Слово свого роду
Паперова книга | Код товару 930448
Yakaboo 3/5
Автор
Євгенія Кононенко
Видавництво
Видавництво Анетти Антоненко
Серія книг
Колекція. Writers on Writing
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
192
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~135х205 мм)

Усе про книжку Слово свого роду

Чи не в будь-якій мові слово має рід. Як і людина. Бо слова звідкись походять. Як і люди. Але чи це важливо – рід слова, його походження? А може, найважливішим є його смисл? В інших мовах слова, які позначають цей смисл, можуть бути іншого роду, іншого кореня. Чи саме в роді, в походженні, у генезі, в корінні, в пуповині міститься сакрум змісту?

Євгенія Кононенко у книзі «Слова свого роду» посягає на святе. Вона сумнівається, ніби походження передує сутності. Так, у походженнях слів, у їхніх родах, буває, закорінені смисли, яких уже ніхто не згадує. Але чи не губляться ті архаїчні значення в сучасному мовленні? І чи не зовсім іншими словами називаються ті самі смисли засобами іншої мови? Євгенія Кононенко – перекладачка, тож добре знає, як важко буває знайти в рідній мові слова, які б оптимально передали значення, висловлені засобами оригіналу. Для цього знадобляться слова зовсім іншого роду.

«Слово свого роду» – це колекція (автобіографічних) есеїв, що написана на перетині красного письменства й есеїстики, правди й міфології. Але це той автобіографічний зріз, який не підтверджується ніякими документами. Лише фотографіями. Але ніщо так не бреше, як родинні світлини, які, за словами Сьюзен Зонтаґ стали масово виготовляти, коли докорінно похитнувся сам інститут родини.

Але як і похитнуться всі наявні у світі інститути, все одно лишається сокровенне – і слова, щоб це назвати. Ця книжка не лише про містерію творення, письменництво, феміністок і християнок, Перелесника та земних чоловіків, дітей і батьків, кохання й любов, ненависть і зради, метафізику й секс у туалеті. Це метатекст про своєрідність, своє рідне і свій рід, слова своїх найрідніших, які з дитинства всотує в себе людина, бо живе у такій багатій картині світу мови і безмовного водночас. Євгенія Кононенко у своєрідних есеях вимовляє слова, які, загалом, не вимовляють, аби всує не тривожити духів забутих предків.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Євгенія Кононенко
Видавництво
Видавництво Анетти Антоненко
Серія книг
Колекція. Writers on Writing
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
192
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~135х205 мм)
Рецензії
  •  
    Слово свого роду 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Очевидно, написання книги стало для авторки терапією - такою собі компенсацією за нереалізовані бажання, способом помститися за нанесені образи. Цими (не)пережитими образами, нервовою зверхністю, хворобливим самолюбуванням просякнута уся книжка.

    Чого лиш вартий епізод, де авторка озвучує ім"я письменниці, яка хизувалася своїми перекладачами: «-Мій болгарський перекладач, мій грецький перекладач, - турецька письменниця … …, з якою я познайомилася на літературному фестивалі у Фінляндії, сипала цими словами з тою інтонацією, з якою доглянуті жінки вимовляють: «мій перукар», «мій масажист», « мій гінеколог». Для успішної письменниці (або яка дуже прагнула виглядати успішною)перекладач був кимось на кшталт обслуги високого штибу.» - це настільки по дитячому, що соромно читати.

    Ким же прагне вглядати сама авторка? Розповідаючи про свої спогади, авторка дуже старається виглядати унікальною, (неочікувано для читача звабливою) і чомусь скромною, але виглядає лише смішною.

    Дрібка самоіронії могла б усе врятувати, але ні - тут все пекельно серйозно - і дріб"язковість, і мстивість.

    Неприємна книжка, яка лишає по собі поганий післясмак і подив – навіщо вона була написана.
  •  
    Автобіографічне есе 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Невелика за обсягом книга, хоча має зовсім немалу анотацію в стилі "високих матерій", але на мою думку навіть з такою розширеною анотацією, все одно не кожен зрозуміє про що книга. А вона в своєму змістові не схожа на свою анотацію, говорить дружньою мовою до будь-яких читачів. Розповідає в книзі авторка, на основі своїх автобіографічних епізодах, декотрі свої погляди і думки. Хоча все таки половина книги виходить автобіографічною і що цікаво, за такою малою кількістю сторінок, дізнаєшся про описану особу більше, чим з великих автобіографій. І знайомиться читач з письменницею, який шлях пройшовся до ось навіть цієї книги. А він проходив в минулому столітті, часто бувало і є по цей день, що найрідніші люди не зовсім відносяться до своєї дитини по мірках нашого нового часу. А хто з таким не стикався, може почитати і дізнатися що і таке буває. А хто стикався, познайомиться з ще однією знайомою для себе ситуацією. Після кожної глави, вдало розміщені фото родичів письменниці, що і утворюють її рід.
Купити - Слово свого роду
Слово свого роду
129 грн
Немає в наявності
 

Рецензії Слово свого роду

  •  
    Слово свого роду 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Очевидно, написання книги стало для авторки терапією - такою собі компенсацією за нереалізовані бажання, способом помститися за нанесені образи. Цими (не)пережитими образами, нервовою зверхністю, хворобливим самолюбуванням просякнута уся книжка.

    Чого лиш вартий епізод, де авторка озвучує ім"я письменниці, яка хизувалася своїми перекладачами: «-Мій болгарський перекладач, мій грецький перекладач, - турецька письменниця … …, з якою я познайомилася на літературному фестивалі у Фінляндії, сипала цими словами з тою інтонацією, з якою доглянуті жінки вимовляють: «мій перукар», «мій масажист», « мій гінеколог». Для успішної письменниці (або яка дуже прагнула виглядати успішною)перекладач був кимось на кшталт обслуги високого штибу.» - це настільки по дитячому, що соромно читати.

    Ким же прагне вглядати сама авторка? Розповідаючи про свої спогади, авторка дуже старається виглядати унікальною, (неочікувано для читача звабливою) і чомусь скромною, але виглядає лише смішною.

    Дрібка самоіронії могла б усе врятувати, але ні - тут все пекельно серйозно - і дріб"язковість, і мстивість.

    Неприємна книжка, яка лишає по собі поганий післясмак і подив – навіщо вона була написана.
  •  
    Автобіографічне есе 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Невелика за обсягом книга, хоча має зовсім немалу анотацію в стилі "високих матерій", але на мою думку навіть з такою розширеною анотацією, все одно не кожен зрозуміє про що книга. А вона в своєму змістові не схожа на свою анотацію, говорить дружньою мовою до будь-яких читачів. Розповідає в книзі авторка, на основі своїх автобіографічних епізодах, декотрі свої погляди і думки. Хоча все таки половина книги виходить автобіографічною і що цікаво, за такою малою кількістю сторінок, дізнаєшся про описану особу більше, чим з великих автобіографій. І знайомиться читач з письменницею, який шлях пройшовся до ось навіть цієї книги. А він проходив в минулому столітті, часто бувало і є по цей день, що найрідніші люди не зовсім відносяться до своєї дитини по мірках нашого нового часу. А хто з таким не стикався, може почитати і дізнатися що і таке буває. А хто стикався, познайомиться з ще однією знайомою для себе ситуацією. Після кожної глави, вдало розміщені фото родичів письменниці, що і утворюють її рід.
 
Характеристики Слово свого роду
Автор
Євгенія Кононенко
Видавництво
Видавництво Анетти Антоненко
Серія книг
Колекція. Writers on Writing
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
192
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~135х205 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-7654116
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література