Как часто мы можем наблюдать деток-капризуль, которые часто вредничают просто так, не хотят никого слушать и даже специально задираются к окружающим? Данная история учит малышей ответственности, заботливости и внимательности по отношению к другим людям и показывает, к чему может привести чрезмерный эгоизм и вредность. Маленькая свинка была милой и задорной. Но также она была достаточно вредной и думала только о себе. Во время одной из прогулок она насмехалась с других животных, не обращая внимания на их неприятности, и даже обижала их. Она настолько загордилась собой, что не заметила, как сама попала в неприятности. И тут уже свинка поняла, как несправедлива была по отношению к другим животным. И хорошо, что всегда есть шанс извиниться и исправить ситуацию. Книга подойдет как для малышей, так и для школьников, поскольку сама история в ней изложена двумя языками параллельно (украинский и английский), поэтому дети постарше смогут не только ознакомиться с забавной поучительной историей, но и улучшить свой словарный запас и, в целом, знания по английскому языку. Еще в книжке много смешных, красочных рисунков, так что скучать с данной историей не придется.

Я довго думала чи купувати цю книгу, але придбавши її, вона перевершила усі мої очікування і стала хітом у моєї 3-річної доні і сусідських діточок (9-10 років), які з радістю приєднуються до наших читань. За сюжетом головна героїня Свинка завжди була весела і ніколи не зважала на проблеми інших, інколи не розуміла їх, іноді вони видавалися їй смішними. Цікаво, що ще під час першого прочитання моїй доні стало шкода слона, який посковзнувся на банановій шкірці й упав, тож виникло справедливе питання, чому Свинка з цього сміється? Ми розбирали з донею кожен епізод – про рибок, які задихалися від нестачі води у ставку, що обмілів до розмірів калюжі, і яким потрібна була допомога. Про бегемотів, які випадково оббризкали Свинку, але ввічливо вибачилися, адже зробити якусь шкоду може кожен, тож визнати провину і попросити вибачення – це не принизливо, а дуже чемно і правильно. Тоді не буде ображених і засмучених, якщо усі так чинитимуть. Веронічці подобалося зображувати Свинку, яка задирала свого п’ятачка до неба, та все ж доня не розуміла, для чого Свинка так робила. Але найбільше її вразила кульмінація твору, коли Свинка заплакала в небо. Вона почала співчувати рибкам, які задихалися у брудній калюжі – і сльози Свинки досягнули хмаринки, яка теж заплакала і своїми слізьми наповнила ставочок. Далі Свинка рятує жирафів, викликаючи своїми слізьми співпереживання вітер, який зміг стрепехнути дерева і звільнити жирафів, що заплуталися в гілках… Але найголовнішим, мені здається, тут зображено не тільки те, що Свинка стала відчувати чужий біль і намагатися допомогти, а те, що їй самій ставало добре й тепло після кожної доброї справи. Її платтячко було брудним, але дощ його помив, рятуючи рибок, воно було мокрим після дощу, але вітер його висушив, вона замерзала, але сонце її зігріло. Вона навчилася дякувати, навчилася вибачатися і навчилася співпереживати. Що цікаво, моя Веронічка без «дякую» з жодної крамнички не вийде, за різних тваринок чи людей переживає більше за мене, а от після цієї книги почала вибачатися, хоча поки що вона робить це не зовсім тоді, коли потрібно, але вже не соромиться цих слів і розуміє їхнє значення. У кінці книги ще є цікаві завдання – порахувати друзів Свинки. Хоч ми їх перерахували ще під час прочитання книги, але підсумувати завжди цікаво, до того ж за сюжетом тваринок така ж кількість, як і в кінці. Є завдання обрати з різних платтячок саме таке, як було у Свинки, а також її розмалювати. Доня справно їх виконує. Ще особливістю цієї книги є те, що вона білінгва, і весь текст дублюється англійською мовою. Сподіваюся, колись це стане нам в нагоді. Дуже рада, що придбала цю книгу, яка стала улюбленою у донечки.

Наше перше знайомство з творчістю Сергія Товстенка було геть випадковим: якось до рук потрапила книжечка ,,Пташка Пін на прізвисько Гвін", ми її читали, перечитували і досі не залишаємо в спокої). А коли видавництво ,,Фонтан казок" анонсувало вихід наступної книжки автора -- ,,Свинка, яка плакала в небо (The Piggy who cried to the sky)" -- навіть не зазираючи до анотації, взяли собі до уваги, щоб неодмінно придбати, адже стиль письменника -- легкий, цікавий, дотепний і дуже близький кожній дитині! ,,Яка ж воно мімімі!" -- перше, що спадає на думку, розгортаючи видання! Ілюстрації Олександра Шатохіна -- просто неймовірні! Власне, саме за них зачіпається око, поки не перегорнеш, придивляючись до кожної мармизки, останню сторінку! Сам текст написано, чи то пак намальовано пензлем: шрифтовий задум дуже оригінальний! Особливість історії -- це її двомовність: нижче українського тексту присутній класний англійський переклад Марини Жойї. Книжечка зручного формату, котру зовсім не хочеться відкладати, а ще так легко класти під подушку). ,,Свинка, яка плакала в небо" -- це історія про одну свинку, задерикувату та егоїстичну, котра, сама потрапивши у біду, багато що зрозуміла. По-перше, ніколи не слід нікого ігнорувати: а раптом у того халепа і лише ти можеш допомогти? По-друге, допомагаючи іншим, світ стає кращим, адже саме любов та милосердя його і врятують! Хочу також подякувати авторам за інтерактивні завдання наприкінці книжечки. Розфарбовування платтячка, його пошук серед інших та підрахунок звірят обома мовами принесли моїй дитині багато задоволення! Сподіваюсь, ,,Свинка, яка плакала в небо" -- це лише початок довгої-довгої співпраці Сергія Товстенка, Олександра Шатохіна та Марини Жойї!