Скриня мерця
Паперова книга | Код товару 757031
Yakaboo 3/5
Автор
Макс Фрай
Видавництво
Book Chef
Серія книг
Лабіринти Єхо
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Тамара Клюкіна
Кількість сторінок
384
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Скриня мерця

Хтось загадковий відкрив скриню мерця, й у Єхо починають гинути могутні маги. На перший погляд, у всьому винен нещасливий випадок однак проникливий сер Макс радше повірить у неможливе, ніж у банальне. І, як завжди, не тільки виявиться правим, а й зможе розмотати заплутаний клубок із безсмертних мерців, заблукалих сновидців, привидів мертвих магів, утілених ілюзій, шалених вітрів і ще багато чого. Читач, звісно, долучиться до таємниці слідства, знову зустрінеться з улюбленими героями серії книг і навіть зможе разом із сером Максом із даху його будинку помилуватися чарівним Єхо, смакуючи запашною кавою.

Характеристики
Автор
Макс Фрай
Видавництво
Book Chef
Серія книг
Лабіринти Єхо
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Тамара Клюкіна
Кількість сторінок
384
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Дивна історія про дивний світ 25% користувачів вважають цей відгук корисним
    Макс Фрай — явище відоме у сучасній літературі. Мабуть, немає книголюба, який би жодного разу не стикався з цим ім’ям, особливо, якщо йому прийшлися до душі фентезійні історії. "Скриня мерця" — лише одна історія з багатьох авторства Макса Фрай, яка належить до цілого фентезійного циклу, тому зрозуміти суть цієї книжки, не ознайомившись з попередніми, читачеві буде важко.

    Перше, на що кожен читач звертає увагу, це, звісно, обкладинка, і слід віддати належне видавцям — вона вийшла дуже гарною, загадковою та стильною, але, нажаль, обкладинка стала єдиним, що мене здивувало у "Скрині мерця".

    Згадуючи, скільки Макс Фрай наробив галасу, очікуєш чогось незвичайного, феєричного, дуже оригінального та революційного, проте отримуєш дуже затягнутий сюжет, який майже зовсім не інтригує. Тут хочеться виділити перший і основний мінус книги — авторський стиль, манера та подача. Стиль автора сприймається дуже важко. Здавалося б, текст не повниться науковими термінами, він написаний не сухо, присутні різні види виражальних засобів, автор повністю віддається своїй ідеї, проте книга все одно вийшла нудна. Вже на перших сторінках, які повинні задавати тон усій книзі, замість натяку на зав’язку та введення читача в нову частину історії ми бачимо лише балачки.

    Головний герой базікає і базікає без упину, причому це працює не стільки на розкриття його образу як людини балакучої, ні, адже розмови майже не розбавлені описами емоцій, почуттів героїв, авторськими описами — нічим. Проте навіть не така надмірна балакучість відштовхує від тексту, по-справжньому розчаровує той факт, що розмови пусті. Взагалі більша частина книги це самі розмови, пусті, як правило, які не те що сюжет не штовхають вперед, вони взагалі нічого не означають — не розкривають персонажів, не дають більше відомостей про світ, не навчають чомусь читача, не змушують задуматися. Герої просто базікають про одне й те ж знову, і знову, і знову, хоча здавалося б, і одного разу вистачило, навіщо повторювати їх репліки різними словами, хоча означають вони одне й те саме. Герої просто ходять по колу, з якого ніяк не можуть вибратися, через те, що автор ніяк не може зупинити непотрібні розмови.

    Нечесно буде не згадати про описи, які також під стать діалогам, затягнуті, ніби вони мають на меті принести читачеві задоволення від читання, і зовсім не обов’язково давати якісь відомості про світ. Описів, звичайно, менше ніж діалогів, проте навіть через цей факт, книга читається важко, хоча, зазвичай, через описи й читається важко. Так, можливо, це просто авторський стиль, проте якщо викинути половину описів і діалогів "Скриня мерця" не втратить нічого, адже вони лише розтягують так званий хронометраж і зовсім не впливають на розвиток сюжету.

    Перенавантаження словами — не єдиний мінус книги. Інший, не менш важливий, атмосфера на любителя. Нажаль, так вийшло, що я не увійшла до списку любителів, хоча фентезі люблю всім серцем. Змішувати фентезі, філософію та нереальний оптимізм у настрої тексту дещо дивно, проте, такий мікс має місце бути, але в даному випадку він не працює. Герої розмовляють про серйозні речі, надто часто розмовляють ну дуже розумними та мудрими словами і все це було б чудово, якби навколо них не вирував цей оптимістичний настрій, через який не зрозуміло, серйозно вони розмовляють чи шуткують. Багато моментів зводяться до жартів, хоча те, що відбувається, ну аж ніяк не смішно! Та й сама якість жартів сумнівна, чи то в мене почуття гумору якесь неправильне, тому що більшість смішних моментів, слів та думок в мене ніяких емоцій не визвали. Філософія також могла б стати своєрідною фішкою, проте затягнутість тексту та переливання думок з "пустого в порожнє" знецінили й цю яскраву сторону "Скрині мерця".

    Не можу не згадати й про головного героя, який всім так подобається, хоча все у ньому галасує про навпаки нудність. Занадто типовий, занадто геніальний, занадто багато з себе показує. Персонаж вийшов класичним "Мері С’ю", який майже не розвивається і просто є учасником пригод, очами якого читач бачить те, що відбувається у книзі. Ніяких великих заслуг у його вчинках я не побачила, лише самісінькі розмови та опис того, що ось такий він геніальний.

    Так, можливо я просто не прониклася особливістю творчості Макса Фрай, проте такі очевидні речі як феноменальна затягнутість не можуть бути авторським стилем. Дуже багато зайвого. Видно, що текст продуманий, що на його створення витрачений не один день, проте це не змінює той факт, що "Скриню мерця" просто нецікаво читати. Звичайно, багато хто зі мною не погодиться, і це нормально, адже на будь-яку творчість знайдеться свій цінитель, але нажаль мені історія не припала до душі.
Купити - Скриня мерця
Скриня мерця

Звичайна ціна: 90 грн

Спеціальна ціна: 54 грн

Є в наявності
 
Інформація про автора
Макс Фрай
Макс Фрай

Цей автор - один з найпопулярніших і найцікавіших сучасних вітчизняних фантастів. У нього власний неповторний творчий почерк, головні прикмети якого - хороший стиль, гумор і оригінальне бачення світу. Завантажити або купити книги Макса Фрая рекомендується тим, хто любить необтяжливі, але розумні фентезійні історії, де доброта і миролюбність виступають головним авторським кредо. Захоплюючі сюжети п...

Детальніше

Рецензії Скриня мерця

3/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Дивна історія про дивний світ 25% користувачів вважають цей відгук корисним
    Макс Фрай — явище відоме у сучасній літературі. Мабуть, немає книголюба, який би жодного разу не стикався з цим ім’ям, особливо, якщо йому прийшлися до душі фентезійні історії. "Скриня мерця" — лише одна історія з багатьох авторства Макса Фрай, яка належить до цілого фентезійного циклу, тому зрозуміти суть цієї книжки, не ознайомившись з попередніми, читачеві буде важко.

    Перше, на що кожен читач звертає увагу, це, звісно, обкладинка, і слід віддати належне видавцям — вона вийшла дуже гарною, загадковою та стильною, але, нажаль, обкладинка стала єдиним, що мене здивувало у "Скрині мерця".

    Згадуючи, скільки Макс Фрай наробив галасу, очікуєш чогось незвичайного, феєричного, дуже оригінального та революційного, проте отримуєш дуже затягнутий сюжет, який майже зовсім не інтригує. Тут хочеться виділити перший і основний мінус книги — авторський стиль, манера та подача. Стиль автора сприймається дуже важко. Здавалося б, текст не повниться науковими термінами, він написаний не сухо, присутні різні види виражальних засобів, автор повністю віддається своїй ідеї, проте книга все одно вийшла нудна. Вже на перших сторінках, які повинні задавати тон усій книзі, замість натяку на зав’язку та введення читача в нову частину історії ми бачимо лише балачки.

    Головний герой базікає і базікає без упину, причому це працює не стільки на розкриття його образу як людини балакучої, ні, адже розмови майже не розбавлені описами емоцій, почуттів героїв, авторськими описами — нічим. Проте навіть не така надмірна балакучість відштовхує від тексту, по-справжньому розчаровує той факт, що розмови пусті. Взагалі більша частина книги це самі розмови, пусті, як правило, які не те що сюжет не штовхають вперед, вони взагалі нічого не означають — не розкривають персонажів, не дають більше відомостей про світ, не навчають чомусь читача, не змушують задуматися. Герої просто базікають про одне й те ж знову, і знову, і знову, хоча здавалося б, і одного разу вистачило, навіщо повторювати їх репліки різними словами, хоча означають вони одне й те саме. Герої просто ходять по колу, з якого ніяк не можуть вибратися, через те, що автор ніяк не може зупинити непотрібні розмови.

    Нечесно буде не згадати про описи, які також під стать діалогам, затягнуті, ніби вони мають на меті принести читачеві задоволення від читання, і зовсім не обов’язково давати якісь відомості про світ. Описів, звичайно, менше ніж діалогів, проте навіть через цей факт, книга читається важко, хоча, зазвичай, через описи й читається важко. Так, можливо, це просто авторський стиль, проте якщо викинути половину описів і діалогів "Скриня мерця" не втратить нічого, адже вони лише розтягують так званий хронометраж і зовсім не впливають на розвиток сюжету.

    Перенавантаження словами — не єдиний мінус книги. Інший, не менш важливий, атмосфера на любителя. Нажаль, так вийшло, що я не увійшла до списку любителів, хоча фентезі люблю всім серцем. Змішувати фентезі, філософію та нереальний оптимізм у настрої тексту дещо дивно, проте, такий мікс має місце бути, але в даному випадку він не працює. Герої розмовляють про серйозні речі, надто часто розмовляють ну дуже розумними та мудрими словами і все це було б чудово, якби навколо них не вирував цей оптимістичний настрій, через який не зрозуміло, серйозно вони розмовляють чи шуткують. Багато моментів зводяться до жартів, хоча те, що відбувається, ну аж ніяк не смішно! Та й сама якість жартів сумнівна, чи то в мене почуття гумору якесь неправильне, тому що більшість смішних моментів, слів та думок в мене ніяких емоцій не визвали. Філософія також могла б стати своєрідною фішкою, проте затягнутість тексту та переливання думок з "пустого в порожнє" знецінили й цю яскраву сторону "Скрині мерця".

    Не можу не згадати й про головного героя, який всім так подобається, хоча все у ньому галасує про навпаки нудність. Занадто типовий, занадто геніальний, занадто багато з себе показує. Персонаж вийшов класичним "Мері С’ю", який майже не розвивається і просто є учасником пригод, очами якого читач бачить те, що відбувається у книзі. Ніяких великих заслуг у його вчинках я не побачила, лише самісінькі розмови та опис того, що ось такий він геніальний.

    Так, можливо я просто не прониклася особливістю творчості Макса Фрай, проте такі очевидні речі як феноменальна затягнутість не можуть бути авторським стилем. Дуже багато зайвого. Видно, що текст продуманий, що на його створення витрачений не один день, проте це не змінює той факт, що "Скриню мерця" просто нецікаво читати. Звичайно, багато хто зі мною не погодиться, і це нормально, адже на будь-яку творчість знайдеться свій цінитель, але нажаль мені історія не припала до душі.
 
Характеристики Скриня мерця
Автор
Макс Фрай
Видавництво
Book Chef
Серія книг
Лабіринти Єхо
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Тамара Клюкіна
Кількість сторінок
384
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~135х205 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Шрифт
Fedra Sans Pro
Тираж
2000
ISBN
978-617-7347-78-0
Вага
350 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Російська література
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Скриня мерця