Це веселий потік дитячих вражень, трохи спрямований в одне русло сюжетним задумом про нескладухи. Інтригуюча зав'язка з'являється вже на перших же сторінках, а далі - тільки встигай читати про халепки і приколи. Говоруха на все має свою думку і емоційно її висловлює: про вчителів, про подруг, про тата й маму, про бабусю й дідуся, про футбол тощо. Із тону оповіді видно, що Андрій дуже любить маму і є за що - вона до всього ставиться із розумінням і гумором. Із усіх нескладух мені найбільше сподобалося про бджолу і намащену медом ногу. Попри те, що книжка легка, безтурботна і весела, читач зможе зробити для себе висновки про дружбу, адже Андрій розповідає про своє спілкування із сусідкою Іванкою, із найкращим другом Юрчиком, і, власне, із Євкою-жирафою. З дружбою не все так просто, але завершення історії ставить крапки над деякими "і" в цій темі. Найгірше у цій книжці те, що вона коротка і дуже швидко читається, а хочеться ще. Ситуацію виправляє те, що є продовження - "Книга рекордів Говорухи".

Книга дуже легко читається, написана живою, легкою для сприймання дітьми мовою, близька та зрозуміла сучасним дітям. Головний герой історії, Андрій Говоруха на прізвисько Андроїд, звичайний підліток: він гризе нігті на уроках, переймається через навчання та домашні справи, не завжди знаходить спільну мову із однокласницями та постійно потрапляє у якісь пригоди. У книзі дуже багато смішних моментів та дуже цікаві, креативні ілюстрації. До речі, авторка книги, Саша Кочубей, є водночас й ілюстраторкою цієї книжкової історії. Дуже приємно, що у нашій країні є такі талановиті молоді люди, які добре пам'ятають як це, бути дітьми! Андрій розповідає про однокласницю Єву, яка, на його думку, терпіти його не може, про вчительку Олену Степанівну, яка ніколи не змінює зачіску, про свої невдачі у футболі.. Якщо вам подобається читати про шкільні пригоди, перші симпатії, прості підліткові радощі, мрії, відкриття, то ця книга вас точно не залишить байдужими! Раджу читати дітям разом із батьками і насолоджуватися смішними моментами!

Коли береш дитячу книжку, а в ній одразу про високу як жирафа дівчинку, одразу згадуєш свій сьомий клас і ту саму дівчинку. Ця книжка не намагається бути написаною для дітей по-дорослому. Вона цікава і добра. Написана невеликими розділами, які не дадуть втомитися, читаючи. Оскільки обіцяно сім нескладух, вони так і трапляються, тож весь час є інтрига, а яка буде далі. Це схоже на блоґ, ось просто зараз описуються події і тут-таки олівцем додаються нехитрі ілюстрації. Не з Інтернету, а щойно намальовані самим хлопцем і прикріплені до тексту. Звісно ж, треба, щоб недружні сторони закохалися. Проте все й тут все так очевидно. Хто в кого зрештою закоханий, ще треба буде розібратися. Поміж іноземних дитячих книг ця вигідно відрізняється тим, що тут все саме про нас, про нашу школу, наші звички, наші заморочки. У мам школярок із книжки були в дитинстві Барбі. Зараз діти ще граються Барбі? І там лялька 1985 року випуску. Це ж для них хтозна коли. А наче вчора. До цих історій має бути продовження.