Читается книга легко, увлекает с первых страниц, интрига присутствует. Но как только нашелся виновный, и как только он объяснил мотивы своих поступков, сразу наступило разочарование... Не буду спойлерить, лишь скажу, что уж ооочень все неправдоподобно. Ну никто не станет воровать людей по названной преступником причине. Да и вообще после прочтения этой книги у меня осталось очень много вопросов. Возможно, большинство из них будут раскрыты в следующей книге из этой серии. Но пока как-то непонятно. Высоко оцениваю книгу только за ее атмосферность. Очень уж красиво изображен осенний Киев. А яблоневый сад Тараса Адамовича и его кулинарные изыски заслуживают отдельного внимания. Вот этим книга и подкупила, а финал меня совершенно не удовлетворил, увы. Еще хотелось бы отдельно сказать о самом издании. Иллюстрации прекрасны. А вот все остальное - низкопробное. Страницы жесткие, неприятные на ощупь и при этом просвечиваются. Качество печати оставляет желать лучшего, краска слегка стирается даже после единоразового прочтения, насыщенность текста скачет (местами четкий темный текст, а местами светлый). Не знаю, может это мне такой экземпляр попался... Так что разочарована, если и буду читать остальные книги из этой серии, то в электронном виде. Жаль, что издательство не печется о своей репутации, выпуская на рынок книги низкого качества печати.

Ця книжка одразу підкупила мене атмосферою. На початку історії затишно описується рання осінь, наповнена ароматом яблук та сидру, запашними пирогами та гарячою кавою. Події розгортаються у Києві 1916 р., в час, коли у місті вирували театральне життя, працювали такі відомі художники як Олександра Екстер, Григорій Петрицький. Є опис діяльності Вищих жіночих курсів, школи Миколи Мурашка, міських розваг. Багато уваги приділяється трамвайним маршрутам, адже саме трамваєм переважно пересувається екс слідчий Галушко, якому доведеться розслідувати таємниче зникнення юної балерини Віри Томашевич. Коли відбувається остання подія, поліція не надто цим переймається, адже всім відома вітряна натура молодих танцівниць, проте сестра зниклої, курсистка Міра, знаходить важелі впливу на детектива у відставці та береться до діла, аби знайти сестру. Розслідування досить повільне, тому навряд ця книга припаде до смаку тим, хто любить стрімкий розвиток сюжету. Проте тим, хто любить гарно прописану атмосферу - ви будете у захваті. З роману можна дізнатись, де знаходилось поліційне бюро на найпопулярніші ресторани й кондитерські дореволюційного Києва, як зароджувалась дактилоскопія та які міста вважались найзлочиннішими з усієї Російської імперії. Історія має продовження ще трьома книжками, до читання яких планую згодом взятись.

Останнім часом любителів детективів стали радувати детективи, що повертають читачів в достатньо далеке минуле, коли технічні засоби були в самому зародку і слідчим доводилось, як і улюбленому герою Агати Крісті, розраховувати лише на свої сірі клітини. Саме таким ретро-детективом є спільна робота Олександра Красовицького і Євгенії Кужавської "Справа зниклої балерини". Перед нами Київ часів першої світової війни. Попри військові дії в місті ще панує світ мистецтва і чимало сторінок роману так чи інакше пов'язані з тогочасними балетом і живописом. В романі чудово передана атмосфера осіннього Києва в передостанній перед жовтневою революцією рік: неспішні трамвайні маршрути, запах яблуневих садів на Подолі, вечірні вогні театрів і кафе в центрі міста. При цьому суто детективна складова роману, як на мене, програє таким докладним описам, що допомагають читачу проникнутись атмосферою того часу. Заслуговують похвали персонажі ретро-детективу, в першу чергу головний герой Тарас Адамович Галушко, такий собі Еркюль Пуаро на пенсії українського розливу. Він спокійно порається в своєму яблуневому садочку, вигадує нові рецепти смаколиків з улюблених яблук, насолоджується кавою і шаховими етюдами. Однак, колишніх слідчих не буває, тож саме Тарас Адамович неспішно і виважено розкриває загадкову справу зі зникненням балерини Віри Томашевич.