Науково фантастичне оповідання Станіслава Лема - Соляріс 1961 року. Кріс Кельвін, психолог, вирушає на давно відкриту планету Соляріс. Він має зрозуміти в якому стані дослідницька станція та вчені. Від експедиції Кельвіна залежить доцільність подальшої наукової діяльності на планеті. Автор розгортає перед нами іншу фантастику з моральними та гуманістичними питаннями. Крісу Кельвіну, дорослій сформованій людині, вченому, доктору психології, не просто зіштовхуватись з чимось кардинально іншим, з чимось іншорідним. Соляріс протиставляє між собою максимальну вершину почуттів головного героя з його розумом. Чи може людство осягнути розумніший/іншопланетний світ, якщо ми досі не знаємо себе і наш внутрішній світ в повній мірі. Однозначно раджу прочитати кожному. Читачу є над чим подумати. Буде багато цікавого і тим, хто вже бачив фільм Андрія Тарковського.

Написаний 60 років тому «Соляріс» Станіслава Лема досі залишається таким самим суперечливим і незвіданим, як і океан на однойменній планеті, головний персонаж твору. Сюжет, здавалося б, не новий: пошук контакту людей та інопланетного розуму, тільки інопланетянин цього разу разюче відрізняється й від людей, й від інших гіпотетичних позаземців. Але основна проблема книги, здається, значно глибша - прикра нездатність людства спілкуватися з інопланетним свідомістю. Якщо в процесі читання у вас виникли питання, відповіді ви не отримаєте. Чи є симулякри людьми, чи ні? Якщо ні, то що вони з себе являють? Вони - творіння океану? Якщо так, то чи є вони інструментами дослідження, зброєю або повідомленнями? Або вони напівнезалежні, розумні істоти, ожилі в результаті горя й жалю вчених, які впливають на вразливі місця океану? Чи зможуть вони існувати поза зоною досяжності океану? Чи виживуть вони на Землі? Попри цілковиту репресивність оповіді, ворушливе закінчення книги дає примарну надію на контакт, наводить на думку про те, що є лише невелика основа для надії, якщо тільки людина зможе вийти зі своєї оболонки і почати дивитися на речі з «океанської» точки зору.

Станіслава Лема, не потрібно додатково представляти шанувальникам фантастичного жанру. Він вважається найпопулярнішим польським письменником, за кількістю мов, на які було перекладено його твори. "Соляріс" - філософський науково-фантастичний роман, який вже давно зайняв своє місце, серед безсмертної класики жанру. Книга починається з прибуття Кріса Кельвіна космічним кораблем "Прометус" на станцію Соляріс. Соляріс - це океан, і його атмосфера не киснева. Коли він прилітає, його зустрічають розгубленість, занепад і безлад. Один вчений барикадується, а інший п’яний і нажаханий. І взагалі, відбуваються якісь дивні містичні речі, у яких Келвіну доведеться розібратися. Містями атмосфера книги стає такою напруженою, що повноцінно тягне на "хоррор". У цій книзі багато філософських тем, таких як неповноцінний Бог, нездатність сприймати, зриви у спілкуванні, загадковий характер дійсності та межі науки. Одна із найкращих книг, як у творчості Станіслава Лема, так і у жанрі наукової фантастики взагалі. З легкістю можу рекомендувати до прочитання.