 

Рецензії Ті, що не мають коріння

  •  
    Не доросла казка 80% користувачів вважають цей відгук корисним
    Усім поціновувачам хорошої фантастики, заснованої на фольклорі, роман "Ті, що не мають коріння" - саме така література, в якій проведено автором прекрасну роботу з міфологією Східної Європи.

    Агнєшка живе в маленькому містечку, в долині, де не відбувається нічого цікавого, за вийнятком того, що воно розташоване поблизу Пущі, яка зводить місцевих жителів з розуму, або посилає монстрів, щоб знищити сусідні містечка. Єдиним захистом для жителів служить чарівний Дракон.

    Звучить як казка, чи не так? З відьмами, лицарями, сміливою дівчиною, що планує дізнатись свою долю та віднайти своє призначення.

    Такий висновок можна зробити і з манери письма автора. Її світ настільки яскравий та достовірний, що можна відчути запах сосен, магію, яка витає у повітрі, серце готове вистрибнути з грудей і потрібно прикласти великих зусиль, щоб відволіктись та усвідомити, що ти знаходишся не в Пущі, а вдома в безпеці з горнятком чаю.

    Але, "Ті, що не мають коріння" здається казкою тільки на перший погляд, адже тут висвітлюються ситуації, які ви не зустрінете в жодній казці. Відчай, ненависть, жорстокі вбивства стануть вашими супутниками при прочитанні. Добро перемагає далеко не завжди, немає тут і чарівного принца, а тільки роздратований і завжди чимось невдоволений чаклун. Більшість героїв позбавлені такого почуття як любов, а поїздка через Пущу взагалі не для слабких духом.

    Якщо ви прихильник фантастики з сильними персонажами та блискучих варіацій давніх історій, легенд та казок, ви зобов'язані дати шанс і цій далеко не дитячій казці.

    Щодо мене, то я відразу цілком і безповоротньо захопилася цим автором і сподіваюся, що "Ті, що не мають коріння" поклала початок моєму подальшому знайомству з іншими роботами автора, які нічим не поступатимуться цій феєрії.
  •  
    Казка для дорослих 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Наомі Новік з раннього дитинства виховувалися на польських казках, і під їх впливом вже в дорослому віці написала польське фентезі зі слов'янськими мотивами. Кажуть, що стиль її творів нагадує Толкієна, а права на фільм купив режисер "Володаря кілець" і "Гобіта". Толкієна я не читала, тому судити не можу.

    Королівства Польні та Росьї терирозує страшна Пуща, - це жахливе місце, територія, на якій не живе нічого живого, а хто потрапляє в її володіння, той одразу стає залежним від неї. Вона заражає людські посіви і худобу, а також щоразу захоплює все більше території. 20 років тому Пуща полонила королеву Польні і через це Польня і Росья весь цей час воюють.

    Великий чаклун Дракон захищає Польню від Пущі, але за це кожні 10 років він забирає до себе одну дівчину. Цього разу всі гадають, що він обере красуню Касю, але вибір падає на неохайну Агнєшку, яка не те що до кінця дня не може проходити в чистій сукні, але й щоб не зробити на ній жодної дірки.

    Як виявилося згодом в Агнєшки все ж є один талант і саме їй доведеться розплутати цю не просту ситуацію з Пущею. Але перед цим Дракону доведеться добряче з нею помучитись.

    Я дуже люблю жанр фентезі, але ця історія чомусь мене повністю не захопила. І читала я її надиво довго.
  •  
    Ті, що родом з казки
    Під час прочитання даної книги в мене разів 5 мінялась думка про неї від "Вау, це просто неймовірно" до "Ну шо за фігня?". Але в фіналі я таки поставлю високий бал, бо нічого подібного ще не читала, хоча постійно шукала. Наомі Новік - американська письменниця, але вони пише ніби з наших казок, на яких всі ми виросли - про Бабу Ягу, зловісну Пущу, різних лісних чудищ, про вічну боротьбу добра і зла, в якій і добро не зовсім добро, і зло не зовсім зло, про Дракона, що викрадає невинних дівчат в свою високу вежу на довгі роки, про подруг, одна з яких умниця-красавіца, а інша така собі замухришка.
    Для мене не зрозуміла оцінка книги в 18+, тому що реально відвертих сексуальних сцен чи надто великої жорстокості в книзі немає. Це довга казка про дві ворожуючі держави - королівства Польні та Рос’ї , в яких, однак, є і спільних ворог - загадкова та небезпечна Пуща, яка розростається все далі, і тільки давній чаклун Дракон в силі стримувати її ріст. Та коли в його учениці потрапляє непутьова Агнєшка все міняється.
    Так, деякі сцени мене втомлювали і іноді було забагато Агнєшки та її подруги Касі. А загадковий Дракон чомусь постійно асоціювався з Драконом з "Ритуала", хоча це і абсолютно різні персонажі. А ще порадувало, що "ті, що не мають..." - це окрема завершена книга, а не черговий безкінечний цикл. Чекаю на екранізацію - кажуть, має бути.
  •  
    Чарів забагато не буває.
    Як же я люблю подібні книжки) Щоб магії побільше, герої сміливіші, злодій пострашніше і кохання шалене).

    Історія розповідає про чарівну країну, де сильні відьми і відьмаки намагаються побороти злу Пущу, яка, у свою чергу, намагається перетворити людей на чудовиськ. Саме в такому світі живе Саркан - найсильніший маг королівства, якого піддані прозвали Драконом.

    Він живе у високій башні і кожні 10 років обирає собі найталановитішу дівчину. Дівчину, яка має здатність до чаклування. І в черговий раз вибір падає на Агнєшку.

    Ніхто не очікував такого повороту, адже вона трохи незграбна, завжди замурзана і не вміє вчасно промовчати. Але діватись дівчині нікуди... Адже від долі не втекти. До того ж Дракон виявився зовсім не таким поганим, як про нього розповідають. І Агнєшка вирішує дати всьому шанс.

    Чи зможе вона знайти в собі сили і змиритися зі своєю долею? Чи зможе подолати Пущу? Чи зрозуміє свої почуття до Дракона та чи зможуть вони пережити битву разом? Це все ви дізнаєтеся на сторінках книги.

    Мені вона дуже сподобалась. Читати було цікаво, сюжет динамічний і нудьгувати не виходило зовсім. До того ж до кінця мені було не зрозуміло, чи буде таки у цієї казки щасливий кінець...
  •  
    Хороша книга для відпочинку, але не більше 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Чергова варіація на тему: “дракон і прекрасна полонянка”, хоча до дракона головний герой має дуже віддалений стосунок, а головну героїню доречніше було б назвати “ 33 нещастя”. Насправді, легка, ненапряжна казка для дорослих з необхідною кількістю крові, романтичних соплів і магії, звичайно.

    Про книгу. Центральним персонажем, на мою думку, є зачарована пуща (вона ж зачарований ліс), яка поглинає людей, перетворює їх на чудовиськ і поступово так розширюється, легкими повільними кроками. Стримує поступ пущі чаклун на ім'я Дракон, для цього він кожні 10 років забирає до себе у вежу дівчину з найближчих поселень. Звичайно, вибирає він красиву, розумну і покірну. Але цього разу, щось пішло не так, бо йому в руки потрапила Агнешка. Дівчина, яка знайде бруд навіть в стерильній кімнаті, а попутно розіб'є все, що там можна розбити. Ну і суто з принципу поводить себе як вередливе 10-річне дівча (мотивів цієї поведінки я так і не зрозуміла, якщо чесно). А пуща наступає…
    Про емоції. В книзі дуже багато відсилок до російських народних казок (у авторки польське коріння), тут вам і баба-Яга, і зачарований ліс, і Руслан та Людмила. Кліше тут теж вистачає, як от головна героїня, яка спочатку нічого не вміла, а потім просто таки супер герой. Придворні інтриги теж більше нагадували ігри в пісочниці дитячого садка. А от пуща порадувала - продумана, прописана, нешаблонна і власне вона, мабуть, тримала всю книгу.
    А ще тут не нав'язлива любовна лінія, порадувало, що вона не поглинає весь сюжет, як часто буває у такого штибу літературі. Загалом книжка для легкого читання на декілька вечорів. Здається її навіть екранізувати збираються.

    Про тонкощі перекладу КСД. Видавництво не перестає мене дивувати, бо герої книги періодично “дрижать”, “бемкають” їм “макітриться в голові” (мабуть перекладачу дуже подобалось це словосполучення), а ще вони “дивно спантеличені”, мають “сонні руки” і абсолютно всі “в'їдливо дивляться та говорять” Як казав Кінг: “прислівниками вистлана дорога до пекла” - це про цю книгу. При чому авторка умудрилась написати любовну сцену зі словами “горлянка”, “жерти” і моє улюблене “люто напружений” (перечитувала це словосполучення разів з 10))). Приємного читання.
  •  
    Гарна казка
    Спочатку прочитавши анотацію, я була певна, що це нова варіація на тему "Красуні та Чудовиська" - от дивіться: дівчину проти її волі забирає до своєї вежі похмурий чаклун на прізвисько Дракон, вона має провести там 10 років, проте мої очікування а не виправдались, тому що вже з третьої глави історія набуває самобутності та непередбвчуваного сюжету.

    Трохи незвичні були спочатку імена героїв, адже читаючи американського автора і імен чекаєш відповідних, та ще й згадка про Бабу Ягу, біографія пані Новик розставила все на свої місця - у авторки польські коріння та росла вона на знайомому нам фольклорі, тому й герої здаються нашими.

    Дуже сподобався образ Пущі - вона жива, із своєю пульсацією та мотивацією, читаючи про неї занурюєшся в темний ліс, відчуваєш спочатку його прохолоду, а згодом й моторошний холод

    Агнєшка доволі типова головна героїня - не красуня, незграбна, постійно замискана, проте до неї ставишся із симпатією, адже вона не радісно вірить у свою виключність, а пізнає себе поволі, крок за кроком, з кожною наступною сторінкою набуваючи мудрості та розсудливості

    Дракон. От образ Дракона майже не розкритий, так, трохи припідняли завісу над ним, але не більш того.

    Сподобалось, що історія завершена, а не як це зараз часто буває з натяком, що далі буде. І завершена, на мій погляд, правильно, саме там де потрібно
  •  
    У лісі лісі темному...
    Знайомству з цією книгою, я завдячую подрузі. Адже саме вона, прочитавши її англійською, почала активно радити її. І от наслухавшись похвальних слів, в мене не було іншого випадку, як почати читати.
    Перше, що припало до душі, слов'янська міфологія. Тут тобі і Польня, і Баба Яга, і звичні на слух імена та назви. Ніяких тобі американських супергероїв, що завжди рятують світ. Жодних спецефектів та утопічного майбутнього. Лише лицарі, чаклуни, королі та королеви, невеличкі селища та незвична магія.
    Друге, що не лишить байдужою жодну дівчину, то Дракон. Це вам не юний хлопчина, це справжній чоловік! В ньому відчувається чоловіча сила та мужність.
    Третє - магія Пущі. Не знаю чи є ще якісь книжки зі схожою ідеєю. Але я читаю таке вперше. Автор змогла якнайкраще розкрити свою ідею Пущі. Те, що на перший погляд, було просто, виявилось набагато склад. Зло завжди має свою історію та глибину. Ніхто не народжується таким. Має статися щось таке, що змінює сутність людини.
    І останнє. Романтична лінія у сюжеті написана так тонко, і не виходить на перший план. Але за долю Дракона і Аґнєшки переймаєшся і їх почуттям віриш.
    Раджу читати всім і кожному. Свіжа ідея та майстерно написаний текст, не лишать байдужими.
  •  
    Страшная сказка
    Я на эту книгу, как в пятидесяти процентов случаев, натолкнулась у зарубежных книжных блогеров. А потом узнала, что ее перевели и у нас. И поскольку я ее услышала в рекомендациях на зиму, из-за того, что это сказка и фэнтези, я решила ее взять читать в декабре.
    Каждые десять маг Дракон забирал из деревни одну умницу-красавицу и увозил ее в башню на десять лет. Агнешка была уверена, что заберут ее подругу Касю, но неожиданно по каким-то причинам, забрали именно ее.
    В начале книги на меня нашло осознание, что это вроде как фэнтези основанное на славянских сказках. Названия королевств как бы намекают на это тоже. Но меня это не оттолкнуло, хотя и удивило немного. Сначала все шло медленно и раскачивалось, как маятник. Героев иногда хотелось пнуть. Но потом все так закрутилось, завертелось, что от книги было невозможно оторваться. Автор тоже оказался очень "добрым". Но меня эта книга абсолютно заворожила. Я получила от нее все, что хотела. Местами она была жестокой, местами волшебной, а местами грустной. Но она понравится всем любителям сказок и фэнтези.
  •  
    Найкраще фентезі!
    Найкраще фентезі, що я читала останнім часом!
    Починаючи з першої сторінки занурюєшся з головою у сюжет. Він досить інтригуючий, непередбачуваний і цікавий!
    З самого початку співчуваєш персонажам. Неможливо залишити книжку, не дізнавшись, чим закінчиться історія!
    Скоріш за все ця книжка орієнтована на читачів підлітків, але я в свої 25 років прочитала її за 2 доби!
    Було цікаво і приємно нарешті знайти книгу, що так привернула мою увагу!
    Щодо сюжету, він досить типовий. Головний персонаж дівчина-підліток, яка з початку вважає себе звичайною і нічим не видатною, несподівано для всіх, потрапляє у вежу Дракона замість своєї подруги. І стає досить сильною відьмою.
    Також є таємничий ліс, що намагається поглинути усіх і все. Він несе у собі темряву та найжахливіші страхи. Багато років триває боротьба з пущею, але перемогти її здається неможливим.
    В книзі є не тільки фантастичний сюжет, а і місце для роздумів. Адже тут головні герої показують приклад, як потрібно дружити, боротися за правду, бути сміливими та відважними, кохати, і незважаючи на обставини залишатися собою!
    Однозначно рекомендую усім шанувальникам жанру фентезі! 10 із 10!
  •  
    Книги-казка зі слов‘янським колоритом
    Сюжет
    Заплутаний, багато події з карколомними переходами між сценами інколи мене злив. Це не створювало динаміку, а заплутували мене.

    Мені здавалося, що автор продумувала сюжет на ходу: ось тут Аґнєшка зробить одне, а за дві сторінки - повну протилежність без пояснень і все зрозуміло.

    Сюжетні деталь автор теж губила. Наприклад : Дракон з Аґнєшкою мали вимовити закляття до кінці - інакше утвориться дірка в просторі. За кілька сторінок вони перервали діяння, утворилася «дірка» і все нормально. Герої навіть забули за цю «дрібну» проблему.

    Герої
    Не розкриті. Такі собі замальовки. Картонки ходячі.

    Аґнєшка мене нервувала: ну вроді вже веде себе розумно, сильна духом, смілива, ну ось-ось все стане добре. І тут - бац - втне тупу дурницю, що аж не знаєш як на неї дивитися

    Дракон - окрема історія. Його вічно били психи: то він кричить на Аґнєшку, називає її «дурою» , «ідіоткою», то цілує і знову кричить «забирайся!»

    А відносини Аґнєшки і Дракона - біда ще та. То вони ненавидять одне одного, то нервують, тоді в них «інтрижка» і далі по новій. Та тут біс ногу зломить, поки пойме люблять вони один одного чи ні.

    Зміст
    Наскільки я зрозуміла в основу книги ліг заклик цінувати природу. Це, напевне єдина логічна річ.

    Переклад
    Мушу зачепити цей пункт, бо він жахливенний! Він, він, він, вона, вона, вона - і так всю дорогу, що остаточно плутаєшся хто ці він і вона.

    Переклад не якісний і не точний. Конструкції, які укр перекладаються кількома реченнями, тут одним.

    Тому губиться зміст і частина тексту не зрозуміла. Були навіть моменти коли а оригіналі «щось робилося», а в перекладі «щось не робилося.

    Фінал
    Не зрозуміло, обірвано, поясніть мені все нормально! В мене залишилося багато питання, на які ніхто не відповість.

    Висновок
    Може мені враження так зіпсував переклад, але я не розумію що в цій книзі такого неймовірно. Чудесний задум, але ж втілення не те, що хромає, воно без кінцівки.

    Готова (з острахом) дати Наомі Новік іще один шанс, цю книгу рекомендувати не можу
  •  
    На четвірочку
    "Ті, що не мають коріння" - фентезійний роман, в якому чітко проглядаються слов'янські, а саме польські мотиви і це природньо, оскільки сама авторка Наомі Новік польського походження і в дитинстві бабуся розповідала їй багато польських казок.

    Головна героїня Агнєшка мешкає у королівстві Польня, що уже довгий час ворогує з Росьєю, а поряд із ними розростається моторошна й похмура Пуща, чари якої дуже сильні і можуть бути спрямовані проти кожного, хто ступить на її землі.

    Кожних 10 років на цю землю приходить чарівник, якого звуть Дракон, для того, щоб забрати з собою одну із дівчат певного віку, які мешкають у навколишніх селах. Усі ретельно готують до цього подругу Агнєшки - красуню Касю, проте Драконові приглянулася саме неповоротка бруднуля Агнєшка. Вона вирушає зі своїм новим опікуном до його помешкання і пригоди розпочинаються.

    Зав'язка дуже, як на мене цікава, така магічна і казкова, майже як у Діани Вінн Джонс, однак я не можу сказати, що її втілення мене дуже потішило. І тут мені справді важко судити, у чому справа - не надто майстерній манері письма, чи просто поганому перекладу. Деякі речення мені доводилося перечитувати, щоб зрозуміти, що авторка мала на увазі. Займенник "Я" майорів на сторінках цієї книги з такою частотою, що це просто дратувало. Мені справді шкода, адже історія могла вийти просто чудовою.
  •  
    На три)
    На шляху до знайомства з Проклятим Лісом, нам належить заглянути в невелике село, як раз на час відбору юної діви, якій судилося попасти до лап дивного чарівника Дракона терміном на десять років.
    Дверник - село, що знаходиться недалеко від Проклятого Лісу, який люди обходять стороною.
    Випадково потрапивши до нього вже не повернешся, а якщо і повернешся, то такою самою людина ніколи не стане. У ньому живуть такі чудовиська, які і в страшному сні не побачиш.
    У цьому селищі живуть дві дівчини Кася і Агнєшка. З дитинства дівчата були нерозлучними подругами, але скоро в село прибуде Дракон, могутній чарівник, єдиний, хто може вберегти селян від захоплення Проклятого Лісу.

    Раз у десять років Дракон забирає в свою вежу найталановитішу, найкрасиву і найрозумну дівчину. Після ув'язнення дівчата необоротно змінюються і, отримавши щедру винагороду за своє терпіння, залишають рідні місця. На кого ж впаде його вибір цього разу?!
    Все це перебування дівчат у Дракона оповите таємничістю і загадковістю, ніхто не знає, навіщо їх забирає чаклун і що він там з ними робить. Але от чи варто потрапити головній героїні в вежу, і вся загадковість миттю руйнується, як картковий будиночок.
    Книга здалася дивною, але атмосферною і з слов'янським колоритом... З самого початку розповідь настільки захоплива, що я не могла відкласти її, але потім щось сталося, і я почала втрачати інтерес. Відверто кажучи, стало нудно! Я весь час чекала чогось більшого. Навіть любовна лінія мене розчарувала ... Хоча задумка мені дуже сподобалася. Можливо якщо з'являться ще книги цього автора, я спробую продовжити знайомство.
  •  
    Як би писав Мартін, якби був жінкою
    “Ті, що не мають коріння” — водночас ніби і жіноче фентезі, і моторошна казка, і напружений екшн, але однозначно історія захоплива і цікава. Сюжет, здавалося б, уже такий затертий, що ледве не став класичним: ось є село, поряд із селом страшний ліс, де люди зникають і де живуть чудовиська. І є могутній чарівник, якого звуть Дракон, котрий скоро приїде вибирати собі нову бранку серед 17-річних дівчат, як робить це щодесять років.
    Однак це лише на перший погляд так усе просто. Далі тут починається магія, яка не описана в жодних підручниках, доступних Драконові (а він — один з наймогутніших у королівстві), підступи, убивства, монстри, розбиті серця, битви й різанина, і розбиті серця, і тиха туга за втраченим — стільки всього, що відразу й не перерахуєш. Сюжет дуже насичений, динамічний і цікавий. Книга написана дуже легко, читати її одне задоволення.
    Якщо ви полюбляєте трішечки романтичне фентезі (куди ж без ледь помітної любовної лінії і дівчачих заморочок, адже головній героїні всього 17), але з бойовим нахилом, а ще й в антуражі 18-19 століття, тоді книга вам неодмінно сподобається.
  •  
    3+
    "Ті, що не мають коріння" - фентезійний роман зі слов'янськими мотивами від американської письменниці польського походження Наомі Новік. Книга розповідає про два королівства - Польня та Росья, які розташувалися поряд із Пущею, яка часом поводиться дуже зловісно, тому ходити туди місцеві остерігаються.

    Головна героїня Агнєшка стає ученицею чарівника з дивним іменем Дракон, хоча усі очікували, що він забере до себе її найкращу подругу, яка і красива, і талановита, і розумна. Але, як це часто буває у таких історіях, головна героїня - це така собі нечупара, в якої все валиться з рук, яка постійно за щось шпортається, але має при цьому якісь особливі здібності. Не обійшлося, звісно, і без романтичної лінії сюжету.

    Взагалі, сюжет доволі цікавий і оригінальний, я принаймні досі нічого подібного не читала. Попри таку дитячу, казкову зав'язку, книга подекуди переходить на по-справжньому темний бік і стає доволі кривавою і жорстокою.

    Мені вона більше сподобалась, ніж ні, однак впродовж читання мене не полишало враження, що персонажі могли б бути глибшими і більш продуманими, але це мої суб'єктивні думки. Загалом, непогано, для того, аби добре провести час за читанням, але це не шедевральна історія, жанр фентезі має набагато сильніші роботи.
  •  
    Без коріння простіше жити
    Книга стояла у мене на полиці більше року, перш ніж я взяла ї до рук. Відлякували мене оди прославляння книзі. Частково мої страхи були виправданими, але все по-порядку.
    Позитивним в книзі для мене є динаміка, все, що стосується історії Пущі й її Королеви (це було сильно! ), книга достатньо кінематографічна, чудово уявляєш як, що і де відбувається. І… напевно на цьому все. З негативного: така любовна хм… лінія, що аж плакати хочеться! Вона жалюгідно недолуга!!!! Просто, щоб між головними героями секс був! І більше вона тут ні до чого.
    Головний герой – дратівлий весняний кіт, який тільки шипить і всім видом своїм показує, як йому все не подобається. Героїня – от недаремно у неї ім’я Аґнєшка!! Вівця, вона і в Африці вівця. Деякі її вчинки, то щось: їй кажуть, що якщо Пуща поглине чарівника/відьму буде лихо і, що ж вона робить? Йде в Пущу витягувати подругу. Молодець! Дружба чудова річ. Але… цим вчинком, вона могла все своє село з батьками, братами і малий племінником просто приректи на погибель. Є в мене й питання до авторки. Жінко, не треба так! Ти пекельно небезпечне і рідкісне зілля вручила в руки селянам, я тут чекаю, коли під вежею смолоскипи палатимуть, а ти…. Ти забула про це, бо цікавіше ж показувати як Саркан на героїню бурчить і от, гляньте (хто ще не зрозумів!), вона особливо! Навіть великий чарівник не знає, як її чари діють! І потім в одному реченні написала, що аааа. так, селяни приходили! - зілля віддали й пішли. Таке.
    Загалом книга не така вже й погана, але чорт ховається в деталях.
  •  
    Викоренені, хто вони такі?
    Вперше знайомлюся із творчістю Наомі Новік, і мені поталанило познайомитися із нею з роману "Ті що не мають коріння". Цей роман має беззаперечний плюс, адже він є до нас історично, культурно та географічно близьким. Дія відбувається в Польні, неподалік кордону з Пущею. Головним ворогом Польні виступає Росья (ніщо не нагадує?). Водночас, використання таких назв додавало певну важкість читання, адже місцями ці назви було перекладачеві важко повідміняти, щоб зберегти їхню несхожість з оригіналами. Як на мене можна було просто зберегти назви Польщі та Росії. Але, незважаючи на це, цей роман є досить цікавим. Одразу відчувалося, що перо належить жінці, адже розкрити так головну героїню, і інших головних героїв могла лише жінка. Та і в самому тексті відчувався її почерк.
    Головним героєм перед нами постає проста дівчина Агнєшка, яка з самого дитинства не була призначенню, як вона сама про це говорила. Натомість призначенню була її подруга Кася, якій всі пророкували, що при досягнення певного віку, її забере до себе служити пан Дракон. Вона відповідно і готовилася. Але всім на здивування, його вибір зупинився на Агнєшці, яка була нечепурою і постійно притягувала бруд, в прямому значенні цих слів.
    Головним завданням пана Дракона було оберігати Польню від Пущі. Для чого він забирав до себе молодих дівчат, на початку не було зрозуміло, адже він поводився з ними досить пристойно. Як виявилося Пуща була не простим лісом, а лісом сповненим зарази, який намагався захоплювати все нові території. В цій Пущі жили різні істоти, які розносили заразу, деякі з них називалися ходаками і виглядали подібними на дерев.
    Власне, мені видавалося, що назва цього роману пов'язана з цими створіннями, але прочитавши його до кінця, я зрозумів, що вона перегукується із іншою частиною сюжету.
    Признаюся чесно, що таку кінцівку я не очікував не в плані любовної лінії, а в плані фіналу боротьби з Пущею. Роман читався легко, сюжет був захопливий. Події розвивалися досить динамічно.
 
Характеристики Ті, що не мають коріння
Автор
Наомі Новік
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2018
Перекладач
Марія Пухлій
Кількість сторінок
480
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
3000
ISBN
978-617-12-4289-0
Вага
400 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література