Хоч тепер, дякувати Богу, це вже не за рахунок перекладу з не дуже доброго російського перекладу — на відміну від "Часу зірки", спотвореного Ярославом Губаревим великою мірою через не дуже фахову працю Єлєни Бєлякової. Прикладів чимало. Наведу лише два — з оповідання "Сімейні узи". Оригінал: — "Não vá pegar corrente de ar!" gritou Catarina. — "Ora menina, sou lá criança", disse a mãe… Смисл оригіналу: — Не застудися на протязі! — крикнула Катаріна. — Та ну, мала, я ж не дитина, — сказала мати… Переклад англійською Джованні Понтьєро: — "Don't go sitting in a draught", Catherine called out. — "Now dear, I am not a child", her mother shouted back… Черговий шедевр перекладу за гроші португальських платників податків: — Не затримуй повітря! — крикнула Катаріна. — Послухай, дитино, я теж дитя, — сказала мати… Оригінал: "Feia", disse então o menino examinando-a. Смисл оригіналу: "Потворна", — сказав тоді хлопчик, розглядаючи її. Переклад Понтьєро: "Ugly", the child then said, examining her. Шедевр: Огидна собі вона, врешті, сказала синові, розглядаючи його… (далі її репліка).

,,Сімейні узи" бразильської письменниці українського походження Кларісе Ліспектор -- це одна з восьми збірок малої прози авторки, після виходу у світ якої була творча пауза, тривалістю у сімнадцять років. Останнім твором Ліспектор став ,,Час зірки", який справедливо можна назвати лебединою піснею ,,бразилійського сфінкса" і який теж можна прочитати українською мовою завдяки старанням ,,Видавництва Анетти Антоненко". І хоч тематика обох книжок суттєво відрізняється, є те, за чим одразу впізнаєш приналежність тексту саме цій письменниці. Це -- незбагненна, всеохопна чуттєвість, чутливість та увага до переживань ,,маленької людини". Адже, як не раз стверджувала сама Кларісе Ліспектор, щоб зрозуміти її твори, не слід напружувати мізки та шукати логіки у вчинках героїв; потрібно лишень віддатися на поталу власних відчуттів, дозволити самому собі плисти за течією оповіді, відкривши серце та оголивши душу... Повірте, така проза не просто чіпляє -- вона залишається з вами назавжди як дивовижний, сповнений незбагненної магії, читацький досвід. ,,Сімейні узи" -- це збірка з тринадцяти новел, герої яких абсолютно не пов'язані між собою і між яких затесалася навіть... курка! Вже з перших рядків захоплює, неначе приковуючи до себе, плин оповіді -- плутаний, екстраординарний, однак легкий та динамічний, котрий цілить з неабиякою влучністю прямісінько у найглибинніші почування підготовленого читача. Цікавим та незабутнім є й спектр персонажів -- жінка-пігмейка Маленька Квітка, дівчина, яка побачила людей у масках півня, бика та аристократа, котрий пародіює диявола, 89-літня іменинниця, котра схилилась над святковим тортом, курка, яку засмаженою подадуть на стіл, сп'яніла розпусниця...

Ознайомлюючись з літературними новинками цієї весни, я натрапила на збірку новел «Сімейні узи» бразильської письменниці Кларісе Ліспектор. Привернула увагу анотація - «... про крихкість людської психіки та непередбачувані вчинки людей...». Цікавість у поєднанні з професійним прагненням аналізу нестандартної поведінки героїв спонукали мене взяти до рук цю збірку. Інтриги додала й характеристика авторки як найзагадковішої письменниці ХХ століття. Новели виявилися напрочуд оригінальними, неординарними у своєму стилі, з вишуканим описом психології головних героїв, хоча й для мене, як читача, досить своєрідними. У власних літературних мандрах ні з чим подібним я не зустрічалась. Авторка зображує персонажів, які ніби балансують між реальною дійсністю та внутрішньою темрявою своїх хворобливих переживань. Однак кожен з них має свої особливості психічної діяльності - нав‘язливі ідеї, тривожні стани, надокучливі прагнення до певних дій, вразливість тонкої душі. До того ж усе це супроводжується ззовні благополучними, але насправді дисгармонійними сімейними відносинами. Як на мене, досить екстраординарна збірка малої прози. Рекомендую усім, хто має цікавість до пізнання глибин людської психіки.