Галина Вдовиченко "Як сова хотіла стати жайворонком". В книзі птахи-друзі ніяк не могли разом провести цілий день, адже ці птахи мають різні біоритми. Жайворонку цікаво, що ж так сові подобається вночі, а сові цікаво чому ж жайворонок полюбляє день. Птахи вирішили помінятись місцями і прожити життям один одного. Для того, щоб дізнатись про цю пригоду потрібно читати книгу)) В книзі надзвичайно гарно описано красу, яку ми спостерігаємо вдень. Читаючи ніби чуєш спів птахів і відчуваєш різні аромати зелені. Чомусь впевнена була, що сова не зможе довго протриматись без сну вдень. А з жайворонком навпаки. На мою думку, ця пташка активна і дуже витривала. Читаючи про пригоду, коли жайворонок випав з крила сови, ми аж з сином подих затамували. Кожна тварина, пташка створена так, щоб жити їй було комфортно на землі. Ми можемо змінити умови життя, харчування тварини. Але чи зможе вона прожити в таких умовах довго? На ілюстраціях гарно передано птахів і головне наочно показано, що кожна з цих птахів їсть. Надзвичайно книга сподобалась. Радимо читати!!

Книга, яку я придбала в першу чергу для себе, тому що теж відчуваю себе совою і мені набридло пізно вставати і починати свій день. У цій історії я бачила себе в ролі Сови, навіть більше, Сова мені здавалася копією мене. Звісно, я так пізно не встаю, але теж в один момент захотілося вставати раніше. Коли я прочитала, що надихнуло до написання цієї книги, то посміхнулася, що я не єдина і що ця книга написана для і про таких як я:) Думаю, що сміливо можу назвати цю книгу своєю улюбленою і впевнена, що буду її перечитувати, коли буду собі докоряти, що все на світі пропускаю, а інші встають рано. Мені здається, що цю книжку насправді можуть зрозуміти тільки дорослі. Дітям можуть сподобатися малюнки і дуже лагідна лексика, немов хтось тебе обгортає у теплий та м'який плед. Взагалі я в захваті від того, як написана ця книга - тут присутній і гумор, і гарна українська лексика, яка у повсякденному житті майже не зустрічається. Книжка дуже мила, після неї залишається легка посмішка на обличчі - і одразу по закінченню книжки хочеться відкрити першу її сторінку. Однозначно рекомендую до читання і дорослим, дітям! Для мене ця книга не тільки про те, що слід лишатися самим собою, а про дружбу, яка може поєднувати протилежності, але дружба не знає меж! Навіть хочу подарувати цю книгу подрузі в знак дружби.

Это история об очень смелой и целенаправленной птичке-сове и ее хорошем друге-жаворонке. Сова захотела стать «жаворонком», чтобы и больше времени проводить с другом, и заодно узнать о дневном жизни, о которой так интересно рассказывал ее друг. Ну, а если в названии слово «хотела», то можно сразу же догадаться, что «жаворонком» она, увы, не стала. Потому как ни физически сова не смогла превратиться в жаворонка, ни изменить свой стиль жизни. «Рожденный ползать летать не умеет». Но, автор акцентирует внимание на то, что это не минус! Просто важно уметь ценить свои сильные стороны и преимущества, а также свои возможности, свою жизнь. Когда я читал о намерении совы жить как жаворонок - просыпаться с утречка и целый день наслаждаться шумом-гамом, цветом и светом, у меня не покидала мысль - зачем это ей? Ночная жизнь имеет столько же преимуществ (если не больше) - покой, тишина, таинственность, больше приватности что ли, уюта. Но, пока ты не попробуешь чего-то еще, ты никогда не будешь ощущать и ценить то, что имеешь. В случае с совой - дневной жизни. Как писал давным-давно Сковорода: «Разве может говорить о белом тот, кому не известно, что такое черное?!» Вот так и с совой Галины Вдовиченко. И очень хорошо, что и сова смогла убедиться - что такое черное и что такое белое. Эта книга достаточно простая и легко читается даже самыми маленькими читателями, ее можно использовать на уроках, в младших классах. Либо почитать дома с мамой и папой. Лично мы с сыном так и поступили. «Сова, яка хотіла стати жайворонком» поднимает ряд важных вопросов: Как достичь взаимопонимания? Разные стили жизни - это угроза дружбе? А еще автор говорит о том, что в каждом из нас живут разнообразные идеи, но мы не обращаем на них внимания, или, еще хуже, нас уверяют в нашей несостоятельности. Главное, никогда никого не слушайте, у вас все получится!