Сліпобачення
Паперова книга | Код товару 885272
Yakaboo 4/5
Автор
Пітер Воттс
Видавництво
Видавництво Жупанського
Серія книг
Ad Astra
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2006
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60х90/16 (~150х220 мм)

Усе про книжку Сліпобачення

Пітер Воттс (1958 р. н.) – всесвітньовідомий письменник першого ешелону жорсткої наукової фантастики. Попри таке визначення жанру, більшість його творів виходить навіть за межі самої фантастики, і їх можна умовно назвати літературою (про) людей майбутнього. Послуговуючись здобутками сучасної науки у царині психології, психіатрії, антропології, фізики, хімії та біології, Пітер Воттс у своїх творах постійно фокусує увагу на важливій для сьогодення та критично важливій для дня прийдешнього проблематиці подальшого шляху розвитку людства і можливості його трансформації у щось інше, окреслює питання транс- та постгуманізму, розмірковує над можливостями людського самоусвідомлення, а також розглядає ті ймовірні виклики, перед якими людство ризикує постати вже у зовсім недалекому майбутньому.

Обшир проблем, які Пітер Воттс порушує у своїй творчості, надзвичайно широкий і розмаїтий: починаючи від класичних – «чим є людина?», «що таке розум?» та «чи так вже нам потрібне самоусвідомлення для ефективної конкуренції з іншими організмами?» – аж до самої (не)можливості контакту з «іншими», а також «яким може виявитися наш творець (бог) і чи варто нам взагалі з ним зустрічатися?»

Твори Пітера Воттса можна справедливо вважати літературою майбутнього, і не лише в сенсі фантастики, але й у найширшому значенні літератури як такої. А його майстерний письменницький хист і чималі знання в найрізноманітніших галузях сучасної науки забезпечують потужне підґрунтя для його текстів, якими справедливо захоплюється увесь світ і які своєю появою суттєво змінили значення і ландшафт сучасної фантастичної літератури.

Роман «Сліпобачення» є одним із найвідоміших і найважливіших творів Пітера Воттса, а читачі і критики одностайно вважають його головним і вершинним здобутком письменника.

Кінець ХХІ століття. Розбалансоване людство, яке і без того стоїть на порозі багатьох викликів і невідворотних змін, зіштовхується з новою проблемою принципово іншого рівня – першим контактом. Та чи так легко контактувати з тим, хто, роздивляючись тебе майже упритул, сам не бажає з'являтися у фокусі твого зору? Надто, якщо і зір, і всі інші чуття, на які людство покладалося протягом мільйонів років своєї земної еволюції, виявляються нічого не вартими, коли справа доходить до комунікації з «іншими», які формувалися за геть інакших умов, і для яких всі людські поняття і концепції поведінки нічого не варті, як позбавлене сенсу навіть саме розуміння контакту.

Космічний корабель «Тезей» – вершинне досягнення земних технологій – вирушає на периферію Сонячної системи, щоб спробувати дізнатися про тих, хто кілька років тому несподівано відвідали Землю, за одну мить просканували її у всіх можливих спектрах і так само блискавично зникли, останньої миті надіславши кудись за межі Сонячної системи сигнал невідомого змісту. Лік іде на місяці, адже невідомо, з якою метою «інші» здобували інформацію про Землю та її мешканців, водночас уникаючи жодних контактів.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Пітер Воттс
Видавництво
Видавництво Жупанського
Серія книг
Ad Astra
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2006
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60х90/16 (~150х220 мм)
Рецензії
  •  
    Є така професія - "перекладач" 80% користувачів вважають цей відгук корисним
    Не можу пройти мимо.
    Я не буду переказувати зміст твору. Але, як людина, що читала оригінал та з нетерпінням чекала на вихід українського перекладу, мушу висловитися.
    Висловитися з приводу непрофесіоналізму перекладачів. А може це й не непрофесіоналізм. Можливо, це свідоме паплюження, завдяки чому в решті решт ми змушені читати не відомий твір Пітера Воттса, а якусь "фантазію на тему". Раніше, за часів СРСР, це мало назву "за мотивами". Ось і у випадку із "Сліпобаченням" ми отримали не переклад, не адаптацію, а якийсь схожий на оригінал продукт від перекладачів.
    І, на жаль, саме від цих перекладачів - це вже не перший випадок.
    Я фізично не можу читати твір, де навіть сама назва перекладена некоректно.
    Але щодо назви я вже два роки пишу. Не буду повторюватись. Скажу щодо декількох моментів перекладу, де, навіть, прізвисько головного героя перекладено навмання. Як у випадку з його єдиним другом, так і з його дівчиною.
    Це ж треба додуматися перекласти "Pod-man" як "Паличник".
    А знівечити гру слів "Cygnus" та "Swan" і назвати героя просто "Лебедем", "як того білого птаха". І саме прикре, що це лише калька з російського перекладу, який вони ж самі (перекладачі та видавець) висміювали два роки тому. Грубі помилки перекладу трапляються майже в кожному абзаці. Спочатку я їх нотував, але коли за одну сторінку тексту збирається дві сторінки зауважень, кинув.
    Дуже і дуже розчарований.
    Не викинув цю книгу тільки тому, що на ній стоїть автограф самого автора.
    Сподіваюсь, наступну книгу, що перекладала вже інша людина, можна буде читати без відрази.
    А читати саме цю книгу, якщо ви вперше знайомитеся з творами Воттса, дуже не рекомендую.

  •  
    Сліпобачення 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Незважаючи на те, що читається туго, мені сподобалось. Так, переклад залишає бажати кращого, але сюжет дійсно хороший.

    У передмові вказано, що це справжня наукова фантастика "у якій ретельно викладено усі наукові факти", чесно кажучи, інколи навіть занадто ретельно. Так, у творі дійсно багато наукових термінів, більшість з яких, особисто для мене, були цікавими. Якщо шукаєте книгу з примітками на півсторінки, то вам сюди. Частково ці примітки - посилання на наукові роботи та сайти, які в переважній більшості неможливо знайти (ну, або я просто роблю щось не так... )

    Тут багато розповідається про людську психологію, свідомість та підсвідомість. В кінці книги є окремі есе щодо фізіології вампірів та шифраторів.
    Особисто мені сподобались вампіри, яких зобразив Воттс, його свіжий погляд на цих істот як на зниклу гілку еволюції - homo sapiens vampiris.

    Проте розпочинати знайомство з sci-fi із Сліпобачення я категорично не рекомендую, це може сильно зіпсувати враження про наукову фантастику...
Купити - Сліпобачення
Сліпобачення
248 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Пітер Воттс
Пітер Воттс

Пітер Воттс - канадський письменник в жанрі фантастики, в минулому морський біолог, фахівець в галузі морських ссавців. Воттс має кілька наукових ступенів, бакалавра наук він отримав в 1980 році, а магістра наук у 1983 році, і обидва - в Університеті Гвельфа в Онтаріо. Пізніше він продовжив навчання в Університеті Британської Колумбії у Ванкувері, де в 1991 році отримав докторський ступінь з зоол...

Детальніше

Рецензії Сліпобачення

4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Є така професія - "перекладач" 80% користувачів вважають цей відгук корисним
    Не можу пройти мимо.
    Я не буду переказувати зміст твору. Але, як людина, що читала оригінал та з нетерпінням чекала на вихід українського перекладу, мушу висловитися.
    Висловитися з приводу непрофесіоналізму перекладачів. А може це й не непрофесіоналізм. Можливо, це свідоме паплюження, завдяки чому в решті решт ми змушені читати не відомий твір Пітера Воттса, а якусь "фантазію на тему". Раніше, за часів СРСР, це мало назву "за мотивами". Ось і у випадку із "Сліпобаченням" ми отримали не переклад, не адаптацію, а якийсь схожий на оригінал продукт від перекладачів.
    І, на жаль, саме від цих перекладачів - це вже не перший випадок.
    Я фізично не можу читати твір, де навіть сама назва перекладена некоректно.
    Але щодо назви я вже два роки пишу. Не буду повторюватись. Скажу щодо декількох моментів перекладу, де, навіть, прізвисько головного героя перекладено навмання. Як у випадку з його єдиним другом, так і з його дівчиною.
    Це ж треба додуматися перекласти "Pod-man" як "Паличник".
    А знівечити гру слів "Cygnus" та "Swan" і назвати героя просто "Лебедем", "як того білого птаха". І саме прикре, що це лише калька з російського перекладу, який вони ж самі (перекладачі та видавець) висміювали два роки тому. Грубі помилки перекладу трапляються майже в кожному абзаці. Спочатку я їх нотував, але коли за одну сторінку тексту збирається дві сторінки зауважень, кинув.
    Дуже і дуже розчарований.
    Не викинув цю книгу тільки тому, що на ній стоїть автограф самого автора.
    Сподіваюсь, наступну книгу, що перекладала вже інша людина, можна буде читати без відрази.
    А читати саме цю книгу, якщо ви вперше знайомитеся з творами Воттса, дуже не рекомендую.

  •  
    Сліпобачення 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Незважаючи на те, що читається туго, мені сподобалось. Так, переклад залишає бажати кращого, але сюжет дійсно хороший.

    У передмові вказано, що це справжня наукова фантастика "у якій ретельно викладено усі наукові факти", чесно кажучи, інколи навіть занадто ретельно. Так, у творі дійсно багато наукових термінів, більшість з яких, особисто для мене, були цікавими. Якщо шукаєте книгу з примітками на півсторінки, то вам сюди. Частково ці примітки - посилання на наукові роботи та сайти, які в переважній більшості неможливо знайти (ну, або я просто роблю щось не так... )

    Тут багато розповідається про людську психологію, свідомість та підсвідомість. В кінці книги є окремі есе щодо фізіології вампірів та шифраторів.
    Особисто мені сподобались вампіри, яких зобразив Воттс, його свіжий погляд на цих істот як на зниклу гілку еволюції - homo sapiens vampiris.

    Проте розпочинати знайомство з sci-fi із Сліпобачення я категорично не рекомендую, це може сильно зіпсувати враження про наукову фантастику...
  •  
    Сліпобачення 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Сліпобачення" - роман канадського письменника Пітера Уоттса.
    Із Землі відправляють космічний корабель, який намагається встановити контакт з інопланетною цивілізацією. Сірі Кітон очолює цих людей. Земляни прагнуть будь-що зустрітися з представниками позаземного інопланетного розуму. В експедиції беруть участь дуже різні люди, зокрема біолог, лінгвіст, солдат, вампір, так саме вампір. В цей період люди вдосконалені різними технологіями, мають деякі розумові та фізичні здібності.
    Це космічний бойовик, з добре опрацьованими та вираженими характерами. Але сама книга трохи заплутана, сюжетна лінія трохи примітивна. Наукова термінологія, якої багато в даній книзі, зовсім не псує її сприйняття.
    Щодо перекладу. Так, справді, він залишає бажати кращого. Багато назв та слів перекручено. А все чому? Тому, що перекладено не з оригіналу, а з російської версії книги. І це вже не перша книга, як не прикро констатувати. Наші деякі видавництва "полегшують собі життя" і перекладають не з оригіналу, а копіюють з російського варіанту. Це засмучує, але, на жаль, така реальність з перекладом. І цим грішить не одне видавництво.
  •  
    Будущее.
    Роман Питера Уоттса "Сліпобачення" не подойдет читателям которые совершенно не имеют знаний в сфере математики и физики. Для того чтобы в полной мере понять это произведение нужно регулярно углубляться в массу научных терминов и формулировок. Автор старается заглянуть в далекое будущее и позволяет своим читателям с легкостью отправится в этот на сегодняшний день необычный и пугающий мир. Если полностью поддаться бурному воображению автора этого произведения, то можно увидеть те кардинальные изменения которые однажды непременно настанут и даже будут казаться абсолютно нормальными и естественными. Мощная техника, потрясающие вмешательства помогающие человеческому мозгу лучше функционировать и удивительные космические путешествия ожидают читателей этого романа. Глянцевая обложка выглядит очень современно и при этом весьма просто поскольку на белом фоне изображено всего несколько элементов. Роман может показаться сложным для неподготовленного читателя поэтому прежде чем браться за прочтение советую изучить несколько статей касающихся данной темы.
  •  
    Сліпобачення
    Термін “жорстка наукова фантастика” вперше прочитав в анотації до цього роману. Раніше ніколи не задумувався над тим наскільки письменники намагаються пояснити події своїх романів із наукової точки зору. Тобто, “наукова фантастика” вже має на меті показати читачеві, якою наука буде в майбутньому і що все придумане має бути пояснене з точки зору законів природи. Але ж ні, існують ще жорсткі наукові фантасти, які в звичайному прохідному діалозі виллють на вас потік визначень. І добре якщо в примітках буде хоча б приблизне пояснення.
    Саме так і робить Пітер Воттс у Сліпобаченні. Кожний використаний аспект майбутнього описаний з максимально можливою науковою точністю, якщо не в самому текстові, то у післямові автора. Але це зовсім не заважає розумінню твору. Всі терміни можна сміливо пропускати і ви нічого не втратите. Але якщо трошки погуглити і вдуматися, то роман постає більш цілісним і краще розкриває сутність подій.

    В усьому іншому це класична наукова фантастика, яку ми всі так любимо. Зустріч з невідомими істотами з далекого космосу. Пізнання цих істот і налагодження з ними контакту, хоча вони зовсім не схожі на нас, землян. Намагання передбачити, якими будуть люди майбутнього, як на них вплине неминучий прогрес та чи збережуть вони при цьому свою людяність.

    Навіть не дивлячись на приставу “жорстка”, читається на одному диханні, можливо навіть за один присіст, якщо у вас є достатньо часу.
  •  
    Естетично вивершена інтелектуальна насолода.
    Цикл «Вогнепад» Пітера Воттса це два науково-фантастичних романа і два оповідання. Ця книга безпосередньо включає в собі роман Сліпобачення та два оповідання. Насамперед хочу сказати що він являється більше науковим романом і меншою часткою фантастичним. Це є як і його плюсом так і мінусом. Наукове підґрунтя дозволило скласти доволі реалістичний прогноз розвиття майбутнього та унікально зобразити прибульців. Але як на мій мозок необтяжений науковими степенями фізики та біології кількість термінів інколи збиває з читання і заставляє гуглити по декілька раз за сторінку. Персонажі запам’ятовуються своїми характерами, а потужні діалоги гарно розбавляють оповідь. Перший контакт і справді не схожий ні на що інше, що ви могли бачити в інших книгах/фільмах. Насамперед Воттс виніс на розгляд тему свідомості та розуму і задавав всю книгу про них питання на які сам і намагався відповісти через призму персонажів. Думаю цю тему йому вдалось гарно «прооперувати» і довести її до висновків. Напруження наростає по експонентній, але в кінці дещо здає. Тут може грати те що мої очікування були перебільшені. Щодо перекладу чув багато поганого, але так як незнайомий з оригіналом не помітив, можу тільки сказати що одруків багато як на видавництво Жупанського. В загальному роман всім хто не рівно дихає до наукової фантастики рекомендований.
  •  
    Поясніть, що таке "я"
    Кінець двадцять першого століття — наче недалеке майбутнє, але з все швидшим розвитком технологій воно може виявитись недосяжним для розуміння. У що перетвориться людство, коли ми нарешті втілимо ідеї трансгуманізму в життя? Пітер Воттс пропонує свою відповідь та набагато більше.

    Схожі теми я зустрічав в “Голокост F” від Цезарія Збєшховського: постлюди, під’єднані до майбутнього аналогу Інтернету; застарілі, бо немодифіковані, люди; зомбі та вампіри (проте останні в авторів цілком різні); війни та всесвітня криза. Все це здається дикістю, але й правдоподібним майбутнім водночас. Однак, ця книжка насправді про інше.

    Основною ідеєю роману є розгляд питання свідомості та самосвідомості в антуражі космічної місії з дослідження інопланетного розуму, що заскочив Землю зненацька і так само зник. Авторський погляд на проблематику дійсно цікавий: ми протиставляємось надрозумній істоті, якої ви не ще не зустрічали в інших книжках чи фільмах. Це не дивно, бо Воттс має широкий багаж наукових знань з різноманітних галузей, що наповнює всю історію й створює міцне підґрунтя, щоб бути саме “гард сай-фай”, але це лише обгортка.

    З іншої сторони, Пітер не майстер пера, а просто вмілий письменник. Продиратися через хащі термінів та безлічі гіпотез важко, бо він їх для нас як слід не розчистив — вірогідно, вони зайняли б занадто багато тексту, — а технологій для виводу субтитрів з поясненнями в реальному часі ще реалізували. Хоча, я бачив відгуки про дуже поганий переклад, що може бути справжньою причиною моєї фрустрації. Персонажі складні та незрозумілі — їм не співчуваєш, а частіше зовсім на них не зважаєш. Напевно, що вони такі й будуть, ці постлюди, але ж ми читаємо художній роман, а не літопис. Та й на перекладачів тут уже не спишеш.

    Рекомендую книгу тим, хто хоче більше дізнатись про природу нашого “я”, людства та його майбутнього, детермінізму, інших варіацій свідомості та інтелекту, що існують на нашій планеті й можуть існувати в безмежному Всесвіті. Просто будьте готові, що це повільна і досить важка для повного розуміння історія без яскравих героїв та кепським перекладом.
  •  
    Книга, яка не «зайде» кожному
    Книга, яка не «зайде» кожному
    «Сліпобачення» Пітера Воттса вже вважається книгою першого ешелону жорсткої наукової фантастики. Книга мені сподобалася, написана цікавою мовою, але, варто зауважити, що вона не підійде для кожного. Щоб зрозуміти, осягнути ідею, яку автор поклав в ідею цієї книги потрібно мати хоч якісь елементарні знання з таких природничих дисциплін як хімія, біологія, фізика і тд.
    В книзі зображене суспільство майбутнього, з усіма його досягнення та недоліками одночасно. Людство стоїть на порозі першого контакту з іншою цивілізацією. Якими вони виявляються? Мирними чи ворожими? Наскільки пішли вперед в науково-технічному розвитку? Про це все ми дізнаємося на сторінках…
    Воттс прагне розкрити такі проблеми, як поняття розуму людину, хто нас створив і нашу мету існування. Цікавим є зображення ідеї трансгуманізму, тобто покращення розумових чи фізичних можливостей людини за допомогою застосування (вживлення) сучасних наукових розробок.
    Книга підійде для ознайомлення з жанром хард-sci-fiction. Окремо слід зауважити помилки перекладачів, які, щоправда, не є такими значними. Якість видання, папір, обкладинка як завжди на висоті у даному видавництві.
  •  
    Ложная слепота
    Мне роман Питера Воттса "Ложная слепота" не понравился. При этом я очень люблю научную фантастику. В данной книге есть интересные повороты сюжета, подняты гдобальные вопросы. Например, что есть разум, ограниченность восприятия окружающей действительности человеком. Мы слышим, видим в только в определенном диапазоне. Но человек постоянно развивает технику и технологии. Тем самым расширяет возможности своего восприятия.  В книге интересно описана боковая ветвь развития человечества - вампиры. Хорошо проработана их психофизиология.
    Но сюжет всего романа беден на события и нединамичен. Инопланетяне посетили и просканировали Землю. Цель их действий и кто они - неизвестно. Самый современный корабль Земли Тезей в составе сборного экипажа из людей и вампира отправляется на их поиски. Находят инопланетян, вступают с ними в контакт. И в этом моменте Питер Воттс хорошо описал действия современного человека. Инопланетный разум предупреждает: не приближайтесь - это опасно. Людей, это конечно не останавливает и они вторгаются на инопланетный корабль. И в этом действии весь человек - его суть. Часто мы идем напролом, не учитывая последствия.
    Моя оценка романа 3 из 5.
  •  
    Розкішна книжка, яка змушує думати
    Я не знайшла жодного відгуку, де не писали б, що ця книга важка. Так, перших сторінок з 50 ти губишся в тій купі інформації, яку виливає на тебе автор з астрофізики, фізики, біології, нейрології і навіть психіатрії. Але потім віднаходиш свій ритм і не можеш відірватись.

    По факту, це одна з кращих книг прочитаних мною у 2021 році. Десь в особистому рейтингу сусідить з Гіперіоном. Бо Воттс пише настільки захопливо, що навіть нотатки та коментарі страшенно цікаво читати! А скільки тем він підіймає - свідомість, як можливий паразит мозку, вампіри, як цілком біологічний вид, розщеплення особистості, як можливість, а не патологія.

    Найбільше мене вразила інформація про те, наскільки легко хакнути людський зір.

    А! Забула сказати про що книга. Це чергова варіація на тему першого контакту з позапланетним розумом. На горизонті з'являються інопланетяни, і людство відправляє на скору руку склепаний корабель, щоб зрозуміти друг це чи ворог. Зав'язка класична, але як же вона подана, скільки питань ти встигаєш собі задати, поки читаєш книжку. І так людство тут показано далеко не з найкращого боку.
  •  
    Природний добір. 44% користувачів вважають цей відгук корисним
    Оту повість Воттса? Так, ви її знаєте. Тобто маєте загальне враження... що за словами когось із древніх, залишається від вивченого і є самою освітою. "Сліпобачення" - це "наукова фантастика" початку сторіччя. (Так, саме в лапках. Хіба це фантастика, якщо всі винаходи вже "вітали у повітрі"? Та пів книжки - посилання на статті! Невже людям колись справді було так складно уявити себе кіборгами?) І вам, власне, нема часу її шукати -

    Щось вибухає надворі. Ваші рідні втекли від війни у свої персональні раї. Там людина має владу над майбутнім. Ви не знаєте, як це. У вас немає такої влади. Ви прислухаєтеся до вибуху, а потім до тиші, намагаючись уявити себе терористом навпроти вікна. Чого він хоче? Чи піде перевіряти будинок?

    Адже Воттс стільки накрутив, складно було читати. Взяти окремі знахідки - імпланти, іншопланетяни, - для його часу навіть не оригінально, а в цілому, нічого надзвичайного. Просто майбутнє. Хай би ще пожив тут хоч день, відчув би, як воно, коли твій бос - викопаний вампір.

    Досі тихо. Що відбувається? Чому той, навпроти вікна, дивиться вгору?

    Крізь розбиту шибку і ви бачите щось неймовірне: небо, всіяне метеорами. Але ж і гарно вони горять.

    Жоден не долетів до землі.
  •  
    Ложная слепота 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Это научно-фантастическая книга о первом контакте жителей Земли с инопланетянами. Любопытные колоритные персонажи – филолог, расщепленный на четыре личности, военнослужащая женщина, которая своим сознанием способна управлять армией роботов, капитан-вампир, имеющий генетический выключатель, биолог, который почти составляет единое целое с оборудованием лаборатории. У главного героя Сири Китона удалена часть мозга, которая отвечает за эмпатию, он – наблюдатель, не способен чувствовать и проявлять эмоции.
    Сюжетных линий несколько. События происходят в будущем. Команду ученых отправляют на корабле «Тезей» для установления контакта с инопланетными существами. Им это удается, но оказалось, что пришельцам непонятен смысл вопросов землян. У них другие представления о разуме и морали.
    В романе много научных терминов из разных областей науки, технических деталей, сносок и пояснений. Говорится о сознании, работе человеческого мозга, психологии, психических расстройств, техническом прогрессе. Поднимаются темы восприятия мира, необходимости самосознания, проблем общества, ухода в виртуальность, эмпатии, интеллекта. Написано довольно сложно, много аллегорий и сравнений. Книга особенная, оригинальная в своем жанре, с интересными идеями, мыслями.
  •  
    Жаль потраченного времени 33% користувачів вважають цей відгук корисним
    Перевод "Видавництво Жупанського" - как обычно - плохо.

    В книге один роман и два рассказа. Я мучал роман почти месяц и думал поставить 3 звезды, но после прочтения одного из рассказов ставлю 2. Второй рассказ даже читать не стал.

    Что хорошего:
    - мне кажется что это было идеальное описание «первого контакта» с внеземным.

    На этом всё.

    Что плохого:
    - казалось бы - хороший набор персонажей, который мог бы привести к чему-то захватывающему как в Гипперионе, но нет. Персонажи созданы, только ради их научного содержимого, как персоны они не существуют - все одинаковы и абсолютно пусты. Главный герой - человек без чувств, эмпатии, называйте как хотите - сопереживать такому персонажу очень тяжело, глядя на его настоящее мне было абсолютно наплевать, что с ним было в прошлом и почему. Одна из персонажей - мужественная девушка, которая любит материться и автор называет ее Саша. Другую девушку, очень чувствительную, душевную и ранимую зовут Мишель. Как-то примитивно, да? Грубой девушке давать мужское имя, а нежной - одно из самых женственных.
    - куча бесполезных упоминаний каких-то законов, теорий и т.д., которые могут, вас заставить штудировать википедию, как я и делал вначале, а потом понял, что все это не имеет никакого значения. 19 из 20 упоминаний ни к чему не ведут. Просто упомянуты, чтобы добавить научности книге.
    - очень рваное описание происходящего. Читая, не видишь как выглядят вещи вокруг, что делают остальные персонажи. Такое чувство, что работает стробоскоп - всё в дёрганом ритме. В немногих динамических моментах, теряешься, пытаясь прорисовать в голове текущую обстановку.

    Можно сказать «Я хочу котлету», но Питер Уоттс говорит «Мой внутренний субъективный индивид гештальтизирует о термически и механически обработанном полипептиде стандартной эмпиричности животного происхождения» - и это все что вам нужно знать об этой sci-fi книге.
  •  
    Мозговыносяще, в хорошем смысле слова! 25% користувачів вважають цей відгук корисним
    Сразу отмечу: книгу «Сліпобачення» тяжело назвать «легкочитабельной». Почему? Уж больно много в ней понятий, дефиниций, с которыми стоит разобраться - человеческий мозг, восприятие реальности, биологические маркеры, развитие нервной системы, органы чувств и т.д. В общем, изрядно попотел, внимательно изучая сноски и авторские примечания. Но, не пугайтесь - перед вами НЕ пересушенная философская монография, не трактат по нейробиологии. Это научная фантастика в самом точном смысле этого слова! Очень крутая и интересная.
    Космический корабль «Тезей», которым путешествуют суперлюди, возглавляемые вампиром, ищет инопланетные цивилизации. Последние уже были на Земле, где не встретили агрессии, но и дружбу человечеству также не предлагали. Потому, истинные намерения гуманоидов из глубин космоса остаются белым пятном. Теперь перед экипажем «Тезея» стоит задача: найти пришельцев и выяснить степень их угрозы для человечества.
    Чужаки прячутся где-то в окрестностях Солнечной системы, умело используя для маскировки особенности человеческого восприятия окружающего мира, например, зрения. Не секрет, что наши глаза всего лишь передают вспышки света, которые мозг интерпретирует, превращая в картинку. Между вспышками есть промежутки времени и пространства, когда мы буквально слепые. Чем и пользуются инопланетяне, оставаясь для людей невидимыми.
    И это только одна наша особенность из многих, искусно примененных в романе. У меня это вызвало четкие ассоциации с платоновской пещерой, огнем и тенями на стене.
    Роман Питера Воттса выполнен очень искусно, здесь нет ничего случайного: каждая сцена, каждый элемент, каждое название или аллюзия несет дополнительную смысловую нагрузку, и даже не одну. Словом, где развернуть всю свою фантазию.
    «Сліпобачення» - это не только высокие философствования о сущности человека, разнице между умом и интеллектом, их важности для человеческого самопознания. Это произведение - крутой экшн с элементами боевика и шикарной вампирской сюжетной линией, дополненной наблюдателем-киборгом с дипломом психолога-считывателя людей. А еще - это книга-предсказание и даже предостережение относительно возможного будущего человечества. Хотелось бы, чтоб по книге был создан фильм, мне кажется, что было бы очень интересно.
    Всем любителям «космооперы» - рекомендую.
 
Характеристики Сліпобачення
Автор
Пітер Воттс
Видавництво
Видавництво Жупанського
Серія книг
Ad Astra
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2006
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60х90/16 (~150х220 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-966-2355-99-4
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Сліпобачення