Сховище
Паперова книга | Код товару 1201276
Yakaboo 4.2/5
Автор
Роб Харт
Видавництво
Vivat
Серія книг
Художня література
Мова
Українська
Рік видання
2020
Перекладач
Вікторія Зенгва
Кількість сторінок
416
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Сховище

Людство потерпає від наслідків глобального потепління та браку ресурсів. Корпорація «Хмара» — чи не єдина в Сполучених Штатах оаза, яка надає роботу й комфортне житло. «Хмара» контролює американську економіку, тож усі змушені працювати на неї, щоб вижити.

Свого часу ця компанія зруйнувала життя Пакстона, колишнього бізнесмена, та попри це він улаштовується туди на роботу. Однак доля підкинула несподіваний подарунок він зустрів привабливу й загадкову Цинію. От тільки Пакстон не знає, що в її руках він ідеальний пішак.

Цинія — шпигунка, завдання якої — вивести «Хмару» на чисту воду, явити світу те, чим насправді є ця бізнес-імперія. Викрита правда шокує майбутнє, якого прагне «Хмара», — дистопічне жахіття, до якого щодня наближається людство.

Характеристики
Автор
Роб Харт
Видавництво
Vivat
Серія книг
Художня література
Мова
Українська
Рік видання
2020
Перекладач
Вікторія Зенгва
Кількість сторінок
416
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    НЕПЕРЕВЕРШЕНО 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    12 з 10
    Це було круто, гостросюжетно, динамічно, захоплююче і неперевершено.
    Глобально, продумано і впорядковано.

    У ці книжці прекрасно все – починаючи від стильної мінімалістичної відповідної обкладинки, на яку у видавництва Vivat купили права навіть інші країни, бо вона перекладена багатьма мовами (і не дивно). Її навіть планує екранізувати режисер фільму "Код ДаВінчі".

    Антиутопія є одним з моїх улюблених жанрів. Дуже сподобалась, навіть більше ніж легендарна "1984" Джорджа Орвелла, хоч сюжет аналогічний і між ними можна проводити паралелі, але "Сховище" більш сучасний варіант, адже описує події 2026 року. В порівнянні з вище згаданим твором не має настільки тотального контролю і гнітючої безвиході. Тут є ще проблески надії.

    Отже – глобальне потепління, земля непридатна до життя і люди шукають місце, яке їм забезпечить їжу, житло, повітря, спокій, стабільність...
    Таким прибіжищем для них стає корпорація "Хмара" ("бо навіть небо не є для неї обмеженням").
    Ця монопольна організація працює по злагодженій схемі, де всі працівники носять спеціальні браслети (схожі на фітнес браслети, бо навіть кроки рахують :) ) відповідно через ці браслети здійснюється контроль над працівниками, кожен з яких має певну функцію і темп, відповідно до кольорів футболок.

    Розповідь ведеться поперемінно від лиця трьох осіб: Ґібсон (власник компанії), Пакстон (працівник, який намагається добре виконувати свою роботу) і Цинія (бунтарка, шпигунка).

    Мені сподобався темп розповіді, де напруга зростала з кожною сторінкою.
    Хочеш антиутопію – на, хочеш мелодраму – отримай, хочеш бойовик – і такий елемент тут присутній.

    Ця книжка піднімає дуже багато соціальних питань і містить багато алегорій.
    Розв'язка трохи шокуюча, а сама кінцівка не до кінця мені зрозуміла зрозуміла, але все ж...

    Дуже рекомендую до прочитання шанувальникам жанру і не тільки. Вона змушує вкотре переосмислити життя.
  •  
    Сховайте його подалі 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга починається як “B rated” фільм: добротний роман, який не хватає зірок з неба, але його приємно й легко читати. Доволі клішоване таке собі американське кіно на один раз. Таке враження я отримав, бо побачив неладне ще в першому розділі.

    В ньому Роб Гарт створив сцену, в якій новоприйнятим на роботу в Хмару одному за одним в автобусі оголошували, де вони будуть жити. Через лічені хвилини їм видадуть смартгодинники, які ж першою чергою покажуть назву гуртожитку, куди їх заселили, й напрямок. Тобто можна було повідомити всім якраз про це — так набагато ефективніше. Ну чи вигадати щось інше: переконаний, що цей епізод можна було б зробити ліпше. Але цей варіант існує, щоб один герой засмутився, що його не заселили разом з його новою знайомою, хоча це ні нащо насправді не впливає. І це не єдиний ляп, який залишили після редагування.

    Я все гадав, що оцінка зупиниться на 3-х зірочках, що як раз відповідає недорогим, але непоганим кінострічкам. Десь в глибині, звісно, сподівався, що помиляюся й автор здивує мене в останніх розділах, а цей один момент просто не помітили. Однак зрештою виявилось, що це прохідний матеріал, який не заслуговує на увагу. Щоб заробити добрих грошей на екранізації, їм треба щонайменше повністю змінити кінцівку.

    Відверто кажучи, якщо слово антиутопія ще можна залишити на задній частині обкладинки, то гостросюжетний я б прибрав. Світ тут скоріше наближається до антиутопії, але ще не є нею, проте він доволі реалістичний. А от напруги не було зовсім: все якось в’яло, прісно та загалом передбачувано або водночас навпаки занадто непередбачувано.

    До чогось “приголомшливого” можна віднести лише один момент вже під кінець книжки, що на нього трохи звертали увагу декілька разів по ходу, але натяки були такими загальними, що там могло бути все, що завгодно. Річ про бургери, які продають тільки в МатірХмарах. Думаю, тут автор хотів здивувати всіх набагато більше, але до таких одкровень читач має прийти сам, а ще мати декілька інших варіантів зверху, й сумніватись, яка ж там істина насправді. В будь-якому разі, ця “неприємна” частинка цього вигаданого майбутнього взагалі є другорядною, тому я не б не хотів навіть її згадувати, але не бажаю бачити й натяки на закид в стилі “Ну а як же оте, а!? То ж жесть!”. Ні, мене не вразило.

    Як би не було, основною проблемою є пласкі герої, яких тут двоє. Мотивацію наче й продумано, але вона сильно шкутильгає й нормально не підкріплюється, тому перестаєш в неї вірити. Загальний бекграунд персонажа можна помістити в текст довжиною в якихось два рядки. Цинія та Пакстон наче й змінюються до фіналу, але тобі вже давно байдуже, бо ти не розумієш, навіщо їм співчувати й чи автор цього взагалі хоче. Кислою вишенькою на цьому несмачному торті стають події кульмінації та розв’язки, які буквально падають з неба, щоб нарешті якось завершити історію.

    Суть в тому, що середнячки теж мають правно на існування й в цьому не має нічого поганого. Проте це навіть не він, хоча мав всі шанси та навіть більше.
Купити - Сховище
Сховище
250 грн
Є в наявності
 

Рецензії Сховище

4.2/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    НЕПЕРЕВЕРШЕНО 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    12 з 10
    Це було круто, гостросюжетно, динамічно, захоплююче і неперевершено.
    Глобально, продумано і впорядковано.

    У ці книжці прекрасно все – починаючи від стильної мінімалістичної відповідної обкладинки, на яку у видавництва Vivat купили права навіть інші країни, бо вона перекладена багатьма мовами (і не дивно). Її навіть планує екранізувати режисер фільму "Код ДаВінчі".

    Антиутопія є одним з моїх улюблених жанрів. Дуже сподобалась, навіть більше ніж легендарна "1984" Джорджа Орвелла, хоч сюжет аналогічний і між ними можна проводити паралелі, але "Сховище" більш сучасний варіант, адже описує події 2026 року. В порівнянні з вище згаданим твором не має настільки тотального контролю і гнітючої безвиході. Тут є ще проблески надії.

    Отже – глобальне потепління, земля непридатна до життя і люди шукають місце, яке їм забезпечить їжу, житло, повітря, спокій, стабільність...
    Таким прибіжищем для них стає корпорація "Хмара" ("бо навіть небо не є для неї обмеженням").
    Ця монопольна організація працює по злагодженій схемі, де всі працівники носять спеціальні браслети (схожі на фітнес браслети, бо навіть кроки рахують :) ) відповідно через ці браслети здійснюється контроль над працівниками, кожен з яких має певну функцію і темп, відповідно до кольорів футболок.

    Розповідь ведеться поперемінно від лиця трьох осіб: Ґібсон (власник компанії), Пакстон (працівник, який намагається добре виконувати свою роботу) і Цинія (бунтарка, шпигунка).

    Мені сподобався темп розповіді, де напруга зростала з кожною сторінкою.
    Хочеш антиутопію – на, хочеш мелодраму – отримай, хочеш бойовик – і такий елемент тут присутній.

    Ця книжка піднімає дуже багато соціальних питань і містить багато алегорій.
    Розв'язка трохи шокуюча, а сама кінцівка не до кінця мені зрозуміла зрозуміла, але все ж...

    Дуже рекомендую до прочитання шанувальникам жанру і не тільки. Вона змушує вкотре переосмислити життя.
  •  
    Сховайте його подалі 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга починається як “B rated” фільм: добротний роман, який не хватає зірок з неба, але його приємно й легко читати. Доволі клішоване таке собі американське кіно на один раз. Таке враження я отримав, бо побачив неладне ще в першому розділі.

    В ньому Роб Гарт створив сцену, в якій новоприйнятим на роботу в Хмару одному за одним в автобусі оголошували, де вони будуть жити. Через лічені хвилини їм видадуть смартгодинники, які ж першою чергою покажуть назву гуртожитку, куди їх заселили, й напрямок. Тобто можна було повідомити всім якраз про це — так набагато ефективніше. Ну чи вигадати щось інше: переконаний, що цей епізод можна було б зробити ліпше. Але цей варіант існує, щоб один герой засмутився, що його не заселили разом з його новою знайомою, хоча це ні нащо насправді не впливає. І це не єдиний ляп, який залишили після редагування.

    Я все гадав, що оцінка зупиниться на 3-х зірочках, що як раз відповідає недорогим, але непоганим кінострічкам. Десь в глибині, звісно, сподівався, що помиляюся й автор здивує мене в останніх розділах, а цей один момент просто не помітили. Однак зрештою виявилось, що це прохідний матеріал, який не заслуговує на увагу. Щоб заробити добрих грошей на екранізації, їм треба щонайменше повністю змінити кінцівку.

    Відверто кажучи, якщо слово антиутопія ще можна залишити на задній частині обкладинки, то гостросюжетний я б прибрав. Світ тут скоріше наближається до антиутопії, але ще не є нею, проте він доволі реалістичний. А от напруги не було зовсім: все якось в’яло, прісно та загалом передбачувано або водночас навпаки занадто непередбачувано.

    До чогось “приголомшливого” можна віднести лише один момент вже під кінець книжки, що на нього трохи звертали увагу декілька разів по ходу, але натяки були такими загальними, що там могло бути все, що завгодно. Річ про бургери, які продають тільки в МатірХмарах. Думаю, тут автор хотів здивувати всіх набагато більше, але до таких одкровень читач має прийти сам, а ще мати декілька інших варіантів зверху, й сумніватись, яка ж там істина насправді. В будь-якому разі, ця “неприємна” частинка цього вигаданого майбутнього взагалі є другорядною, тому я не б не хотів навіть її згадувати, але не бажаю бачити й натяки на закид в стилі “Ну а як же оте, а!? То ж жесть!”. Ні, мене не вразило.

    Як би не було, основною проблемою є пласкі герої, яких тут двоє. Мотивацію наче й продумано, але вона сильно шкутильгає й нормально не підкріплюється, тому перестаєш в неї вірити. Загальний бекграунд персонажа можна помістити в текст довжиною в якихось два рядки. Цинія та Пакстон наче й змінюються до фіналу, але тобі вже давно байдуже, бо ти не розумієш, навіщо їм співчувати й чи автор цього взагалі хоче. Кислою вишенькою на цьому несмачному торті стають події кульмінації та розв’язки, які буквально падають з неба, щоб нарешті якось завершити історію.

    Суть в тому, що середнячки теж мають правно на існування й в цьому не має нічого поганого. Проте це навіть не він, хоча мав всі шанси та навіть більше.
  •  
    Чудова книга
    "Сховище"
    Глобальне потепління, кінець світу, інтриги, розслідування, спасіння.
    Я фанат подібного жанру, якщо ви також, то не проходьте мимо цієї книги.
    2026 рік, планета змінилась, багачі закупили все що лише могли, і навіть міста та невеличкі країни. Немає робочих місць, зовнішні та внутрішня торгівля знищена під корінь.
    Сценарій описаний в книзі, як на мене досить реальний, ще декілька десятків років і все що описане стане явлю, як на мене.
    Люди з превеликим бажанням хочуть потрапити працювати в компанію "Хмара" там можна отримати чималу зарплатню та стабільне робоче місце. Але не все так добре як хотілось. Живеш в маленькій кімнаті, без особистої ванної кімнати, спиш на вузькому ліжку, все що маєш це телевізор і браслет, який аж ні як не можна знімати. Потрібно багато і тяжко працювати, одна зірка замість п'яти, і ти звільнений. Пригнічений настрій, ні спорту, краще спиртне.
    Головні герої Зинья і Пекстон зі всіх сил стараються вижити. Щоб дізнатись як саме читайте книгу.
    Сюжет цікавий, діалоги також.
    Однозначно раджу!

  •  
    Поклонникам антиутопий
    Глобальное потепление превращает планету в невыносимое место обитания человечества. Ресурсов не хватает и люди вынуждены выживать, искать на поверхности еду, воду, жильё и работу. Корпорация «Облако» – детище бизнесмена Гибсона Уэллса – оазис для миллионов страждущих. Данное место предоставляет им все условия для жизни и постоянный доход в обмен на изнуряющий труд. Компания, контролирующая американскую экономику, не дает другим бизнесам вырасти и изменить сложившуюся ситуацию. Пакстон, один из главных героев, потерял из-за «Облака» свое дело и вынужден был устроиться туда на работу. Здесь он познакомился с девушкой Циннией, у которой своя тайная история и задача в корпорации. Роман построен в виде отдельной сюжетной линии каждого персонажа, со своим независимым взглядом на происходящее. Великолепный триллер, который читается на одном дыхании. Антиутопия «Сховище» напоминает мне современный мир и вектор движения нашей реальности к ближайшему будущему. Конечно, уже писали и про общество потребления и про экологические кризисы, но от этого работа автора не теряет своей красоты.
  •  
    Передутопія
    Роб Харт - Сховище. Антиутопію та постапокаліптику я обожнювала в підлітковому віці. Якось все те напруження і пригнічення ідеально лягало на мої бунтуючі гормони. З часом такі жанри стали даватись мені все тяжче і тяжче. Якось більше стала пропускати через себе, а тому після книг впадала в якийсь сум та розпач. Занадто переймала атмосферу. Але все ж таки захотілось мені згадати молоді роки і вирішила почати саме з цієї книги. Це не зовсім антиутопія чи світ після апокалипсису це так би мовити - передпокій оцього всього жанру. Ще все тільки починається і остаточно не збулось, але ще ось ось і все.
    Перед нами постає не таке й далеке майбутнє - 2026р. Земля виснажена глобальним потеплінням, зменшенням родючих земель та взагалі ресурсів. Своєю чергою зменшується і добробут населення, а також вплив влади на свій народ. Владу перехоплює корпорація Хмара, яка починала як доставка товарів дронами, а от закінчувати із сферами впливу не має наміру. Цей бізнес, в особі старого хворого директора Гібсона, маніпулює законами, чхає на норматив праці створюючи свій трудовий кодекс, веде жорсткий контроль за життям своїх співробітників... Але все одно потрапити до них на роботу мрія майже кожного громадянина США. Адже вони дають те, чого немає де інде - стабільність.
    Кінець я не зрозуміла від слова взагалі. Що за бажання все розвалити але не дати взамін нічого? Щось з пустки не візьметься і краще реформувати ніж валяти але то таке - особисте враження
  •  
    Не 1984, але прочитати варто
    «Сховище» - гарний, сучасний і динамічний антиутопічний роман про велику інтернет-корпорацію «Хмара», яка в умовах браку природніх ресурсів та робочих місць, забезпечує багатьох людей роботою, доходами і житлом.
    І все б нічого, аби разом з цим не контролювався кожен людський крок і дія. Фактично, люди стають автоматами, що скеровуються підказками системи і виконують певний набір дій, необхідних для виробничого процесу корпорації.
    Кожен співробітник «Хмари» намагається здобути і втримати персональний корпоративний рейтинг. Бо якщо через недостатню старанність і дисциплінованість рейтинг працівника впаде до одиниці - це означає звільнення, і як наслідок - подальше безробіття і зубожіння. Через це багато звільнених вчиняють самогубство.
    Тому основна маса людей мириться з існуючим становищем. Але є й такі, хто хоче зруйнувати монополію «Хмари». Для цього йде пошук вразливих місць корпорації, під час якого з'ясовується багато цікавого. Наприклад те, що суперпопулярні хмарні гамбургери виробляються шляхом переробки лайна…
  •  
    1984-му гравцю приготуватися
    Книга починалася як посередній фільм, в якому декорації умовні, а актори грають виключно настільки, щоб глядач вгадав архетипні образи й сам додумав атмосферу. І так до самого кінця мене не полишали питання щодо логіки подій, мотивації протагоністів та антагоністів. Якщо чесно, я була налаштована на легке чтиво і не збиралась доколупуватись до деталей, але наприкінці автор замахнувся на трагізм масштабів Орвелла — і тут я вже не змогла вимкнути мізки. Як на мене, реалізація цього твору нижча від заявленого масштабу.

    Протягом читання весь час мала відчуття, що я розумію, ЩО автор хоче сказати: як його герої були в стані А, а потім опинились в стані Б. Але от цей перехід між станами не є для мене правдоподібним, переконливим, чи хоча б дрібку емоційним. Як на початку історії персонажі здались картоном (зі стандартним набором характеристик як для певного типажу), так наприкінці ним і лишились (хіба що характеристики тепер інші). Не було хімії ні між головними героями, ні між героями і злодіями, ні у героїв всередині внутрішнього я.

    Експозиція накидана грубими мазками. Її достатньо, щоб помістити в неї персонажів, але замало, аби пояснити механіку всього світу. Текст часом сприймався як суха інструкція (подекуди це буквально були словесні описи інструкцій, які дивляться/слухають головні герої) — це не сприяло захапливому читанню.

    Також не полишало відчуття, що десь я вже це бачила, тільки у більш яскравій реалізації. Про безмежну владу корпорації — підліткова книга “Сканери” Р. М. Зонтага вразила більше: там у головного героя мотивація зрозуміла, ще й твір піджартовує над власною вторинністю. А коли настав “шокуючий” момент про бургери, я всього лиш згадала “Смертні машини” Ф. Ріва, де переробка фекалій на їжу описувалась значно гидотніше.

    Я солідарна з відгуком Олександра Морозова, хіба що ставлю книзі не 1, а 3. Якщо сприймати її виключно як фільм категорії В, то вона покатить, щоб зайняти час.

 
Характеристики Сховище
Автор
Роб Харт
Видавництво
Vivat
Серія книг
Художня література
Мова
Українська
Рік видання
2020
Перекладач
Вікторія Зенгва
Кількість сторінок
416
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-966-982-127-0
Вага
300 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література