"Щось крихке" це той випадок коли красива обкладинка продала мені книгу. Та чи ховається щось за нею? Спершу збірка справила на мене доволі негативне враження. Я в перервах між оповіданнями завдавався питаннями "Серйозно? Він так написав?" і біг гуглити які там нагороди вона йому принесла і за що їх дають. Оповідання щонайменше дивні і це потрібно прийняти. Якщо вже відповідно до них ставитися і толерувати їхню хтивість і нерідко беззмістовність, то вони відкриваються з кращої сторони. Нічого не скажеш написані вони добре. Сюжети і персонажі гарно описані і легко повстають в уяві. З мінусів не можна не відзначити часту і непотрібну вульгарність присутню значній частині творів. Також в збірці присутні кілька віршів які просто ніяк не запам'ятовуються і вже за хвилину після прочитання важко сказати про що вони були. Та попри це залишають вони приємне враження. Деякі з них я навіть вважаю чудовими. Зокрема "Як розмовляти з дівчатами на вечірках", "Сонячний птах", "Арлекінка" і "Заказні наречені безликих рабів у таємному домі ночі моторошної пристрасті". Окремо би відзначив оповідання "Монарх із Ґлену" де присутній відносно цілісний сюжет і дуже цікаві персонажі. Я б рекомендував "Щось крихке. Оповідки й дивовижі" всім тим, хто готовий до сміливих і своєрідних історій з якими однозначно варто ознайомитися.

Загалом книга непогана. Декілька оповідань особливо зацікавили мене. Деякі були з неочікуваною кінцівкою. Але не все мені сподобалось. У цій книзі багато невеличких оповідань з різним сюжетом. Одна це інше подання історії про Шерлока Холмса, друга продовження до книги 'Американські боги', третя про місяці року, четверта цікавіша за попередні. Важко сказати про що конкретно ця книга, але, як на мене, так це збірка різних можливих оповідань з чернетки автора. Вона якраз підходить для читання на дозвіллі. Рекомендую підліткам і старше.

Одразу скажу, що я читала багато творів Геймана із найпопулярніших і мені він подобається. Американські Боги, Небудь-Де, Книга кладовища, Кораліна, тощо, і всі вони супер, як на мене. Навіть збірку Дим і дзеркала теж читала і пам’ятаю що мені сподобалося. Тому я мала високі очікування щодо цієї збірки, але вони взагалі не виправдалися. Не знаю, що й казати. Так, це збірка коротких нарисів, які здебільшого не мають закінчення, але ж для хорошого тексту і не потрібен чіткий фінал. Та в цьому випадку це не хороші тексти, вони сирі і часто якісь пошлі, наче їх писав підліток без смаку. Знаєте цей тренд в тіктоці, ’жіночий персонаж написаний чоловіком’? Тут приблизно таке відчуття, липке й неприємне. Я справді засмучена, адже лише кілька історій мене зацікавили та справили якесь враження. Із того що мені тут сподобалося: Етюд у смарагдових тонах; Заказні наречені, Арлекінка і Сонячний птах. Загалом я категорично не раджу Щось крихке для першого знайомства з Гейманом, бо тоді воно скоріш за все буде останнім. Не знаю, що пішло не так з цими нарисами, але should’ve stayed in the drafts…