Последний роман "Сердца трех" американского писателя Джека Лондона написан в жанре приключенческого экшена, где важно само действие, а не детальные описания мест или характер героев, поэтому персонажи здесь прописаны не слишком чётко, а сам сюжет далёк от реалий и представлен достаточно запутано. Эта история начинается в Нью-Йорке и рассказывает о богаче Фрэнсисе Моргане. Молодой человек не так давно стал наследником богатого состояния и владельцем отцовского предприятия, которое хочет прибрать к рукам бывший его компаньон мистер Риган. Под видом преданного друга, мистер Риган показывает легковерному Фрэнсису фальшивую карту сокровищ. Те сокровища были якобы спрятаны на острове Быка самим пиратом Генри Моганом и возможно лежат всё ещё там никем не найдены. Остров Быка или Бокас-дель-Торо - провинция в Панаме, именно туда отплывает корабль с пассажиром на борту. В Панаме Фрэнсис знакомится со своим дальним родственником, с его невестой прекрасной Леонсией и со всеми её братьями, которые имеют обыкновение с начало стрелять, а потом уже знакомиться.

Як не прикро визнавати, але цей роман мого улюбленого Джека Лондона мені не зайшов від слова "зовсім". Є на те декілька причин. Але про це пізніше. Отже, "Серця трьох" розповідають про карколомні пригоди двох американців, що походять від роду славетного пірата Генрі Моргана. Один з них - Френк, легковажний багатій з Нью-Йорку, інший - тезка свого предка - запальний авантюрист в подертих штанях, що примудрився встряти в серйозну халепу. Вони відправляються на пошуки скарбу старого пірата в компанії чарівної Леонсії Солано, дочки плантатора, що полонила серця обох та сеньйора Тореса, підступного іспанця, також закоханого в дівчину. На друзів чекає безліч пригод в Кордільєрах, пошук піратських скарбів та втраченого золота майя, сутички з місцевою корумпованою владою, розбійниками та нащадками конкістадорів, ну і звичайно ж любов, здатна взяти гору над будь-якими труднощами. Тепер про недоліки. Роман є дуже сумбурним і рваним. В цьому немає нічого дивного, адже це не зовсім роман Джека Лондона, а виконана ним новелізація голлівудського сценарію і це відчувається та не йде на користь книзі. Персонажі недостатньо прописані - опис характерів замінений безперервним екшеном та швидкою зміною подій. Притягнутою за вуха в пригодницькому романі виглядає містична складова. Бентежать погляди автора щодо змішання людей різного кольору та опис певних рас, що його використовує Лондон в романі. Можна звичайно сказати - такі часи були, однак це так собі виправдання - "Хатину дядька Тома" написано чи не на сімдесят років раніше. Загалом, гадаю, якби книга трапилась мені років в дванадцять, я, попри її недоліки, був би в захваті. Наразі ж - глибоке розчарування. Окремо хочу подякувати за оформлення саме цього видання - дуже сподобалося.

Ще раз переконуюсь в тому, що книги стають класикою зовсім не випадково. Такі книги несуть у собі краплину пригод, тему вічних пріоритетів і майстерність автора. Саме класикою пригодницької літератури є книга Джека Лондона ,,Серця трьох''. Із творчістю Джека Лондона я познайомилася ще у школі, читаючи його оповідання ,,Жага до життя''. Якщо чесно, воно мене не вразило, тому й знайомство з автором ніби закінчилося. Однак через декілька років прочитала ще одну його книгу - ,,Серця трьох''. Вона не лише сподобалася, це була любов з першого слова. Сюжет розповідає про молодого багатія Френка Моргана, котрий знайшовши карту скарбів, вирушає у подорож. Йому хочеться небезпек і пригод. Та Френк навіть не здогадується, що далеко від дому його чекають не лише пригоди, а й справжні скарби, знайомство зі своїм далеким родичем і справжнє кохання. Книга дійсно неймовірна. Часом, читаючи, дійсно хочеться опинитися разом із головними героями на борту корабля, що мчить на зустріч небезпекам чи прогулятися величезною печерою, наповненою коштовностями. Мені роман дуже сподобався. Рекомендую!