Книга Спитайте Мієчку

Формат
Мова книги
Видавництво
Рік видання

Що робити сестрам, яким так легко загубитися у власних думках і бажаннях у великому місті? Все наче й добре, але хочеться поставити життя на паузу, хоча б до вересня, та повернутися у місце свого дитинства. Заплетені стіни старого будинку відгороджують від усього світу з його безліччю питань, а бабуся Тея нічого не запитує, зате завжди поруч.

Але літо час не спиняє: на порозі будинку з’являються люди з колишнього, теперішнього і майбутнього життя. Всі у цьому домі — і самі сестри, і бабуся, і індійська кузина, і розгублена мама, і навіть рудий кіт без імені — на порозі змін. Літо іде, ростуть гарбузи на експорт, розмови не стихають, а проблеми і рішення біжать наввипередки.

Продавець товару
Код товару
1263624
Характеристики
Тип обкладинки
Тверда
Мова
Українська
Доставка та оплата
Вказати місто доставки Щоб бачити точні умови доставки
Опис книги

Що робити сестрам, яким так легко загубитися у власних думках і бажаннях у великому місті? Все наче й добре, але хочеться поставити життя на паузу, хоча б до вересня, та повернутися у місце свого дитинства. Заплетені стіни старого будинку відгороджують від усього світу з його безліччю питань, а бабуся Тея нічого не запитує, зате завжди поруч.

Але літо час не спиняє: на порозі будинку з’являються люди з колишнього, теперішнього і майбутнього життя. Всі у цьому домі — і самі сестри, і бабуся, і індійська кузина, і розгублена мама, і навіть рудий кіт без імені — на порозі змін. Літо іде, ростуть гарбузи на експорт, розмови не стихають, а проблеми і рішення біжать наввипередки.

Відгуки
71 Відгук
Пасенко Ксенія
14 лютого 2025 р
5 балів
Тепла і легка книга
Мені дуже сподобалось, на початку навіть плакала просто від такої теплоти і сімейного вайбу. Історія життя родини дуже нагадала мені мою власну, бо моя родина так само збиралась раніше повним складом у прабаби вдома. Тепер нас на багато менше, але я так само люблю приїздити до батьків і відчувати це сімейне тепло і спокій. Атмосфера змусила захотіти літом приїхати до батьків на дачу і насолоджуватись сімʼєю і простотою буття.
Дорошенко Марина
4 лютого 2025 р
2 бали
Розчарування
Зрозуміло, що в кожної людини свої смаки. Але для мене ця книга стала розчаруванням. Чому такі дивні персонажі, окрім бабулі? Якоїсь ностальгії не було відчутно. Загалом не можу рекомендувати цю книгу.
Лина Сахно
3 лютого 2025 р
1 бал
Про те, як погана історія сподобалась усім.
Топ продажів у книжкових звісно привертає увагу. І ось у мене в руках ця книжка, у чудовій обкладинці, котра навіює прекрасні сподівання щодо самої історії. Але чи виправдались вони? Почну з плюсів. Це образ бабусі. Аби не бути голослівною, скажу тільки, що авторці вдалося його повністю розкрити та викликати щемке почуття любові у читачів, котрі у Теодорі побачили своїх рідних. Ще одним плюсом назвемо те, що авторка таки написала книжку і не залишила її «у поличці». Це чудово! І мабуть це все, що сподобалось. Переходимо до того, заради чого будуть читати цей коментар. По-перше, атмосфера історії та присмак ностальгії. Часові межі історії- невідомі. Після епізоду з ринком, відчувається, що події відбуваються десь у 2000-их. Потім через те, що у героїнь сенсорні телефони( бо відповідь на телефонні повідомлення надходить миттєво), зʼявляється думка про 2010-ті. А фраза «у нас зараз війна», відсилає на ціле десятиліття від 2014 року. Якщо так, то невже до села не доходять відлуння цього? Так коли все відбувається? Дім, де живуть герої залишився без опису. Ми нічого не знаємо про інтерʼєр, навмання визначаємо розташування кімнат і навіть подвірʼя, окрім безкінечних хащ, нічим не запамʼятається. А дім, є «місцем сили», деяких героїнь, але авторка вирішила, що опис цього місця буде зайвим. Через це руйнується атмосфера «літа у бабусі». Ми не чуємо скрип старих ліжок; не дивимося ввечері якийсь мільйонсерійний бабусин серіал; не готуємо разом з нею; не повзаємо на горищі у пошуках старовини та залишків дитинства; не гуляємо по місцевості, згадуючи все, як було колись; не роздивляємося старі фотографії; не слухаємо радіо. Нічого з цього. Авторка замкнула героїнь у повністю безликому місці, де вони нічого не роблять та пропонує читачам понастільгувати. За чим? За хащами, де вони їдять ягоди? За віруючими, котрі лагодять будинок? Бо зна. По-друге, герої. «Спитайте Мієчку». Якщо ж героїню про щось реально спитати, то вона нічого не відповість, бо ніяка. Автор пискнула про те, що Соломія щось пише, але її професія залишається «за кадром», хоча це є дуже важливим пунктом в образі дорослої людини (а Мієчка своєю поведінкою і так нагадує школярку). За сюжетом вона у любовному трикутнику: з одного боку її хлопець Данило та знайомий Устим. Про першого ми нічого не знаємо, але авторка підкидає думку про те, що він душніла-карєрист. Він прислуховується до своєї дівчини? Довіряє їй та відпускає на три місяці одну? Складає носки та заробляє гроші? Який жах! Одне діло, Устим. Сьогодні він любʼязний і веселий, а завтра не хоче Соломію бачити. Динамить її, а потім як ні в чому не бувало приїздить. Його «подруга» не знає чим він займається і підозрює щось погане? Та байдуже, оце наш жоних. У Мієчки повністю відсутня рефлексія стосовно свого життя. Вона прийняла пропозицію Данила вийти за нього заміж, а тусується у ліжку з другим. Історія життя бабусі, історія Лілички та Марти нічого не вчать Мієчку. А через їх призму авторка наголошує, що вартий чогось той чоловік, в котрому жінка буде впевнена, якому вона довірить своє життя, котрий буде поділяти її погляди. І це така потужна істина, але вона розбивається з вибором головної героїні, котра і не намагається розібратися у собі. Всі інші персонажі теж, якісь дивні. Ліличка, мати двох дітей, сама не далеко від них відйшла поведінкою, але її образ більш-менш витриманий. Марта, розумна карʼєристка, залишається жити у занедбаному будинку у селі і цим все сказано. Мати Марія тут узагалі зайва- нащо вона тут, якщо між нею і її рідними майже нема діалогу і дівчата навіть не намагаються розібратися у своїх почуттях до неї ( а вона на хвилинку їх життям не цікавилася, бо подорожує і живе у власному світі). Недолугий батько, на якого дівчата злі і невідомо чому. Дівчинка Люся, котру розігрують у сірники. Все, що повʼязано з нею взагалі сюр: наче якесь кошеня, якого підкинули без документів і пояснень, вона нікому не потрібне лазить до всіх і всі намагаються пробудити свої материнські почуття до неї. І останнє слово. Поки читач пробираєшся крізь хащі «кримінально безпомічна», «невблаганно нудити» і т.п., то хапається за голову від абсурдності прочитанного. Хочеться кричати «Не вірю, так не буває!». Але чому ж «Мієчка» сподобалася? Бо читацькі примхи знизилися. Зараз будь-яка історія у гарному оформленні варта уваги, а якщо у неї є якісь плюси, наприклад, зворушливий персонаж бабусі, то популярність забезпечена. Але мої очі авторці не вдалося засліпити, тож і оцінка відповідна
Виникли запитання? 0-800-335-425
300 грн
В наявності
Паперова книга
Сплачуйте частинами
Щоб сплатити частинами: потрібно мати картки Monobank або Приватбанку під час оформлення замовлення оберіть спосіб оплати «Покупка частинами від Monobank» або «Оплата частинами від ПриватБанку»
ПриватБанк
2-4 платежі
Доставка та оплата
Вказати місто доставки Щоб бачити точні умови доставки