Сова, яка хотіла стати жайворонком
Паперова книга | Код товару 865575
Yakaboo 4.9/5
Автор
Галина Вдовиченко
Видавництво
Видавництво 21, Чорні Вівці
Мова
Українська
Рік видання
2017
Вік
Від 3 до 5 років, Від 6 до 8 років
Ілюстратор
Христина Лукащук
Кількість сторінок
48
Ілюстрації
Кольорові

Усе про книжку Сова, яка хотіла стати жайворонком

"Нічна птаха витріщалася на денну своїми круглими очиськами, крутила головою. Отакої! Невже й справді їй поміж усього птаства дісталися найгірші години доби? Вона нічого з того, чим так тішився Жайворонок, не чула й не бачила. Її час – темрява, зірки й тиша. Нема чим похвалитися. І от Сова вирішила: досить! Досить бути нічною птахою! Почухала собі черевце лапкою – і виголосила невеличку промову: – Відтепер стану ранньою пташкою!.."
Характеристики
Автор
Галина Вдовиченко
Видавництво
Видавництво 21, Чорні Вівці
Мова
Українська
Рік видання
2017
Вік
Від 3 до 5 років, Від 6 до 8 років
Ілюстратор
Христина Лукащук
Кількість сторінок
48
Ілюстрації
Кольорові
Рецензії
  •  
    Гарно 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Галина Вдовиченко "Сова, яка хотіла стати жайворонком"
    Чудова книга. Позитивна, натхненна, мотивуюча.
    Спочатку у ній захопила дивна дружба. Таки Сова й Жайворонок-пташки різного польоту. А вони, виявляється, друзі. І ні пізні просинання першої, ні ранні вкладання другого не заважали їм мило спілкуватися. Адже поки...
    Так, Сова захотіла стати жайворонком. Навіщо? А здогадайтеся ☺ А потім і жайворонок забажав пожити життям нічної птахи. Цікаво, що з того вийшло? А ви прочитайте ☺
    Ця книга вчить цінувати різноманітність. Вона змушує бачити позитив, красу, добро там, де, на перший погляд, трохи упереджений, її немає й бути не може. Вона спонукає до роздумів і до висновків, які роблять життя багатогранним і змістовним. Кожну його мить! Вона вчить цінувати власну неповторність, своє життя, а не гнатися за кимось і уподібнюватися комусь.
    А де уній дуже класні ілюстрації. І пригоди. І все-все!
    Дуже радимо! Вкотре "Чорні вівці" порадували-змістом, темою, оригінальністю. І, повірте, ця книга не лише для дітей. Там і дорослим є над чим подумати.
  •  
    Як сова намагалась не спати вдень, а жайворонок – навпаки: книга про те, що треба бути собою
    Можна скільки завгодно пройти тренінгів з особистісного розвитку, щоб змусити себе бути активним із самого ранку. Можна скільки завгодно привчати дітей до раннього підйому, та не можна нехтувати індивідуальними особливостями дитячого чи дорослого організму. Так само можна скільки завгодно нахваляти інших дівчаток і хлопчиків, але варто також і похвалити за сильні сторони своє чадо.

    Про все це – у новій книжці Галини Вдовиченко.

    Тепер про птахів

    Галина Вдовиченко – львівська письменниця, авторка романів «Пів’яблука» (КСД, 2014), «Тамдевін» (КСД, 2015), «Бора» (КСД, 2011) та дитячих історій: «Мишкові миші» (ВСЛ, 2017), «Ліга непарних шкарпеток» (КСД, 2013), «36 і 6 котів» (ВСЛ, 2015) та інших.

    У 2018 році за її авторства побачила світ також і красива книжка «Сова, яка хотіла стати жайворонком» (Книги – XXI, Чорні Вівці). Книжка розкривається на тлі незвичайної дружби двох відомих, але дуже особливих пташок. Сови та жайворонка.

    «Удосвіта Сова поспішала до розлогого дуба, мостилася спати. І саме в цей час у бадьорого Жайворонка починався новий день».

    Історію народження своєї книжки про різних за біоритмами пташок автор пояснює цілком звичайною життєвою ситуацією. Це була зустріч зі знайомою, яка поскаржилася, що краще би вона була “ранньою пташкою”, щоб встигати все ще зранку. Ось тоді Галина й зрозуміла, що це ідея для роману, нової історії, яка не зовсім і дитяча, а про всіх нас.


    Про самокритику і спроби вдосконалитись

    Кожен інколи питає себе “а чи правильно я все роблю?”, “чи так живу, як треба?”. Такий самоаналіз здається корисним, проте іноді може наробити непотрібного клопоту.

    Так і в Сови назріла мить самокритичного піку, і та рішуче збирається почати нове життя, бо вона стільки пропускає, стільки ж і не встигає.

    «Усе найцікавіше в лісі відбувалося зранку і вдень. Сові залишалося вірити цьому, бо звідки їй було знати?»

    Порадившись цими думками із найближчим другом Жайворонком, мадам сонноока тримається з усіх сил, щоб вранці не заснути.

    Очі злипаються, ломить тіло і опускаються крила.

    Отож, після першої спроби нічна птаха вирішує повторити, але напередодні добре виспатися і спробувати ще.

    Добре, що дітям подана така сильна риса особистості на дуже простому прикладі. Мова про ситуацію, коли ідуть невдача за невдачею, а ти все одно вперто і не здаючись пробуєш ще раз.

    Але іноді внутрішнього переконання буває замало. І свій організм потрібно слухати. Бо щоб зламати біоритми – потрібні неймовірні сили. І чи варто це робити взагалі?

    Що пропускають жайворонки? Пізнати істину у порівнянні

    Жайвір же, недовго спостерігаючи за милою подругою, і собі заносить у свідомість вірус “щось не так, і треба мінятися” і відчайдушно намагається вести нічний спосіб життя. Бо ж вночі – пригоди, таємниці, скільки незвіданого.

    Спроби обох пташок змінитися зображені дуже кумедно і по-справжньому щиро. Кожна нова думка, що підсилювала у пташок бажання мінятися, була дуже філігранно обіграною, емоційною і такою нестерпно правильною. Саме цим текст і захоплював і не дозволяв себе відкласти.

    Питання сенсу вік не перепона

    У хвилюванні обох пташок впізнавалися власні життєві роздуми кожного дорослого: мінятися, наслідувати, чи бути собою?

    А для малечі ця книжка допоможе знайти себе: порівняти свій комфортний ритм життя з варіантом тієї чи іншої пташки і, нарешті, задоволено видихнути, бо і, так і інакше – правильно, корисно і як треба. Залишається лише уважно прислухатися до себе. Такі ритми для дитини стосуватимуться, звичайно, не лише сну.

    Текст сприяє глибоким розмовам під час сімейних посиденьок – спілкуванню про поєднання активних дій та спокійного відпочинку, навчання та творчості. І головне – це хороша заспокійлива терапія про ті стани, які може переживати як підліток, так і дошкільня: переживання змін, невпевненість у собі, прийняття самого себе, порівняння з іншими в соціумі.

    Дві правди, або контраст підсилює

    Отож, книжка робить акцент на тому, що всі наші недоліки, які нам здаються скрушними, насправді можуть бути нашими сильними сторонами, що нас вигідно відрізняють.

    Ще дуже симпатичним видалося поєднання різних за умовами життя Сови і Жайвора у взаємній довірі та самопізнанні.

    «Дивна між ними дружба, незрозуміла для багатьох птахів. Хижачка Сова могла запросто вполювати малого пташка: хап – ковть – і нема!»
Купити - Сова, яка хотіла стати жайворонком
Сова, яка хотіла стати жайворонком
180 грн
Немає в наявності
 
Інформація про автора
Галина Вдовиченко
Галина Вдовиченко

Популярна українська письменниця, яка дебютувала у великій літературі в 2008 році романом «Пів-яблука». Всі книги Галини Вдовиченко - яскравий приклад якісної літератури в мелодраматичному жанрі. Сюжети її творів розгортаються в українських містах і навколо знайомих багатьом читачам персонажів. Адже найчастіше головні герої книг цієї письменниці - звичайні люди, яких ми безліч разів зу...

Детальніше

Рецензії Сова, яка хотіла стати жайворонком

  •  
    Гарно 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Галина Вдовиченко "Сова, яка хотіла стати жайворонком"
    Чудова книга. Позитивна, натхненна, мотивуюча.
    Спочатку у ній захопила дивна дружба. Таки Сова й Жайворонок-пташки різного польоту. А вони, виявляється, друзі. І ні пізні просинання першої, ні ранні вкладання другого не заважали їм мило спілкуватися. Адже поки...
    Так, Сова захотіла стати жайворонком. Навіщо? А здогадайтеся ☺ А потім і жайворонок забажав пожити життям нічної птахи. Цікаво, що з того вийшло? А ви прочитайте ☺
    Ця книга вчить цінувати різноманітність. Вона змушує бачити позитив, красу, добро там, де, на перший погляд, трохи упереджений, її немає й бути не може. Вона спонукає до роздумів і до висновків, які роблять життя багатогранним і змістовним. Кожну його мить! Вона вчить цінувати власну неповторність, своє життя, а не гнатися за кимось і уподібнюватися комусь.
    А де уній дуже класні ілюстрації. І пригоди. І все-все!
    Дуже радимо! Вкотре "Чорні вівці" порадували-змістом, темою, оригінальністю. І, повірте, ця книга не лише для дітей. Там і дорослим є над чим подумати.
  •  
    Як сова намагалась не спати вдень, а жайворонок – навпаки: книга про те, що треба бути собою
    Можна скільки завгодно пройти тренінгів з особистісного розвитку, щоб змусити себе бути активним із самого ранку. Можна скільки завгодно привчати дітей до раннього підйому, та не можна нехтувати індивідуальними особливостями дитячого чи дорослого організму. Так само можна скільки завгодно нахваляти інших дівчаток і хлопчиків, але варто також і похвалити за сильні сторони своє чадо.

    Про все це – у новій книжці Галини Вдовиченко.

    Тепер про птахів

    Галина Вдовиченко – львівська письменниця, авторка романів «Пів’яблука» (КСД, 2014), «Тамдевін» (КСД, 2015), «Бора» (КСД, 2011) та дитячих історій: «Мишкові миші» (ВСЛ, 2017), «Ліга непарних шкарпеток» (КСД, 2013), «36 і 6 котів» (ВСЛ, 2015) та інших.

    У 2018 році за її авторства побачила світ також і красива книжка «Сова, яка хотіла стати жайворонком» (Книги – XXI, Чорні Вівці). Книжка розкривається на тлі незвичайної дружби двох відомих, але дуже особливих пташок. Сови та жайворонка.

    «Удосвіта Сова поспішала до розлогого дуба, мостилася спати. І саме в цей час у бадьорого Жайворонка починався новий день».

    Історію народження своєї книжки про різних за біоритмами пташок автор пояснює цілком звичайною життєвою ситуацією. Це була зустріч зі знайомою, яка поскаржилася, що краще би вона була “ранньою пташкою”, щоб встигати все ще зранку. Ось тоді Галина й зрозуміла, що це ідея для роману, нової історії, яка не зовсім і дитяча, а про всіх нас.


    Про самокритику і спроби вдосконалитись

    Кожен інколи питає себе “а чи правильно я все роблю?”, “чи так живу, як треба?”. Такий самоаналіз здається корисним, проте іноді може наробити непотрібного клопоту.

    Так і в Сови назріла мить самокритичного піку, і та рішуче збирається почати нове життя, бо вона стільки пропускає, стільки ж і не встигає.

    «Усе найцікавіше в лісі відбувалося зранку і вдень. Сові залишалося вірити цьому, бо звідки їй було знати?»

    Порадившись цими думками із найближчим другом Жайворонком, мадам сонноока тримається з усіх сил, щоб вранці не заснути.

    Очі злипаються, ломить тіло і опускаються крила.

    Отож, після першої спроби нічна птаха вирішує повторити, але напередодні добре виспатися і спробувати ще.

    Добре, що дітям подана така сильна риса особистості на дуже простому прикладі. Мова про ситуацію, коли ідуть невдача за невдачею, а ти все одно вперто і не здаючись пробуєш ще раз.

    Але іноді внутрішнього переконання буває замало. І свій організм потрібно слухати. Бо щоб зламати біоритми – потрібні неймовірні сили. І чи варто це робити взагалі?

    Що пропускають жайворонки? Пізнати істину у порівнянні

    Жайвір же, недовго спостерігаючи за милою подругою, і собі заносить у свідомість вірус “щось не так, і треба мінятися” і відчайдушно намагається вести нічний спосіб життя. Бо ж вночі – пригоди, таємниці, скільки незвіданого.

    Спроби обох пташок змінитися зображені дуже кумедно і по-справжньому щиро. Кожна нова думка, що підсилювала у пташок бажання мінятися, була дуже філігранно обіграною, емоційною і такою нестерпно правильною. Саме цим текст і захоплював і не дозволяв себе відкласти.

    Питання сенсу вік не перепона

    У хвилюванні обох пташок впізнавалися власні життєві роздуми кожного дорослого: мінятися, наслідувати, чи бути собою?

    А для малечі ця книжка допоможе знайти себе: порівняти свій комфортний ритм життя з варіантом тієї чи іншої пташки і, нарешті, задоволено видихнути, бо і, так і інакше – правильно, корисно і як треба. Залишається лише уважно прислухатися до себе. Такі ритми для дитини стосуватимуться, звичайно, не лише сну.

    Текст сприяє глибоким розмовам під час сімейних посиденьок – спілкуванню про поєднання активних дій та спокійного відпочинку, навчання та творчості. І головне – це хороша заспокійлива терапія про ті стани, які може переживати як підліток, так і дошкільня: переживання змін, невпевненість у собі, прийняття самого себе, порівняння з іншими в соціумі.

    Дві правди, або контраст підсилює

    Отож, книжка робить акцент на тому, що всі наші недоліки, які нам здаються скрушними, насправді можуть бути нашими сильними сторонами, що нас вигідно відрізняють.

    Ще дуже симпатичним видалося поєднання різних за умовами життя Сови і Жайвора у взаємній довірі та самопізнанні.

    «Дивна між ними дружба, незрозуміла для багатьох птахів. Хижачка Сова могла запросто вполювати малого пташка: хап – ковть – і нема!»
  •  
    Історія про те, що треба бути собою
    Інколи ми йдемо всупереч природі, закладеному потенціалу і особистим можливостям, намагаючись докорінно змінити себе або оточуючих, вважаючи, що ми знаємо точно, як буде краще. Водночас спадковість і природні здібності не є тим, що легко змінити або подолати. Саме про це і йде мова у казці Галини Вдовиченко «Сова, яка хотіла стати жайворонком».
    Велика спокійна Сова та маленький допитливий Жайворонок жили в одному лісі і, незважаючи на значні відмінності у зовнішньому вигляді та способі життя, були неабиякими друзями. Вони дуже полюбляли спілкуватися і ділитися один з одним враженнями від подій, що відбувалися з ними. Однак Сова та Жайворонок могли це робити лише протягом коротких проміжків часу рано вранці і пізно ввечері, адже Сова засинала вранці, коли прокидався Жайворонок, і навпаки – ставала активною і виходила на полювання ввечері, коли Жайворонок засинав. У ті нетривалі періоди розмов ввечері та вранці Сова та Жайворонок обмінювалися життєвою мудрістю і розповідали один одному, як гарно вони себе почувають (Сова – вночі, а Жайворонок – удень). Завжди жвавий і непосидючий, Жайворонок приваблював Сову своєї невгамовною енергією, і їй здавалося, що все найцікавіше в житті відбувається вдень і, відповідно, проходить повз неї. І тоді Сова вирішила змінити свій спосіб життя: вона намагалася прокидатися рано вранці, полювати вдень і веселитися разом із Жайворонком, а спати, як і він, – вночі. Однак зміна природного ритму не дала Сові бажаної радості й насолоди, натомість вона залишилася голодною і надзвичайно втомленою. Трохи згодом Жайворонок теж вирішив спробувати стати нічною птахою, адже Сова так нахвалювала ніч. Та чи довго можна витримати ці неприродні зміни?
    Історія невелика і повчальна. Дійсно, неймовірно важко (а інколи неможливо) змінити щось у власній натурі, якщо це закладене природою. Та і навіщо змінювати? Адже природа мудра, вона створила нас такими, якими ми повинні бути, але не всі це розуміють і визнають. Чомусь вважається, що в сусіда все краще, і треба робити так, як він. Але в цій гонитві за чимось бажаним-недоступним ми не чуємо себе, власний голос, приймаємо думку іншої людини як істину, нехтуючи власним розумом та здоровим глуздом, і лише методом власних випробувань і помилок розуміємо справжню суть речей.
    Водночас хочеться зауважити, що ця казка здалася дещо передбачуваною – коли із самого початку знаєш, чим все закінчиться (достатньо лише прочитати назву й «увімкнути» логіку). Трохи не вистачає карколомності пригод, несподіваних поворотів у сюжеті і динамічності подій.
    Натомість у книзі приваблюють ілюстрації. Вони не лише точно висвітлюють зміст казки, але й розкривають додатку інформацію, різні деталі з життя птахів, зокрема, чим вони харчуються, серед яких рослин живуть, яке природне забарвлення мають, тощо. Окрім того, детальні реальні ілюстрації доповнюються чудернацькими зображеннями великих диво-квітів, і мимоволі тягнешся до кольорового олівця, аби щось самостійно домалювати або розфарбувати на картинці.
    У цілому, казка вийшла спокійна, розважлива і некваплива. Дитині-читачу у цій книзі є над чим замислитися і що обговорити з дорослими; історія як раз стимулює ставити запитання про природу живих істот та їх взаємозв’язки, природні можливості і спадковість людини. Ця казка – своєрідна байка з мораллю, читаючи або прослуховуючи яку, дитина зможе зрозуміти заховану у ній мудрість, добре усвідомити природні закони і провести власні паралелі із реальним життям.
  •  
    Рассказ о сове, которой стало интересно пожить жизнью жаворонка
    Это история об очень смелой и целенаправленной птичке-сове и ее хорошем друге-жаворонке. Сова захотела стать «жаворонком», чтобы и больше времени проводить с другом, и заодно узнать о дневном жизни, о которой так интересно рассказывал ее друг.
    Ну, а если в названии слово «хотела», то можно сразу же догадаться, что «жаворонком» она, увы, не стала. Потому как ни физически сова не смогла превратиться в жаворонка, ни изменить свой стиль жизни. «Рожденный ползать летать не умеет». Но, автор акцентирует внимание на то, что это не минус! Просто важно уметь ценить свои сильные стороны и преимущества, а также свои возможности, свою жизнь.
    Когда я читал о намерении совы жить как жаворонок - просыпаться с утречка и целый день наслаждаться шумом-гамом, цветом и светом, у меня не покидала мысль - зачем это ей? Ночная жизнь имеет столько же преимуществ (если не больше) - покой, тишина, таинственность, больше приватности что ли, уюта. Но, пока ты не попробуешь чего-то еще, ты никогда не будешь ощущать и ценить то, что имеешь. В случае с совой - дневной жизни. Как писал давным-давно Сковорода: «Разве может говорить о белом тот, кому не известно, что такое черное?!» Вот так и с совой Галины Вдовиченко. И очень хорошо, что и сова смогла убедиться - что такое черное и что такое белое.
    Эта книга достаточно простая и легко читается даже самыми маленькими читателями, ее можно использовать на уроках, в младших классах. Либо почитать дома с мамой и папой. Лично мы с сыном так и поступили. «Сова, яка хотіла стати жайворонком» поднимает ряд важных вопросов: Как достичь взаимопонимания? Разные стили жизни - это угроза дружбе? А еще автор говорит о том, что в каждом из нас живут разнообразные идеи, но мы не обращаем на них внимания, или, еще хуже, нас уверяют в нашей несостоятельности. Главное, никогда никого не слушайте, у вас все получится!
  •  
    Це найкраща дитяча книга, яку я читала останнім часом!
    Книга, яку я придбала в першу чергу для себе, тому що теж відчуваю себе совою і мені набридло пізно вставати і починати свій день. У цій історії я бачила себе в ролі Сови, навіть більше, Сова мені здавалася копією мене. Звісно, я так пізно не встаю, але теж в один момент захотілося вставати раніше.
    Коли я прочитала, що надихнуло до написання цієї книги, то посміхнулася, що я не єдина і що ця книга написана для і про таких як я:) Думаю, що сміливо можу назвати цю книгу своєю улюбленою і впевнена, що буду її перечитувати, коли буду собі докоряти, що все на світі пропускаю, а інші встають рано.
    Мені здається, що цю книжку насправді можуть зрозуміти тільки дорослі. Дітям можуть сподобатися малюнки і дуже лагідна лексика, немов хтось тебе обгортає у теплий та м'який плед. Взагалі я в захваті від того, як написана ця книга - тут присутній і гумор, і гарна українська лексика, яка у повсякденному житті майже не зустрічається.
    Книжка дуже мила, після неї залишається легка посмішка на обличчі - і одразу по закінченню книжки хочеться відкрити першу її сторінку. Однозначно рекомендую до читання і дорослим, дітям!
    Для мене ця книга не тільки про те, що слід лишатися самим собою, а про дружбу, яка може поєднувати протилежності, але дружба не знає меж! Навіть хочу подарувати цю книгу подрузі в знак дружби.
  •  
    Сова яка хотіла стати жайворонком
    Галина Вдовиченко "Як сова хотіла стати жайворонком".
    В книзі птахи-друзі ніяк не могли разом провести цілий день, адже ці птахи мають різні біоритми.
    Жайворонку цікаво, що ж так сові подобається вночі, а сові цікаво чому ж жайворонок полюбляє день. Птахи вирішили помінятись місцями і прожити життям один одного. Для того, щоб дізнатись про цю пригоду потрібно читати книгу))
    В книзі надзвичайно гарно описано красу, яку ми спостерігаємо вдень. Читаючи ніби чуєш спів птахів і відчуваєш різні аромати зелені.
    Чомусь впевнена була, що сова не зможе довго протриматись без сну вдень. А з жайворонком навпаки. На мою думку, ця пташка активна і дуже витривала.
    Читаючи про пригоду, коли жайворонок випав з крила сови, ми аж з сином подих затамували.
    Кожна тварина, пташка створена так, щоб жити їй було комфортно на землі. Ми можемо змінити умови життя, харчування тварини. Але чи зможе вона прожити в таких умовах довго?
    На ілюстраціях гарно передано птахів і головне наочно показано, що кожна з цих птахів їсть.
    Надзвичайно книга сподобалась.
    Радимо читати!!
 
Характеристики Сова, яка хотіла стати жайворонком
Автор
Галина Вдовиченко
Видавництво
Видавництво 21, Чорні Вівці
Мова
Українська
Рік видання
2017
Вік
Від 3 до 5 років, Від 6 до 8 років
Ілюстратор
Христина Лукащук
Кількість сторінок
48
Ілюстрації
Кольорові
Формат
215x225 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Крейдований
Шрифт
Verdana
ISBN
978-617-614-164-8
Вага
380 гр.
Тип
Паперова
 

Про автора Сова, яка хотіла стати жайворонком