Главная героиня романа австралийкой писательницы Лианы Мориарти «Тайна моего мужа» уверена, что у нее идеальная жизнь: престижная работа, большой дом, любящий успешный муж, красивые дочери. Но случайно найденное письмо заставляет ее усомниться в этой идеальности. Перебирая старые вещи на чердаке она натыкается на конверт, надпись на котором просит вскрыть его только после смерти мужа. Несмотря на то, что ее благоверный даже не думает умирать, женщина все же вскрывает и читает письмо, и после этого ее идеальная жизнь меняется на 180 градусов. Кроме того, в этом романе, как это часто бывает у этой писательницы, есть еще две главных героини. Пожилая женщина, дочь которой убили еще три десятка лет назад, но она до сих пор не смирилась с такой утратой. И молодая женщина, муж который по уши влюбился в ее же двоюродную сестру. Хотя ни одна из героинь книги «Тайна моего мужа» не вызвала у меня симпатии, само повествование показалось мне довольно интересным. Достаточно хорошо как для литературы такого жанра.

Спочатку я прочитала ,,Велику маленьку брехню" Ліян Моріарті: мені дуже сподобалось! Вирішила продовжити знайомство з творчістю австралійської письменниці, зупинивши свій вибір на книзі з дуже інтригуючою назвою - ,,Таємниця мого чоловіка". Спокусила симпатична обкладинка, цікава анотація та, звичайно, товщина видання - усе обіцяло чергову захоплюючу літературну мандрівку! Озброївшись великими очікуваннями, поринула в читання, однак не всі мої сподівання реалізувались... Сюжет - хоч і базується на страшній таємниці, навіть фатальній, бо її розкриття безповоротно перевертає усе з ніг на голову, - стає затягнутим: книжка, що має біля 500 сторінок, і десь на 200-й все стає зрозумілим... Дочитала докінця виключно задля ,,спортивного" інтересу. Оскільки провідною темою я би назвала споконвічне питання ,, А що, якби?", і яке можна задавати і головним героїням і собі, ставлячи себе на їхнє місце. Якби Сесилія в юності не подорожувала Європою, якби не впав Берлінський мур, якби вона не пообіцяла доньці віднайти на горищі маленький сувенірний шматочок стіни... Якби Сесилія не відкрила ящик Пандори - конверт від ще живого - здорового чоловіка, який заповів прочитати лист лише після його смерті... Та надто пізно, і доля Рейчел, і доля Тасс, як і доля Сесилії зміняться назавжди... Загалом роман читається легко та швидко. Переклад досить хороший. Але твір особисто мене не вразив. Перечитувати його вдруге не буду.