Таємна історія
Паперова книга | Код товару 830630
Yakaboo 4.7/5
Автор
Донна Тартт
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Богдан Стасюк
Кількість сторінок
560
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
150x220 мм

Усе про книжку Таємна історія

Пропонуємо вашій увазі книгу Донни Тартт «Таємна історія» українською мовою від видавництва «Клуб Сімейного Дозвілля»!

Про книгу:

Приватний коледж в Новій Англії — місце для привілейованих молодих людей. Саме туди потрапляє дев'ятнадцятирічний Річард Пейпен щоб вивчати античність.

Річард не зовсім відповідає місцевому колективу — приїхавши з Каліфорнії, у нього не було за плечима впливових ат заможних батьків, або вражаючих особистих досягнень. Та попри це, він знаходить собі компанію.

Так їх стало п'ятеро — юних, розумних та розкутих друзів, неймовірно захоплених Стародавньою Грецією. Вони уявляють себе провідникам цієї культури в сучасність. Але, як і величній епосі античності, їх дружба була приречена завершитися.

Завершитися смертю одного з них...

Чому варто купити книгу «Таємна історія» Донни Тартт?

«Таємна історія» — міжнародний бестселер від лауреата Пулітцерівської премії 2014 року, який приніс письменниці світову славу.

Це роман у кращих традиціях давньогрецьких трагедій. Сторінка за сторінкою він розкриває характер персонажів, їх потаємні мрії та найтемніші таємниці. Так сповідь головного героя стає захопливим психологічним трилером.

Відгуки про книгу «Таємна історія»:

«Від роману отримуєш величезне задоволення завдяки тій майстерності, з якою автор закручує сюжет...»

Cosmopolitan

«Напруга зберігається до останньої сторінки... Чудово написано».

Vogue

«Голос Тартт не схожий на голос будь-кого іншого з її сучасників. Прекрасний стиль, хитромудрий сюжет, персонажі, що запам'ятовуються та інтелектуальна енергія, що втілилися в цей приголомшливий дебют цілого покоління письменників».

The Boston Globe

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Донна Тартт
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Богдан Стасюк
Кількість сторінок
560
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
150x220 мм
Рецензії
  •  
    То вгору, то вниз 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я не любитель трилерів, оскільки вони рідко можуть чимось захопити. Скоріше це для мене звичайна історія, яка не має права забирати мій час.
    Попри це, "Таємна історія" мені сподобалося. Оскільки мені імпонує Айн Ренд, то знайти її на сторінках Донни було приємно. Так, це 2 різні авторки, 2 історії, які мають свою філософію та мету, але перші 200 сторінок змушували мене продовжувати читати, бо зупинитися було неможливо.
    Одначе, в подальшому інтерес до історі] почав ходити математичним графіком, то вгору, то вниз. З іншого боку, без цього вниз, Ви не усвідомите наскільки вгору. Це одна з перших книг, яка дозволила не просто прочитати, а відчути. Відчути байдужість до смерті та моральні страждання. Оцінити буття та злякатися перед неминучим. Саме за це, книга отримує 4 з 5. З іншого боку раптове завершення, надто раптовим кінцем, збиває з пантелику. Герої вплутуються в таку історію, яка тягнеться немов плавлений сир, а раптовий постріл перериває все і вся, хоча варіантів виходу з подібної ситуації достатньо. Припускаю, що кінцівка ймовірно сподобається більшості читачів.
    Загалом, історія досить непогана, але для мене, то вгору, то вниз.
    Приємного читання!
  •  
    Коли секрет знають п'ятеро.... 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Хоч в анонсі йдеться про головних героїв як про пафосних аристократів, що вважають себе провідниками в античність, спочатку я цього у них не відчувала.
    Спочатку я так само, як і Ричард Пейпен, захоплювалася п'ятіркою "обраних" з давньогрецького факультету - їх харизмою, зовнішністю (а завдяки опису авторки я чіткою уявила собі кожного з них - прям до деталей), манерою спілкування з "чужинцями" - студентами не зі свого тісного оточення.
    Коли Ричард приєднався до тісного кола групи з вивчення давньої мови, я познайомилась з омріяною п'ятіркою ближче, і до образу кожного з них додалася купа цікавих деталей. Мені було цікаво спостерігати за тим, як з перших ескізів, набросків, вимальовуються цілісні образи, майже-завершені-картини.
    Та в цілому ці знавці античності виявились звичайними студентами - за винятком певних деталей - вони так само влаштовують вечірки, відвідують сеанси кіно, а на канікули повертаються додому. Вони так само мають відчуття, почуття та приходять на допомогу, коли цього потребують друзі.
    Але не все в їх діях ідеально і продумано - і одного разу стається непередбачуване. Я собі думаю - чи сталось би ЦЕ, якби вони вчились на іншому факультеті. Або якби вони вчились на тому самому факультеті, але в іншій компанії?
    В будь-якому випадку, сталось що сталось. І з того моменту починається інша, зовсім не схожа на перші сторінки читання, таємна історія.
    І моє уявлення про героїв змінюється, розлітається на друзки - гармонічна картина дружніх стосунків виявилась не такою, як здавалось мені на початку у вирі захоплення.
    Та все ж для мене роман виявився не однозначним - зловживання героїв деякими речами мене дратували, вчинки інших - відверто дивували.
    Та в будь-якому разі Таємна історія виявилась набагато таємничою, ніж прочитаний на перших сторінках спойлер, завбачливо підготовлений авторкою (я підпозрюю, не просто так).
Купити - Таємна історія
Таємна історія
240 грн
Немає в наявності
 
Інформація про автора
Донна Тартт
Донна Тартт

Донна Тартт народилася в невеликому містечку Грінвуд, розташованому в східній частині штату Міссісіпі. Як і більшість дітей, будучи п'яти років від роду, написала перший вірш. Талант дав про себе знати, коли Донна Тартт вступила в Університет Міссісіпі. Свідченням тому служить відгук викладача з письменницької майстерності, який одного разу сказав: «Мене звуть Уіллі Морріс, і я вважаю, що Ви - ген...

Детальніше

Рецензії Таємна історія

  •  
    То вгору, то вниз 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я не любитель трилерів, оскільки вони рідко можуть чимось захопити. Скоріше це для мене звичайна історія, яка не має права забирати мій час.
    Попри це, "Таємна історія" мені сподобалося. Оскільки мені імпонує Айн Ренд, то знайти її на сторінках Донни було приємно. Так, це 2 різні авторки, 2 історії, які мають свою філософію та мету, але перші 200 сторінок змушували мене продовжувати читати, бо зупинитися було неможливо.
    Одначе, в подальшому інтерес до історі] почав ходити математичним графіком, то вгору, то вниз. З іншого боку, без цього вниз, Ви не усвідомите наскільки вгору. Це одна з перших книг, яка дозволила не просто прочитати, а відчути. Відчути байдужість до смерті та моральні страждання. Оцінити буття та злякатися перед неминучим. Саме за це, книга отримує 4 з 5. З іншого боку раптове завершення, надто раптовим кінцем, збиває з пантелику. Герої вплутуються в таку історію, яка тягнеться немов плавлений сир, а раптовий постріл перериває все і вся, хоча варіантів виходу з подібної ситуації достатньо. Припускаю, що кінцівка ймовірно сподобається більшості читачів.
    Загалом, історія досить непогана, але для мене, то вгору, то вниз.
    Приємного читання!
  •  
    Коли секрет знають п'ятеро.... 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Хоч в анонсі йдеться про головних героїв як про пафосних аристократів, що вважають себе провідниками в античність, спочатку я цього у них не відчувала.
    Спочатку я так само, як і Ричард Пейпен, захоплювалася п'ятіркою "обраних" з давньогрецького факультету - їх харизмою, зовнішністю (а завдяки опису авторки я чіткою уявила собі кожного з них - прям до деталей), манерою спілкування з "чужинцями" - студентами не зі свого тісного оточення.
    Коли Ричард приєднався до тісного кола групи з вивчення давньої мови, я познайомилась з омріяною п'ятіркою ближче, і до образу кожного з них додалася купа цікавих деталей. Мені було цікаво спостерігати за тим, як з перших ескізів, набросків, вимальовуються цілісні образи, майже-завершені-картини.
    Та в цілому ці знавці античності виявились звичайними студентами - за винятком певних деталей - вони так само влаштовують вечірки, відвідують сеанси кіно, а на канікули повертаються додому. Вони так само мають відчуття, почуття та приходять на допомогу, коли цього потребують друзі.
    Але не все в їх діях ідеально і продумано - і одного разу стається непередбачуване. Я собі думаю - чи сталось би ЦЕ, якби вони вчились на іншому факультеті. Або якби вони вчились на тому самому факультеті, але в іншій компанії?
    В будь-якому випадку, сталось що сталось. І з того моменту починається інша, зовсім не схожа на перші сторінки читання, таємна історія.
    І моє уявлення про героїв змінюється, розлітається на друзки - гармонічна картина дружніх стосунків виявилась не такою, як здавалось мені на початку у вирі захоплення.
    Та все ж для мене роман виявився не однозначним - зловживання героїв деякими речами мене дратували, вчинки інших - відверто дивували.
    Та в будь-якому разі Таємна історія виявилась набагато таємничою, ніж прочитаний на перших сторінках спойлер, завбачливо підготовлений авторкою (я підпозрюю, не просто так).
  •  
    Dum docent - discunt. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Щоб довго не тримати інтригу, напишу одразу, що саме ця книга змусила написати мене рецензію, попри те, що минуло вже близько року з моменту її прочитання.
    Дана книга - це міцний копняк для того, хто забарився. Забув до чого йшов, куди та навіщо. Автор тримає тебе в коконі своєї історії допоки ти сам не захочеш звідти вибратись. Особисто я - протягом тривалого часу не хотів втрачати відчуття учасника певного таїнства, пригоди. Але рано чи пізно, ти все одно крокуєш далі, але хай йому грець - як це чудово, відчувати себе другом. Другом людей - яких ти навіть не бачиш. Але тобі й не потрібно.
    Стиль та манера написання - мені до вподоби, навіть дуже. Головна думка, себто есенція книги, починає розкриватись поступово, але що саме головне - ніхто не буде і не збирається робити твою роботу за тебе. Ти сам крокуєш стежкою, яку провів автор, саме ти знаходиш серед розмаїття думок твою єдину, яку береш з собою, і вона, в результаті, постає для тебе сенсом всього. До останнього абзацу автор неначе зважає на твою думку, даючи тобі змогу самому розповісти що буде далі.
    Отож, саме ця книга дає мені знати, що людина переможе.
  •  
    Коли все таємне стає явним 75% користувачів вважають цей відгук корисним
    Українські прихильники творчості американки Донни Тартт радіють черговому перекладу, а саме дебютного роману - ,,Таємна історія", - який нещодавно вийшов у видавництві ,,Клуб сімейного дозвілля". Світовий бестселер, чудовий зразок якісної інтелектуальної прози, який за жанром більше тяжіє до психологічного трилера, ніж детектива. І, на мою думку, must read для книгогурманів та філологів зокрема, де усе прописано з точністю до дрібниць, а читаючи складається враження неначе переглядаєш фільм. Захоплюючий, яскравий та незабутній.

    Дев'ятнадцятирічний Ричард Пейпен стає студентом престижного коледжу у Вермонті, Нова Англія (США). Він невимовно заздрить п'ятірці молодих людей, яким пощастило навчатися на курсі давньогрецької мови у харизматичного професора Джуліана. Ці четверо юнаків та дівчина - такі собі аристократи, потрапити в коло яких потай мріє Ричард. І от фортуна таки посміхається йому: він не лише переводиться на давньогрецьку, а й примикає до ,,обраних", які вважають себе ледь не хранителями цієї мертвої мови, блистять інтелектом та не забувають про розваги. Та одного разу стається дещо непоправне, яке назавжди змінить життя наших героїв на ,,до" та ,,після"...

    Роман написано у вигляді сповіді одного з учасників злочину. Він згадує як усе сталося, що передувало вбивству у найменших подробицях. Завдяки детальному опису подій та учасників читач може вповні уявити собі дуже яскраву, емоційно багату та насичену ,,картинку". Авторка з неймовірною глибиною розкриває кожного героя, його характер та всі як позитивні, так і негативні сторони.

    Мені ,,Таємна історія" певними моментами перегукувалася із... ,,Злочином та карою" Достоєвського. А як вам?
  •  
    Чудова історія 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Донна Тартт - один із найяскравіших талантів сучасної американської прози. Якщо ви ніколи не читали її творів - будь ласка, не зволікайте, почніть хоча б з цього роману. "Таємна історія" насправді вже легендарний твір, на сюжеті якого побудовано наразі не один роман останнього десятиріччя, от хоча б детектив чудової Тани Френч "Мертві повертаються".
    Що ж приваблює письменників у цій історії про групку студентів-філологів, що скоїли вбивство? На мою думку, якась унікальна атмосфера стосунків між персонажами, оцієї юнацької дружби, коли друзі стають твоєю сім'єю, найближчими людьми, коли кордони між вами стираються, коли все твоє - це спільне, коли вам так добре один з одним, що всі інші люди, що не входять до вашого гуртка, для вас просто не існують. Є тільки ви, один за всіх - і всі за одного. Романтика дружби - ось що найбільше захопило мене в цьому творі. Звичайно, Тартт не показує нам ідеальну картинку, дружба розвалюється на шматки під тиском злочину, егоїзму, гордині. Проте найціннішим є саме той єдиний порив, що його ми відчуваємо на початку твору, неповторна атмосфера дружби, легкість, невимушеність, ілюзія щастя.
  •  
    Таємна історія 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Пишучи відгук на «Таємну історію» не можу не порівнювати її з «Щиглем», який став однією з моїх улюблених книг. Вони зовсім різні. Єдине, що їх об'єднує – чудовий стиль автора, манера оповіді змшує повністю поринути в історію. Але якщо «Щиголь» - це історія добрячої частки життя, то «Таємна історія» охоплює зовсім невеликий відрізок часу. Тож тут не так багато подій, більше роздумів, відчуттів головного героя. На мою думку, з відповідним підбором акторів, можна зробити чудову екранізацію. Річарду Пейпену 19 і він вступає в престижний коледж у Вермонті. Йому здається таким банальним своє життя і своя сім'я, особливо в порівнянні з іншими студентами-аристократами, що він вигадує собі іншу історію. Трішки змін, і ось – твій тато не просто працює на бензозаправці, а займається нафтобізнесом. Це виходить досить вдало – вірять всі. Настільки, що Річарду вдається втиснутись до п'ятірки обраних студентів, які вивчають давньогрецьку в харизматичного професора Джуліана. І ось ми дізнаємося про смерть Банні – веселого та яскравого студента. Далі Річард описує свої спогади про події, які передували смерті та які трапились відразу після неї. Все описується дуже детально, майстерно змальовані всі герої – кожного уявляєш собі дуже чітко. Чи можливо бути абсолютно хорошою людиною? Чи можна скоїти страшний злочин і продовжувати бути собою?
  •  
    Вивчати давньогрецьку небезпечно 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    На мою думку, Донна Тартт є однією з найталановитіших письменниць сучасності. Її книги автоматично стають бестселерами, а за роман "Щиголь" авторка отримала престижну Пулітцерівську премію. Тож я просто не могла оминути увагою творчість Донни Тартт.
    "Таємна історія" є дебютним романом авторки, опублікованим на початку 1990-х років. Він являє собою щось середнє між детективом і психологічним трилером, хоча останнє в цій книзі явно переважає. А ще вона певною мірою нагадує "Злочин і кару" Ф. Достоєвського.
    Переповідати сюжет "Таємної історії" - справа невдячна, оскільки дуже складно не заспойлерити його. Сталося вбивство. Що не поділили між собою студенти? Донна Тартт майстерно закрутила інтригу, тримаючи читачів у напрузі до останньої сторінки.
    Сподобалося те, як авторка поступово розкриває характери персонажів. Вони виглядають настільки реальними, що в певний момент починаєш відчувати себе частиною студентського гуртка, для членів якого давньогрецька мова виявилася набагато більшим, ніж просто навчальний предмет. Із задоволенням перегляну фільм, якщо "Таємну історію" Донни Тартт колись екранізують.
  •  
    Хорошая книга 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книгой остался абсолютно доволен. Триллером, или детективом назвать это произведение, никак не могу. Уже на экваторе чтения, до меня дошло, что это в чистом виде сюжетная модель "Преступления и наказания" Федора Михайловича, цитата из которого изящно появляется в тексте чуть ближе к финалу. Можно ли считать "Преступление и наказание" детективом? Скорее - это криминальный роман. Форма произведения - "дневник кающегося", тоже напоминает классику, тот же роман Достоевского "Подросток".
    Если американка Донна Тартт решила учиться у русского классика Достоевского, могу сказать, что она хорошая ученица, до подражания она не опустилась. Следов Диккенса, о которых говорят некоторые критики, мне обнаружить не удалось.
    Весь сюжет этого произведения, можно было бы уместить на одной страничке из школьной тетрадки, но при этом объем, 560 страниц печатного текста состоит не из "воды" и не из пустого колыхания воздуха. Автор мастерски создает для читателя множество поводов задуматься и пропустить происходящее через себя.
  •  
    Відвертість з першої сторінки
    Раджу всім прочитати «Таємну історію» талановитої сучасної американської письменниці Донни Тартт. Особисто мене ця книга захопила з перших сторінок і не відпускала аж до останнього слова, а насичений сюжет змушував глибоко переживати за долю головних героїв роману. Та попри всі перипетії і «гірку правду», «Таємна історія» залишила в мене приємні почуття і стала однією з моїх улюблених книг.
    Попри свою назву, авторка з перших сторінок щира з своїми читачами і не залишає ніяких таємниць. Це не може не захоплювати. Хоч деякі шанувальники літератури і полюбляють непередбачувані закінчення, цей роман захоплює не менше, навіть навпаки, виникає якась непереборна жага дізнатися подробиці цієї таємничої історії.
    Читаючи роман не можна не дивуватися її контрастності: з одного боку курс грецької мови, що створює атмосферу античності, загадковості, асоціюється з великими мислителями, демократією, а з іншого боку інтриги, розпуста, боягузтво і вбивства. Всі ці фактори якнайкраще розкривають суть суспільства в якому є місце і шляхетності, і брудним, підлим вчинкам. Це є правда життя на яку, іноді, ми закриваємо очі, і тоді вона стає для нас таємною історією.
  •  
    таємна історія
    ,,Таємна історія,, Донни Тарт є досить великою за об'ємом, але чесно скажу - мене це не лякало, тому що першу книгу авторки ,,Щиголь,, , яка теж не є маленькою, я просто проковтнула.
    Книга про кількох студентів, які для інших - ніби закрите братство, тому що не допускають до себе нікого стороннього. Та й головному персонажу Річарду Пейперу вдалося долучитися до їхнього товариства зовсім випадково. І об'єднує цих студентів - любов до античної літератури і вивчення грецької мови. Все йде чудово. Хлопці , а серед них і одна дівчина, гарно проводять час, разом виконують домашні завдання, відпочивають на природі та виручають з неприємних ситуацій, аж поки не стається трагедія - одна, а незабаром і друга. От тоді і стає зрозуміло, що якщо тебе впустили в своє коло спілкування, то це ще не означає, що тебе впустили в свою душу.
    Ця книга - на тему злочину і кари, про муки сумління, приховані та явні. І яка ж виявляється колосальна різниця існує між почуттями, що виникають при ненавмисному вбивстві незнайомої людини і навмисному та заздалегідь спланованому замаху на життя твого найближчого друга, навіть якщо останнім часом стосунки між вами дещо охололи!!!
  •  
    Таємна Історія
    Читав цю книгу після роману "Щиголь" цієї ж письменниці. Якщо над "Щиглем" потрібно прочитати і подумати, щоб повністю осягнути красу тексту, то тут ми маємо привабливу обгортку, яка з перших сторінок захоплює: студентська атмосфера, світські манери і розмови з вінтажними елементами. Це все неабияк сприяє тому, щоб зацікавити читача, але, якщо вдуматись, то під собою воно нічого серйозного не несе. Це просто добре написана хороша історія. Хоча і відчутні спроби ускладнити текст, коли головні герої вбивають свого друга на середині книги, половина ще попереду і ти очікуєш щось на кшталт "Людини-звіра" Золя чи "Злочин і Кара" Достоєвського, тобто майстерно описану психологію злочинця, але на жаль в цьому плані тут не все так добре, як із зовнішнім обрамленням. Тож друга частина роману відверто слабка у психологічному плані на що і робилось акцент автором. Різні ремінісценції з минулого, хворобливі рефлексії описані надто просто і витіснені на задній план подіями розслідування то ж і не мають сильного ефекту на читача і його тут не вистачає.
  •  
    странная до жути... 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Именно с этого романа я начала знакомство с творчеством американской писательницы Донны Тартт. Решила, так сказать, самое интересное оставить напоследок.
    И сразу хочу признаться, после прочтения данного романа, у меня отпало всякое желание браться за "Щегла".
    Нет, это не говорит о том, что роман очень плох. Скорее просто не мой жанр и стиль.
    В литературе люблю больше переживания и утонченность.
    Сюжет романа довольно прост, главный герой Ричард Пейпен поступает в колледж, изучать древнегреческий язык. Тут он знакомится с четверкой друзей и начинаются его злоключения.
    Местами мне хотелось просто выкинуть данную книгу в топку, но потом становилось немного интересно. Затем снова в топку, снова интересно... и так всю книгу.
    Однозначно, я не люблю когда в книге много алкоголя, наркотиков и блевотины. А именно данными элементами книга изобилует.
    Сама по себе история не плохая, держит в напряжении. Но вот подача, описание не в моем стиле.
    Я бы скорее отдала предпочтение чему-то возвышенному.
    Но это лично мое восприятие.
  •  
    Прагнення мальовничості будь-яким коштом 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Моя фатальна помилка - прагнення мальовничості будь-яким коштом" - ця фраза нашого оповідача, сказана майже на початку роману, є чи не наскрізною характеристикою автором Річарда Пейпена. Наш герой походить із незаможної родини звичайних американців, які полюбляють випити пива, влаштувати сварку, вони не надто опікуються єдиним сином і кожна розмова про вступ до університету закінчується сваркою. Річарду не подобається його домівка, школа, містечко, - все його дратує - він мріє про більше. Попри супротив батьків він вступає до місцевого коледжу вивчати медицину і досить випадково починає як іноземну вивчати грецьку, та згодом розуміє, що попри потенційну прибутковість його майбутньої професії медицина - не його покликання, і переводиться на кафедру англійської літератури. Але місто і родина гнітить його і він заповнює заявку для вступу в університет Вермонту з проханням надати йому стипендію, бо оплатити навчання він не в змозі. І ось саме тут, у Гемпдені, розгортається наступні трагічні події. Річард ввійде у коло "обраних", нарешті торкнеться того ідеального світу, про який стільки мріє - із розмовами про філософію та мистецтво, вишуканими манерами та ореолом таємничості. Але він не розкриває всю правду про своє походження, аби не втратити новознайдених "друзів". Він наслідує їх у манері вдягатись, звичках, відчуває себе щасливим, на своєму місці, хоча ніколи не є цілковито відвертим. Його невпевненість у собі в деякій мірі призведе до наступної трагедії.
    Історія насправді дуже цікава, таємнича, жорстока, вчинки героїв іноді здаються абсолютно логічними попри їх аморальність, і це дещо лякає, бо починаєш переосмислювати власні мотиви й наслідки дій. Мова автора насичена образами, атмосферою, магією, посиланнями на античну історію, і хоч в якийсь момент стає складно продовжувати читання, ця історія не може лишити байдужим.
  •  
    Тайная история
    Строго говоря, все творчество Донны Тартт нельзя отнести к "высокой" литературе, несмотря на объем и тонкий стиль, исполненный литературных аллюзий, несмотря на неоднозначность темы и искусную акварельную размытость жанровых рамок - это все таки беллетристика. Но, какая!
    Если задуматься, то сколько в классиках от беллетристики?
    Предположим, Марсель Пруст - точно не беллетрист, а настоящий художник, но если кто-то напишет что-то духе и ритме "À la recherche du temps perdu", я точно не стану это читать.
    Почему, собственно, беллетристика не может иметь блистательную генеалогию? Почему беллетристика не может нести в себе легкий налет интертекстуальности, интеллектуализма? Беллетристика, вовсе не обязательно должна быть поверхностной, плохо сделанной или фальшивой.
    Хорошая книга просто обязана быть сложной и изящной одновременно, если она цельное и завершенное произведение. Эти черты свойственны книгам Донны Тартт, чего еще можно требовать от автора?
    Задача Донны Тартт, как современной писательницы написать книгу, которая удивит, возмутит, очарует и конечно же развлечет читательскую аудиторию. Ее книги, не оскорбляют ни вкус, ни интеллект и их увлекательно читать и перечитывать.
  •  
    Таємна історія
    Книжка про те, що юнацький максималізм і грецька трагедія — подібні явища. Антична культура, яку вивчає група студентів, не просто відтіняє події їхнього життя, а служить естетичним ідеалом, інструкцією життя (і смерті).
    Фурії ... Як вони зводили людей із глузду? Підкручували гучність їхнього внутрішнього монологу, збільшували вже наявні в них якості до такої міри, що людям ставало неможливо терпіти власну самість.
    Здається, після вдало відтвореної діонісійської містерії герої потрапляють під владу фурій. Ключові риси їхнього характеру доходять до межі, і дехто її перетинає.
    У романі протистоять два стилі життя: очолюваний професором Джуліаном, вишуканий, звернений до філософії та культури, і обивательський, квінтесенцією якого є сімейство Коркоранів. І якщо перший зображений повнокровно, з усіма привабливими, сильними, але й поверховими, лицемірними рисами, то другий — дуже карикатурний і не дозволяє по-справжньому співпереживати тим, хто до нього належить. Це можна пояснити і виправдати оптикою, з якої нам розказують цю історію, але для мене це дещо слабка риса роману.
    Окремо скажу про український переклад: він дуже хороший. Вдало передано гру слів, підібрано гарні і нетипові українські слова. Так що читаючи збагачуєш лексичний запас рідної мови (я таке люблю).
  •  
    Історія таємної дружби.
    Звичайний хлопець з провінції Річард, поступає на навчання в коледж на факультет англійської філології. В школі він вивчав стародавню грецьку, тому цікавиться у свого куратора, чи можна записатись на курс греки. Куратор відмовляє це робити, оскільки викладач на курсі дуже дивний. Хлопця це зацікавлює. Він взнає, що на цілому циклі стародавньої грецької навчаються тільки п’ять студентів, які навіть по зовнішньому вигляді значно відрізняються від всіх інших. Факультет обраних. Банні – син банкіра, високий блондин в окулярах з голубими очима. Чарльз і Камілла, двійнята-сироти, з заможними родичами. Френсіс, - високий рудий хлопець, який носить дорогі класичні костюми, живе за рахунок виплат з трастового фонду. І Генрі, беземоційний, розумний, з необмеженим грошовим лімітом. Тепер мета Річарда вигадати нову історію свого життя, змінити стиль і попасти в цю компанію. Ти чи варта була затія наслідків.

    Твір дуже цікавий, з надзвичайно добре прописаними головними героями, буквально на рівні Мартіна. І, що дуже важливе, передбачити розвиток подій дуже важко, він буде неочікуваним та шокуючим.

    Моя оцінка: 10/10
  •  
    Не моє
    Можливо я чогось не розумію, але ця книга не справила на мене потрібного чи загальноприйнятого враження. Все настільки розтягнуто, притягнуто за вуха і награно, що навіть не хочеться читати її до кінця. Не вважаю себе знавцем літератури, та Донна Тартт однозначно не входить в перелік моїх улюблених авторів. Хоча мої знайомі філологи бачать в ній щось індивідуальне та неповторне.
    Тепер про саму книгу. Почала читати її по рекомендації. І вже сторінці на двадцятій зрозуміла, що сюжет точно не мій. Чи може в ній щось захопити? Можливо. Чи запам'ятовуються герої? Однозначно так. Але не стільки своїми діями, скільки зовнішністю. "Таємна історія" переповнена описами і бездіяльністю. Можливо в ній розкриті якісь важливі проблеми людства чи суспільства, але я їх не побачила. Від книги віє холодом. Але є один плюс, притаманний книгам Тартт - це розповідь-спогад та переосмислення подій. Такий спосіб розгортання сюжету підкупає. Але на цьому плюси для мене закінчуються.
    Ну і щодо оформлення книги. Скажу одним словом - елегантно.
  •  
    відгук
    В пошуках цікавого і захоплюючого своїм сюжетом трилера, натрапила на "Таємну історію". Прочитала дуже багато захопливих коментарів відносно цієї книжки Донни Тартт, чим саме вона і привернула мою увагу.
    Прочитавши її, не можу сказати, що вона мені чимось вразила чи зачепила. Дуже розтягнута історія, розповідь йде так повільно, що вже забуваєш з чого все почалось, багато чого притягнуло за вуха, розповідь не викликає жодних емоцій. Хоча ні, емоція була лише одна - кинути цю книжку і не витрачати на неї свій час. Масового захоплення творчістю Тартт не розділяю.
    Історія про таємницю студентів, яка розтягується майже на 600 сторінок. Не дуже зрозуміло яке ця книжка має відношення до психологічний трилерів. Таємниця, яка об'єднує героїв роману розкривається вже посередині книжки.
    Але любителям романів, з довгими описами характеристик героїв і їз роздумів буде цікаво. Бо спершу герої постають в одному світлі і ти складаєш про них ідеалістичну картину. З кожним новим абзацом і описом роздумів, ти починаєш розуміти, що все ж таки правда, що зовнішність дуже оманлива.
  •  
    Таємна історія
    "Таємна історія" - другий прочитаний мною роман Донни Тартт і тепер я маю усі підстави вважати її однією з найулюбленіших своїх письменниць. Це дебютний роман авторки, який відразу ж зробив її відомою. Трилерна історія, в якій ми дізнаємося про скоєний злочин уже на перших сторінках і лише прочитавши десь половину книги розуміємо, що ж призвело до цього злочину, а далі дізнаємося про те, які наслідки це все мало для персонажів.

    Події книги відбуваються в кампусі приватного американського коледжу, ізольованій і дуже атмосферній місцині з групою з п'яти ексцентричних студентів і головним героєм-оповідачем, який готовий віддати усе, аби стати частиною цієї загадкової і дуже закритої групи. Одного з цих п'яти друзів убивають, а решта намагаються з цією ситуацією впоратися.

    Донна Тартт пише дуже майстерно і те, як вона занурює читача в атмосферу своєї книги, варте згадки. Внутрішній світ персонажів, який зазнає трансформації, також був розкритий дуже вдало. "Таємна історія" поглинає читача у себе і не відпускає аж до останньої сторінки. З нетерпінням чекаю на переклад третьої книги авторки.
  •  
    История о нарушении границ дозволенного и ее последствия
    Почему-то я долго решалась начать читать эту книгу. Даже несмотря на то, что "Щегол" Донны Тартт мне безумно понравился. Скорее всего, меня пугал объем. Но, на деле оказалось, что "Тайную историю" я проглотила за несколько вечеров. Книга изначально так затянула меня в свою атмосферу, что я не успела опомниться, как она подошла к логическому концу.

    Итак, о чем же история? Тартт решает не тянуть интригу и в прологе сразу же рассказывает нам всю суть: произошло убийство. Мы знаем имя убитого парня и понимаем кто это сделал. Как и зачем нам предстоит понять в процессе чтения. История разворачивается медленно, автор знакомит нас со всеми подробностями и в финале все складываться в единый пазл.

    Главный герой - Ричард Пэйпен. Он умный парнишка, который сумел поступить в престижный университет благодаря своему труду и знаниям. Но, ему этого мало и Ричард прикладывает все усилия, дабы пробиться в узкий круг "избранных" студентов, изучающий древнегреческий язык и культуру.

    Эта компания открывает Пэйпену совершенно другой мир, где царят деньги, алкоголь, закрытие вечеринки для своих, интеллектуальные беседы, наркотики и многое другое, что идёт бок о бок со студенческой жизнью.

    Вообще на творчество Тартт пишут много негативных отзывов. Я думаю, это как раз из-за аморального образа жизни ее героев. Меня это абсолютно не смущает, так как я смотрю в самую суть истории, а не отвлекаюсь на внешнюю мишуру. Эта история мне безумно понравилась и позже я вернусь к ней ещё раз.

    Книги Донны Тартт "зайдут" не каждому, но попытаться стоит, не так ли?
  •  
    Таємна історія
    Знайомство з Тартт я почала з "Щигля" і мені сподобалося. Але після "Таємної історії" я урочисто зарахувала авторку до почесного списку моїх улюблених.
    Одразу маю зазначити, що книга може не сподобатися любителям динамічних сюжетів, але має припасти до смаку тим, хто полюбляє книги, у яких, так би мовити, більше внутрішньої дії, аніж зовнішніх подій.

    У першому ж реченні Тартт начебто розкриває усі карти: йтиметься про вбивство, причому нам одразу повідомляють, хто скоїв злочин. Насправді, як на мене, цим авторка чітко дає зрозуміти, що історія, яку збирається розказати аж ніяк не детектив. Хоча, свого роду детективний елемент у книзі є. Можна було б сказати, що це такий детектив навпаки: читачеві вже відомо, хто вбивця, але протягом довгого часу не зрозумілий мотив. Загалом же це історія про групку студентів, занадто відірваних від реального життя. Їхній ідеалізм, захоплення своїм викладачем та абстрактними теоріями заводять їх надто далеко, змушуючи скоїти непоправну помилку, а за нею - і другу.

    Можна умовно розділити книгу на дві частини - "Злочин" і "Кару". У першій половині події розвиваються відносно динамічно, пружина стискається аж поки, нарешті, не стається вбивство, про яке нам повідомили ще на початку книги. А далі, як на мене, розпочинається найцікавіше. Асоціації з Достоєвським з'явилися в мене саме тут, коли стало зрозумілим, що ж відбуватиметься у чималій частині книги, що ще лишалася попереду. Тартт і не приховує джерела свого натхнення, навпаки, доволі зухвало виставляє його напоказ, в певний момент прямо цитуючи Достоєвського.

    Отже, друга частина - це "Кара", і до кінця оповіді читач спостерігає за тим, як персонажі поступово наче гниють зсередини і розпадаються. Убивство розщепило їхні душі, і склеїти їх вже неможливо. Кожен переживає власну муку, кожен зносить її по-своєму, але, зрештою, це відбивається на стосунках з іншими, і колись міцна компанія розпадається на очах. Це той випадок, коли автор більше показує, ніж розказує, а що побачить читач залежить вже тільки від нього. Тому, можливо, стільки суперечливих відгуків має ця книга.

    Можна було б ще сказати про тему дружби, яка на всі лади звучить у "Таємній історії". Хтось уже відзначив дивовижне відчуття приналежності до кола героїв, яке виникає, коли читаєш книгу. Так, наче це ти стаєш тим обраним, для кого відчиняються двері цього замкненого маленького товариства. А далі уся книга - це наче міркування про природу дружби, її види і вияви. Або ж, можливо, з огляду на давньогрецький контекст, у якому розгортається історія, варто говорити про любов - ерос, агапе, філія, сторге... Зрештою, навіть коли здається, що всьому прийшов кінець, один із героїв приносить себе в жертву заради інших.

    Насправді, описати "Таємну історію" в короткій рецензії неможливо, тож просто беріть і читайте:)


  •  
    Коли книга не відпускає з перших сторінок
    Не тільки таємна, а ще й інтригуюча історія, яка своєю атмосферою затягує буквально одразу ж. Ореол таємничості носить буквально все - головний персонаж Річард, його сім’я, коледж, до якого він вступив, факультет і однокурсники, особливо останні. Кожного з них уявляєш ледь не аристократом, людьми, які стоять вище над усіма.

    Чи міг Річард хоча б на секунду запідозрити ті пригоди, які на нього чекали протягом навчання? Дуже навряд чи. Його бажання долучитись до ледь не елітного курсу, де вчилось всього декілька студентів, таки виповнилось і, можливо, згодом він мріяв, щоб цього все ж не трапилось. Навчання на давньогрецькому факультеті принесло Річарду не так багато щастя, але без нього не було б цього роману.

    Якщо на початку однокурсники Річарда справді сприймались як “crème de la crème”, то згодом розумієш, що це звичайні студенти, яким, можливо, іноді хотілось додати до свого життя щось, що змогло б скрасити студентські будні.

    Зрештою, це прагнення і приводить героїв до ситуації, яка докорінно змінила їхнє життя. Річарду, як одному з учасників і оповідачеві, вдалось змалювати всі події з максимальними точностями, тим самим дозволяючи читачам уявити картину у найяскравішому світлі.

    Оповідь динамічна і затягує уже з перших сторінок. Завдяки цьому все дійство змальовано ніби як кіно і не дає нудьгувати. Особисто мені не хотілось випускати книгу з рук, настільки мені було цікаво. Уявляєш себе стороннім глядачем, а яскравість і детальність описаного тільки сприяє цьому.
  •  
    Надзвичайно атмосферно
    Донна Тартт - надзвичайна письменниця, яка дуже вправно володіє словами і може швидко заінтригувати читача. І "Таємна історія", на мою думку, її найбільш вдала робота з точки зору напруження і поглинання у сюжет. Я дуже рекомендую цю книгу усім, хто любить цікаві, незвичні і заплутані історії, у яких інформація подається вивіреними частками. Крім того, атмосфера загадковості прописана письменницею просто надзвичайно талановито!
    У цій книзі мені сподобалося все: від глибоко розкритих персонажів до найменших дрібниць у описах. Стиль Донни дуже красивий, що тільки доповнює загальне позитивне враження.
    Також хотілося б окремо сказати про неочікувані повороти сюжету, від яких першу мить не можеш відійти.
    У Донни Тартт, на цей час, є лише 3 книги. Але у кожній з них помітно, яку величезну роботу проводить письменниця під час написання. Кожна деталь у них на своєму місці, кожен опис легко виникає в уяві.
    Тож, якщо хочеться почитати загадкову, таємничу, але повну емоцій та почуттів книгу, "Таємна історія" - ідеальний і безпрограшний варіант.
  •  
    Найбільш аморальна книга у світі 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Ніколи не читала нічого більш аморального, ніж «Таємна історія» Донни Тартт. Це просто жахлива книга. Це вже другий твір американської письменниці, який я читаю. Першим був «Щиголь». Той роман читався набагато легше й там була якась думка, тому описи наркотичного сп’яніння героя я ще могла якось прийняти. А от у «Таємній історії» я взагалі не бачу жодного морального начала. Що хотіла показати письменниця? Що вбивати - це правильно? Що сидіти на кокаїні й курити марихуану - круто? Що невпорядкований секс - це клас? Й до чого тут алюзії на «Злочин і кару» Достоєвського? Достоєвський пише про бідного студента, який вбиває бабцю та її вагітну сестру через соціальний конфлікт. А чому вбивають Банні його «друзі»-мажори? Через те що Банні поводить себе нечемно, встромляє носа, куди не слід? Раскольников страждав упродовж усього роману, у даному творі ні в кого з убивць немає докорів сумління. Студенти спокійно продовжують жити й кайфувати.
    Єдиний плюс цієї книги - це письменницький хист Донни Тартт. Вона дійсно пише професійно й грамотно, це письменниця з великої букви. Неперевершений стиль, чудові діалоги. Але для мене книга існує лише тоді, коли вона залишає на серці приємні враження, змушує замислитись чи поплакати. «Таємну історію» я читала чотири місяці через «не хочу», мені було огидно читати про наркотики й дурман, про вбивства й про життя американських студентів. Подібна література не моя, це точно.
 
Характеристики Таємна історія
Автор
Донна Тартт
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Богдан Стасюк
Кількість сторінок
560
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
150x220 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
4000
ISBN
978-617-12-4121-3
Вага
564 гр.
Тип
Паперова
 

Про автора Таємна історія