Мене вразила ця книга. Поєднати в одній книзі науку, політику, релігію – це неймовірно виглядає в цій книзі.

Нарешті я познайомилася зі знаковим французьким письменником, який пише філософську фантастичну прозу. «Танатонавти» - це науково-фантастична книга з сильною філософською лінією про те, як у недалекому майбутньому група ентузіастів, яких захоплює смерть, відкриває континент мертвих, і починає літати туди, досліджувати. Вони прагнуть зробити відкриття, яке б поставило їх на одному рівні з Колумбом, вони хочуть визнання. Але натомість їхні дії призводять до страшних наслідків. Розповідь ведеться від Мікаеля Пенсона – одного з першопроходців танатонавтського руху. Ідейником і натхненником, однак, він не є. Першим загорівся ідеєю дослідити і відкрити континент мертвих друг Мікаеля – Рауль Розербак, чий батько писав наукову філософську дисертацію про смерть. Так захоплений з дитинства Рауль стає широко відомим у вузьких колах дослідником смерті, і зрештою правління запрошує його для експерименту державного масштабу. Він збирає навколо себе таких же схиблених, серед яких дивним чином, більше заради дружби, опиняється Мікаель, і вони починають експериментувати з медичними препаратами, уведенням у стан коми в’язнів. Суспільство боїться і бунтує проти такого свавілля, але потім, коли перший в’язень таки досягає першої межі землі мертвих, усе міняється кардинально. І протягом розповіді міняється не раз. Бернар Вербер ставить важливі питання, і, хоча книга про смерть, вона не є єдиним лейтмотивом. Що є життя і чому варто жити? Чи можна задовільнятися одним добром і всіляко уникати зла? Як релігії і вірування міняють наше життя? Що краще: зробити колосальний прорив у науці чи прожити непримітно і гідно? Книга мені сподобалася, видання теж якісне, великого формату, з кремовими цупкими сторінками. Читати, безперечно, раджу, і сама, певно, через деякий час перечитуватиму.

Така довгоочікувана читалка! Сказати, що це незвичне і дивне читання - це нічого не сказати. Ця історія про смерть, а точніше її дослідження! Ця книга про майбутнє і про людей, які були одержимі дослідженням "того" світу. Автор впевнено заведе нас у потойбіччя і змалює його на свій смак і переконання. Окрім того, він багато скаже про те, що знає про смерть наука і релігія. Тут дуже різнопланові персонажі, кожен з них бачить життя і смерть під своїм кутом зору, і розповість свою історію, чому досліджує смерть. Книжка написана цікаво і навіть захопливо, бо всі ці роздуми і розмах людської уяви вражає. Потойбіччя, яким описав його Вербер - це щось зовсім інше і нітрохи не схоже на те, що ми знаємо, чули чи читали раніше. Було пізнавально. Вербер дуже тонко висміяв людську захланність і безвідповідальність, стадний ефект і аморальність. Загалом книжка непогана, а місцями навіть дуже цікава, але не "Вау" для мене. "Будьте певні тому, що всі релігії добрі. Поганими є лише наміри деяких індивідів, які вважають себе єдиними носіями правидивої віри."