Важко зрозуміти, чим ця історія так чіпляє деяких читачів. Я від першої до останньої сторінки відчувала тотальну байдужість, іноді навіть роздратування через втрачений час. Можливо, таким був задум автора, який на трьохстах сторінках описав абсолютно банальне життя абсолютно пересічної людини.

Я ще з підліткового віку цікавилась американською літературою, тому, перечитавши улюблених авторів, з задоволенням познайомилась з роботою Джона Вільямса. Це книга про відданість та любов. Не людині, а покликанню. І це не завжди трапляється в житті, проте коли це стається, то на все життя. Про події, коли «я не можу зрадити себе», і це справді означає багато. Було цікаво спостерігати за головним героєм. Для мене він є дуже дивним та незвичним, але вкрай зацікавив. Не можу сказати, що ця книга багата на захопливі події, але у ній цікаво описується життя людини, яка, можливо, нам знайома із нашого світу. Я би сказала, що це дуже хороша книга.

У бібліотеці очі просто розбігаються від книжок. Часом я просто беру на угад, і це буде найкраща історія, яку я читала до цього часу. Тоді, я б не змогла точно відповісти, чим ця книжка краща за тисячі інших. Обкладинка тверда, добротні сторінки і шрифт зроблено на совість. "Стоунер" Джона Вільямса я ставлю на один щабель з Донною Тарт ("Таємнича історія "). В обох випадках, автор повільно розповідає про події минулого, і дуже тонко передає настрій головних героїв.Це випадок коли внутрішній конфлікт передається читачеві і стає власним діалогом з книгою. Проза Джона Вільямса заворожує, а реалістичність та простота одразу ж завоювали мою увагу. Поверхнево читати не вийде, та й не захочеться. Роман про самоусвідомлення. Він занурює на саме дно людських переживань та думок. Про те, як важко іноді зізнатися у своїй недосконалості і слабкості духу. "Стоунер" це відголос початку 20-го століття, де присутня війна, героїзм, депресія. Насправді, це справжнє естетичне задоволення читати цю книжку. Вона абсолютно цілісна і унікальна, навіть по-своєму геніальна. Хоча кінець історії драматичний, це не зіпсувало, а навіть покращило історію. В житті все десь так і є, і впевнена, що автор щось та й знав про це.