Так як я і написав у назві рецензії цю книгу я придбав тому що познайомився з творчістю Любка Дереша ще з першої його книги "Культ", яку прочитав років п'ятнадцять тому. Сказати, що Культ читається безвідривно і на одному диханні - це не сказати нічого. Дуже реалістично та просто. Також читав і решту книжок Дереша, окрім Миротворця і ще однієї. Сказати чесно після прочитання цієї книги не можу дати чіткої відповіді чи буду у подальшому читати твори Дереша... По-перше: текст у книжці подано різними шрифтами то друкованим то курсивом, що особисто для мене створювало певний дискомфорт під час читання. Оскільки головні герої книги спілкуються українською та російською то я так розумію "для істинності сюжету" російськомовних героїв - їх діалоги були подані російською... Що також створило для мене додатковий дискомфорт. Невже якби книга була від початку і до кінця написана українською це б спотворило сюжет і не передало змісту????? Питання залишається відкритим. По-друге: можливо це лише моя думка, але книгу дочитав лише з принципу. Не було бажання дочитувати взагалі, тому процес затягнувся на три місяці. По-третє: як психолог - працюю з узалежненими людьми і розумію складність та біду залежності від наркотичних речовин. У книжках Дереша, зокрема у цій також - наркотики всюди супроводжують головних героїв, а також відіграють значну роль у благополуччі їх життя. Зокрема складається враження, що автор з власної практики записує сцени пов'язані з наркотиками. По-четверте: книжку було важко читати через доволі нецікаво висвітлений сюжет. Та й тема висвітлена на сторінках книги доволі специфічна. По-п'яте: книга видана у 2017 році, після подій, які відбувались в Україні з 2013 року. Тому особисто для мене книга має неоднозначний "неприємний" політичний підтекст. Останні сорок сторінок прочитались швидко "на ура". Якби вся книга була написана у такому форматі - читати було б приємніше.

Цього автора я знаю віддавна, бо читав ще на початку нульових його перший роман "Культ". А це друга книжка Дереша, яку я прочитав, хоча в його доробку вже доволі багато книг. Хочеться відзначити, що порівняно з "Культом" це вже зовсім новий рівень: роман добре продуманий, достатньо добре розкриті персонажі, автор тримає інтригу майже до самого кінця книги. Що ж, давайте трохи про сюжет: відомий київський журналіст Федір Могила вирішив круто розвернути своє життя, та покинувши доволі успішну кар'єру взятись за щось абсолютно нове. З цього моменту автор вводить елемент містики, адже його персонаж вирушає на "місце сили" під Києвом, де, як йому здається, на нього сходить певне "просвітлення", яке направлятиме та скеровуватиме його життя. Невдовзі він приймає пропозицію олігарха Карманова зайнятись проектом, який просуватиме на ринок психотехнології. Зрозуміло, що така доволі специфічна галузь потребує доволі "специфічних" людей, одним з яких стає професор Гуров, котрий раніше працював в таємних лабораторіях сересеру. Федір з головою занурюється в роботу, в багатьох моментах жертвуючи своїм особистим життям, адже вірить, що в нього є "місія", яку він повинен виконати. Проект стрімко розвивається, здається навіть приносить певні результати, що його навіть стають помічати структури і люди, які звикли все тримати під своїм "ковпаком". Переплутується все: і релігія, і містика, і психологія, хтось щиро і бездумно, як Карманов поринає у "таємні сфери", хтось, як Гуров, стоїть трохи осторонь, розуміючи всю суть, а Федір розривається у своїх почуттях, бажаннях і ідеях і ось ми поступово помічаємо "спустошення", яке висмоктує з нього життєву енергію. Я особисто, після прочитання роману, ще більш утвердився в думці стосовно того, що уся містика, езотерика і інші "таємні сфери" здебільшого просто ігри нашого розуму і свідомості. Щодо самого тексту роману, то я в принципі не маю великих зауважень, так місцями трохи затягнуто, часом забагато "потоку свідомості", але загалом цілком достойна книга, яку я читав з задоволенням.

А о чем, собственно, эта книга? Настоящая Нескладица. Аннотация представляет книгу как попытку разобраться в психологии человеческих побуждений, действий, мотивов. Есть конфликт и люди хотят что-то изменить, сами не понимая, что именно. Да неужели? Эта аннотация – это попытка запутать читателя. Внушить ему, что книга стоящая и сделать интригу. Но так ли на самом деле? Кажется, ничего более непонятного, отрывистого, поверхностного, надуманного и эгоистического я не читала. Еще хуже, что это современная проза (я просто обожаю прозу), и зачастую книги в этом жанре – лицо эпохи, в которой они написаны. Или уж мы живем в такие жуткие времена, или у автора извращенное мировоззрение. Что еще мне не понравилось: «сформувати ринок психотехнологій» - в сюжете это завуалировано под наркотики. Сложилось впечатление, что Дереш занимается пропагандой наркотиков. В этой книге нет осуждения «белой чуме». Наоборот, здесь чувствуется поощрение наркомании. Чтение заставило меня удивленно оглядываться по сторонам в ожидании ответа на вопрос: "А о чем здесь?" Ответа я не получила, только недоразумение. Не знаю, я переросла такую литературу, я не доросла до нее, мне не хватает ума ее понять или же наоборот его много. Но мне точно жаль потраченного времени. Дочитывала только в надежде, что все-таки хоть одна из страниц тронет меня хоть на капельку. Не дождалась...