Перша за останні кілька років книга, від якої я засинала буквально. Спочатку я читала очима — і очі починали закриватись. Тоді я вмикала аудіо (загнала електронне видання до синтезатору мовлення) — і відрубалась остаточно. Що не подобалось (і, можливо, викликало бажання спати): - Нема єдиного розвитку сюжету: зачин — розвиток — кульмінація — кінцівка. Є подія, подія, подія, подія, о, ще якась подія. Хоч між ними є нормальні причинно-наслідкові зв’яки, нема відчуття, що я читаю цільну історію. Грандіозна арка починається лише на останній третині книги. - Довжелееееезні речення з купою крапок з комою. - Занадто швидкі стрибки між локаціями та подіями без плавних переходів. (Умовно: Ми сіли на коней. “Ого, як тут красиво!” - вигукнула я наприкінці подорожі). І так всю історію, наче я читаю не книгу, а її неадекватно довгий переказ. - Дратували головні герої, які не могли нормально між собою поговорити і висловити претензії. Усі їхні стосунки будуються (хитаються) на гігантській купі непорозумінь. З книги мені запам’яталися деякі яскраві сцени (переважно ті, де герої заходили до Пущі), а ще пара сюжетних концепцій. Часом зачудовано їх згадую. Та при тому перечитати ці моменти взагалі не хочеться.

Хто з нас не любив у дитинстві казку про красуню і чудовисько? Це ще одна варіація на цю тему. Загадковий чаклун Дракон, який що десять років забирає до своєї вежі дівчину з села. І ось підходить час нової данини Дракону. Незграбна Агнєшка може не хвилюватися, адже чаклун завжди забирає найгарнішу, а в їхньому селі є красуня Кася. Але щось пішло не так і Дракон забирає Агнєшку. Початок твору дуже цікавий. Як поладнає сільська замазура із витонченим загадковим паном, якщо вона особливо і не готувалася прислуговувати, навіть куховарити не дуже вже й вміє. Але виявляється, вміє дещо інше - чаклувати. Спочатку Агнєшка ставиться до цього всього не серйозно - ну, сукні начаклувати можна, ну, смачний сніданок. Доки на її село не нападає зловісна Пуща. Пуща - дуже цікавий образ. Агресивний ліс, який найрізноманітнішими способами захоплює землі та людей. То Дракон, виявляється, захищає землі від Пущі, а не просто ніжиться у своїй вежі. І Агнєшці теж доведеться це робити. Є дотепні діалоги, цікаві ситуації. Класно описуються чари. Скільки вже ніби читав про магів і їх заклинання, а тут щось новеньке і поетично так. Мені кумедною видалася ситуація, коли у вежі з'являється принц. О! Принц-герой, який врятує бідну полонянку від злого чаклуна… Ага, почитаєте :)

Чесно кажучи, здивована занизьким рейтингом книги. Добре, до неї можна мати зауваження і навіть претензії, але бачила я і значно слабші книги із відмінними оцінками. І на «Амазоні», і на паперову книгу тут, на "Якабу", до речі, загальна оцінка 4,5 – як на мене цілком адекватна (я саме тому поставлю 5 зірочок – округлю свою «4+»). Власне, англомовна публіка, швидше за все не зважає на школярсько-схематичну «політичну метафору» (і правильно не зважає, вона аж ніяк не принципова). Як на мене, головне, в чому авторка «промахнулась» - це вікова категорія. Книга явно написана для старших підлітків – і підняті проблеми, і трохи прямолінійні метафори (от, героїня задрипанка – але це ознака її природності), та й відповіді, які отримуємо, прочитавши книгу – вони правильні і не такі вже і прості, але ця правильність якраз дидактична (ні, не те щоб занудна, але прозорий натяк на «зробіть висновки» таки прочитується). При цьому для явного янг едалт авторка умудрилась випасати півтори сцени, що дозволяють (вимагають?) чіпляти наліпку «18+». Загалом же, повторюсь, книга достойна і сильними сторонами її якраз є поставлені питання: - як співвідноситься природний талант і академічна відточеність навичок? – у Наомі Новік у магії, але ж екстраполювати можна багато на що; - як вчинки – начебто правильні, або такі, що ти їх не можеш не зробити, впливають своїми наслідками на здавалося б абсолютно далеких людей і створюють такий собі «ефект лавини»; - за якими законами розвиваються кризи: ось ти намагаєшся «заткнути діри», але виявляється що дно – це саме та точка, від якої ти можеш відштовхнутись і піднятися до поверхні: як і у яких випадках це працює саме так? - що відбувається із завданою кривдою і вчиненим злом? І як їх відшкодувати, якщо винуватців уже немає, а біль залишився? Може скластись враження, що питання заскладні і читання не буде легким, але це не так – для відповіді авторка обирає казковий формат і виписує досить динамічну пригодницьку історію, тому складною книгу якраз не назвеш. Як на мене – дуже непогана фентезійна і, до речі, цілком «дівчача» книга, читатиметься із задоволенням і користю.