Скажу одразу- я не збиралася знайомитися з творчістю Дяченків. На щастя, я почала активно читати саме в той період, коли сучасна українська література зробила ривок і стала впроваджувати нові жанри, розвиваючись. Тому мені пощастило, що у мене був вибір, читати того чи іншого українського письменника, але я справді співчуваю людям, у яких цього вибору не було. Декілька років тому прихильнику фентезі в Україні серед рідної літератури не було що читати. І єдиними популярними українськими (якщо їх так можна назвати) авторами-фантастами були Дяченки. Я не підтримую тих письменників, які, аородившись в Україні, ведуть свою літературну діяльність російською. Чомусь Дерев'янко, який усе життя був російськомовним, зумів написати "Аркан вовків" українською. Точно так, як і Ананьєв, для якого видати твір українською була справа принципу і він не пошкодував грошей на перекладача. Можливо для деяких осіб немає різниці "язиком" чи мовою написаний твір. Але, шановні, різниця є. Тому що ще декілька років тому, я була цілковито впевнена, що Дяченки - російські письменники. Таким чином створюється ілюзія, що в українців немає нічого власного. От ви знали, що Ахматова народилася в Одесі? Що Чехов був українцем? Що половина, так званих, російських письменників насправді були уродженцями України? Ні, не знаєте, тому що усі вони писали російською. А потім прищеплюється думка, що українці некультурні, що вони смішні селюки і тільки те й умію, що жерти сало і пити горілку. Тому врешті-решт ми ставимося до себе з огидою й стається те, що... Ну, тут ви вже самі здогадуєтеся, що стається - 2014 рік. Гадаю, мою позицію ви зрозуміли. Тому повернімося до книги. Місяць тому я була в бібліотеці і надибала одне з творінь Дяченків. Та, як виявилося, їх там десятки. Поспілкувавшись з своїми друзями, які теж читають, я виявила, що ці письменники буквально заполонили собою всі полиці бібліотек. Тож мені стало цікаво, а що такого в цих Дяченків? Я взяла "Страту" і, повернувшись додому, стала читати. І що ж я отримала? Фух. Я скажу одне: оповідь і справді динамічна, тому втягує. Але решта це просто "щось із чимось". Слабенька мотивація героїні, дивний світ і НІОДНОГО цікавого персонажа. Вампіри, філософські роздуми про Бога, лицарі, подорожі в просторі, маніаки, божевільний моделятор (він же колишній головної героїні) - як ви думаєте, що їх усіх єднає? Правильно! Уся ця каша була присутня в даній книзі. Я не хотіла, аби мені закинули, що я не ознайомившись з літературною творчістю Дяченків, вже ставлюся до них негативно. Отож, я ознайомилася. І все ще ставлюся до них негативно. Люди, знаєте що? Та візьміть ви почитайте нормальних українських авторів, їх зараз повно! Той же Павло Дерев'янко, який пише дарк-фентезі. Ірина Грабовська, що працює в жанрі стім-панк. Наталя Матолінець, Ярина Каторож, Світлана Тараторіна, Дарія Піскозуб - усе це українські письменники-фентезійники. А якщо брати до уваги інші жанри, то мені не вистачить часу, аби їх усіх перелічити. Послухайте, викиньте вже нарешті з голови усі стереотипи. Українська література є і вона на світовому рівні. Вона якісна, інакше б не закінчувалися тиражі, якби це було не так. Оберіть хоча б одного автора із перелічених і я вам обіцяю, що ви не розчаруєтеся. Треба тільки спробувати.