Книга не просто теоретическая, она наполнена множеством дельных советов, примеров из жизни и маленьких секретиков, которые помогут понять ребёнка в том или ином возрасте. Людмила Петрановская в одном из разделов приводила пример большой собаки, которая лежала на солнце, а её маленькие детишки-щенки проделывали с ней всякие штуки, как например, потоптаться по морде или погрызть ухо. Собака как лежала, так и лежала. Хотелось бы и себе это терпение, но не всегда можно быть большой терпеливой собакой. Поэтому, чтоб не "лаять" на детей беспочвенно все таки стоит почитать книгу, в которой полностью описываются возможные кризисы, этапы взросления и правила правильной, адекватной реакции родителей. Все же надо относиться к детям как к таковым, которые маленькие, с пониманием, ведь мы же были маленькими и стали взрослыми, поэтому должны понимать детей более сильнее, не конкурировать. Мне нравится стиль изложения автора - она не навязывает свою точку зрения, но показывает где акцентировать внимание на том или ином моменте. Не очень понравилось, что автор немного рекламировала свои будущие книги. То есть писала в тексте о проблеме (она разбирает в большинстве своём проблемы детей без родителей, выросших в детских домах или с проблемным родителями), но очень кратко и прописывается, что детальнее будет разбирать в другой книге цикла. С одной стороны понятно автора, что она завлекает интерес читателя, а с другой стороны читателю хочется все и сразу в этой книге. Это не минус, а небольшое отступление. Книгу советую как будущим родителям, так и родителям маленьких деток. Надо стараться обучаться понимать своего ребёнка, какой бы тесной связи не было, но намного полезнее в нашем информационном мире получить мнение специалиста на счёт эмоционального развития ребёнка.

Як відомо, для батьків ми - діти. У три роки, у тридцять та, навіть, у шістдесят, все ж - діти! Тому любові, піклування, цікавості до нашого життя і наших проблем ми потребуємо у будь-якому віці. Усвідомлюємо ми це чи ні, але так є і буде, бо особливий емоційний та психологічний зв'язок із батьками ми починаємо формувати ще в утробі матері. Кожне лагідне слово, кожен звук нашого мелодійного голосу, кожен дотик теплої руки вчить новонароджене малятко розрізняти "своїх" і "чужих". Цей, один із базових навиків малюка, допоможе йому формувати сприятливе для власного розвитку середовище, Але, зможе це зробити Ваша дитина тільки тоді, коли Ви допоможе їй розвинути цей та інші навики, які визначать якість життя Вашого чада та й, власне, ваших нащадків. Адже ті моделі поведінки, які ми отримуємо в дитинстві, є тими моделями поведінки, які ми переносимо у власні сім'ї, а отже - закладаємо архетипи поведінки для усіх наступних поколінь нашого роду. Ця книга - для батьків, яким небайдужа доля власних дітей, які хочуть виховати, перш за все себе, а потім дитину. Які хочуть виховувати особистість, тому цікавляться не тільки різноманітними інноваційними методами навчання, але й віковою психологією. Хочете, щоб Ваша дитина росла здоровою і щасливою, купіть книгу і навчіться, як виховати дитину щасливою, самореалізованою, як бути з дитиною у гарних довірливих стосунках. Перші розділи особливо цікаві та інформативні. Не зважаючи на примітивізм деяких висловлювань і розділів, все ж книга заслуговує уваги.

Здається, яким чином прив'язаність, глибокий емоційний зв'язок між дитиною і матір'ю (чи іншою важливою людиною) може бути пов'язано з впевненістю дитини в майбутньому. А все досить просто і логічно: якщо дитину з перших днів її життя огортають турботою, безпекою, а головне любов'ю, в неї формується базова довіра до світу, до людей. І саме з цього розділу "Від народження до року. Запрошення до життя." починається книга психолога Людмили Петрановської "Таємна опора. Емоційний зв'язок у житті дитини." Автор зрозуміло і переконливо, з наведенням прикладів, пояснює наскільки для новонародженого немовля є важливим зв'язок зі "своїм" дорослим, переважно це є мама. Адже пуповина, яка з'єднувала матір і дитину на протязі дев'ятьох місяців, стає не матеріальною, а психологічною. Читаючи перший розділ, починаєш розуміти: що для дитини першого року життя потрібно не тільки їжа, одяг, інші матеріальні потреби, а в першу чергу потреба в безпеці, що забезпечує немовляті виживання. Далі в книзі описуються всі наступні періоди дорослішання немовля, від 1 року до підліткового віку. І в кожному розділі книги автор розповідає свої нюанси встановлення емоційного зв'язка із дитиною. І прочитавши її до кінця, я зробила висновок, якщо батьки бажають бачити свою дитини щасливу, впевнену в собі, самодостатньою, то їм потрібно в першу чергу встановити глибокий емоційний зв'язок і підтримувати його постійно. Коли дитинство закінчується, прив'язаність залишається з ним - назавжди. Його таємна опора. Для мене ця книга безперечно цікава і корисна. Тому із задоволенням її рекомендую.