Чи так вже нам потрібна скриня Пандори? «Скриня Пандори», Бернар Вербер, видавництво Terra Incognita, 2023, Львів, 376 стор. Бернар Вербер колись врятував мене від наслідків великої душевної втрати мого тата своїм романом «Імперія янголів», яким я була дуже захоплена та неймовірно вражена. Це був 2006 рік, я його перечитала двічі! Потім звернулася до інших творів автора про мурах та, танатонавтів, які зацікавили, але не так сподобалися, як це зробив перший роман. Зате мій онук-підліток так захопився мурахами (я йому подарувала книжку), що попросив сина купити цих дивовижних комах, за якими спостерігав роки два та довідався про них багато цікавого. Потім Вербер зник з мого полю зору до цього місяця, коли моя приятелька подарувала мені його новий роман «Її величність кішка» (обожнюю кішок, моя Муся вже давно на своїй котячій веселці, а нову ми побоялися брати…), тож тільки почала його гортати, коли побачила гарний відгук у спільноті Олега Харченко у середині березня на «Скриню Пандори», що звісно ж привернуло мою увагу. Замовлений роман забрала у книгарні Якабу за три дні. Сьогодні закінчила його читати. Отакий незвичайний шлях до читання цієї книги… Роман дуже захопливий, багато корисних відступів із різних джерел про історичні події та міфологію (на жаль, жодного посилання нема, принаймні у моїй книжці). І тема не тривіальна: показати зародження життя на нашій планеті до сьогодення через кількість життів, які проживає людина на думку автора. Чи дійсно вони існували, ті життя, скільки їх було, як вони впливають на нас, теперішніх, і чи можемо ми змінити свою так звану карму? Дія відбувається звісно ж у Парижі, де в одному з елітних ліцеїв викладає історію наш герой Рене Тольдано. Одного разу його знайома вмовляє піти з нею на сеанс гіпнозу, під який потрапляє Рене. Але цей сеанс виявляється для нього фатальним. Чому? Що він дізнається такого цікавого та таємничого про свої колишні життя:? Більш того, він вчиться самогіпнозу та йде на контакт зі своїми минулими «Я». Як закінчиться ця небезпечна авантюра і чи зуміє він повернутися до свого сьогодення? Чи сподобався мені роман? І так, і ні. Я дійсно дізналася багато цікавого про світову історію або версії подій, про які колись читала. Можливо, десь було корисно дізнатися про прояви своїх реінкарнацій та їхні наслідки. Тим, хто любить фантастику, роман, впевнена, зайде на 100%. Талановито написаний, тримає в напрузі до самого кінця, гарно подані герої і минулого і теперішні. Але це не перший мій прочитаний роман на цю тему, я читала набагато серйозніші та глибші книги, які дійсно спонукали мене замислитися та довго не відпускали як і сюжетом, так і роздумами та фактами. Тому я трохи розчарована. Про кішок все ж таки прочитаю, бо люблю цих чудових тваринок, які відрізняються своєю неймовірною інтуїцією, безмежною відданістю та дійсно якоюсь неземною магією.

Сама книга неймовірна цікава - автор подобається, шукала українською і зраділа що є і купила. Дуже сумно і навіть розчарована перекладом, в якому багато помилок - зараз читаю книгу і вже двічі зустрілися речення хибні - то описуються блакитні очі у персонажа Ґеба, то в наступній главі вказуються карі, то кімната №1 то 101, то лікар Шоб, то Хоб, а найдивніше на 186-187 сторінках де вказується що герой зняв і викинув халат, а і наступному реченні вказано "не знімаючи халату він...". Для мене це дуже сумно, що величезний тираж книг відомого автора перекладено у 2019 році з помилками і от видано у 2023 році з помилками. Надіюсь і майбутньому це виправлять. Таке дуже псує враження і атмосферу коли читаєш і створює хибні відчуття і відсторонення від оповіді. І це помилки перекладу - я спеціально подивилася переклади на інші мови - там очі блакитні в двох згаданих фрагментах та й інші моменти все норм. Дуже надіюсь що мій коментар побачать і виправлять в наступних редакціях. Але поки від видавництва Terra Incognita негативне враження.

Очень люблю творчество Вербера, но это произведение осталось немного недоработанным. Книга просто резко закончилась. Без концовки как таковой. Учитель истории, Рене Толедано, отправляется со своей подругой на сеанс гипноза, где становится первым испытуемым рыжеволосой фокусницы Опал, которая погружает его в глубинную память, в его прошлые жизни. После этого жизнь учителя меняется. На берегу Сены на него нападает бродяга и в ходе стычки сам натыкается на свой нож. Самооборона? Но кто поверит простому учителю, без свидетелей? Ему ничего не остаётся, как сбросить труп в реку. И ждать. Рене возвращается в "Ящик Пандоры", чтоб вновь погрузиться в свои прошлые жизни. И за самой первой дверью своего прошлого "я" он обнаруживает, что был атлантом. Так всё-таки Атлантида существовала? Рене находит своё призвание, свою цель. Восстановить память об Атлантиде, доказать, что она существовала. Очень интересно было читать про Атлантиду глазами Вербера. Однако книга осталась незавершённой. Она просто закончилась. Осталось небольшое разочарование.