Світлокопія
Паперова книга | Код товару 880350
Yakaboo 4.5/5
Автор
Шарлотте Кернер
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2018
Вік
Підліткам
Кількість сторінок
176
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Світлокопія

«Світлокопія» — молодіжний роман німецької письменниці Шарлотте Кернер, який здобув світову популярність та приніс авторці національну премію. Книжку переклали 14 мовами, а також екранізували в 2004 році.

У романі авторка описує недалеке майбутнє, де клонування людей стає можливим. Геніальна і самозакохана композиторка та піаністка Іріс Зеллін, довідавшись про свою невиліковну хворобу, просить клонувати її, бо хоче народити не просто дитину, а свою ідеальну копію. Та чи народжена дівчинка Сірі, від імені якої ведеться розповідь, — це лише точне віддзеркалення геніальної матері, чи особистість з власними емоціями, почуттями і прагненнями? Хто чи що таке клон? Чи є у нього душа чи це лише світлокопія без власної волі і бажань? Та чи має право «оригінал» вимагати, щоб клон проживав його, а не своє життя? Це психологічний і сповнений внутрішньої динаміки роман про майбутні відкриття, до яких вже варто готуватися, про питання біоетики, авторитаризм батьків та одвічне протистояння поколінь.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Шарлотте Кернер
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2018
Вік
Підліткам
Кількість сторінок
176
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Клон чи дитина? 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Шарлотте Кернер порушила у своєму романі досить болючу тему сьогодення - виховання та стосунки між батьками та дітьми.
    Знаєте, є такі батьки, які за допомогою своїх дітей хочуть виправити помилки свого минулого. Саме про це розповідається у цьому маленькому, але дуже важливому за змістом, романі!

    Уявіть, недалеке майбутнє, де кожен може створити свого особистого клона, який проживе таке ж саме життя як ти. Клони як однояйцеві близнюки, тільки...ще гірше. Світлокопія, тобто клон, повністю залежить від свого власника, бо він має таку ж зовнішність, характер та думки.
    І ось, відома піаністка та композиторка Іріс Зеллін, яка у свої 31 хворіє на розсіяний склероз і взагалі невпевнена чи доживе до 50, вирішує створити свого двійника, який в майбутньому буде виконувати її справу й надалі. Отож, Іріс Зеллін стала першою піддослідною. Раніше, клонування проводили лише на тваринах, а пані Зеллін стала першою людиною, яку клонують.
    Через 9 місяців народжується клон успішної піаністки, Сірі.
    Дівчинка росте та розвивається аналогічно так-як Іріс в дитинстві. Тільки, чим Сірі стає дорослішою та мудрішою, тим більше вона розуміє, що це не її життя і не її тіло, і вона не хоче такого майбутнього, як у Іріс...

    "Світлокопія" - це роман про байдужість та егоїзм у родині та суспільстві, про пригноблення особистості, її думки та вподобань.
  •  
    Духовна сповідь клона 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Уявіть собі недалеке майбутнє, в якому люди почали безперешкодно клонувати інших людей. Іріс Зеллін, всесвітньовідома піаністка та композиторка, дізнається, що є невиліковно хворою. Тому вона вирішує народити свою копію - дівчинку, яка продовжить її справу. Прагнення Іріс зберегти свій талант для наступних поколінь виглядає благородною справою, але спосіб, який вона обрала для реалізації цієї мети, більш ніж егоїстичний.
    Перші роки Іріс вдавалося виховувати доньку за своїм планом. Але згодом Сірі все менше зважає на правило "Тицея-яцети". Дівчинці постійно нагадують, що вона є не окремою людиною, а лише віддзеркаленням геніальної матері, копією, яка повинна втілити задум Іріс. Матір не визнає права доньки на власні емоції, почуття та бажання.
    На жаль, подібні ситуації часто трапляються між батьками й дітьми в звичайних сім'ях. Батьки забувають, що їхні діти мають власну індивідуальність, і змушують їх реалізовувати власні нездійснені мрії. Зрештою в реальному житті, як і в антиутопії німецької письменниці Шарлотте Кернер, ні до чого хорошого це не призводить.
Купити - Світлокопія
Світлокопія
70 грн
Немає в наявності
 

Рецензії Світлокопія

  •  
    Клон чи дитина? 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Шарлотте Кернер порушила у своєму романі досить болючу тему сьогодення - виховання та стосунки між батьками та дітьми.
    Знаєте, є такі батьки, які за допомогою своїх дітей хочуть виправити помилки свого минулого. Саме про це розповідається у цьому маленькому, але дуже важливому за змістом, романі!

    Уявіть, недалеке майбутнє, де кожен може створити свого особистого клона, який проживе таке ж саме життя як ти. Клони як однояйцеві близнюки, тільки...ще гірше. Світлокопія, тобто клон, повністю залежить від свого власника, бо він має таку ж зовнішність, характер та думки.
    І ось, відома піаністка та композиторка Іріс Зеллін, яка у свої 31 хворіє на розсіяний склероз і взагалі невпевнена чи доживе до 50, вирішує створити свого двійника, який в майбутньому буде виконувати її справу й надалі. Отож, Іріс Зеллін стала першою піддослідною. Раніше, клонування проводили лише на тваринах, а пані Зеллін стала першою людиною, яку клонують.
    Через 9 місяців народжується клон успішної піаністки, Сірі.
    Дівчинка росте та розвивається аналогічно так-як Іріс в дитинстві. Тільки, чим Сірі стає дорослішою та мудрішою, тим більше вона розуміє, що це не її життя і не її тіло, і вона не хоче такого майбутнього, як у Іріс...

    "Світлокопія" - це роман про байдужість та егоїзм у родині та суспільстві, про пригноблення особистості, її думки та вподобань.
  •  
    Духовна сповідь клона 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Уявіть собі недалеке майбутнє, в якому люди почали безперешкодно клонувати інших людей. Іріс Зеллін, всесвітньовідома піаністка та композиторка, дізнається, що є невиліковно хворою. Тому вона вирішує народити свою копію - дівчинку, яка продовжить її справу. Прагнення Іріс зберегти свій талант для наступних поколінь виглядає благородною справою, але спосіб, який вона обрала для реалізації цієї мети, більш ніж егоїстичний.
    Перші роки Іріс вдавалося виховувати доньку за своїм планом. Але згодом Сірі все менше зважає на правило "Тицея-яцети". Дівчинці постійно нагадують, що вона є не окремою людиною, а лише віддзеркаленням геніальної матері, копією, яка повинна втілити задум Іріс. Матір не визнає права доньки на власні емоції, почуття та бажання.
    На жаль, подібні ситуації часто трапляються між батьками й дітьми в звичайних сім'ях. Батьки забувають, що їхні діти мають власну індивідуальність, і змушують їх реалізовувати власні нездійснені мрії. Зрештою в реальному житті, як і в антиутопії німецької письменниці Шарлотте Кернер, ні до чого хорошого це не призводить.
  •  
    Дитина як спосіб самоствердження, клон як прояв егоїзму 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Вперше роман "Світлокопія" був опублікований в 1999 році, але вже зараз його внесено до шкільної програми в Німеччині. І це не дивно, адже в романі піднімається актуальне питання, яке стоїть перед людством і викликає безліч суперечок - це питання репродуктивного клонування людей. Основною проблематикою роману є моральні, етичні та психологічні аспекти такого клонування.

    Події твору розгортаються в майбутньому, а розповідь ведеться від головної героїні, яка є першою клонованою людиною. Це дає читачеві можливість подивитися на питання клонування з позиіцїї самого клона, побачити світ його очима, зрозуміти його почуття. З такого ракурсу це питання стає ще більш неоднозначним. Як почувається хтось, кого народили, щоб скопіювати себе? Хто в цьому буде "Я", а хто "ТИ"? Як клону себе ідентифікувати? Як стати індивідуальністю і окремою особистістю? Чи можливо для клона все це недосяжні речі, і всього того, що звичайна людина отримує від народження - свою унікальність і неповторність, клон автоматично від народження позбавлений...

    Наступне питання, яке піднімається в романі, це егоїзм батьків, які народжують дитину "для себе". Таке ставлення до дітей існує і без клонування. Такі батьки настільки САМОзакохані, що не бачать в своїх дітях окремих особистостей і всіляко намагаються зробити з них своїх "клонів", самоствердитися і реалізуватися через своїх дітей. Вони сліпі до бажань і потреб особистості, яка розвивається в дитині і бачать в ній тільки себе. За що їхні діточки, на які вони покладали стільки самозакоханих надій, "віддячують" їм ненавистю і негативізмом.

    Роман "Світлокопія" сподобався мені особливо через глибину і детальність в описі психології стосунків матері і дочки. Таке читання є повчальним і корисним і, думаю, буде цікавим як підліткам, так і дорослим.
  •  
    ,,Світлокопія" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Колись на початку 90-х на пострадянському кінопросторі дуже популярним був один закордонний фільм, назви якого, не пам'ятаю, але точно знаю, що це було ім'я головної героїні і чомусь видається, що на літеру ,,Ч"... Отож, це історія про жінку, яку спіткала чи то автомобільна аварія, чи інший нещасний випадок, котрий призвів, здається, до невпізнаваності обличчя через понівечення та прикутості до інвалідного візочка. У неї була дочка, як дві краплі подібна на маму, і невідь-чому для мене старша пані видавала ту за себе. Особливо врізалось в пам'ять те, що псевдоголовна героїня завжди була у рукавичках, бо саме руки жінки видають її істинний вік...

    Молодіжний роман ,,Світлокопія" німецької письменниці Шарлотте Кернер побачив світ ще у 1999-му й одразу став бестселером, здобувши престижну національну літературну премію та ,,заговоривши" на більш, ніж півдесятка інших мов. У 2004-му році твір був екранізований. Український переклад побачив світ лишень минулоріч у ,,Видавництві Старого Лева". Попри позитивні відгуки, прочитала роман нещодавно і, знаєте, так і хочеться підписатися під кожним словом усіх, хто рекомендував ,,Світлокопію": це направду глибоко-психологічне, потужне та пронизуюче до мурашок на спині чтиво, котре варто включити й до нашої, як це зробили німці, шкільної програми з літератури.

    ,,Світлокопія" -- антиутопія, що на момент написання зображала роки, в яких живемо ми зараз, по 2030-ий. Іріс Зеллін -- відома талановита 31-річна піаністка та композитор дізнається про свій діагноз -- розсіяний склероз, -- котрий прирівнюється до вироку, адже хтозна, чи доживе вона до свого п'ятидесятиліття... Але ж у неї такі здобутки за плечима, така рідкісна обдарованість! А скільки ще б могла вона творити во ім'я музики! Тож Іріс зважується стати першою людиною, яку клонують, тобто створять її світлокопію. 9 місяців вона виношує дівчинку, будучи тій і сестрою-близнючкою, і матір'ю водночас. Сірі, перший людський клон, після народження повністю повторює життєвий шлях Іріс. Але, в міру дорослішання, у Сірі закрадаються сумніви, чи повинна вона йти стопами Іріс, адже вона -- окрема людина...
  •  
    Дуже пронизливо
    Знаєте є такі батьки, які на дітях хочуть виправити помилки свого життя? Ця книжка про це, але все набагато страшніше…


    Уявіть, що у вас є можливість народити свою власну копію, ідентичного клона, безкоштовний дублікат свого життя. Чи повинна ця дитина повторити ваш шлях чи має право на власне життя? Адже, ви вже проживали все це і знаєте, де уникнути помилок і розчарувань...

    Про емоції. Ця малесенька книжка проймає до кісток! Настільки тонко, настільки чутливо прописані ці взаємостосунки матері та доньки.

    Оповідь ведеться від імені Сірі вже після смерті Іріс, але розповідь періодично перестрибує на Іріс, так ніби дівчина так до кінця і не може визначити, де закінчується вона і починається її мати.

    Все життя Сірі - це намагання знайти себе в тій формі, яку з неї ліплять, це нестерпне бажання відділити свою особистість від життєвого шляху матері, який вона змушена пройти.

    Стосунки Сірі та Іріс - це гойдалка між особливим тісним зв'язком близнюків та холодним розрахунком у ставленні до клона, який не повинен повторити твоїх помилок. Це болюча залежність, коли ти ненавидиш свою матір і разом з тим не можеш без неї існувати.
    Книжка неймовірна, раджу всім!
  •  
    Книга про клонування і не тільки
    Шарлотте Кеннер застосувала глибокий психологічний підхід до формування персонажів книги "Світлокопія". І взагалі підняла дуже непросту тему - клонування. Вона розглядає як причини, які можуть спонукати людину створити клона для себе чи когось із близьких, так і наслідки, які випливають із цього рішення та вчинку.

    А ще це книга про стосунки батьків і дітей - в даному випадку матері і її клона. Але ж так так часто батьки хочуть бачити в своїх дітях саме клонів. І починають душити їх своїми бажаннями і баченням їх майбутнього. А молода і ще нестабільна і несформована психіка дитини піддається. Адже дитина довіряє батькам, бо кому ж іще довіряти як не їм. А потім стається непоправне. Формується той нездоровий зв'язок, який душить нову особистість і не дає їй розвиватися по своєму.

    В цій книзі особливо те, що розповідь ведеться від імені клона, від імені дитини. Авторка показує все з точки зору жертви, постраждалої від надмірної батьківської "любові".

    Цю книгу варто читати батькам. Варто читати і дітям (вже підліткового віку).
  •  
    сповідь клона
    "Розділити когось навпіл означає вбити його. Ви не знали цього, професоре?"
    Талановита піаністка Іріс Зеллін одного дня отримала невтішний діагноз - розсіяний склероз, що означало фактично кінець нормальному життю, а головне - кінець її успішній кар*єрі. Жінка наважується на ризикований крок - клонувати себе, та не просто клонувати, а виносити в собі власного клона. Тобто стати новій собі і матір*ю і сестрою - близнючкою. Та чи можна клонувати душу? І чи нова Іріс -Сірі стане такою ж, як і її оригінал?
    Насправді дану історію можна розглядати навіть глибше - як трагедію багатьох дітей -батьків, де батьки на своє чадо покладають здійснення своїх власних бажань і власних амбіцій, не бачучи в дитині незалежну, самостійну особистість з притаманними тільки їй бажаннями.
    Історія Іріс - Сірі не наповнена світлими кольорами, життя Іріс прямує до фіналу, от тільки чи буде це народженням незалежної і щасливої Сірі?
    Незважаючи на невеличкий об*єм книга досить глибока, місцями важка. Я раджу її всім, хто цікавиться проблемами клонування, та тим, хто цікавиться просто проблемами батьків - дітей.
  •  
    А ви б хотіли мати клона?
    Невеличка, але потужна книжечка німецької письменниці Шарлотте Кернер, яка піднімає важку і неоднозначну тему клонування. Можливо, саме тому вона, видана у 1999 році, тепер стала частиною німецької шкільної програми.

    Це історія про недалеке на момент написання майбутнє, яке частково уже стало для нас теперішнім. Йдеться про період з 2000 по приблизно 2030 роки. Талановита піаністка Іріс, дізнавшись про свою складну і невиліковну хворобу, вирішує виносити власного клона, тим самим стаючи одночасно сестрою і матір'ю для юної Сірі.

    Хоча й невелика за обсягом, книга змістовна, - вона провокує на роздумування і оскільки тема сама по собі є досить неоднозначною і якихось чітких відповідей щодо клонування суспільство досі не має, то знайти відповіді для себе також виявляється доволі важко.

    При чому авторка не підходить до теми якось глобально і узагальнено. Вона лише розповідає історію маленької родини (???) чи не зовсім не родини... Одним словом, історію складних сестринсько-материнських стосунків копії та оригіналу. Клонована Сірі перебуває у постійному пошуку себе, власної ідентичності, однак у постійних намаганнях відірватися від оригіналу таки приходить до розуміння, що не все так просто.
  •  
    Погодилися б на свого клона?
    Тема клонування - це тема дуже серйозна. Як же людям хочеться прирівнятися до Бога - і також створювати собі подібних.
    Піаністка і композиторка - Іріс Зеллін, яка є дуже відомою погоджується на своє клонування. Цілком вдало народжується її світлокопія - дівчинка на ім"я Сірі.
    Іріс хоче аби її клон повторив її життя, виправив її помилки і продовжував життя композитора. Цілком зрозуміло, чому головна героїня прагне свого продовження. Вона хворіє на розсіяний склероз, впевнена, що довго не поживе на цьому світі і нехай її життя перетече у її клона.
    Але сама Сірі чим далі, тим більше розуміє, що вона не окрема особистість, що тіло не її і взагалі усе її життя їй не належить.
    Знаєте, я б не хотіла мати свого клона. Навіть якби це було можливим. Перш за все через релігійні принципи, а по друге - мені клонів жаль. Бо вони копія. І це всім сказано. Вони не мають ні зовнішнього вигляду, якого не має ні у кого іншого на планеті, та й думки у них завжди про те, що вони живуть чужим життям. Живуть - живуть, а свого місця та призначення так і не знаходять. І це дуже сумно.



  •  
    Доволі дивна книга
    "Світлокопія" Шарлотти Кернер - це книга, що зробила авторку популярною, принесла їй визнання у літературних колах. Більше того, на батьківщині авторки вона стала частиною шкільної програми, обов'язкової до прочитання, а це доволі високий показник, я вважаю. Та чи готові читачі-школярі належно оцінити усю глибину і складність проблематики цієї книги? Навіть якщо і ні, то якісь перші, невеличкі зернятка роздумів ця книга у їхніх юних умах, сподіваюся, здатна буде посіяти.
    Події книги розгортаються у майбутньому, не зовсім далекому, але дещо більш технологічно розвинутому. Принаймні, клонування людини у цьому майбутньому є можливим і не те, щоб дуже активно, але все-таки практикується.
    У центрі сюжету дві головні героїні: талановита піаністка, яка вирішує виносити і народити власного клона, і дівчинка-клон, яка живе разом із матір'ю, яка водночас доводиться їй також і сестрою. Хитросплетіння їхніх доль, складні стосунки, які їм самим часом важко осягнути, ставлення людей до клонування, морально-етичні проблеми, які з ним пов'язані - усе це чудово, як на мене, описано авторкою у книзі, невеличкій за обсягом. Читати рекомендую, але зважайте на те, що книга доволі дивна.
  •  
    Светокопия
    Ирис - молодая талантливая пианистка и композитор, но она смертельно больна. С каждым годом её состояние ухудшается, времени остаётся все меньше. И она решается на революционный поступок. Чтоб обрести "бессмертие", Ирис просит доктора-генетика клонировать её. Непорочное зачатие, генная инженерия. Дочь Ирис - Сири - её полная копия, и она надеется вырастить вторую себя. Тыэтоя, яэтоты. Близнецы с разницей в 30 лет. И грань между их жизнями практически стирается.
    Ирис хочет молодую, усовершенствованную версию себя. Сири, как любой ребёнок, хочет материнского тепла. А со временем она понимает, что хочет тоже быть личностью, жить свою жизнь. Это одновременно и так просто, и так сложно.
    Книга не совсем детская, я бы даже сказала, она очень "взрослая" и глубокая. Здесь нет экшена, научной фантастики как таковой. Здесь больше описаний чувств, мыслей и эмоций. Повествование идёт от лица Сири, это ее мемуары. Но можно заметить, как иногда описание перескакивает и ведётся от третьего лица. Это подчёркивает, как девушка не до конца принимает свое "я", иногда ей тяжело говорить о себе как о человеке, а не как о светокопии.
    В романе поднимаются проблемы детей и родителей, вопросы воспитания, выбора своего жизненного пути. Ведь по сути, Сири была рождена с целью продолжить дело матери. Есть ли у неё возможность, есть ли у неё право поступить иначе? А ещё тут есть музыка, любовь к музыке в каждом предложении. И снова вопрос - любит ли Сири музыку на самом деле, или это внушение, влияние её матери-близнеца? Очень интересно, и очень познавательно. Ведь если не смотреть на особенности зачатия девочки, проблемы взросления, соответствия ожиданиям родителей, их давление можно перенести в реальную жизнь.
  •  
    Тема клонів не розкрита!
    До обкладинки та паперу не маю питань, ВСЛ знову постаралися, книгу приємно тримати в руках, а от переклад вийшов так собі, вони можуть і краще. Не знаю чого так сталося, але десь недогледіли і переклад весь час дратував. Ну а тепер до книги.
    Книга нам розповідає про недалеке майбутнє, що вже настало і не настало водночас (приблизно як із Назад у майбутнє). Коли книга писалася це ще було майбутнім, але коли переклали, то вже ні, тож маємо те що маємо. Отож тут йдеться про життя клонки, однієї з перших, я хотів сказати навіть поневіряння, але це буде занадто гучно сказано.
    Але насправді це монолог ображеного підлітка, не більше не менше. Авторка звісно хотіла загострити увагу на клонах, різноманітних проблемах і так далі, але це не вийшло. Взагалі. Навіть у трикнижжі Фаренго, у якому клони не є центром сюжету і то краще описали проблеми клонів і куди все скотиться. Хоча звісно це трішки різні речі, бо тут тільки перші випадки, а там уже століття клонування, проте у Фаренго вийшло краще описати проблеми клонів, набагато.
    Тут же ми маємо радше проблеми дитини/підлітка, які навалилися на купу.
    Першою проблемою є те, що матір змушує доньку повторювати свій шлях. Не дає свободи і це з часом виливається у проблеми. Це справді є проблемою, бо я бачив на власні очі таке і це жахливо. Проте я не можу сказати, що дівчині аж так це все не подобалося. Вона й сама була не проти займатися музикою.
    Другою проблемою було й те, що дівчина росла в неповні родині, без батька, якого їй постійно не вистачало. Частково їй батька замінив її друг дитинства, що завжди підтримував у складні миті і тільки завдяки йому все закінчилося добре, бо інакше вона могла б наробити ще більше дурниць.
    Третьою проблемою була хвороба матері. Це дуже важко спостерігати як хтось повільно помирає на твоїх очах, а коли це найрідніша для тебе людина, то це в рази гірше. Звісно у неї з матір'ю були конфлікти, але однаково вона любила свою матір, що б там не казала. Це мені трішки нагадало про книгу Дика, Шеріл Стрейд, де вона описує як смерть матері на неї вплинула, вона буквально зламалась і їй довелося пройти довгий шлях (буквально і переносно) поки вона змогла зібратися докупи і навести лад у житті.
    Четвертою проблемою була нестача уваги. Її матір кар'єристка тож постійно була зайнята і мало приділяла уваги вихованню. Додати до цього відсутність батька от і маємо самотню дитину.
    П'ятою проблемою було те, що вона клон, але це взагалі не проблема, а просто привід для ниття, яке дратувало протягом усієї книги. Бо по суті хоч матір і змушувала її займатися музикою, та вона й сама була не проти. Жила вона у гарних умовах, на відміну від безлічі дітей, що і частинки цього не мають. Так неповна родина і матір кар'єристка, та все ж нянька і її син (друг головної героїні) трішки компенсували це. Навіть коли вона почала бунтувати матір її не покинула і зрештою залишила непоганий спадок який дозволив їй не турбуватися про майбутнє і реалізувати себе як особистість. А ото пошук себе це не є чимось особливим бо вона клон, через це всі проходять. Комусь легше знайти себе, комусь важче. Вона ж по-суті просто шукала виправдань.
    Загалом якби книга не акцентувала на темі клонів, то було би краще, бо сама тема не розкрита. У плані фантастики воно застаріло і не відповідає дійсності. І якби не післямова від авторки до нашого видання, то я б взагалі міг би подумати, що вона там піднімає геть інші проблеми, які я описав вище, але ні...
    Отож не раджу витрачати свій час, якщо ви не хочете читати 170 сторінок ниття підлітка, ще й без явних на те причин.
  •  
    Роздуми клона
    Якщо чесно, то "Світлокопія" мене дуже розчарувала. Я очікувала якогось цікавого, можливо, динамічного сюжету. Але натомість ця книжка виявилася роздумами клона. Погоджуся - тема клонування повністю розкрита, але все ж цей твір більше схожий на есе.
    Дуже не сподобалося, що постійно повторюється, що клон не може жити без оригіналу, "яцети-тицея". Я звісно розумію, що це - основна тема книжки, але воно починає набридати. Іноді, хотілося просто перегорнути дві-три сторінки, і я впевнена - якби я це зробила, то нічого цікавого я б не пропустила.
    Звісно, у "Світлокопії" є свої плюси. Наприклад, як я вже написала вище - на мою думку, тема клонування повністю розкрита, я б, навіть, сказала - вичерпана. Крім того, у книжці все ж таки є сюжет, до речі, доволі непоганий. Мені особливо подобається, що письменниця зачепила тему музики. Те як авторка поєднує тему клона та піаністки виглядає дуже дуже оригінально. Ця тема музики і справді дуже цікава, але все інше... М'яко кажучи, не дуже.
    "Світлокопія" - твір, який сподобається не кожному тому, що кожен зрозуміє його по-різному. Та незважаючи на це, у романі всі знайдуть щось для себе. Я вважаю, що тема клонування зараз не дуже актуальна, але для загального розвитку "Світлокопію" все ж варто прочитати.
 
Характеристики Світлокопія
Автор
Шарлотте Кернер
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2018
Вік
Підліткам
Кількість сторінок
176
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
2000
ISBN
978-617-679-635-0
Вага
223 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Німеччини
Література за періодами
Сучасна література