Соня дуже, хммм, своєрідна дівчина. Вона живе без будь-яких суспільних меж, робить що хоче і коли хоче. Відчуває себе вільною від стереотипів, щира кохана й вірна подруга. Але коли її покинув хлопець, в житті у Соні розпочинається період пошуків. Всі ми прагнемо бути потрібними й Соня не виняток. *** Після прочитання книги в мене лишилося не зрозуміле відчуття. З однієї сторони - стиль письма в автора просто чудовий, слова складаються в мелодійний текст і сторінки летіли наче скажені. Для мене великий плюс, коли читаєш й не ламаєш язика на кожному слові. *** З другої ж сторони - зміст. Мені було важкувато зрозуміти головню героїню, її вчинки й дії. Чесно. Весь час хотілося кричати : "Та ти, мабуть, еліксир безсмертності прийняла?" Я все розумію, вагітна дівчина, трохи заплуталась у своєму житті й прагне знайти відповіді, що ж робити далі. Але всі її вчинки без будь-якої логіки і якщо враховувати, що саме така поведінка й призвела до вагітності, то лишається безліч питань. *** Для чого автор розповіла цю історію? Яке послання вона прагнула вкласти у свій твір? До чого ця історія з інцестом? Ну і взагалі, до чого це все?

Люблю читать книги на украинском! Особенно, такие душевные, лирические, как «Соня». Скажу честно, до прочтения этой истории, Катя Бабкина была для меня исключительно поэтом. Теперь понимаю: ее талант намного более широкий, объемный. Конечно же, я не литератор и не критик, дабы написать что-то плохое, высказать те «недочеты», которые в книге специалисты, наверное, могут найти. Для меня оплошностей просто нет. Что могу сказать: была бы книга чуть больше в объеме…. В остальном все идеально. Эмоциональный роман, в котором есть практически все: любовь, страсть, счастье, инцест, глубокие мысли, переживания, беременность, гомосексуализм. Путешествие в Албанию, Польшу, Германию, Грецию. История девочки, которая обожает жить, не смотря на все те несчастья и сюрпризы, которые ей преподносит судьба. Вся книга - переживания Сони, ее боль и утехи. Такие настоящие и жизненные. Близки по духу многим представительницам прекрасной половины. И во всем этом водовороте еще больше непонятного, странного, местами сумасшедшего и невероятного. Хотя и считаю «бабкинскую» поэзию круче прозы, все же «Соня» зацепила меня до глубины души! Конечно же, она могла быть лучше, но то, каковой она есть на самом деле, «играет» с читателем намного больший эффект, чем, если бы Соня была просто примерной до тошноты, барышней. Отдельно хочу отметить стиль изложения книги: он оригинален, раньше ничего подобного не читал. Чувствуется некая приближенность, единство с украинским языком. Моменты суржика идеально гармонируют с общим текстовым полотном. Читаешь, и чувствуешь нечто родное, такое неповторимое и необходимое. Рекомендую книгу всем, кто любит «пощекотать» собственные эмоции чем-то душевно-настоящим.