Ось який відгук написала кума: Таня.... Почала читати дітям книгу, яку ти передала «стонадцять халеп Остапа Квіточки». Сидять, слухають, навіть не ворушаться. Я аж сама у ту книгу вʼїлася, не можу дочекатися, що там далі.» Хочу зауважити, що діти не розмовляють українською - французи, але розуміють.

Це одна з найвеселіших дитячих книг, прочитаних мною, а можливо і найвеселіша взагалі. Остап Квіточка кусає(!) акушерку (народився він вже із зубами). За це акушерка Анжела Джолівна проклинає немовля. З того часу починаються халепи Остапа і одного чортика Вельзепера, що саме зафіксував цей прокльон. Остап вже виріс, і приїжджає до сільської школи вчителювати. Він надзвичайний оптиміст, попри всі його пригоди. Тож ця книга допоможе дітям простіше ставитися до халеп і негараздів, а для посмішки досить згадати про Остапа, нору байбака і перевертня; про кобилу і слово "Квіточка"; про телятко, сметану і лисину, і ще стонадцять жартів з цієї книги. Ох, і нареготалися ми з донькою від душі. Такий гумор! А у пеклі тривають поневіряння чортика. Тут є і лінія кохання - до бісички, фурії Ґорзулії, і гепіенд історії. Дуже раджу читати і дітям, і дорослим. Дуууже весела книга.

Нещодавно ми з дітьми (9 і 7 років) прочитали серію "Читання для реготання" Джеремі Стронга. Так от, цей тонкий англійський гумор, який максимум викликає посмішку, і близько не лежав біля нашого, українського, коли регочеш від душі, до кольок у животі, що аж стіни здригаються! Цю книгу я купила навіть не читавши анотацію, бо була переконана, що вона чудова! По перше, улюблений багатьма, класний і сучасний автор. По друге, одне з найкращих видавництв. Ну і третє, але не менш важливе для мене - Остап - гарне щире українське ім'я, (ну і ще так звуть мого сина). Розповідь починається, коли ми знайомимося з головним героєм, тоді ще безіменним новонародженим малюком, але вже зубатим (!) Власне саме через свої зуби він і отримав прокляття зі стонадцяттю халепами. Далі історія переносить нас на 20 з лишком років вперед, де перед читачем постає вже дорослий Остап Валерійович Квіточка, випускник педагогічного і майбутній сільський вчитель (правда ми так і не зрозуміли якого предмету) геть не перспективної школи. Тільки за дорогу від міста до села із хлопцем трапляється пару-вісім халеп. Добре, що за все своє життя, Остап звик до них і ставиться з гумором. Я навіть ставила його своїй доньці у приклад, бо вона частенько любить "робити із мухи слона" і маленький негаразд роздувати у велику проблему світового масштабу. Та халепи випали на голову не лише цього "щасливця". Десь у пеклі, звичайний рядовий недочорт Вельзепер, який зафіксував родове прокляття, теж отримав цілу купу проблем на свою голову. До речі, цей Вельзеперд, чи точніше Вельзепук, ну словом точно якийсь там Вельзе...хтось, є окремою сюжетною лінією, яка не дуже сподобалася моїм дітям, але зацікавить будь-кого із дорослих. Ієрархія пекла з його чортами, недочортами, бісами і грішниками точно нагадає наші верхи влади, чи може низи??? У цій книзі так багато неприємностей, що вистачить на всіх, головне навчитися правильно їх сприймати. Ну а якщо Ви так не вмієте, чи не хочете, то хоча б посмієтеся від душі, а сміх, як відомо, покращує настрій і продовжує життя. Рекомендую на вік 9+ років і аж до старечого помутніння розуму.