Пепед покупкою бачила, що тексту мало та і сторінок теж, але настрій був щось смішне почитати. Почитали. Пишу відгук і усмішка від вуха до вуха :) Книжка дуже сподобалася і мені, і дітям. За рахунок різних відтінків, стилів і розмірів шрифтів та звісно ж малюнків - передаються емоції і легко читати вголос різними голосами. На передостанньому розвороті читали крізь сміх і жаль до вовка. Гарний настрій після прочитання гарантовано! P. S. : Дітям, щоб не переживали, сказали, що у вовка зуби швидко відростуть)))

Про саму книгу, приятная глянцевая твердая обложка, формат квадратный, страницы глянцевые, гладкие, плотные, красивые и не замысловатые иллюстрации пейзажей и самих героев рассказа, удобный формат для чтения ребенку перед сном. Это первая книга у нас от издательства Nasha idea и автора и иллюстратора Жіль Бізуерн & Ронан Бадель. Отдельная благодарность команде переводчиков и редакторов, очень хороший адаптивный перевод на Рідну Мову) Про сам рассказ, как и во многих сказках для детей младшего возраста здесь постоянно повторяется фразы волка и ребенок их запоминает уже при втором-третьем повторении. Волк вышел из леса с хорошим настроением и очень голодный и начал свою охоту на фермерских угодьях, сначала ему не повезло с бараном, потом со свиньей, с овцами и конем, вообщем история про волка, которого все провели, волк остался голодный, побитый, обессиленный и уже с не таким хорошим настроением. Книга рассказала про волка который был через чур доверчивый ко своей добыче и за это поплатился ушибами, шишками и выбитыми зубами.

Коли я випадково побачила книгу "Гарний настрій Сірого Вовка" - відразу загорілася будь-що її купити. Придбавши книгу, я не могла натішитися її якістю і неймовірними малюнками. Вони оригінальні і дуже незвичні. Лише кольорова гама підібрана так цікаво і нестандартно, що очей не відірвати. За сюжетом сірий вовк прокинувся в гарному настрої, шукав здобич лісами і галявинами, але коли знаходив, завжди її втрачав і ще й не просто так ловив облизня, а й завжди "бонусом" отримував якесь каліцтво. Я не знала чи сміятися чи плакати. У дитинстві я б напевно раділа за всіх спритних врятованих тваринок, але зараз мені стало шкода вовчика-невдаху. Їсти ж хочеться усім. Прочитала донечці у 2,6 роки і мені здалося, що книга в неї не викликала особливого жалю до голодного сіроманця, зате дуже здивував епізод, де мама свиня каже, що не проти, щоб вовк зробив з її поросят ковбасу, але перед тим пропонує їх помити. Це геть не вкладалося в її усталений образ матусі, яка любить і захищає своє малятко. Довелося пояснювати, що таке хитрість і як інколи слабшим доводиться її використовувати, щоб захиститися. А нещодавно у майже 3 роки ми почали перечитувати цю книгу зовсім в іншому руслі. Доня в селі у бабусі чомусь захотіла вдарити кішку і за це отримала здачу у вигляді подряпин на руці. Я їй пояснила, що хоч кішка і маленька, порівняно з нею, все ж бити її нікому не дозволено і будь-яка тварина буде захищатися. Потім на прикладі книжки ми розібрали усі епізоди, де кожна тварина, щоб врятуватися від вовка, придумувала якийсь хитрий спосіб, щоб врятуватися. Битися і захищатися на рівних вони не могли, тому діяли хитрістю, а для цього потрібно бути не завжди сильним, але важливо бути розумним. Я їй пояснювала, як це не приємно, коли хтось більший і сильніший б'є меншого і чому так робити не потрібно. Здається, з кішечкою вони тепер друзі)))))) Тож як завжди цікава художня книжка перейшла в нас у ранг повчальних і практичних.