Книга Танго смерті

Книга «Танго смерті» - це найкраще, що я читала з творчості Юрія Винничука. Цікавий сюжет, розбавлений натяками на містику на фоні історичних подій та реальних фактів.
Автор побудував сюжет твору на описі кількох сюжетних ліній, у різних часових вимірах. Спочатку події відбуваються в період революційних подій 1917-1921 років, паралельно автор описує період Другої світової війни. Водночас частина подій відбуваються у наш час.
Основна інтрига твору побудована на протиборстві спецслужби з поширенням мелодії Танго. Незважаючи на те, що музика є найменш заангажованою, і тим більше у більшості своїй аполітичною, саме вона постає як загроза державній безпеці країни. Основне завдання працівників спецслужби – не допустити популяризації мелодії. Прикро, але наша дійсність є такою, що пам'ять, тим більше історична досить часто прирівнюється до злочину.
«Танго смерті» - це роман про пам'ять, про любов до Вітчизни, про дружбу. І звісно ж про кохання. Цікавий, напружений сюжет захоплює з першої сторінки та тримає увагу до останнього рядка.

Постмодерна історія про чотири родини, чотирьох хлопців довоєнного Львова – українця, єврея, німця і поляка, батьки яких загинули в часи першої україно-російської війни під Базаром. Друзі переживають різні пригоди, як то і має бути у підлітків. Чи то такі побутові умови. Враховуючи фішку автора з його знанням Львова, побуту, смаків жителів до найменших деталей, то роман дуже такий собі – об’ємний, всеохопний і десь може бути своєрідним путівником, чи що – по тому місту. Якого вже нібито і нема…
І це все на тлі міжвоєнної епохи. Присмачене вишуканим фірмовим чорним гумором, дає неповторний післясмак для справжнього гурмана.
А, ну і другий зріз – це наш час. На основі містичної історії про переселення душ під звуки містичного танґо. Ці дві лінії настільки переплітаються у такий міцний і гармонійний вузол, що лишається тільки мовчки аплодувати маестро (автору я маю на увазі). Знання епохи, відчуття Львова, чорний гуморі тонка іронія. Словом весь Винничук. І пошук та віднаходження того зв’язку між поколіннями і цілісного Львова. Який здавалося розірвався світовою війною та приходом совітів. Але той зв’язок живе. Живе у людях і народностях. Хоча може і здатися, що то є якась така містична штука…

Чесно кажучи, від роману сучасного українського автора Юрія Винничука «Танго смерті» я очікував іншого. Мабуть, мене ввела в оману передовсім анотація. Я придбав видання, оскільки дуже люблю читати про життя у передвоєнному Львові та в цьому місті під час війни. І це я від книги отримав в повній мірі. Якби «Танго смерті» повністю було таким, як перша його третина, книга була би ідеальною. Винничук майстерно описує вдачу львів’ян цього часу, співіснування в місті українців, поляків, жидів (прошу зауважити, автор використовує виключно це слово, переконуючи, що саме «єврей» є образливим). Тут йде мова про чотирьох друзів, які разом с самого дитинства і їм не заважає те, що вони є представниками різних національностей – поляк, українець, жид (знову ж таки, Винничук вживає лише це слово), і навіть німець.

Крім того, дія книги «Танго смерті» відбувається і в сучасності. Маю зізнатись, що ця сюжетна лінія цікавила мене найменше, адже мені був не дуже приємний головний герой. Загалом ж книгу можна рекомендувати.

Книжка має глибокий і цікавий сюжет, дві лінії, одна з яких відбувається в минулому, друга - в більш-менш сучасному Львові, неймовірно поєднуються у фіналі, настільки круто, що як мінімум заради фіналу, від якого мурашки по шкірі, варто читати цю книгу. Крім захопливого кінця, в книжці є трохи історії, трохи детективу, трохи кохання, дружби і трохи магії. Все це вправно довершене львівським настроєм.
Характерною рисою є велика кількість львівсько-польської говірки, що створює відповідну атмосферу. Але в той же час, велика кількість архаїзмів і діалектизмів можуть ускладнити читання, особливо, мені здається, читачу не зі Львова. Але це ні в якому випадку не варто відносити до мінусів. Як львів'янці мені дуже подобалось читати про місця, в яких я буваю або повз які я проходжу. Проте не можу сказати з впевненістю, що так само мене б зачепила ця книжка, якби в ній описувався Київ, Харків, Одеса чи будь-яке інше місто.
Я б сказала, що книжка написана цікаво, атмосферно, так, аби не залишити читача байдужим, одним словом - майстерно.

Атмосфера старого Львова та Галичина загалом – це те, перед чим я не можу встояти в книгах. Ось чому я навіть не вагався, читати чи ні черговий роман сучасного українського автора Юрій Винничука «Танго смерті». Не можу сказати, що всі його книги мені сподобались, проте тепер точно знаю, що «Танго смерті» стане моєю улюбленою історією у цього письменника. Отже, дія книги відбувається у столиці Галичини. Спочатку це кінець двадцятих, а згодом – час перед другою Світовою війною. Сюжет крутиться навколо чотирьох хлопчаків, а потім – молодих чоловіків різної національності: українець, єврей, німець та поляк. Товаришують не тільки вони, а й їхні матері. Ця частина книги особисто для мене стала найцікавішою. Так, Винничук майстерно занурює свого читача в неповторну, колоритну атмосферу Галичини, якої вже ніколи не буде…

Інша сюжетна лінія розвивається в наші часи, і, якщо бути до кінця відвертим, майже не сподобалась. Тобто «Танго смерті» було би повноцінним романом і без сучасної сюжетної паралелі.

Роман "Танго смерті" розповідає про життя юних мешканців Львова в період 30-40-х років.Українець Орко,поляк Ясько, німець Вольф, єврей Йосько є головними героями твору. Саме їхня дружба, перша закоханість, робота і витівки -основна частина сюжету. Праця Орка в похоронному бюро надає роману велику дозу дотепного чорного гумору. Ну а загибель червоноармійців від перепою і їхні похорони, від яких надриваєш живіт від сміху, взагалі класика сучасної української сатири.
Друга сюжетна лінія роману -це історія професора Яроша, який намагається розгадати таємницю мелодії. Мелодія непроста -вона повертає мертвих до життя. Нею цікавиться СБУ, щоб створити надпотужну зброю масового ураження. Стосунки Яроша зі слабкою половиною людства Винничук подає у формі легкої еротики.
Для роману характерною рисою є поєднання реального з фантастичним, минулого з теперішнім, комедії з трагедією. Також автор описує звірства більшовиків і нацистів. Від цього історія набуває сумного характеру. Окремо хочеться відзначити відмінно передану атмосферу міжвоєнного Львова. Щодо діалектизмів, то як на мене, це головна родзинка твору, яка надає йому неповторного галицького шарму.