Віктор Гюго для французів насамперед великий національний поет, реформатор вірша. У той самий час він і творець романтичної драми, чудовий прозаїк, чиї твори досі захоплюють читачів у всьому світі. Романи Гюго відзначені багатством уяви, сюжети їх зазвичай складні, розв'язки ефектні, почуття героїв сильні та трагічні. Звертаючись до національної історії, автор створює переконливі картини минулого і яскраві характери, що запам'ятовуються. Неможливо забути горду циганку Есмеральду, потворного дзвонаря собору Нотр-Дам Квазімодо, блискучого і жорстокосердого красеня Феба, священика Фролло, якого мучать ревнощі - героїв роману "Собор Паризької Богоматері" (1831). Не випадково цей сюжет в наші дні знайшов своє втілення в опері і балеті, в безлічі кіноверсій і, нарешті, здобув нове життя в популярному мюзиклі.